Контрольная работа по "Судебной медицине"

План.

1. Предмет, методи та задачі судової медицини.
2. Значення судової медицини у судово-слідчій діяльності правоохоронних органів. Структура судово-медичної службі України.
3. Регламент роботи судово-медичних експертів, та їх обов’зки, права, відповідальність та відведення.
4. Приводи призначення судово-медичної експертизи, або направлення на дослідження.
5. Об’єкти судово-медичної експертизи. Види судово-медичної експертизи. Участь судово-медичного експерта у слідчих діях, та судовому засіданні.
6. Види судово-медичної документації.

1,2

Значення судової медицини для  працівників правоохоронних органів. Предмет і задачі судової медицини.

Кожному працівнику правоохоронних органів  необхідний визначений мінімум знань  в області судової медицини для  того, щоб:

• кваліфіковано оглянути труп на місці події;
• уміти правильно направити на експертизу речові докази біологічного походження (кров, волосся і т.д.);
• орієнтовно визначати давність настання смерті трупа при його огляді;
• правильно формулювати питання перед судово-медичним експертом;
• оцінювати якість висновків судово-медичного експерта.

Судова  медицина це мультідисциплінарна наука, що вивчає і розробляє питання медично-біологічного характеру, що виникають у цивільному і кримінальному процесах

Задачі судової медицини:

1. визначення давнини настання смерті;
2. встановлення знаряддя і механізму травми;
3. визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень;
4. виявлення причин раптової смерті.

Методи дослідження в судовій  медицині:

1. огляд;
2. секційний розтин трупа;
3. аналіз клінічного матеріалу (історія хвороби, амбулаторна карта);
4. експериментальний (моделювання, слідчий експеримент);
5. лабораторний (електронна мікроскопія, спектральний аналіз, рентгенографія, біофізичні, біохімічні, імунологічні методи дослідження).

2,2 Структура судово-медичної служби.

Структура судово-медичнох служби підрозділяється в порядку инстанціонності: Координаційна рада з проблем судової експертизи; Головне бюро судово-медичної експертизи міністерства охорони здоров'я; Бюро судово-медичної експертизи Автономної республіки Крім; міськи та обласні бюро судово-медичної експертизи; районні, міжрайонні відділення судово-медичної експертизи.

У Бюро судово-медичної експертизи є  наступні структурні підрозділи:

1. відділ судово-медичної експертизи потерпілих, обвинувачуваних і інших осіб;
2. відділ судово-медичної експертизи трупів;
3. судово-медична лабораторія, що має: судово-медико-криміналістичне, судово-медико-токсікологічне, судово-медико-гістологічне, судово-медико-цітологічне, судово-медико-імунологічне відділення.

Функції судово-медичного Бюро:

1. Експертиза трупів у випадку насильницької  смерті чи підозрі на неї.
2. Експертиза потерпілих, обвинувачуваних і ін.
3. Експертиза речових доказів.
4. Експертиза за матеріалами карних і цивільних справ.

 

4,3, Судово-медичною експертизою називається застосування медичних знань для вирішення питань, що виникають у практичній діяльності органів дізнання, слідства та  суду.

Основними законами, що визначають зміст, порядок  призначення і її проведення, є  Кримінальний Кодекс, Кримінально-процесуальний Кодекс, Цивільний Кодекс та Цивільно-процесуальний Кодекс України.

Безпосередньо діяльність судово-медичних експертних установ, як і кожного окремого їх працівника, регламентується “Законом про судову експертизу” (1994), “Основами законодавства України про охорону здоров’я (1992), методичним документом МОЗ України – наказ № 6 від 1995 р. “Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби в Україні”.

Судово-медична  експертиза проводиться на підставі постанови слідчого або по визначенню суду. У постанові вказується: підстава призначення судово-медичної експертизи, прізвище, ім’я та по-батькові експерта (або установа), матеріали кримінальної справи, питання на які повинний відповісти експерт.

Кримінально-процесуальний кодекс України (ст. 79) передбачає обов'язкове проведення СМЭ в таких випадках:

• установлення причини смерті;
• установлення характеру і ступеня тяжкості тілесних ушкоджень;
• визначення психічного і фізичного стану обвинувачуваного, підозрюваного,  свідка або  потерпілого;
• установлення віку обвинувачуваного, підозрюваного,  свідка чи потерпілого;
• визначення статевої зрілості;
• у зв'язку з  втратою (порушенням) працездатності;
• у цивільному процесі: при розгляді позовів при розірванні шлюбу, про відшкодування заподіяного збитку, про визнання укладеної угоди недійсної і т.д.

До участі в проведенні СМЭ можуть допускатися тільки штатні судово-медичні  експерти, а також викладачі кафедри  судової медицини, які прирівняні до штатних експертів.

Права, обов'язки і відвід судово-медичного  експерта.

У “Законі про судову експертизу” (ст. 12, 13), Кримінальному (ст.77) та Кримінально-процесуальному (ст. 584, 585) Кодексах України викладаються обов'язки і права судово-медичного експерта.

Судово-медичний експерт зобов'язаний з'явитися за викликом органу дізнання, слідчого,  прокурора чи суду і провести повне і всебічне обстеження підекпертного (стаття 12 “Закону про судову експертизу”).

Якщо поставлені перед експертом  питання виходять за межі його  компетенції  чи представлених експерту матеріалів недостатньо для того, щоб дати висновок, експерт у письмовій  формі сповіщає про це орган, який призначив експертизу. Така процедура  передбачена “Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз” (наказ МЮ від 08.10.98 р. № 53/15).

При відмові  експерта від виконання своїх  обов'язків без поважної причини (ст. 385 КК), за надання неправдивого висновку (ст. 384 КК), а також за розголошення даних попереднього слідства без  дозволу прокурора або слідчого (ст. 387 КК), він може бути притягнутий до кримінальної відповідальності. Крім того, судово-медичний експерт повинен пам’ятати про вимоги ст. 145 КК, що карає за розголошення лікарської таємниці.

Експерт вправі (ст.13 “Закону про судову експертизу”):

1) знать мету  і задачі експертизи;

2) знайомитися  з матеріалами справи;

3) клопотатися  про додаткові матеріали справи;

4) брати участь у допитах і інших слідчих діях  з дозволу слідчого;5) клопотатися про залучення необхідних експертів - фахівців з інших областей знань.

Відвід експерта: 1) особиста (пряма чи непряма) зацікавленість у справі службова, родинна  чи інша залежність; 2) некомпетентність експерта.

5. Об'єкти судово-медичної експертизи:

1. Живі люди;
2. Трупи;
3. Речові докази;
4. Матеріали карних і цивільних справ.

Види судово-медичної експертизи:

1. Первинна – коли вперше проводиться дослідження даного об'єкта.
2. Додаткова – призначається, коли в ході розслідування виникають нові питання, які необхідно з'ясувати.
3. Повторна – призначається, коли висновок первинної експертизи не обґрунтований і її висновки піддаються сумніву. Для проведення такої експертизи, як правило, призначається інший експерт.
4. Комісійна – призначається по складних справах за участю лікарів різних спеціальностей.
5. Комплексна – передбачає участь фахівців різних областей знань (криміналіст, хімік і т.д.).

Участь судово-медичного експерта в слідчих діях і судовому засіданні.

Судово-медичні  експерти можуть залучатися до участі в деяких слідчих діях: 1) до огляду місця події і трупа на місці  його виявлення; 2) до огляду осіб, затриманих по підозрі в здійсненні злочину; 3) до участі в обшуку, виявленні й  узяття зразків біологічного походження для дослідження; 4) до участі в допитах. Після участі експерта в слідчих  діях він у письмовій формі  складає висновок у справі.

З дозволу головуючого в суді експерт  може задавати питання підсудному, потерпілому і свідкам (ст. 288 УПК), а також робити повторний огляд  потерпілого чи обвинувачуваного, повторні дослідження  трупа чи речових  доказів. Висновок експерт дає в  письмовій формі й оголошує його в судовому засіданні (ст. 191 УПК).

6, Судово-медична документація.

Основним  документом судово-медичної експертизи є  “Висновок судово-медичного експерта”, що складається з трьох основних частин: вступної, дослідницької (чи описової) і заключній.

У вступній частині вказується:

 коли, де і хто проводив  судово-медичну єкспертизу;

• на якій підставі;
• хто був присутній;
• які матеріали експерт використовував;
• які дослідження проводилися;
• які питання були поставлені перед експертом.

Описова частина містить відомості про те, що було виявлено експертом при дослідженні і які використовувалися при цьому методи.

У заключній частині викладаються висновки експерта, його відповіді на поставлені питання.

У випадку, коли кримінальна справа ще не порушена, судово-медичне дослідження  трупа або живої особи може здійснюватися і на підставі письмового доручення слідчого.