Концептуально-правові засади співробітництва між Росією та Китаєм

Попит на газ  в Китаї складе в 2020 році 300-350 млрд. м³. Поставки з Бірми не перевищать 10 млрд м3 на рік, із Середньої Азії - 30-35 млрд. м³. З урахуванням можливості нарощування власного видобутку до 115 млрд. м³ на рік, і планів розвитку інфраструктури ЗПГ до 80 млрд. м³, ємність китайського ринку для російського газу, починаючи з 2020 року складе 60 млрд. м³ на рік з тенденцією до подальшого швидкого збільшення. З 2018 року найбільший постачальник газу в АТР - Індонезія, а після 2025 року - Малайзія, підуть з ринку і перетворяться нетто-імпортера газу, що відкриє нові можливості для Росії на ринках Китаю.

В період з 2010 по 2012роки експорт нафти і нафтопродуктів з Росії в Китай складає  трохи більше 20 млн т, основні поставки ведуться по залізниці через Маньчжурію, а також через Казахстан і через порти Далекого Сходу. З грудня 2010 року розпочато поставки нафти за новим нафтопроводом Сковородино - Дацин.

Реалізація  підписаної в квітні 2009 року міжурядової угоди дозволила Росії в 2011 році збільшити частку поставок на китайський ринок в зарубіжних постачаннях нафти до 15-16% (35-40 млн т). Для подальшого посилення російської присутності на китайському ринку необхідно буде збільшити пропускну спроможність нафтопроводу Сковородіно - Дацин до 30 млн т на рік, розширити поставки з морських портів Хабаровського і Приморського країв, Сахалінської області, збільшити транзит через Казахстан в Синьцзян за чинним нафтопроводу Омськ - Атасу - Алашанькоу. Сумарний експорт нафти і нафтопродуктів в Китай з Росії може досягти 70-80 млн т до 2020 року.

У газовій сфері  доцільно формування поставок мережного  і скрапленого газу з Росії, а  також, за участю російських компаній (перш за все, ВАТ «Газпром»), з інших  регіонів світу. «Газпром», як глобальна енергетична компанія має можливість входження в проекти поставок СПГ в Китай, організованих міжнародними і транснаціональними компаніями, з різних регіонів світу за схемою заміщення (SWAP), а також в обмін на їх допуск до добувним проектам на території Західної та Східної Сибіру. Створення інфраструктури газопровідного транспорту і СПГ дозволить Росії зайняти домінуючі позиції на китайському ринку газу, забезпечуючи поставки 80-100 млрд м ³ на рік, починаючи з 2020-2025 років.

Газопровід «Алтай» - найбільш реалістичний варіант організації великомасштабного експорту газу з Росії в Китай. Вперше цей варіант траси магістрального газопроводу був запропонований академіком А.Е. Конторович в 1998 році в дослідженні, проведеному СО РАН на замовлення ВАТ «Газпром», як альтернатива пропонується тодішнім керівництвом концерну важко буде північному маршруту «СРТО - Подкаменна Тунгуска - Далекий Схід - Китай». 
До 2016року передбачається будівництво магістрального газопроводу в транспортному коридорі ЯНАО (КС Пурпейская) - Сургут - Кузбас - Алтай - Китай. Для реалізації поставок із Західного Сибіру передбачається створення нової трубопровідної транспортної системи в існуючому транспортному коридорі, з наступним продовженням у Китай через перевал Канас і плато Укок з підключенням до транскітайскім газопроводах «Захід - Схід», «Захід - Схід-2» і «Захід-Південь».

Поставки трубопровідного  газу в Синьцзян-Уйгурський автономний район можуть початися вже в 2015-2016 роках. Протяжність траси до кордону з КНР складає близько 2670 км, діаметр труби - 1420 мм. Запланований річний обсяг поставок не менше 30 млрд. м³.

Станом на 2012рік внутрішні регульовані ціни на газ в районі Шанхаю становлять 230 доларів за 1000 м ³, тобто вони вищі, ніж ціни поставок російського газу в деякі країни СНД. Тиск на «Газпром» надає наростаюча конкуренція з боку СПГ, у тому числі на традиційних ринках. Підвищення гнучкості китайської позиції обумовлено стабільним підвищенням (на відміну від світових) внутрішніх цін на газ в Китаї на тлі високих темпів економічного зростання, ревальвації юаня і загострення екологічних і енергетичних проблем. [54] 

2.3 Взаємодія в гуманітарній сфері (освіта, наука, культура)

Для розвитку практичного російсько-китайського взаємодії в науково-технічній та інноваційній сферах між науковими організаціями та підприємствами Сибіру і далекого Сходу та провінції Хейлунцзян у м. Харбіні створений і успішно діє спеціалізована Центр російсько-китайського науково-технічного співробітництва та комерціалізації технологій.

Провінція Хейлунцзян здійснила більше 100 проектів в рамках співпраці з Росією в науково-технічній сфері, і зайняла провідні позиції за кількістю і масштабами реалізованих російсько-кита йських проектів.

У китайських провінціях Хейлунцзян, Шаньдун, Чжецзян створені китайсько-російські науково-технічні парки, покликані впроваджувати високі і нові технології в промислове виробництво.

Китай виявляє великий інтерес до науково-технічним розробкам Новосибірського наукового центру. Угода про створення китайсько-російського і російсько-китайського науково-технічних інкубаторів укладено між Харбінської зоною техніко-економічного освоєння і російським науково-технічним парком «Новосибірськ», основним завданням яких є впровадження науково-технічних досягнень у промислове виробництво.

Угода про розширення наукового обміну та співробітництва в липні 2000 року підписали Університет м. Тяньцзіня і МГУ ім. М. В. Ломоносова, Технічний університет ім. Н. Е. Баумана, Московський енергетичний інститут і Петербурзький державний технічний університет.

В кінці 2000 року уряд р. Ляоян (Північно-Східний Китай) підписало з міським урядом Томська угоду про спільне створення зразкової зони з розповсюдження високих і нових технологій на території Ляояна. В даний час частина проектів, що входять в цю програму, успішно реалізується.

Важливим напрямом співпраці стане створення в Москві російсько-китайського технопарку (Московський технопарк) із залученням інвестицій з КНР. У здійсненні цього проекту бере участь уряд Москви. Сторони погодили основні організаційно-правові та матеріально-фінансові питання установи Московського технопарку, принципи та завдання діяльності даної інноваційної структури.[18,c.104].

Понад 30 інститутів РАН співпрацюють з різними науковими організаціями Китаю в рамках міжінститутський прямих договорів, наприклад: 
Інститут високих температур РАН за договором з Інститутом електротехніки Китаю веде роботи по МГД - перетворенням енергії на вугіллі; 
Фізичний інститут ім. П.М. Лебедєва РАН спільно з Інститутом фізики високих енергій АН Китаю проводить аеростатні дослідження з фізики космічних променів, астрофізики високих і надвисоких енергій, а також астрофізичні дослідження в інфрачервоній і субміліметровому областях; Фізико-технічний інститут ім. Іоффе РАН і Пекінський університет спільно розробили нові методи локальної діагностики матеріалів і структур для мікро- і оптоелектроніки; Інститут фізики атмосфери РАН та Інститут фізики атмосфери АН Китаю проводять спільні дослідження з проблем промислового забруднення атмосфери великих промислових центрів Росії і Китаю; Нейтронно-фізичний відділ Фіал та Університет Цінхуа (Пекін) працюють над створенням потужних імпульсним джерел рентгенівського і нейтронного випромінювань; Інститут математичного моделювання РАН та Інститут прикладної фізики та обчислювальної математики АН Китаю створили програми для чисельного рішення задач фізики плазми; Інститут фізики високих тисків РАН і НДІ розвідувальних робіт Міністерства геології і мінеральних ресурсів КНР успішно ведуть дослідження в області синтезу алмазів; Інститут прикладної фізики РАН спільно з вченими Університету електроніки і технологій (м. Ченду) розробили гіроклістронний комплекс і релятивістський джерело НВЧ-випромінювання. Одночасно з Інститутом акустики (м. Пекін) був укладений контракт на розробку і виготовлення гідроакустичних випромінювачів і їх програмного забезпечення. [33]

Значних успіхів домоглися вчені Об'єднаного інституту геології, геофізики і мінералогії ім. А. А. Трофимук СО РАН та Інституту геотектоніки АН Китаю. На зібраних ними матеріалах по геології Південного Китаю, Північного В'єтнаму і прилеглих частин Союзу М'янма розроблена оригінальна модель тектоніки Південно-Східної Азії. Проведена оцінка перспектив регіональної нафтогазоносності басейну р.. Янцзьт на основі геотектонічних моделі активізованою платформи. Важливі результати, що мають практичне значення, отримали вчені Інституту фізики атмосфери РАН та Інституту фізики атмосфери АН Китаю, які провели роботи по вивченню забруднення повітряного басейну Пекіна газовими і аерозольними домішками. 
Інститут проблем хімічної фізики РАН і Китайська академія інженерної фізики створили спільну китайсько-російську промислову компанію «Сичуань Мальян ЛІЕР, діяльність якої грунтується на використанні у виробничій практиці спільних наукомістких технологічних розробок, виконаних в академічних інститутах Росії та Китаю. Компанія здійснює виробничу діяльність в області хімічних засобів захисту рослин, органічних проміжних продуктів, технічних виробів з полімерних матеріалів.

Успішно працює спільне підприємство «Тігол» створене Інститутом високих температур РАН і корпорацією «Велика Китайська стіна» для виробництва устаткування з нанесення покриттів з нітриду титану та інших перспективних матеріалів.

Інститут металургії УРО РАН та Інститут хімічної металургії Ан Китаю створили спільне підприємство з виробництва антикорозійних покриттів на основі технології порошкової металургії.

У Російській Федерації - високий рівень розвитку фундаментальних і прикладних наук, а в КНР накопичений значний управлінський досвід безпосереднього впровадження результатів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. Дані китайського Державного управління у справах іноземних фахівців свідчать, що за кількістю фахівців, що працюють в Китаї, Росія увійшла в число перших десяти країн.

У сфері науково-технічного співробітництва між Російською Федерацією і КНР поставлена ​​задача технологічної кооперації, розвитку спільних технопарків, послідовно го і динамічного зміни структури товарообігу на користь машинобудування, нових і високих технологій. Мова йде про економічну інтеграцію в області виробництва устаткування для ядерної та класичної енергетики, продукції авіабудування, телекомунікацій, суднобудування. [2, с.244]

Деякі російські інститути суспільних і гуманітарних наук також встановили наукові контакти з Академією суспільних наук Китаю, академіями суспільних наук Шанхая, Тяньцзіня, провінцій Хейлунцзян, Цзілінь, Ляонін, Сьічуань, багатьма університетами та відомчими інститутами. Наприклад, Інститут далекого Сходу РАН має понад 40 угод про наукове з академічними інститутами та університетами КНР.

Слід зазначити зберігається в КНР престиж російської вищої школи, Між Росією і Китаєм діє угода про взаємне визнання документів про освіту і наукові ступені. Проте зусилля російських вузів із залучення китайських студентів на комерційній основі поки не дають ефективних результатів (в вузах США навчається 40 тис., китайських громадян, а в російських - близько 8 тис.). У 2004 році російські студентські візи отримали 4400 громадян КНР. У січні 2005 року був підписаний російсько-китайський план дій щодо співпраці в галузі вищої освіти на 2005-2008 роки. [36]

Серйозний внесок у просування гуманітарного співробітництва покликані внести різні акції в рамках Національних років: в 2006 р. в ході Року Росії в Китаї було проведено понад 300 важливих заходів. Аналогічна програма з багатьма десятками зустрічей, виставок, конференцій, концертів та фестивалів реалізована в 2007 р. в рамках Року Китаю в Росії.

2.4 Військово-технічне співробітництво РФ та КНР

Говорячи про перспективи розвитку військово-стратегічного співробітництва обох держав, можна виділити кілька його напрямів.

Перший напрямок - участь двох країн у спільних військових навчаннях з іншими партнерами по ШОС під назвою «Мирна місія», що проходять з 2005 року.

Другий напрямок, що претендує на статус основного  досягнення військової взаємодії країн  ШОС, - це прийняття важливого документа, розробленого військовими дипломатами  Росії та Китаю, згідно з яким дві  країни є ініціаторами проекту Договору про запобігання розміщення та застосування зброї в космосі. Вельми примітно, що прийняття цього документа викликало неадекватну реакцію з боку США.

Третім напрямком військового-стратегічного співробітництва РФ і КНР вважається підтримання стабільності в прикордонних районах обох країн. Китай, так само як і Росія, значно зацікавлений у недопущенні розширення зони нестабільності з Афганістану на територію країн Центральної Азії. Почалося також залучення Китаю до забезпечення безпеки в Центральній Азії, безумовно, спричинить за собою зростання політичного та економічного впливу КНР в цьому регіоні, що є зоною виняткових національних інтересів Росії.Також, можливий антиамериканський альянс Росії та КНР не допоможе Росії зберегти свій вплив у Центральній Азії. Тому, Росія може дуже швидко втратити свій азійський вплив, якщо не стане допускати в регіон і США, і Китай, не допускаючи безроздільного домінування тієї чи іншої держави. У відповідь на це можна сказати, що існує і ще один варіант збереження впливу Росії в Середній Азії, - це більш тісна інтеграція в тих формах, які передбачається реалізовувати при будівництві Євразійського союзу.  
          І, нарешті, четверний напрямок, який може стати основною темою як для РФ, так і для КНР, - це власне військово-технічне співробітництво. Згідно з планом уряду КНР, промислова п'ятирічка Китаю, з 2010 по 2015 рік, зростання високотехнологічного виробництва в оборонно-промисловому комплексі країни повинно скласти 15%. Яка нинішня потреба КНР в озброєннях? Така, що Китаю не уникнути кооперації зі своїми партнерами в питанні виробництва винищувачів, підводних човнів і надводних кораблів. Крім цього, Китай зацікавлений у поставках літаків дальньої авіації, транспортних лайнерів, літаків-заправників, а також ракетних комплексів морського базування.

Найслабшою  ланкою в ВПК КНР залишається  двигунобудування. У цій сфері  Китай особливо розраховує на Росію. Досвід військово-технічного співробітництва  з Росією включає в себе не тільки поставки готового російського озброєння (винищувачів Су-27/Су-30, транспортних літаків і вертольотів Мі-17, комплексів ППО ЗРК С-300 ПМУ1 / 2 і Тор-М1, дизель- електричних торпедних підводних човнів проектів 636Е і 877Е, есмінців і крилатих ракет), але і постачання комплектуючих для ОВТ КНР, а також організацію ліцензійного виробництва озброєння на території КНР. Крім цього, китайці активно освоюють російські інноваційні технології за допомогою обміну фахівцями з РФ. Не останню роль в освоєнні нових російських оборонних технологій відіграє і промислове шпигунство.