Внешняя политика Исландии

   Ісландський парламент  (alþingi) вибирав прем'єр-міністра країни, який формував уряд. Найбільш  впливовими фракціями в парламенті були: Прогресивна партія (Framsóknarflokkurinn), утворена в 1916 р., Партія незалежності (Sjálfstæðisflokkurinn), утворена в 1929 р., і Соціал-демократична партія (Alþýðuflokkurinn), утворена в 1916 р.

   Від блоку цих  партій 17 квітня 1939 прем'єр-міністром переобирають члена Прогресивної партії Херманна Йоуханссона (Hermann Jónasson).

   У 1934 р. в  Ісландії була сформована Національна  партія Ісландії (Flokkur Þjóðernissinna), яка  копіювала зразки німецького  націонал-соціалізму. До її складу увійшли 450 осіб, в основному студентів.

   У 1938 р. Комуністична  партія Ісландії (Kommunistaflokkur Islands), організована  в 1930 р. і отримала на виборах  1937 р. три місця в парламенті, об'єдналася з лівим крилом  Соціал-демократичної партії, утворивши Єдину соціалістичну партію Ісландії (Samei nigarflokkar altydy-sosialistaflorkkurinn) . Проте вплив комуністичних ідей, як і націонал-соціалістичних, було в Ісландії вкрай невелика.

   У березні 1939 р. ісландський парламент відповідає  відмовою на прохання Німеччини надати можливість її ВВС використовувати аеродром в Рейк'явіку.

   9 квітня 1940 під  час вторгнення Німеччини до  Данії Ісландія оголошує про  свій нейтралітет. Вона також  вводить обмеження на відвідування  острова кораблями і літаками  воюючих держав. У той же час кораблі Німеччини та Італії часто ховаються в портах Ісландії від переслідування британського ВМФ.

   10 квітня Ісландія  відкриває в Нью-Йорку своє  дипломатичне представництво.

   У квітні 1940 р.  Великобританія вводить морську  блокаду Ісландії - після того як та відмовляється прийняти статус її союзника і підтверджує свій нейтралітет у світовій війні. В Ісландії поліція (Ríkislögreglan) починає інтенсивну бойову підготовку.

   10 травня 1940 в Ісландії  висаджуються британські війська  (746 морських піхотинців на чолі з полковником Робертом Стерджеса (Robert Grice Sturges). Прем'єр-міністр Херманн Йоуханссон по радіо заявляє протест, але в той же час закликає населення до спокою. Англійці беруть в полон екіпажі німецьких торгових суден.

  До 17 травня кількість британських військовослужбовців в Ісландії досягає 4000 чоловік, а до кінця 1940 р. - 25 000 чоловік.

   У березні 1941 р. парламент Ісландії ухвалив  обирати терміном на один рік  регента, який повинен виступати  як суверен і здійснювати королівські функції, тимчасово прийняті на себе урядом.

   Парламент також  прийняв рішення після офіційного  анулювання договору про унію  з Данією проголосити в Ісландії  республіку.

   17 червня 1941 повноваження  короля Данії були покладені  на обраного парламентом регента, яким став Свейн Бьернссон (Sveinn Björnsson) - колишній ісландський посланник в Данії.

7 липня 1941 в Ісландії  висаджуються війська (40000 осіб) ще  нейтральних на той момент  США, які вступлять у війну  з Німеччиною лише 11 грудня 1941 США та Ісландія укладають договір, що передбачає виведення цих військ після війни. Велика частина британських військ залишає острів.

   З 21 серпня 1941 р.  в Хвальфьорде в Ісландії починають  формуватися конвої союзників  для проходження у порти СРСР - Мурманськ і Архангельськ. В цей день вийшов 1-й союзницький конвой, спрямований в СРСР під кодовою назвою «Дервіш» (Dervish). В екіпажі транспортних судів включалися і ісландські моряки.

   З 1942 р. британські  ВМФ залучають берегову охорону  Ісландії (Landhelgisgæsla Íslands) до знешкодження морських мін та спостереження за німецькими підводними човнами.

   16 травня 1942 прем'єр-міністром  Ісландії стає представник Партії  незалежності Олафур Трюггвасон  Торс (Ólafur Tryggvason Thors).

   Влітку 1942 р. в  Ісландії проходять масові страйки з вимогою підвищити заробітну плату, що викликає урядова криза.

   З вересня 1942 р. транспортний конвої союзників  починають формуватися замість  Ісландії в Шотландії. Всього  з 21 серпня 1941 р. з Ісландії  вийшло 13 конвоїв.

   16 грудня 1942 в результаті позачергових виборів новим прем'єр-міністром Ісландії стає безпартійний Бьерн Тоурдарсон (Björn Þórðarson). Новий уряд через його відкритої проамериканської орієнтації отримує серед ісландців прізвисько «уряд Кока-Коли», з яким воно і увійшло в історію Ісландії.

   У той же  час присутність на острові  військ США забезпечує ісландців  робочими місцями і помітно  підвищує рівень їхнього добробуту.

   У грудні 1943 р.  закінчився термін дії договору  про унію Данії та Ісландії, укладеного в 1918 р.

   16 червня 1944 парламент  Ісландії ухвалив, що договір  про унію з Данією більше  не має сили.

   17 червня парламент  Ісландії ухвалив нову конституцію  країни.

   18 червня члени  парламенту і єпископ Ісландії  в присутності 25 000 людей оголосили  про введення республіканського ладу в країні. В той же день президентом Республіки Ісландія обирають Свейна Бьернссона.

   У 1944 р. Національна  партія Ісландії заявляє про  свій саморозпуск.

   За період Другої  світової війни 1939 - 1945 рр.. Ісландія  втратила вбитими 150 чоловік. В її територіальних водах від дій німецьких ВПС і ВМФ загинуло близько 900 військовослужбовців США та Великобританії.

 

Список використаних джерел:

1. Политика Исландии [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://map.infobreak.ru/f40f2/исландия-республика-исландия.html
2. Политика Исландии [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.runivers.ru/doc/d2.php?SECTION_ID=9168&PORTAL_ID=9168
3. Политика Исландии [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://islandia-about.narod.ru/politic/pol.htm
4. Политика Исландии [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://foreigniceland.forum2x2.ru/t96-topic
5. Политика Исландии [Електронний ресурс] — Режим доступу: http://www.krugosvet.ru/enc/strany_mira/ISLANDIYA.html?page=0,4

 

     •  Створення буклету

 
Розділ III  «Створення презентації  за темою: «Зовнішня політика Ісландії»  за допомогою PowerPoint»

Див.Додаток 1