Основні міжнародні програми і документи сфери міжнародної інформації

Характерним є те, що Європейський Інформаційний Ринок за період 1992-1998 розширювався на 10-14% в рік. Це є солідним показником і задачею ЄС є підтримка  цієї тенденції в подальшому.

Наголошується увага на консолідації зусиль урядів Європейських держав.

Як було сказано вище ЄС передбачало, що 1995 рік стане стрибком Європи у новий стан, початком якісно нових змін, передбачалося, що сотні  проектів та програм побачать світ у цьому році у сфері інформаційних  та комунікаційних технологій, для  чого ЄС консолідувало 3,4 млрд ЕКЮ за програмою RD, що передбачапа розвиток цих процесів. Загальний бюджет цієї Програми складав 9,4 млрд ЕКЮ.

Наприкінці Програми говориться, що США, Японія, Канада та ЄС вже запровадили  в дію новітні ініціативи щодо Інформаційного Суспільства. Їхньою метою є об’єднання людей, бізнесу, шкіл, університетів, бібліотек, лікарень у всесвітню мережу, яка згодом стане частиною Глобального Інформаційного Суспільства.

 

3. Органи ЄС, що забезпечують реалізацію європейської політики інформаційного суспільства

 

Реалізація стратегічної мети ЄС у сфері становлення інформаційного суспільства здійснюється за допомогою  як загальної системи органів (Європейська  Рада, Європейська Комісія, Генеральний  Директорат з освіти і культури тощо), так і спеціально створеного інституційного механізму - Генерального Директорату  з інформаційного суспільства, Форуму інформаційного суспільства ЄС.

Так, у ст. З Договору про Європейський Союз зазначено, що ЄС діє як єдина інституційна структура, котра має забезпечувати узгодженість та безперервність діяльності, здійснюваної з метою досягнення його цілей. Союз має забезпечувати послідовність своєї зовнішньополітичної діяльності в загальному контексті міжнародних відносин, питань безпеки, економіки та політики.

Серед загальних органів  ЄС, значну роль в забезпеченні політики інформаційного суспільства відіграє Європейська Комісія (ЄК). На ЄК покладені не лише функції щодо розробки політики ЄС у відповідних сферах життєдіяльності європейського суспільства, але згідно з положеннями установчих договорів, ЄК здійснює також функції контролю за забезпеченням виконання зобов'язань країн-учасниць для реалізації спільної стратегії ЄС.

Основними документами, які  були підготовлені ЄК у сфері становлення  інформаційного суспільства є: "Європа і глобальне інформаційне суспільство: рекомендації для Європейської Ради ЄС" 1994 року, "Підготовка Європи до інформаційного суспільства" 1994 року, "Шлях Європи до інформаційного суспільства" 1994 року, "Включення інформаційного суспільства в політику Європейського  Союзу. План дій" 1996 року, щорічні "Доповіді ЄК Форуму інформаційного суспільства".

Особливо важливим є розроблений  Єврокомісією програмний документ "Шлях Європи до інформаційного суспільства" 1994 року, в якому зазначено, що шляхом збереження національно-культурної самобутності та ідентичності європейської спільноти необхідно формувати відповідну європейську інформаційну політику за допомогою забезпечення вільного доступу до інформаційних послуг.

Ураховуючи як позитивну, так і негативну роль глобальної мережі Інтернет у становленні глобального та європейського інформаційного суспільства, особливої актуальності набуває проблема безпеки цієї мережі. Так, Єврокомісія прийняла Резолюцію про запобігання поширенню в Інтернеті інформації незаконного змісту, шкідливої для морального здоров'я суспільства в 1996 році, відповідно до якої поняття шкідливого змісту залежить від культурних традицій, а поняття незаконного змісту - від чинного законодавства.

Серед основних заходів із забезпечення безпеки інформації в  мережі Інтернет ЄС передбачає здійснення таких заходів:

1. Забезпечити свободу  комунікації он-лайн.

2. Визначити обов'язки  постачальників послуг (зокрема,  видавців та посередників).

3. Запровадити захист  інтелектуальної власності в  режимі он-лайн.

4. Забезпечити ефективне  регулювання змісту інформації, що є в мережі Інтернет.

5. Забезпечити захист  персональних даних.

6. Забезпечити правовий  статус доменів.

7. Забезпечити вільний  доступ до масивів інформації  в мережі Інтернет для масового  використання (Досвід Франції).

У зв'язку з реорганізацією ЄК у 1996 році було створено Генеральний  Директорат ЄС з інформаційного суспільства. Основними завданнями Генерального Директорату є:

1) формування політики  інформаційного суспільства в  країнах ЄС;

2) розробка регулятивних  та правових документів, необхідних  для здійснення інформаційної  політики в європейському регіоні;

3) створення програм інформаційного  суспільства і встановлення взаємодії  між політикою розвитку технологій  та політикою регулювання інформаційного  суспільства;

4) впровадження нових  технологій в інші сфери життєдіяльності  європейських спільнот;

5) допомога у реалізації  програм ЄС, пов'язаних з інформаційним  суспільством, зокрема, за напрямками  зовнішньої політики, технологічних  досліджень, підприємницької ініціативи, конкуренції, єдиного ринку, освіти, культури.

Проблема забезпечення безпеки  інформаційного суспільства Євросоюзу  посідає особливе місце серед  інших повноважень Генерального Директорату ЄС з інформаційного суспільства.

Як зазначає Макаренко Є А., в рамках повноважень Директорату була прийнята програма заходів щодо збільшення безпеки в Інтернет, в якій підкреслюється можливість розробки загальної структури цифрового підпису та кодування для підвищення рівня безпеки електронної торгівлі в Інтернет, а також важливість стимулювання випуску та розвитку криптографічної продукції. Директорат також ініціював розробку та підготовку документів про телекомунікації і супутниковий зв'язок, конвергенцію медіа індустрії, аудіовізуальну політику, регулювання інформаційної діяльності, соціальні аспекти інформаційних супермагістралей, проблеми соціальної політики в інформаційному суспільстві, антимонопольні заходи в медіабізнесі.

У лютому 1995 року Єврокомісія заснувала Форум інформаційного суспільства (ФІС), основною метою якого є обговорення загальних проблем у економічній, соціальній, державній, освітній, культурній та технологічній сферах становлення інформаційного суспільства.

Даний Форум є консультативним  органом ЄС, який не тільки відслідковує загрози становленню інформаційного суспільства, але й виробляє пропозиції та рекомендації щодо їх подолання  та нейтралізації.

Учасниками Форуму є представники національних та державних інститутів / організацій, а також представники різних соціальних, фінансових груп, звичайні користувачі, виробники та постачальники  інформаційних технологій як країн-учасниць ЄС, так й громадяни інших держав.

Процедура роботи та прийняття  рішень ФІС здійснюється в форматі  демократичних дискусій з актуальних проблем становлення інформаційного суспільства в сфері економіки, права та культури, що сприяє виробленню подальшого плану дій міжнародної  спільноти, прийняття єдиних інформаційних  стандартів та уніфікації норм права, що регулюють суспільні відносини  в інформаційній сфері.

Рішення Форуму приймаються  у вигляді декларацій, директив Єврокомісії Євросоюзу, реалізація яких є обов'язковою для національних урядів країн-членів, але носить дорадчий характер для інших учасників та представників державних та міжнародних організацій.

У рамках Форуму ведуться дискусії та обговорення в наступних напрямах:

1) інформаційне суспільство  і підтримка національних ініціатив;

2) соціальні та демократичні  цінності, культура і сфери нових  послуг засобів масової інформації;

3) зайнятість, створення  робочих місць та політики  соціального захисту населення  в умовах концентрації комунікації;

4) захист прав споживачів, забезпечення права доступу до  інформаційних "благ";

5) трансформація адміністративної  та громадської взаємодії;

6) інформаційна "освіченість"  населення Європи.

Діяльність Форуму інформаційного суспільства висвітлюються у  щорічних доповідях. Так, у першій щорічній доповіді "Мережі для людей і  співтовариств" зазначені такі основні проблеми та загрози становленню інформаційного суспільства у Європі, як втрата конкурентоспроможності та інформаційний дисбаланс європейського населення.

На Форумі інформаційного суспільства, проведеного у 1997 році, було наголошено про актуальність таких  проблем як захист персональних даних, інформаційна безпека, інформаційна і  комп'ютерна освіченість суспільства, багатокультурність та міжнародне співробітництво в інформаційній сфері.

Особливо важливим є забезпечення виконання зобов'язань, проголошеними  відповідними нормативно-правовими  актами щодо стратегії становлення  інформаційного суспільства країн-учасниць та країн-предентендів ЄС.

З метою досягнення прогресу ці країни мають стимулювати інвестиції, створюючи відповідні інформаційні галузі, включаючи подальший прогрес  у лібералізації телекомунікацій; забезпечувати безпеку електронної торгівлі, поширення електронної комерції, створення відповідного національного законодавства; прийняття норм права про діяльність засобів масової комунікації в демократичному суспільстві, нового кодексу професійної етики; створити національні консультативні органи (комітети) з впровадження стратегії інформаційного суспільства; запровадити національну організацію (інституцію) для координації виконання національної програми інформаційного суспільства і поширення інформації про необхідність нових перспектив розвитку.

Такий орган Євросоюзу  як Генеральний Директорат ЄС із освіти та культури розглядає проблеми аудіовізуального піратства, комп'ютерної освіченості  суспільства, дистанційної освіти та освіти протягом життя, вільного доступу до глобальної інформації, збереження і  переведення на цифрову форму  досягнень культурного розвитку народів Європи.

 

 

 

Висновок

 

Міжнародні інформаційні відносини - це підгалузь міжнародних  відносин яка розглядає співробітництво  суб’єктів міжнародного права в  галузі інформації.

Міжнародна інформація - це інформація пов’язана із інформаційно-аналітичним  забезпеченням зовнішньоекономічної політики і обертається без кордонів з метою інформування керівництва держав.

На Європейському рівні, одним з найважливіших документів в галузі IT є так званий Звіт Бангемана. Цей звіт був розроблений на прохання Європейської Наради для зустрічі 21-24 червня 1994 року в Корфу. Вперше в документі була використана концепція «Інформаційне Суспільство» замість звичайної концепції «Інформаційних магістралей». Критичним елементом в Звіті Бангемана було те, що приватний сектор гратиме дуже важливу роль в створенні і розвитку інформаційних технологій як на національному, так і на наднаціональному рівнях. Роль урядів тоді обмежиться тільки їх втручанням підчас просування, використання і регулювання нових інформаційних технологій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Копылов В. А. Информационное право: Учебник. — 2-е изд., перераб. и доп. — М.: Юристъ, 2003.
2. Ліпкан В.А., Максименко Ю.Є., Желіховський В.М. Інформаційна безпека України в умовах євроінтеграції. Навчальний посібник. — К.: КНТ, 2006. — 280 с.
3. Макаренко Є. А. Європейська інформаційна політика. — К.,2000.42.
4. Макаренко Є. А. Інформаційне суспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО. — К., 2002.
5. Макаренко Є.А., Ожеван М.А., Тихомирова Є.Б., Рижков М.М. та ін. Європейські комунікації. Підручник – К., 2010.