Джерела європейського права

Справа Габріель Дефрен стосувалася однакового ставлення до працівників з огляду на стать (ст. 141 [119] Римського Договору ). Пані Дефрен була стюардесою бельгійських авіаліній Сабена і, згідно з національним законодавством пішла на пенсію у віці 40 років. Однак, вона вирішила, що це бельгійське положення дискримінує її, позбавляючи її, зокрема, від заробітків. Тому вона подала до бельгійського суду праці, опираючись на ст. 119 Римського Договору, яка забороняє дискримінацію з огляду на стать. Бельгійський суд, маючи сумніви, звернувся з цим питанням до Європейського Суду. Європейський Суд постановив, що сформульований в ст. 119 принцип, що чоловіки і жінки повинні отримувати однакову винагороду, є одним із головних принципів права Спільнот і на нього можна посилатися перед національними судами. Суди зобов'язані охороняти права, що виникають із цього принципу.

 

2.5 Принцип солідарності

Найкраще цей принцип сформульовано в статті 10 [5] Римського Договору: „Країни-члени вживатимуть усіх заходів загального чи приватного характеру, щоб забезпечити виконання зобов'язань, що випливають з цього Договору чи з дій, виконаних інституціями Спільноти. Ці країни будуть сприяти виконанню завдань Спільноти. Вони повинні утриматися від будь-яких дій, які могли б поставити під загрозу досягнення цілей цього Договору“.

Принцип солідарності з одного боку означає, що країни-члени не можуть не виконувати права Спільнот, думаючи про свої національні інтереси, а з іншого - мусять робити все можливе, щоб постанови права Спільнот реалізувати якнайкраще.

2.6 Принцип Субсидіарності

Принцип субсидіарності окреслює поділ повноважень між країнами-членами та Спільнотою, що є сформульовано в ст. 5 [3b], доданій до Римського Договору Маастрихтським Договором: Спільнота діє в рамках своїх повноважень, визначених цим договором, та поставленими тут перед нею цілями. У сферах, які не підпадають під її виключну компетенцію, Спільнота діє відповідно з принципом субсидіарності. Тоді, коли цілі пропонованої дії не можуть бути досягнуті в достатній мірі країнами-членами, то беручи до уваги масштаби та результати пропонованої дії, можуть бути більш успішно досягнуті Спільнотою. Будь-які дії Спільноти не можуть провадитися далі того, що є необхідним для досягнення цілей цього Договору. Простіше кажучи, принцип субсидіарності означає, що справи, до яких Спільнота не має виключної компетенції, не можуть реалізовуватися , поки країна-член може самостійно досягти дану ціль, принаймні так само добре, як би це могла зробити Спільнота.

Висновок

Узагальнивши весь поданий матеріал, можна зробити певні висновки.

З метою консолідації західноєвропейської економічної еліти у рамках утвореної 1949 року. Рада Європи було здійснено ряд проектів регіональної інтеграції - від об'єднань у межах окремих галузей промисловості до величезних проектів західноєвропейської федерації. За одним з таких проектів («план Шумана») у квітні 1951 р. було підписано Паризький договір про заснування Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). У 1956 р. в ЄОВС виник план перетворення цієї організації на зону вільної торгівлі, але суперечності між країнами, особливо між Англією і Францією, призвели до уладення у березні 1957 р. в Римі лише шістьма (з 17) країнами-членами Римської сепаративної угодит про заснування Європейського співтовариства (ЄЕС). Кінцевою метою ЄЕС було проголошено створення Сполучених Штатів Західної Європи. Одночасно в Римі було укладено угоду про заснування Європейського співтовариства з атомної енергії (Євроатом), метою якого було створення ще одного спільного галузевого ринку, об'єднання ресурсів атомної енергії та атомної промисловості. У цей же час Великобританія, яка не приєдналась до ЄЕС, організувала Європейську Асоціацію Вільної Торгівлі (ЄАВТ) у складі 7 країн.

1967 р. внаслідок злиття  органів управління ЄОВС, ЄЕС  і Євроатому утворилась триєдина інтеграційна організація з офіційною назвою Європейські співтовариства. З 1 листопада 1993 р. Європейське співтовариство перейшло у нову стадію економічної інтеграції і за рішенням держав і урядів країн-членів стало називатись Європейським Союзом - створення нової наддержави конфедеративного або федеративного типу.

Співтовариства творять нову правову систему міжнародного права, на користь якої держави-члени обмежили, хоч і лише в окремих ділянках, свої суверенні права суб'єктом якої не тільки самі держави-члени, але й також їх громадяни.

Європейський Союз побудований за інституційною системоюрізних традиціях «12» є символічним числом, що означає абсолютну досконалість. Це також і кількість місяців у році, і кількість цифр на циферблаті годинника, тоді як коло є ще й символом єдності.

Так народився європейський прапор який представляє ідеал об'єднання народів Європи. На ньому дванадцять зірок, як символ довершеності, повноти та єдності. Праор залишається незміним протягом років, не зважаючи на розширення ЄС.

Пізніше Рада Європи закликала інші європейські установи прийняти той самий прапор, і у 1983 році його затвердив Європейський Парламент. Усі європейські інституції використовують його з початку 1986 року.

Європейський прапор - це єдина емблема Європейської Комісії, виконавчого органу ЄС. Інші європейські установи та органи додають до прапора свою власну емблему.

Європейський гімн. Музика гімну взята з Дев'ятої симфонії, яку Людвіг Бетховен написав у 1823 році. У фінальній частині своєї симфонії Бетховен поклав на музику «Оду до радості», написану у 1785 році Фрідріхом фон Шиллером. У цьому вірші знайшла відгук ідея братання народів, яку поділяв і Бетховен.

У 1972 році Рада Європи (той самий орган, який розробив дизайн європейського прапора) схвалив бетховенську тему «Оди до радості» у якості свого гімну. Відомому диригену Герберту фон Караяну було доручено написати три інструментальні аранжування - із соло для фортепіано, для духових інструментів і для симфонічного оркестру. Без слів, універсальною мовою музики, гімн виражає ідеали свободи, миру та солідарності, на яких тримається Європа. У 1985 році гімн було схвалено президентами та главами урядів країн ЄС як офіційний гімн Європейського Союзу. Цей гімн не має на меті замінити існуючі національні гімни країн ЄС. Гімн ЄС - це утвердження спільних цінностей та їх єднання в усьому розмаїтті національних відміностей.

День Європи. 9 травня 1950 року Роберт Шуман вніс пропозицію створити об'єднану Європу для налагодження мирних взаємовідносин на континенті.

Європейський Союз має систему інституцій з різними функціями, які діють відповідно до принципів, визначених у договорі. Ця система створювалася впродовж кількох останніх десятиліть разом із розвитком Європейського Співтовариства, а згодом - Європейського Союзу. Як показує історія, інституції Євросоюзу утворювали динамічну систему, яка підлягала безперевним змінам, зумовленими насамперед напрямками Європейської інтеграції. Отже, можна припустити, що її майбутній вигляд буде значною мірою залежати від способу розвитку Європейського Союзу.

Держави-члени делегують суверенне право на вирішення певних справ незалежним інституціям, які представляють інтереси Союзу в цілому, його країн та його громадян. Комісія традиційно опкується інтересами Союзу в цілому, в той час як кожний окремий національний уряд представлений в Раді Європейського Союзу, а Європейський Парламент напряму обирається громадянами. Тому, демократія та верховенство закону є наріжними каменями структури Європейського Союзу.

«Інституційний трикутник», що утворюється Комісією, Радою та Пардаментом доповнюється ще двома інституціями - Судом Європейського Союзу та Судом Аудиторів, а також п'ятьма іншими європейськими органами. На додаток було засновано ще 13 спеціалазованих агенцій, Які займаються, зокрема, технічними, науковими та питаннями управління. Пізніше ця пропозиція отримала назву «декларацію Шумана». З неї бере початок процес об'єднання, який завершився утворенням Європейського Союзу. Сьогодні 9 травня ще одним європейським символом - Днем Європи, який, разом з прапором, гімном та єдиною валютою - євро, виражає політичну сутність Європейського Союзу. ЄС: основні факти. //Представництво Європейської комісії. - http://www.delukr.ec.europa.eu/page34842.html

 

Список використаних джерел та літератури

1. Андрійчук О.Вступ до  Європейського права. К.: «Юрінкомінтер», 2004р. - 280с.

2. Врадій Олексій. Концепції євроінтеграції й політичні трансформації//Віче,№11,2008 - С.47 -50

3. Годі Філіп. Нарис історії  ЄС. К.: «ТОВ Компанія Лік», 2006р. - 135с.

4. Грицяк І. Право та інституції ЄС. К.: 2007р. - 257с.

5. Євроклуб. http://youth.crimeaster.net/europe/index.htm

6. Єврокомісія пропонує нові програми міжнародної співпраці // Євробюлетень. - 2006. - №2. - с.5.

7. Європейський Союз: Словник-довідник. - К.:К.І.С., 152с.

8. ЄС: основні факти.//Представництво  Європейської комісії. - http://www.delukr.ec.europa.eu/page34842.html

9. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу:Навч. посіб: пер. З англ. - К.: Т-во «Знання»,КОО,2002. - 381с.

10. Міжнародне право: Навчальний  посібник / За ред. БуроменськогоМ.В. - К.: Юрінком Інтер, 2005 - 336с.

11. Практика Європейського  Судуз прав людини. Видавництво Українського центру правничих студій. К., 2005р. - 190с.

12. Фонтейн П. Європа у 12 уроках. - К.: «ТОВ «Компанія ЛІК», 2005. - 56с.

13. Якемчук Р. Україна і Європейський Союз // Сучасність. - 1997. - №10. - с.95 - 99