ПР органів державної влади та місцевого самоврядування

• завчасне сповіщення Акредитованих осіб про дату, час і місце запланованих заходів шляхом поширення анонсів заходів електронною поштою та/або факсом, розміщення на офіційному веб-сайті Президента України;
• надання Акредитованим особам при проведенні прес-конференцій і брифінгів окремих місць для сидіння, місць для установлення апаратури, придатних для аудіо- та відеозапису, передачі аудіо- та відеоданих;
• роз'яснення Акредитованим особам порядку роботи Президента України та Адміністрації Президента України, його підрозділів, посадових осіб, можливостей і способів отримання інформації про їхню поточну діяльність і плани роботи;
• надання необхідних для роботи інформаційних матеріалів, стенограм протоколів та інших документів в паперовій та/або електронній формі;
• проведення всіх відкритих заходів у приміщеннях, які мають достатню площу і місця для розміщення максимальної кількості Акредитованих осіб;
• інші необхідні умови для виконання Акредитованими особами їхніх професійних обов'язків шляхом створення та устаткування відповідними технічними засобами (телефон, факс тощо) Прес-центру.

 Акредитовані особи  мають право завчасно отримувати інформацію про заплановані заходи і бути присутніми на брифінгах, прес-конференціях та інших заходах, що спеціально організуються для засобів масової інформації, у місцях проведення відповідних заходів. Представники ЗМІ. що пройшли акредитацію можуть звернутися до співробітників Прес-служби, з метою отримати  необхідну інформацію в тому числі на брифінгах, зустрічах і прес-конференціях;А також вони мають права ознайомитися з інформаційно-довідковими матеріалами (порядок денний, стенограми засідань, тексти заяв, прес-релізи тощо), а також одержувати їх електронні копії; користуватися власною технічною апаратурою для проведення аудіо- та відеозапису, фотозйомки, передачі аудіо- та відеоданих; використовувати аудіо-, відео- та фотоматеріали Прес-служби або використовувати технічні засоби, наявні в Прес-центрі.          Акредитовані особи користуються всіма іншими правами відповідно до законодавства України.

Рішення про припинення акредитації приймається Главою Адміністрації Президента України (його Першим заступником чи заступником відповідно до затвердженого Президентом України розподілу обов'язків) за поданням керівника Головного управління з питань комунікацій.    Рішення про припинення акредитації має бути вмотивованим, оформляється письмово та видається особі, акредитацію якої припинено, протягом 3 робочих днів з дня прийняття такого рішення. У рішенні про припинення акредитації вказується посадова особа, яка прийняла відповідне рішення, дата рішення та порядок його оскарження [34].

1.2 Загальна характеристика функцій Прес-секретаря Президента України 

 

Прес-секретар президента, як і прес-секретар взагалі,- це відповідальний по зв’язкам з ЗМІ  і громад кістю, виконуючий всі витікаючі із цієї відповідальної посади обов’язки. Ось просте, але доволі точне та лаконічне визначення, і як би ми не розглядали всі різні функції і повноваження президентського прес-секретаря, ось це буде залишатись вірним. Потрібно мати на увазі що, такий класичний випадок узагальнюючого визначення не є повним, і в різних джерелах наводяться більш змістовно наповнені визначення професії прес-секретар Президента. Існує багато інших визначень, введених в різний час спеціалістами ,- таких,як «прес-секретар – це подвійний резидент на службі суспільства та влади», «багатослівний дипломат», «офіційний журналіст», «радник по пресі», «PR-технолог», « міст з двох - стороннім  рухом», - показує, що діяльність прес-секретаря, його функціональні якості і роль в політичному процесі набагато більша, і з професійної точки зору йому не достатньо простого визначення, що вказувалось спочатку. В той же час ряд особливих аспектів його діяльності, серед яких – зміна балансу сприйняття інформації від громадськості/влади у зв’язку з швидкою мінливістю політичної ситуації, особистісний фактор та ін., роблять формулювання короткого і точного визначення прес-секретаря президента неможливим. Кожний прес-секретар, володіє загальними для всіх рисами, а також має власні особливості та риси. Отже, можемо зробити узагальнюючий висновок, що прес-секретар президента – це офіційний представник держави і влади, особистий представник президента, найбільш доступне джерело, що постійно володіє суттєвим об’ємом  цікавої для суспільства/групи  інформації про дії влади, а також зобов’язаний надавати цю інформацію у вигляді інформаційних сайтів, заяв та інтерв’ю. Очевидно, що така інформація не є власною інтелектуальною власністю чи продуктом політичної діяльності прес-секретаря, хоча може мати чіткий особистісний характер. Прес-секретар всього лиш по мірі необхідності озвучує владу шляхом розповсюдження необхідної інформації. Зрозуміло,що серйозні відхилення від цього правила, простіше кажучи – самодіяльність, ставлять під сумнів професіоналізм конкретного прес-секретаря. Відомо багато випадків, коли, ставши постійним образом діяльності, ці відхилення привили до усунення   прес-секретаря з посади, що є справедливістю. Прес-секретар президента чи діючого голови країни має періодично висвітлити позицію своєї країни  з різних питань, але робити це виключно в тому змістовному і емоційному контексті,  який визначається прийнятим політичним рішенням його керівника. В історії відомі випадки коли помилка прес-секретаря президента відіграла фатальну роль у розвитку міжнародних відносинах між країнами, і впливала на негативне формування іміджу держави. Ф.Дюко - прес-секретар канадського прем’єр-міністра – під  час публічного обговорення ситуації у Багдаді  на саміті НАТО в Празі обізвав президента США Джорджа Буша ідіотом. Прем’єру Жану Кретьєну потрібно було потім довго виправдовуватись. «Він зовсім не ідіот. Він – друг», в результаті заявив голова канадського правління,намагався таким чином вийти з неприємної ситуації. Під тиском опозиції Франсуаза був вимушений подати у відставку. Перше його прохання про відставку Кретьєн не прийняв, але друге підписав [10].   Робота прес-секретар має велику схильність до змін об’єму функцій в залежності від зміни ситуації. Рівень публічної активності прес-секретаря  повністю залежить від рівня публічної активності президента( в більшості випадків мова йде про зворотну пропорціональність) і від уявлення останнього про допустимі ступені публічності представника влади. Виходячи саме із цих положень конкретний президент вибирає конкретного кандидата на роль прес-секретаря. Виступаючому в день по кілька разів і часто спілкуючись з журналістами президент потребує прес-секретаря,як функціонера чи спеціаліст в сфері мас-медіа. В даному випадку це може бути просто  людина команди, що наділена представницькими якостями. В іншому випадку, якщо президент крізь пальці  дивиться на публічний аспект своєї діяльності ,то йому необхідний активний прес-секретар, який зможе позбавити його від «лишнього» спілкування з журналістами. Таким чином  здається, що тут існує лише одна проблема – зробити правильний вибір кандидатури. Хоча, проблема полягає в тому, що поставлені спочатку задачі, виходячи із конкретної політичної  ситуації можуть різко змінитись, що приведе до такої ж різкої зміни об’єму функцій. Так, наприклад, раптова хвороба активного президента може змусити тимчасово пасивного прес-секретаря виступати з щоденними прес-конференціями і майже в буквальному сенсі замінити голову країни в ЗМІ. Довга передвиборча компанія з різними виступами може претендуючого на другий термін президента може перекваліфікувати публічного прес-секретаря  на закулісного організатора. Таким чином, вибираючи прес-секретаря, слід враховувати весь об’єм його гіпотетичних функцій, що дозволить ставити перед ним різні задачі в залежності від ситуації і лише тоді можна буде розраховувати на успіх [17].          Традиційно прийнято виділяють три можливі «різновиди» прес-секретаря:

1. «дублер»
2. « замісник»
3. «продюсер»
4. «запасний»          Назви тут говорять самі за себе: «дублер» майже повністю заміняє президента в ЗМІ; «замісник» доповняє його по мірі необхідності; «продюсер» майже повністю знаходиться в стороні від публічності, але саме він організовує всю «публічність» президента від початку до кінця і, на кінець, «запасний» - людина, що володіє усіма вище переліченими якостями, не особливо публічна,але при такій необхідності до публічності готова.                До безпосередніх обов’язків прес-секретаря президента належить насамперед  організація всіх контактів президента із журналістами – від окремого інтерв’ю до великих прес-конференцій, при тому справа може йти як і про лише організаційну, так і про змістовну  сторону. Прийнято вважати,що будь-яке, навіть саме мимовільне та коротке спілкування журналістів з президентом повинно проходити в присутності прес-секретаря. Цим пояснюється те, що прес-секретарі постійно супроводжують президента: на всіх протокольних заходах, під час місцевих поїздок і зарубіжних візитах. При необхідності прес-секретар  може сам ініціювати публічну активність президента. Він вносить пропозиції з приводу організації тих чи інших публічних заходів з метою створення можливостей виступу президента на конкретну актуальну тему чи спілкування з журналістами. В обов’язки прес-секретаря входить також і забезпечення зворотного зв’язку – інформування президента. Огляд місцевої та зарубіжної преси, інформаційної стрічки дня, аналітичні матеріали,коментарі та ін. – всі ці матеріали щоденно підготовлюються якщо не напряму прес-секретарем, то під його пильним керівництвом [5].        В президентських адміністраціях більшості країн світу прес – секретар відповідає за всю інформацію, що надходить від вищої влади: він відповідає за змістовне наповнення офіційного вебсайта президента, контролює увесь об’єм  інформації,що надходить із адміністрації, в тому числі інтерв’ю,прес-конференції і окремі зустрічі з журналістами працівників вищого рангу апарату президента. Відповідно з існуючою  політичною системою країни прес-секретар може керувати роботу прес-служб і відділів з зв’язків з громад кістю всіх міністерств і відомств. Також, прес-секретар президента – це високопоставлене посадове лице із команди президента, публічний політик. Він має доступ практично до всієї інформації від влади і користується стусом ( в залежності від апаратних традицій конкретної країни) помічника чи радника президента, прес-секретар також має і інші, не пов’язані з прямою діяльністю, функції відповідно з наказами голови держави [24]. Доцільно також буде згадати про позиції  прес-секретаря. З одної сторони, в уві суспільства прес-секретар працює на владу і захищає її позиції, а з іншої – він виповняє функцію посередника, представника суспільства у владі, «виймаючи» інформацію із закритих кабінетів і представляє її загалу суспільства. Така схема роботи прес-секретаря можлива лише в «тихий» час для країни, в мирний період без виборів, гострих соціальних потрясінь,НС, зовнішніх загроз та ін. Тут можна працювати по вищеописаному механізмі – отримувати запити від суспільства, «вимагати» відповіді у влади, передавати іх суспільству – захищаючи позиції влади. В період,наприклад, гострої внутрішньополітичної боротьби  баланс може різко надушитись на користь влади, і тоді прес-секретар в уяві суспільства – більше політик, що бореться з опонентами, ніж державний чиновник. У випадку зовнішньої загрози чи внутрішньої НС, наприклад повені чи теракту,прес-секретар представляє державу в одиниці суспільства і влади [16].      Неменше важливою  для прес-секретаря є його доступність, його постійна інформаційна обізнаність, і наявність особистісного забарвлення заяв. Доступність прес-секретаря – одна із важливих і визначаючих його якостей, основа його успіху. Представник ЗМІ майже завжди повинен мати можливість отримати інформацію чи коментар від прес-секретаря з різних питань, при необхідності – в оперативному порядку, не очікуючи наступної прес-конференції чи наступного прес-релізу. В той же час  гіперактивність прес-секретаря у вигляді активної роздачі інтерв’ю і коментарів може стати стомлюючою для суспільства і привести до зниження ефективності діяльності. Потрібно пам’ятати, що в обов’язки прес-секретаря входить і збалансування активності інформації від влади. Паралельно доступності іде задача постійного інформування прес-секретаря. Він завжди має бути в курсі загального політичного процесу, знати офіційні підходи президента до актуальних проблем. Незважаючи на те, що прес-секретар має бути нейтральною одиницею у владі, стає очевидним,що він не може просто бути позбавленим емоцій роботом, що відтворює чужі тексти, чи механізмом в краватці,що відповідає на запитання. Прес-секретар має певним чином вкладати себе в заяви, зробити їх більш власними і обіграти їх. Він має розділяти переконання діючої влади, це дозволить йому бути щирим, природнім  і переконливо позиціонувати себе в ролі сподвижника голови держави [20].

 

                                                                                                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2.  ОСНОВНІ АСПЕКТИ  ДІЯЛЬНОСТІ ПРЕС-СЕКРЕТАРЯ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ.

                    

2.1  Інформування  громадськості – як напрямок діяльності                   Прес-  секретаря Президента України 

 

Інформування суспільства  про дії і позиції влади  та  держави – являється не тільки прямим обов’язком а і однією з найважливіших функцій   прес-секретаря Президента України,  а також є його унікальним правом. Прес-секретар Президента України – це єдине посадове лице у країні (крім президента,звичайно), що має право і повноваження офіційно виступати від імені держави на рахунок усіх політичних питань, єдиний функціонер, з котрим голова країни наче ділиться з  цим своїм конституційним правом [27].   За виключенням  деяких нових можливостей, що появились завдяки Інтернету( наприклад, трансляція відео на YouTube, ведення презедентського блогу та ін.),за минулі роки для Прес-секретаря Президента України інструменти інформування практично не змінились. Це офіційні заяви, прес-конференції, інтерв’ю та ін. Можна стверджувати, що нинішній Прес-секретар Президента України користується тими ж інструменти, що і його попередники. Інша справа, що час від часу змінюються потреби суспільства в плані якості та різноманітності представленої інформації. Розвиток ЗМІ в Україні, формування  інформаційного суспільства, підвищення рівня критерій сприйняття інформації, та багато інших соціальних факторів не дозволяють більше прес-секретарям сучасності працювати  примітивними засобами, що використовувались на початку формування України та Public Relation.     Робота Прес-секретаря Президента України у напрямку інформування громадськості полягає у систематичному  зборі інформації не залежно від попиту( тут прес-секретар сам виступає в ролі журналіста) та  її постійного розповсюдження в різних жанрах з урахуванням можливого актуального попиту. Прес-секретар Президента України, кожен день працює за класичною схемою: формулювання запитань до президента по матеріалах ЗМІ та інших джерел, складання відповідей та їх розповсюдження, як самостійно, так і за допомогою інших представників влади. Дотримання такої схеми дозволяє бути Прес-секретарю Президента України не лише «інертним відбивачем ударів », а також ініціатором інформаційної комунікації, координатором основного інформаційного потоку від влади, а також впливати на формування у суспільстві потреби постійного споживання корисної офіційної інформації, а отже підвищення довіри до влади[25].       Збір інформації, в першу чергу  передбачає наявність можливості у прес-секретаря задавати запитання і отримувати відповіді від президента в робочому порядку, не віднімаючи у останнього велику кількість часу. Зазвичай Прес-секретар Президента України проводить такі «брифінги» по ранкам, до початку робочих і протокольних зустрічей, під час селекторної доповіді по пресі. Розповідаючи про публікації, про конкретну подію, ТВ-передачу  прес-секретар зазвичай отримує лише кілька відповідей. Тому, крім того прес-секретар часто використовує усі інші можливості спілкування з президентом – планові зустрічі, наради, паузи перед протокольними заходами та ін. – для обговорення актуальних питань. Важливо також зазначити,що розпитування президента не може в таких випадках нагадувати розмову журналіста з особою що дає інтерв’ю. Прес-секретар Президента України,як і більшість прес-секретарів президентів надає президентові готові проекти/варіанти відповідей, точно так само, як і другі функціонери адміністрації представляють голові держави проекти рішень. Результат обговорення, крім окремих відповідей, стає для Прес-секретаря Президента України своєрідним планом дій  по тих запитаннях, на які у голови господарства на даний момент немає відповіді: це можуть бути запитання, що потребують уточнень,  щоби спеціальних знань та ін. У таких випадках прес-секретар, як правило здійснює такі дії: а) уточнює обставини,що викликали появлення запитань, б) проведення консультацій з експертами, в) виявлення дійсного рівня проблеми, щоб вирішити кому слід відповідати – прес-секретарю, що буде надавати проблемі все державного масштабу, чи працівникам на місцях, щоб наголосити на локальності проблеми. Таким чином, Прес-секретар Президента України проводить далі подібні селекторні «брифінги»  з основними фігурантами обговорення з метою одержання інформації із перших рук: це можуть бути міністри, мери, представники державних органів влади усіх рівнів, функціонери партії,членом  якої являється Президент України. Коли загальна картина стає ясною і є усі відповіді на запитання, прес-секретар проводить останній «брифінг» по збору інформації з колегами, щоб обговорити змістовні та технічні деталі можливої реакції у відповідь. Що ж стосується реальних запитів журналістів, то вони по мірі свого надходження завжди виходять на перший план у прес-секретаря. Робота Прес-секретаря Президента України у напрямку розповсюдження інформації є досить ефективним та зручним інструментом у напрямку  інформування громадськості, оскільки ця діяльність має багато переваг. Так, як збір інформації проводиться без наявності певного попиту зі сторони журналістів, а тільки лиш з урахуванням його гіпотетичної можливості, перед прес-секретарем відкриваються широкі можливості для різних маневрів у плані розповсюдження інформації. Отже, Прес-секретар Президента України спокійно підготовлює тексти із відповідями (по суті) самостійно вибране запитання ( мається на увазі тема запитання), вибір жанру відповіді, визначити «автора» і час відповіді. У такому разі Прес-секретар Президента України самостійно вибирає ті ЗМІ, через які інформація піде у першу чергу, адже навряд журналісти відмовляться від інформації, що так люб’язно пропонується прес-секретарем,  тим паче, якщо це  реакція влади на актуальну тему. Така схема роботи Прес-секретаря Президента України може здатися антидемократичною та упередженою: кажучи, ось так без журналістів самі запитують і самі же відповідають. Хоча насправді тут відсутній будь-який злочин проти демократії та свободи слова, а є лише відповідальний підхід до справи. Це позитивна ознака професійної активності влади, якщо інформаційна ініціатив надходить від її представників. Також, потрібно не забувати, що першим джерелом появлення запитань так чи і наче являються пишучі статті і репортажі журналісти [9].          У практиці роботи прес-секретаря у напрямку інформування суспільства зручним для використання може бути  накопичувальний метод. Саме цей метод широко використовується більшістю прес-секретарів президентів, а також незмінним  прес-секретарем В.Ющенко – Іриною  Ванниковою. Його суть полягає  в строгій визначеній періодичності видачі інформації прес-секретарем президента по темах , що накопичувались за певний період часу. Наприклад,прес-секретар президента збирає прес-конференції з початку кожного місяця/кварталу,в той же час зберігаючи періодичну «телефону» доступність для журналістів. Схема роботи така: прес-секретар так же  постійно виділяє і опрацьовує актуальні питання, що знаходяться в центрі суспільної уваги, і постійно працює по цим питаннях з президентом та іншими. Тільки тут прес-секретар володіє більшою кількістю часу для підготовки, що є важливою перевагою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2  Жанри  інформування – основні інструменти у роботі  прес-секретаря Президента          Аналізуючи методи,що широко використовуються прес-секретарями президентів різних країн світу, і Прес-секретарем Президента України зокрема  у напрямках інформування громадськості, необхідно звернути належну увагу на проблематику жанровості і змістовності інформації,що поширюється ними  у суспільство.           Кількість жанрів інформування, які використовують/використовували прес-секретарі сучасного та попередніх президентів України доволі  обмежена: це прес-конференції та короткі брифінги, окремі( мається на увазі  - у одному ЗМІ) інтерв’ю, офіційні заяви, а також офіційні прес-релізи. Основна різниця між жанрами полягає( в чисто технічному плані) в об’ємі вміщуваної  інформації, а також приводу використання їх до того чи іншого заходу[19].   Так, прес-конференція прес-секретаря передбачає звернення до максимально широкого об’єму тем і питань з акцентуванням уваги на особливо важливих, так і сам факт організації прес-конференції прес-секретаря президента уже означає вищий ступінь уваги влади до актуальних  проблем на певний момент. Успішне проведення прес-конференції, являється певним екзаменом на професійну природність прес-секретаря, як публічного політика, і як дипломата, і як представника певної політичної команди. Організації  пре-конференції передує відносно довгий підготовчий процес ( від 2-3 днів до неділі) організацією якого займається Прес-служба Президента України. Перш ніж обговорювати робочі моменти із президентом в плані підготовки заходу, Прес-секретар Президента України проводить обширно роботу із визначенням актуального контексту політики, яка в ідеалі в день прес-конференції має повністю співпадати із загальним інтересом  присутніх журналістів. Зазвичай прес-секретар розробляє на основі об’єктивного аналізу політичної ситуації в країні і у світі, коротку справку для службового користування, що має стати зображенням актуального контексту, а згодом і сценарієм конференції. Наступним кроком  прес-секретаря  стає визначення із датою проведення заходу, що безумовно узгоджується із керівництвом. В технічному плані підготовка по всьому змісті ведеться по трьом напрямкам : 1)представлення інформації у вигляді новин, 2) озвучення заяв, 3) відповіді на запитання. Взагалі жанр прес-конференції,це складний акт передачі та прийому інформації. Брифінг – це скорочена «модифікована» форма прес-конференції, що триває приблизно 10-15 хвилин, і стосується лише однієї максимум двох тем, що є максимально актуальними на певний момент.                                                                                                                                                    Оскільки брифінги висвітлюють меншу кількість тем, то вони потребують менше часу на підготовку, хоча також наголошують на високому ступені уваги до питань, що виносяться на обговорення. Хоча це не означає, що брифінг є більш простим жанром інформування. Дуже часто Прес-секретарю Президента України  приходиться скликати брифінг по «гарячим слідам», наприклад, під час місцевого чи зарубіжного візиту голови держави по завершенню однієї із зустрічей, і в такому випадку прес-секретар може зовсім не мати часу для підготовки, за виключенням короткої бесіди із президентом для визначення особливо важливих меседжій та ключових формулювань. В цьому плані жанр брифінгу, з однієї сторони, має особливі складності, так як інколи до моменту початку брифінгу у розпорядженні прес-секретаря находиться мінімальна кількість заготовлених текстів. Тут, речнику потрібно бути особливо уважним у процесі комунікації, щоб не не допустити помилок у лексиці; зрозуміло, що це може стати причиною неправильного розуміння сказаного і причиною необхідності виступати з корегуючою заявою. З іншої сторони брифінг,як жанр оперативного інформування  має ряд  позитивних якостей. Саме головне, що інформація про дії президента поширюється з максимальною оперативністю. На відміну від прес-конференції речник може відмовитись від запитань, що не стосуються теми та перервати брифінг в той момент коли в нього буде вичерпана уся інформація по темі [21].        Так склалось історично, що брифінги як жанр інформування широко використовувались не лише прес-секретарями українських президентів, але і зарубіжними також. В адміністраціях Білого дому США невіддільною складовою роботи прес-секретаря є щоденні брифінги. Наприклад, прес-секретар Р. Кеннеді провів за час президентства патрона 1332 брифінги, прес-секретарі Л. Джонсона — 1515, P. Ніксона — близько 2000, Дж Форда — 583 (за неповний термін виконання президентських повноважень), Дж. Картера — 1245, Р. Рейгана — 2167.