Міжнародна логістика

2.2. Нові передумови розвитку  і вимоги

У 1990-х роках глобальна логістика стає найважливішим стратегічним інструментом у забезпеченні конкурентних переваг на світовому ринку збуту продукції. Успіх досягається, насамперед, за рахунок швидкої адаптації товаровиробників до постійно змінюваних умов ринкового середовища і попиту на продукцію. Головною вимогою при цьому стало максимальне скорочення всіх тимчасових стадій життєвого (логістичного) циклу продукції, а саме: термінів проведення науково-дослідних та експериментально-конструкторських робіт, часу постачань сировини і матеріалів, тривалості виробничого циклу, термінів обробки замовлень, доставки та реалізації продукції. Скорочення тривалості цих стадій досягається за рахунок вузької спеціалізації функцій на кожній з них. Разом з тим дуже важливо забезпечити інтеграцію функцій і стадій при формуванні глобальних логістичних ланцюгів. Прискорення та посилення інтенсивності та складності матеріальних, інформаційних і фінансових потоків ускладнюють вирішення зазначених завдань, особливо за великої кількості ланок таких ланцюгів [11, ст. 112].

Надійність логістичних ланцюгів знижується через те, що зводяться до мінімуму матеріальні запаси у виробництві й глобальних розподільних мережах. Наслідком цих обставин є потенційна нестійкість глобальних логістичних систем. Для забезпечення їхньої стійкості та надійності необхідний розвиток інтеграції функцій як усередині самих систем, так і в їхніх взаємозв'язках із динамічним зовнішнім середовищем. Зовсім не завжди загальна сума витрат під час руху матеріальних потоків знижується, коли зменшуються витрати, пов'язані з функціонуванням окремих ланок. Більше того, прагнення до зниження витрат за будь-якою однією ланкою без урахування її взаємозв'язку з іншими ланками може призвести до протилежного результату.

2.3. Рушійна сила інтеграції

Сучасний практичний потенціал логістики був передбачений багатьма провідними економістами світу ще в середині XX ст. Однак до початку 1980-х років логістика проходила спокійний, еволюційний шлях розвитку, оцінюючи і формуючи взаємозв'язок між окремими фрагментарними ланками підприємницької діяльності. Активна інтеграція світових господарських зв'язків, що розгорнулася в 1980-х роках, зростання і ускладнення матеріальних та інформаційних потоків між територіально розмежованими виробництвами, формування нових гнучких систем розподілу в умовах посилення конкуренції дали новий імпульс розвитку логістики.

"Логістика поєднує  людей, ринки і материки", —  цей девіз XII Всесвітнього конгресу  з логістики одержав відображення  в тематиці основних доповідей  і підсумкових документах конгресу. Проблеми глобальної логістики  було розглянуто у двох аспектах. Перший стосувався створення  і подальшого розвитку міждержавних, транснаціональних макрологістичних систем для вільнішого переміщення через кордони товарів, капіталу й інформації. Особливо цікавим уявляється досвід країн ЄС у формуванні глобальних логістичних систем, розроблюваних у рамках різних програм і проектів (Collomodul, Hermes, Docimel, TEDIM, TACIS) під патронажем ООН, ЮНКТАД та ін. Цільова функція більшості цих проектів і програм — поліпшення сервісу, екології та зниження логістичних витрат (зокрема, на транспортування і керування запасами) за рахунок зняття митних, тарифних, податкових бар'єрів, формування раціональних вантажопотоків, створення інтегрованої мережі регіональних логістичних центрів.

Другий аспект пов'язаний з розвитком менеджменту в глобальних логістичних каналах транснаціональних корпорацій, таких, як: IBM, Digital, Equipment, Nestle, Procter&Gamble, Acer Computer International, Volvo, Electrolux, та ін. У доповідях було розглянуто питання подальшого зниження логістичних витрат корпорацій за рахунок раціонального розміщення виробничих підрозділів у країнах із дешевими сировиною і робочою силою, оптимізації транспортування сировини, комплектуючих і готової продукції, організації постачання запасними частинами і логістичного сервісу. 
Більшість учасників конгресу, у тому числі президент Ради логістичного менеджменту Девід Таар, зазначали фактори, що справляють сильний вплив на глобалізацію логістики, а саме:

● потреба в зниженні логістичних витрат і поліпшенні логістичного сервісу;

    ● необхідність збільшення обсягів продажу за рахунок освоєння нових ринків, зокрема за кордоном;

    ● поява міжнародних логістичних посередників із розвинутою глобальною інфраструктурою, що охоплює новітні технічні засоби й інформаційні технології;

    ● розвиток компаній із широким міжнародним поділом праці і сучасних інформаційно-комп'ютерних технологій, що є основою інтеграції в глобальних логістичних ланцюгах;

    ● подальший розвиток процесів міжнародної торгівлі (зокрема, у рамках ЮНКТАД), дерегулювання транспорту, зменшення інновацій в інфраструктуру глобальних логістичних систем.

У 1996—97 pp. Мічиганським університетом США за підтримки Ради логістичного менеджменту було проведено наукове дослідження з проблем глобальної логістики транснаціональних корпорацій, результати якого увійшли до книги "Логістика світового класу". Було обрано 111 компаній у 17 країнах, практику організації глобальних логістичних ланцюгів яких було визнано найкращою. Дослідження показали, що ці компанії досягли найкращих результатів у глобальній логістиці завдяки чотирьом концептуальним факторам: позиціонуванню, інтеграції, гнучкості та вимірності. 
Концепція позиціонування — це надбудова глобальної логістичної стратегії фірми. Вона визначає відмінні риси компанії порівняно з конкурентами, відносини з постачальниками і замовниками, організацію інформаційних потоків і операцій фізичного розподілу [12, ст. 142].

Інтеграція досягається шляхом упровадження сучасних інформаційних технологій для спільного використання необхідної інформації всіма партнерами глобальних логістичних ланцюгів і каналів. Вона передбачає високий ступінь взаємозв'язку партнерів, обмін даними між ними в стандартизованих форматах, як правило, у режимі реального масштабу часу.

Гнучкість — третій основний фактор, виявлений у процесі вказаного вище дослідження. Фірма, що здатна швидко реагувати на специфічні запити споживача, відповідно до вимог вносячи зміни як у виробництво, так і в розподіл, завжди буде функціонувати успішніше, ніж конкуренти. 
Вимірність характеризує рівень досягнень компанії в логістичному менеджменті і можливість подальшого поліпшення її діяльності на світовому ринку.

Одним із базових пріоритетів внутрішньої та зовнішньої політики України в сучасних умовах є прискорена інтеграція її торговельного і транспортного комплексу у світовий логістичний простір, створення сприятливих умов для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів і робочої сили. 
Зростання інтересу до логістики пояснюється вражаючими результатами, яких досягнуто багатьма компаніями завдяки застосуванню логістичного підходу до бізнесу. Логістика набуває дедалі важливішого значення, і цього потребують такі тенденції:

1. Висока частота зміни  та розширення асортименту товарів: різноманіття асортименту і скорочення  життєвого циклу призвели до  того, що передбачуваність продажу  конкретного товару скоротилася  і, як наслідок, знизилася можливість  прогнозу потреб у запасних  частинах. Із розширенням асортименту  товарів зріс ризик накопичення  запасів, які постачаються на  ринок, збільшилася ймовірність  того, що ці запаси стануть  неходовими або будуть продані  за зниженими цінами.

2. Непередбачуваність ринку: поведінка партнерів на ринку  стає ще більш непередбачуваною, ця тенденція сприяє зниженню  рівня прогнозування ринкового  попиту на конкретний товар.

3. Зменшення сукупних  витрат: запас є обіговим капіталом, який не може використовуватися  для розширення виробництва шляхом  інтенсивнішого використання капітальних  вкладень — це капітал, що має  витрати, зменшення яких може  стати перевагою перед конкурентами  в умовах ринку.

4. Ринок і розповсюдження  товарів: впровадження логістики  дає змогу скоротити час руху  продукції на 25—30 %, а також рівень  запасів на 30—50 %, зменшити витрати  на розподіл товарів, прискорити  обіг капіталу, знизити собівартість  виробництва. Наприклад, високий рівень  якості та низька собівартість  товарів забезпечуються успішним  застосуванням методу "точно в  термін", ця система охоплює  витрати на складування, зберігання  й управління запасами, і, хоча  витрати на транспортування зростають, їх загальний рівень у межах  розподілу значно зменшується.

РОЗДІЛ 3. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ЛОГІСТИКИ В УКРАЇНІ

3.1. Розвиток логістики  в Україні

На даному етапі розвитку НТП умовно існує технологічна межа резервів виробництва, а господарсько-організаційних, тим більше в умовах ринку, —ні. Тому виникнення логістики як засобу виявлення та використання цих резервів цілком виправдане. У зв'язку з цим менеджери й господарники у відповідь на питання, яким проблемам у розвитку й удосконаленні транспортно-складського господарства підприємств слід сьогодні віддати перевагу, визначили такі пріоритети:

1) впровадження ЕОМ у  транспортно-складське господарство (70 % опитуваних); 2) скорочення запасів (60 %); 3) автоматизація транспортних  засобів (60 %); 4) інтегрування технології (30 %); 5) підвищення компетенції керівників  виробничих підрозділів в організації  транспортно-складського господарства (30 %). На підприємствах колишнього  СРСР такими пріоритетами були  визначені: 1) нове будівництво складів (80 %); 2) механізація ручних робіт (60 %); 3) поліпшення організації праці (50 %); 4) впровадження нової техніки (35 %); 5) впровадження АСУ та міні-ЕОМ (15 %). Як бачимо, «рецепти» для ліквідації відставання транспортно-складського господарства підприємств від вимог дня докорінно різняться. Змінити застарілу психологію у ставленні до вирішення цих питань допоможе логістика. Для того щоб швидше розвивати її в Україні, треба з'ясувати причини, що стримують її впровадження у практику. По-перше, це відсутність державного підходу до проблем логістики, що виявляється у відсутності правової юридичної бази, спеціалістів та центрів їх підготовки. По-друге, загальна економічна криза з невирішеними питаннями власності та зниженням обсягів виробництва, інфляція, стагнація гальмують будь-яке починання. По-третє, логістика передбачає комплексний облік витрат, за якого зростання витрат у транспортно-складському господарстві перекривається ефектом, отриманим за межами цієї галузі. Разом з тим існуюча система бухгалтерського обліку, методики внутрішньовиробничого госпрозрахунку, що використовуються на практиці, поки не дають змоги повністю оцінювати витрати й результати діяльності підрозділів та служб підприємства. По-четверте, логістичний підхід передбачає досить кардинальні зміни в структурі підприємства, перехід до більш гнучких організаційних структур, створення спеціалізованих цехів і служб транспортно-складського господарства. По-п'яте, розвиток ідей логістики гальмується недоліками професійної підготовки кадрів. Існує багато й інших причин, ліквідація яких прискорила б впровадження логістики у практику. Логістика як наукова дисципліна і практика менеджменту може стати надійним помічником в удосконаленні діяльності підприємств. Тому в Україні необхідно створити розгалужену мережу логістичних утворень, яка в нинішніх кризових умовах допоможе підприємствам швидше встановити нові господарські зв'язки. Такі утворення, як ніякі інші, спроможні швидко відновити виробничий ритм, зняти бар'єри у господарських стосунках.

Система управління матеріальними потоками, що склалася нині в державі, більшою мірою виявляє свою традиційність. При розробці логістичних моделей, орієнтованих на застосування в загальноекономічному просторі з територій незалежних республік, треба враховувати деякі їх особливості.

1. Велика територія, що  ускладнює проектування логістичних  моделей, зумовлює збільшення кількості  запасів і транспортно-заготівельних  витрат.

2. Нерозвинена інфраструктура (засоби транспорту, зв'язку, обладнані  склади, пакувальне обладнання). Поряд  із сповільненням обороту матеріальних  об'єктів це спричинює великі  втрати, пошкодження матеріальних  цінностей. Слід враховувати, що  відсоток збереженості їх буде  істотно нижчим порівняно із  встановленими на Заході нормативами.

3. Висока концентрація  виробництва та споживання на  великих підприємствах, з одного  боку, це сприяє інтенсифікації  матеріальних потоків, а з другого  — сповільнює реакцію та гнучкість  у зв'язку із зміною потреб  клієнтів. Малі підприємства та  кооперативи мають великі переваги  в цьому, оскільки експлуатують  переважно просте, універсальне  устаткування та інструмент, нововведення  не спричинюють у них тривалих  і збиткових простоїв. Тому, застосовуючи концепцію логістики на українському ринку, малі підприємства слід розглядати як досить чутливі до інвестицій постачальників великих підприємств.

4. Висока концентрація  управління. Це знижує спроможність  виробництва вчасно реагувати  на зміну попиту. Концентрація  управління виявляється в обмеженій  самостійності виробничих та  постачальницько-збутових підприємств  і організацій, в необхідності  узгоджувати прийняті рішення  з вищестоящими органами управління. У цьому малі підприємства  мають важливу перевагу, оскільки  в них зменшується час диспозиції  за рахунок оперативності прийняття  відповідних рішень, скорочення  маршрутів руху документів, інформації.

5. Низький ступінь інтеграції, спеціалізації та кооперування  виробництва. Це виявляється в  об'єднанні максимальної кількості  щабелів технологічного циклу, досягненні максимально можливого ступеня готовності продукції до кінцевого споживання. На багатьох підприємствах поряд з основною продукцією виробляється також технологічне устаткування, інструмент та ін. У регулюванні матеріальних потоків провідну роль відіграє виробнича логістика, як найскладніша ланка логістичної моделі великого підприємства.

6. Слабка насиченість  ринку. Цей чинник полегшує проектування  і функціонування маркетинг-логістики, проте зумовлює великі складності  для постачальницької логістики.