Дoслідження умов переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення)

Зазначений принцип спонукає правове регулювання суспільних відносин у сфері митної справи забезпечувати нормами законів та постанов, що відносяться до компетенції вищих органів законодавчої та виконавчої влади України. Чим більше коло питань буде охоплено вищими юридичними актами, тим менш суперечок буде виникати під час виконання митними посадовцями інших підзаконних актів та розпоряджень.

Системне оновлення національного законодавства, на якому базується митно-правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств, усунення прогалин та суперечок – обов’язкова умова ефективного розвитку держави.

Принцип підвищення ефективності митно-правового регулювання виражається в постійному оцінюванні та аналізі результатів застосування нетарифних та митно-тарифних заходів. Оцінка на державному рівні здійснюються органами виконавчої влади шляхом введення відповідних критеріїв та проведення порівняльного аналізу . При цьому при досягненні більш високих показників за визначеними критеріями в порівнянні із попередніми періодами можна говорити про високу ефективність. Зміцнення економіки держави та зменшення ентропії в системі регулювання зовнішньої торгівлі обумовлюються високою ефективністю митно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Навпаки при тенденції зниження показників говорять про низьку ефективність та необхідність прийняття невідкладних заходів державного впливу на зовнішню діяльність підприємств.

Принцип підвищення ефективності митно-правового регулювання можна розглядати у двох напрямках:

• збільшення кількісних та якісних показників після введення відповідного заходу або всього комплексу заходів митно-правового регулювання;
• зменшення часу для досягнення певної мети при застосуванні конкретного заходу митного адміністрування.

Митна політика України на теперішнім етапі направлена в першу чергу на поповнення Державного бюджету. А Державний бюджет - це не що інше, як фінансовий план держави на наступний рік. З кожним роком зазначений план зростає, зростає при цьому і завдання Державної митної служби і кожного митного органу. В деяких юридичних кругах критику викликає розподіл очікуваних показників по встановленню кожному митному органу конкретних сум митних платежів, що необхідно зібрати за календарний рік. При цьому висловлюються думка, що відсутність зовнішньої торгівлі може привести до невиконання плану очікуваних показників: немає зовнішньоекономічних операцій – немає митних платежів. З першого погляду ця думка має логічний смисл. Але за такою логікою можна спростувати весь бюджетний процес, необхідність якого обумовлена Конституцією. При більш глибокому та детальнішому вивченні питань митно-правового регулювання, в основі якого лежить принцип підвищення ефективності, та завдань державного управління можна зробити висновок про необхідність фінансового планування із визначенням чітких завдань для кожного митного органу та кожного митного підрозділу на відповідний термін.

В процесі митного адміністрування підвищення ефективності може виражатись у скорочені часу для досягнення поставлених завдань. Так прискорення процедури проходження митного контролю під час перетину митного кордону є результатом застосування принципу підвищення ефективності, оскільки виконання завдання митного контролю товару або транспортного засобу проходить у коротший термін. Таким чином, принцип підвищення ефективності митного регулювання обумовлює щорічне зростання показників державного впливу на зовнішньоекономічну діяльність підприємств та скорочення часу на проведення митних процедур.

Принцип оперативності знаходить своє відображення у визначенні в законодавчому порядку порівняно коротких строків для застосування всього комплексу заходів митно-правового регулювання до зовнішньоекономічних операцій. Цей принцип проявляється як в процесі нетарифного та митно-тарифного регулювання, так і в процесі митного адміністрування.

З метою недопущення на територію України небезпечної продукції держава негайно приймає адміністративні заборони або обмеження шляхом введення у дію відповідних нормативних документів. Інформація про такі обмеження передається до митних органів, які виконуючи правозастосовчу функцію забороняють або обмежують пропуск товарів на митну територію України.

З метою запобігання заподіяння шкоди економіці, Україна має можливість оперативно вводити додаткові ставки мита до окремих видів товарів шляхом введення антидемпінгового, спеціального та інших видів мита. Органом, що приймає такі рішення, визначена спеціальна міжвідомча комісія, а не Верховна Рада, до компетенції якої входить внесення змін до Єдиного митного тарифу. Зазначений прядок також скорочує час введення економічних санкцій.

В процесі митного адміністрування, з одного боку, підприємства – суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності обмежені у термінах представлення митному органу необхідних для митного оформлення документів та товарів, що перебувають під митним контролем, а з іншого боку – митний орган обмежений у термінах прийняття рішення стосовно товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон. Встановлення у законодавчому порядку термінів виконання відповідних процесуальних дій дисциплінує діяльність митних посадовців та створює умови для викоренення службових зловживань, неправомірних затримок у митному оформленні вантажів підприємств.

Принцип необхідності і достатності виражається в прийнятті таких заходів митно-правового регулювання зовнішньоекономічних операцій, які з одного боку виконували завдання державного управління в галузі митної справи, а з іншого не перевантажували підприємства наданням зайвої інформації та представленням великої кількості документів. Цей принцип має двосторонню обмеженість, яка показує нижню (необхідну) та верхню (достатню) межу об’єму митної процедури, рівня митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Необхідність застосування митної процедури обумовлена виконанням державою своєї функції Достатність порядку виконання митної процедури визначається безпосередньо державними органами та має своє зовнішнє відображення на діяльності підприємств. Так у разі невиконання необхідного об’єму процедури держава втрачатиме контроль за своєю безпекою, можуть виникнути недобори митних платежів. Наприклад, недостатній контроль за переміщенням митних вантажів по території України, може привести до їх недоставки у митницю призначення і виходу на внутрішній ринок товарів, що не пройшли митну очистку. Така ситуація приводить до збільшення зовнішньої активності підприємств, але це приводить до створення сприятливих умов для розвитку тіньової економіки. У разі недотримання умови достатності може настати протилежний ефект. У разі введення жорстокого контролю, встановлення великої кількості адміністративних бар’єрів або різкого підвищення рівня митного оподаткування зовнішньоекономічна активність підприємств зменшується, керівники змушені приділяти увагу іншим сферам діяльності. Держава при цьому обмежує розвиток міжнародного співробітництва та втрачає гроші від митного оподаткування товарів.

Принцип необхідності і достатності проявляється у приведенні адміністративних та економічних важелів митно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств на відповідність до ринкових вимог.

Спрощення, гармонізація та вдосконалення заходів митно-правового регулювання має на меті виконання державою своїх функцій шляхом створення комфортних умов для підприємств, що проходять процедуру митного контролю. Спрощення встановлених державою правил, що необхідно виконувати підприємствам при переміщенні своїх товарів через митний кордон, по-перше, сприяє іміджу демократичної держави, по-друге, закладає основи для подальшого співробітництва підприємств з державними органами. Необхідність однозначного тлумачення положень юридичних актів обумовлює спрощення виконання завдань державного управління в галузі митної справи. Керівники підприємств при взаємодії з державними органами повинні не відчувати перевантаження від проходження стадій митного регулювання зовнішньоекономічних операцій, виконуючи законні вимоги держави, сконцентровуватись на виконанні конституційних обов’язків, а не на самій процедурі, що допомагає ці обов’язки виконувати. Гармонізація виражається у природному вписуванні заходів митного регулювання у систему державного управління. Правотворча діяльність держави має бути направлена на створення вивіреної нормативно-правової бази, в якій не має місця колізіям. Нормативно-правові акти, що безпосередньо впливають на зовнішню діяльність підприємств, мають не дублювати, а уточнювати положення нормативних актів вищої юридичної сили. Діяльність державних органів, які здійснюють обслуговування зовнішньоекономічних операцій, має бути узгоджена, та не повинна впливати на поведінку суб’єктів ЗЕД. Не останнє місце в державному управлінні займає вдосконалення митно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств. Діяльність держави з кожним роком відточує механізм митного обслуговування. Використовуючи досвід попередніх років йде пошук нових заходів митного регулювання, удосконалюються вже існуючі заходи митного адміністрування. Удосконалення національної системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності виражається, по-перше, у визначенні оптимальної кількості співробітників митних та інших державних органів та, по-друге, у встановленні ефективного порядку проходження підприємствами адміністративних процедур.

Таким чином, спрощення, гармонізація та вдосконалення заходів митно-правового регулювання – це передумова розвитку економіки правової, демократичної держави.

Принцип стимулювання міжнародного співробітництва закладений в основу відносин між державами. Оскільки зовнішньоекономічна діяльність держави складається, в основному, із зовнішньоекономічних операцій підприємств можна стверджувати, що створивши умови розвитку національної системи митно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств всіх форм власності держава стимулює свою зовнішню торгівлю. У всіх формах діяльності людина шукає шляхи для своєї самореалізації. При цьому практика показує, що не можливо досягнути певного результату без знаходження компромісів при вирішенні питань з іншими людьми. Так і внутрішня політика держави має своє відображення у пошуку точок стикання з іншими державами на зовнішньополітичній арені. Зовнішня торгівля підприємств завжди заохочується державою, оскільки вона породжує приток капіталу, поповнює державну скарбницю, розвиває зовнішні стосунки з іншими країнами. Тому найкрупніші експортери та імпортери повинні мати деякі переваги, що можуть проявлятись тільки у застосовані організаційно-правових заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Переваги у застосуванні заходів нетарифного та митно-тарифного регулювання порушують принцип рівності підприємств перед законом, призводять до перерозподілу об’єму зовнішніх операцій на користь “пільговиків” за допомогою посередницьких договорів. При цьому така ситуація спонукає інші підприємства удаватися до “послуг”, які найчастіше юридично не оформлюються, призводять до переміщення економіки держави у тінь. Тому переваги можуть проявлятись тільки у встановленні спрощеного порядку митного адміністрування зовнішньоекономічних операцій підприємств.

Стимулювання міжнародного співробітництва – це, перш за все, створення сприятливого інвестиційного клімату всередині країни, виконання державою зовнішньополітичних домовленостей, розвиток національної системи митно-правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємств, полегшення умов міжнародної торгівлі без збитку для національних митних правил.

Закриті системи схильні до самознищення, тому співробітництво з державними органами інших країн та міжнародними організаціями під час розробки та реалізації заходів митно-правового регулювання мають на меті створення відкритої системи регулювання ЗЕД. Співробітництво з державними органами інших країн найбільш яскраво знаходять своє відображення у застосування заходів, направлених на встановлення якості товару. Особливо це стосується країн СНД, оскільки система контролю якості у цих всіх країнах була закладена під час існування Радянського Союзу. Прийняття на вищому державному рівні договорів, за якими признається якість товару країни–експортера, позбавить національні підприємства від додаткових витрат на проведення експертиз в країні, що імпортує цей товар. Перспективи має міждержавний розвиток відносин в галузі контролю за товарами військового призначення та товарів подвійного використання. Так отриманий в одній країні дозвіл на експорт товарів військового призначення може бути визнаний, як дозвільний документ на транзит через територію другої держави – сторони зовнішньополітичного договору.

Другий напрямок співробітництва – це узгодження процедур митного адміністрування. Яскравим прикладом є міжнародні Конвенції МДП, АТА та інші. При переміщенні автомобільним транспортом товарів по Європейському континенту перевізники проходять контроль на кордонах багатьох країн. Кожна країна має свої митні правила, тому необхідний єдиний порядок проходження митного кордону різних країн за одним уніфікованим документом. Таким документом стала книжка МДП, що оформлюється в країні експорту та дає змогу проходження по території транзитних держав у спрощеному режимі , без відкриття вантажних відсіків автомобіля. В такому порядку митні органи різних країни визнають засоби митної ідентифікації країни експорту. Підприємство - перевізник при цьому скорочує час доставки вантажу, уникає зайвих адміністративних процедур при проведенні митного контролю. Так співробітництво з іншими державами на зовнішньополітичному рівні шляхом приєднання до Конвенції напряму впливає на застосування заходів митного адміністрування при проходженні товарів підприємств через митні кордони різних держав.

Принцип введення сучасних міжнародних стандартів має на меті використання передового досвіду міжнародної спільноти по вдосконаленню своїх національних систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Якщо застосування заходу митно-тарифного регулювання використовується в одні чи іншій країні та має оптимальне співвідношення: ціль – засоби, такий захід, безумовно, з урахуванням особливостей своєї системи регулювання ЗЕД, може бути застосований в Україні. Під міжнародними стандартами в такому тлумаченні необхідно розглядати встановлені іншими державами заходи митно-правового регулювання, які визнані на міжнародному рівні та застосовуються державними органами в цілях реалізації митної політики. Поновлення українського митного законодавства відбувається безперервно, але введення сучасних міжнародних стандартів на даному етапі відбувається повільно. Для такого введення необхідно, по-перше, вивчення митного законодавства розвинутих світових держав, по-друге, приєднання України до основних міжнародних Конвенцій в сфері митних правовідносин, по-третє, обмін досвідом з представниками державних служб інших країн. Розгляд аспектів міжнародного митного законодавства приводить до виділення двох основних напрямків: митного регулювання Росії та Європейського співтовариства. Між цим розглядаючи з середини та в історичній ретроспективі процеси розвитку національних систем регулювання зовнішньоекономічної діяльності цих двох блоків, стає зрозумілим, що в кожній із них вже давно визначилась однакова тенденція до зближення концептуальних основ, до пошуку загального та з’єднуючого в єдине ціле.