Матеріально-технічне забезпечення підприємства

Величина запасу повинна забезпечувати підприємству стійку, стабільну роботу протягом певного часу і при цьому не надавати відчутного впливу на оборотність вкладених в них оборотних коштів.

Під нормою запасу матеріалів розуміється їх мінімальна кількість, необхідна для забезпечення поточної потреби виробництва при встановленій схемі завезення матеріалів, режим їх витрачання та запуску у виробництво [іст. 2, 228].

Запаси підрозділяються на поточні, підготовчі та гарантійні (страхові).  
Змінною частиною всього запасу матеріалів на підприємстві є поточний запас Зт, що змінюється від максимального розміру в момент завезення матеріалів майже до нуля, коли вся партія буде витрачена і на черзі нова поставка. Величина поточного запасу залежить від двох показників: середньодобового витрати матеріалів і періодичності завезення матеріалів. При нормуванні поточного запасу розраховують його максимальний Змакс і середній Зср розміри:

Змакс = Мдн * Т,

де Мдн - середньоденний витрата матеріальних ресурсів даного виду; Т - час між двома черговими поставками, дні;

Зср = Змакс / 2.

Підготовчий запас Зх необхідний для забезпечення складської обробки і підготовки до виробництва матеріалів, сировини, які надходять на підприємство. При цьому враховується час на вивантаження, приймання, сортування, складування, оформлення складських документів. Норму підготовчого запасу враховують, як правило, в розмірі денної потреби в матеріальних ресурсах [іст. 1, 199].

Гарантійний (страховий) запас виконує іншу задачу. Він призначений для підтримки виробничого ритму в заданих параметрах у разі перебоїв в постачанні матеріалів або при збільшенні обсягу продукції, що випускається. Страховий запас залежить від двох величин середньодобового витрати матеріалів і тривалості відновлення поточного запасу [іст. 2, 228].

Гарантійний запас визначається, як

Зг = Мдн * Тмакс,

де Тмакс - максимальне відхилення від договірних термінів постачання, дні.  
Загальний запас матеріалів Зоб складе:

Зоб = Зт + Зп + Зг [іст. 1, 199].

Таким чином, матеріально-технічне постачання, виконуючи функції забезпечення підприємства виробничими ресурсами, сприяє не тільки раціональної організації технологічних процесів, але і економного, дбайливому господарюванню [іст. 2, 228].

Зарубіжний досвід показує, що багато відомих фірм не створюють запаси матеріально-технічних ресурсів, використовуючи такі системи постачання як «виробництво з коліс» і «точно вчасно». Ці системи передбачають постачання матеріалів і комплектуючих в потрібній кількості в заданий пункт їх споживання, в заздалегідь регламентований термін. Застосування системи «точно вчасно» в сукупності з системою «Канбан» дозволив японській фірмі «Тойота» досягти коефіцієнта оборотності матеріально-технічних запасів 87, тобто тривалість одного обороту становить всього 4 дні. При цьому забезпечується безумовна ритмічність виробництва. Успіх зарубіжних систем пояснюється високою дисципліною виконання договорів, застосуванням жорстких систем штрафних санкцій у випадках їх невиконання [іст. 1, 199-200].

2.3 Управління матеріальними ресурсами

Своєчасне забезпечення виробництва матеріальними ресурсами залежить від величини і комплектності виробничих запасів на складах підприємства.  
Виробничі запаси - це засоби виробництва, що надійшли на склади підприємства, але ще не залучені у виробничий процес. Створення таких запасів дозволяє забезпечувати відпуск матеріалів в цехи і на робочі місця у відповідності до вимог технологічного процесу. Слід зазначити, що на створення запасів відволікається значна кількість матеріальних ресурсів.

Зменшення запасів скорочує витрати на їх утримання, знижує витрати, прискорює оборотність оборотних коштів, що в кінцевому підсумку підвищує прибуток і рентабельність виробництва. Тому дуже важливо оптимізувати величину запасів.

Управління виробничими запасами на підприємстві передбачає виконання таких функцій:

· Розробку норм запасів по всій номенклатурі споживаних підприємством матеріалів;

· Правильне розміщення запасів на складах підприємства;

· Організацію дієвого оперативного контролю за рівнем запасів і прийняття необхідних заходів для підтримки нормального їх стану;

· Створення необхідної матеріальної бази для розміщення запасів і забезпечення кількісної та якісної їх збереження [іст. 3, 269].

Постачальницька діяльність переплітається з іншими видами діяльності підприємства. Найбільш істотні її зв'язки з маркетингом, плануванням виробництва і фінансовою службою. Часто цілі цих служб можуть не збігатися з цілями раціональної організації сукупного матеріального потоку, що проходить через підприємство. У зв'язку з цим доцільно виділення спеціальної логістичної служби, яка б управляла матеріальним потоком, починаючи від формування договірних відносин з постачальником і закінчуючи доставкою покупцеві готової продукції.  
Під логістикою звичайно розуміють напрям господарської діяльності, що полягає в управлінні матеріальними потоками у сфері виробництва та обігу.

Логістика - наука про планування, контроль і управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, здійснюваними в процесі доведення сировини і матеріалів до виробничого підприємства, внутрішньозаводської переробки сировини, матеріалів і напівфабрикатів, доведення готової продукції до споживача відповідно до інтересів і вимог останнього , а також передачі, зберіганні та обробці відповідної інформації.  
Таким чином, логічний підхід до управління матеріальними потоками передбачає виділення спеціальної логістичної служби на основі інтеграції окремих ланок матеріалопроводящая ланцюга в єдину систему - логістичну систему, здатну адекватно реагувати на обурення зовнішнього середовища.

Мета логістичної системи - доставка матеріалів, виробів і товарів в задане місце, в потрібній кількості і асортименті, в максимально можливою мірою підготовлених до виробничого або особистого споживання при заданому рівні витрат. Діяльність в області логістики різноманітна.

Виділяють наступні елементи логістичної системи:

1 закупівля - підсистема, яка забезпечує надходження матеріального потоку в логістичну систему;

2 склади - будівлі, споруди, пристрої для зберігання матеріальних запасів;

3 запаси - запаси матеріалів, які дозволяють логістичній системі швидко реагувати на зміну попиту;

4 обслуговування виробництва - підсистема, зайнята обслуговуванням процесу виробництва;

5 транспорт - матеріально-технічна база і інфраструктура, за допомогою якої здійснюється транспортування вантажів;

6 інформація - підсистема, яка забезпечує зв'язок і координацію всіх елементів логістичної системи;

7 кадри - персонал, зайнятий виконанням логістичних операцій;

8 збут - підсистема, що забезпечує вибуття матеріального потоку з логістичної системи.

Спочатку закуповуються засоби виробництва, які у вигляді матеріального потоку надходять у логістичну систему, обробляються, складуються і потім йдуть з логістичної системи у споживання в обмін на які у неї фінансові ресурси.

Матеріальний потік утворюється внаслідок сукупності певних дій з матеріальними об'єктами. Ці дії називають логістичними операціями [іст. 3, 271-272].  

Висновок:  

На працівників органів постачання лягає складна задача вивчення попиту і пропозиції на всі споживані підприємством матеріальні ресурси, рівня і зміни цін на них і на послуги посередницьких організацій; вибирати найбільш економічну форму руху товарів, оптимізувати запаси, знижувати транспортно-заготівельні і складські витрати.

Для оптимальної та економічної роботи співробітників служби постачання створені норми по витраті і запасу матеріальних ресурсів. Також для успішного виконання своїх функцій служба МТО використовує логістичний підхід, який служить для доставки матеріалів, виробів і товарів в задане місце, в потрібній кількості і асортименті.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури:

1. Економіка, організація і планування промислового виробництва. / За заг. Ред. Карпій Т. В. та Лазученковой Л. С. - Мн.: Дизайн ПРО, 199 .- 272 с.: Іл.

2. Економіка підприємства: Підручник / За ред. Проф. Н. А. Сафронова. - М.: «МАУП», 1998. - 584 с.

3. Кожекін Г. Я., Синиця Л. М. Організація виробництва: Навч. Посібник - Мн.: ІП «Екоперспектіва», 1998 .- 334 с.

4. Сачко, М. С. Організація  і оперативне управління машинобудівним  виробництвом: підручник / Н. С. Сачко. - 2-е вид., Стер. - Мн.: Нове видання, 2006. - 636 с.: Іл. - (Технічна освіта).

5. Економіка, організація  і планування промислового виробництва: Учеб. Посібник для вузів / Н. А. Лісіцин, Ф. П. Вісюлін, В.І. Виборнов та ін; За заг. Ред. Н. А. Лісіцин. - 2-е вид.; Перероб. і доп. - Мн. Обчислюємо. шк., 1990. - 446 с.

6. Фатхутдінов  Р. А. Виробничий менеджмент: Підручник. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і Ко», 2005. - 472 с.

7. Виробничий менеджмент: Підручник / За ред. В. А. Козловського. - М.: ФУАінформ, 2001. - 528 с.

8. Макаренко М. В., Махалина О. М. Виробничий менеджмент: Учеб. Посібник для вузів. - М.: «Видавництво ПРІОР», 1998. - 384 с.