Новий курс президента США Рузвельта

Створення федерально-штатної системи допомоги

«Акт 1933 р. про надзвичайну федеральну допомогу» визнавав безробіття національною проблемою й робив допомогу жертвам кризи загальною компетенцією центральної влади, суб’єктів федерації їхніх політичних підрозділів, і в цьому головну його відмінність від «Акту 1932 р. про надзвичайну допомогу й будівництво», що бачило в соціальній допомозі прерогативу штатних і місцевих органів. Замість позик уводилися безповоротні дотації. На які конгрес асигнував 500 млн. доларів. Половину цих грошей випливало вжити на дотації з розрахунку 1 федеральний долар на кожні 3 долари засобів штату й місцевої влади, витрачені за попередній квартал; інші 250 млн. становили дискреційний фонд. Тим самим створювався механізм тиску на суб’єкти федерації, покликаний активізувати діяльність по наданню допомоги. У цих цілях була використана grant-in-aid («дотація в допомогу») в інших областях практикуючи федеральним урядом раніше, наприклад у дорожному будівництві. Взявши на себе зобов’язання по частковому фінансуванню допомоги, Вашингтон наполягав на тому, щоб штати й муніципалітети зберегли в «розумних пропорціях» свою участь у ньому.

Апогею система досягала на початку 1935 р., коли було зареєстровано 5,5 млн.випадків одержання допомоги (близько 20 млн. чоловік). Однак навіть у кращі свої часи вона не поширювалася на всіх, хто в ній бідував. Поза системою залишалися багато родин низькооплачуваних робітників, чия заробітна плата внаслідок настання підприємців на рівень трудящих виявилася недостатньої для самозабезпечення. Неохопленими були й ті з безробітних, які не залишили надії на одержання роботи й всіх сил відтягнути неминуче насувається «кінець». «Одна з найбільших трагедій депресії, - писав друкований орган Національної муніципальної ліги, - полягає в тому, що ми не побачили людей, які запекло боролися, щоб зберегти свою незалежність від державної допомоги». Штучне заниження щирих масштабів потреби одержало схвалення, що виправдало його необхідність дати «дійсну підтримку» клієнтам допомоги. Курс на інтенсифікацію спричинив збільшення середньомісячної допомоги з 15 дол. у травні 1933 р. до 35 дол. у липні 1935 р., але в жертву йому були принесені об'єктивні потреби в більше значному розширенні допомоги.

Що стосується спецпрограм, де здебільшого вони ж носили експериментальний характер. Їхній час прийшов пізніше, в 1935 р., коли деякі з них внаслідок реорганізації переросли в більші заходи. Звертання до спец програм - дозволяє простежити генезис ряду починань другого етапу «нового курсу», а також органів, створених для їхньої реалізації.

Аграрна криза викликала до життя програми допомоги фермерам, що бідують. Найбільш перспективної з них вважалася почата в 1934 році програма сільського відновлення, по якій дрібним фермерам-власникам й орендарям, що хазяювали на родючій землі, давалися невеликі короткострокові позички на придбання інвентарю, худоби, насіння або погашення заборгованості по орендній платі, а тим, хто мав субмаргінальні (нерентабельні) ділянки, виявлялося сприяння в переселенні в спеціально побудовані для них селища з розвиненими кооперативними зв’язками.

Суспільні роботи

Організувавши трудові табори для безробітних і відразу слідом - видачу регулярних дотацій штатам на покриття витрат по допомозі, адміністрація Рузвельта проте ні на крок не наблизилася до тієї мети, що була сформульована в головному гаслі «нового курсу» - гаслі «відновлення». На першому етапі виділилося 3,3 млрд. дол., в 1935р. 4,9, а в 1938р. ще 5 млрд. дол.

16 червня був прийнятий «Акт  про відновлення національної  промисловості» (НИРА). Передбачалося, що передбачена їм програма  зіграє допоміжну роль у боротьбі  з безробіттям. Більшими можливостями, як уважалося, володіла нова програма  суспільних робіт. Вона містила  в собі не тільки роботи  з озеленення міст й інші  косметичні роботи, але й будівництво  мостів, доріг, збирання вулиць та  інші роботи. Шляхом залучення  безробітного населення вирішувалося  питання з безробіттям.

Соціальне забезпечення

Не менш важливе значення мав закон про соціальне забезпечення, прийнятий за кілька тижнів раніше прийняття закону Вагнера. Їм вводилася система пенсій по старості й допомога з безробіття. Пенсії встановлювалися з 65 років; надавалась допомога хворим й інвалідам. Пенсійні фонди формувалися із внесків трудящих і підприємств. Норми пенсійного забезпечення встановлювалися єдині для всієї країни. Коло одержувачів посібників, розміри й строки виплат визначалися законодавством штатів. Однак закон поширювався на робітників та службовців торгівлі, сфери обслуговування.

Обсяг суспільних робіт розширився, чисельність посібників, що одержує, збільшилася до 21, 3 млн. чоловік. Дефіцит бюджету став швидко рости, і, в 1939 році склав 2,2 млрд. дол. після цього число прихильників кейнсіанської теорії в США істотно зросло.

Особливо варто підкреслити досягнення адміністрації Рузвельта в області соціального забезпечення. Він, переборюючи пропаганду «американського індивідуалізму», першим із президентів США почав послідовне фінансування програм допомоги соціально незахищеним верствам населення. Крім цього, у березні 1933 р. вступила в дію програма «цивільний корпус». Півмільйона безробітних юнаків були приблизно на рік переселені в 2600 таборів в окремих сільських і лісових районах, де трудилися на благо й за рахунок держави.

Висновки

Заходи «Нового курсу» шляхом втручання держави в економічне життя врятували банки і монополії від краху, певного мірою стабілізували економіку.

Що стосується чинників, які сприяли розвитку США, її внутрішньої та зовнішньої політики, економіки, суспільного устрою та розвитку інших країн, то на першому місці,на мою думку, стоїть сам президент, це людина яка змогла підняти державу із глубокої економічної кризи, підібрати необхідні методи для подолання кожної окремої проблеми, та на скількі це можливо відгородити суспільство від небажаних проблем (у часності війни). Його методи по своїм принципам не мали нічого важкого. Важливим був підхід до тої чи іншої справи, пошук методів, котрі б підходили до саме цієї проблеми, та задовольнили максимальну кількість людей. Методи боротьби він був змушений знаходити миттєво, бо того вимагав стан держави та її економіка. Одже знайдені методи повинні були підходити, бо на переробку не було часу. Найважливійшими звісно ж були перші 100 днів після приходу до влади. У ці дні було закладено основу для подальшої реформи.

У 1935-1936 роках Верховний суд США, посилаючись на те, що законодавство, яке обмежує приватне підприємництво, «суперечить конституції США», скасував закони «Нового курсу». Однак надалі Верховний суд був змушений підтримувати в цілому систему урядового регулювання економіки.

Список використаної літератури

1. В. Л. Мальков. «Новый курс» в США. Социальные движения и социальная политика[Текст]/Мальков В. Л.-М.: Изд-во Наука, 1973.-С.301.
2. С. В. Иванов. «Война с бедностью» Ф. Д. Рузвельта.[Текст]/Иванов С. В.-М.: Изд-во Сарат. ун-та, 1989.-С.83.
3. В.Е.Коломойцев «100 дней президента Рузвельта» 1997 г.
4. Мальков  В.Л.  Франклин  Рузвельт.  Проблемы  внутренней   политики   и дипломатии. М., 1988.
5. Галкин  И.В.,   Тарасов   А.А.   Место   административной   реформы   в преобразованиях периода “нового  курса”  1930-х  годов  в  США.  //  Вестник Московского ун-та. Серия 8. История. 1992, N4.