Мозковий штурм

"Мозковим штурмом"  називають спільне розв´язання  проблем, яке забезпечується особливими  прийомами.

   Ця форма спілкування  виникла наприкінці 30-х років  XX ст. з метою активізації творчої  думки (використовувалися засоби  для зниження критичності і  самокритичності людини. Це сприяло  підвищенню її впевненості в  собі й готовності до творчого  пошуку).

   "Мозковий штурм"  умовно поділяють на декілька  етапів:

   - генерація ідей;

   - відбір кращої  ідеї;

   - Ті аналіз.

   Під час першого  етапу "мозкового штурму" —  генерації ідей — усі учасники  мають право висувати свої  пропозиції щодо вирішення поставленого  завдання. Критику ідей заборонено. Усі учасники мають право спокійно  висловлювати свої думки.

   Наступний етап  — відбір кращої ідеї. Під час  цього етапу не прийнято наголошувати  на авторстві тієї чи іншої  ідеї. Вважають, що кращі ідеї  с результатом колективної творчості.

   Останній етап  — аналіз ідей (учасники розподіляються  на дві групи — прибічників  і супротивників. Ними мають  бути проаналізовані всі аргументи  "за" й "проти" кожної  ідеї).

   З метою більшої  ефективності роботи учасники  мають дотримуватися певних правил:

   1) слідкувати, щоб  на розгляд виносилася лише  одна проблема;

   2) в обговоренні  мають брати участь не більше  ніж 12 осіб;

   3) учасників треба  розмістити по колу, щоб вони  бачили одне одного і були  рівноправними;

   4) обмежити час  обговорення до 30 хв. (доведено, що  дефіцит часу породжує стрес  і стимулює діяльність мозку).

   У результативності "мозкового штурму" велику роль  відводять лідерові (від нього  залежить моральна і психологічна  атмосфера групи, уміння організувати  роботу так, щоб жодна пропозиція  не була втрачена, щоб усі ідеї  було обговорено, щоб висловлювання  були не оціночними, а змістовними).

   Усе це стимулює  зацікавленість учасників "мозкового  штурму" процесом пізнання, сприяє  підвищенню активності людини, розвиткові  її творчого потенціалу, сприяє  встановленню взаєморозуміння, високої  моральної культури спілкування,  адже учасникам довіряли керувати  іншими і виступати перед ними  публічно.

   Для успішного  "мозкового штурму" важливо  вміти користуватись як вербальними,  так і невербальними засобами.

   Це насамперед  мовлення. Таке мовлення часто  називають ораторською, або публічною,  мовою. Промовляючи перед аудиторією, учасники "шліфують" уміння будувати  і подавати свій виступ так,  щоб він якнайкраще відповідав  вимогам інформування, переконання,  навіювання та зараження. Звичайно, кожен промовець повинен мати  певні мовленнєві навички, відпрацьовану  техніку. Тому перед промовцем  постає завдання:

   - учитися вибудовувати  образи засобами мови і вміти  їх виголошувати;

   - добре знати особливості  монологічної форми мовлення;

   - уміти користуватися  всіма прийомами впливу на  слухачів;

   - навчитися точно  формулювати свої думки;

   - вдало добирати  слова;

   - граматично правильно  будувати фрази;

   - чітко промовляти  звуки та їх сполучення;

   - правильно ставити  наголос тощо.

   Тоді культура  мовлення, у свою чергу, сприятиме  підвищенню культури спілкування  людей, що зібралися на зустріч.  Мовлення має бути грамотним,  літературним.