Фразеологізми у романі Ліни Костенко "Берестечко"

У романі вжито чимало емоційно-оцінних синонімів, що з  різних боків характеризують старість, зневіру у власних силах, що обумовлено ідейно-художнім змістом твору: віку доживатиму; три чисниці до смерті; рука не вдержить булави; душа холоне, як старий лежак; плету життя з повільних діб; дотліває душа до решти; смерть поклала руку на плече; життя вже за плечима.

Різноманітні синонімічні засоби вираження спостерігаємо у сферах, які потребують своєрідного зашифрування вихідного поняття (евфемістичної заміни). Ідеться, наприклад, про ряди, що розкривають такі теми:

• смерті: той світ; по той бік; догоріть, як свічка; очі заплющити; задзвонили по душі; жаба цицьки дала; дуба вріжу; витяг ноги; схрестив на грудях руки; покинув цю земну юдоль; душу Богу віддала;

• сорому: не піднімаю віч; одводити очі; очі позичав;

• бідності: світить ребрами, свистить калита.

Цікавими є синонімічні ряди, що утворюють фразеологізми на ознаку складної гами людських почуттів і настроїв, зокрема:

• переживання, зневіри: моя душа як випита карафа; чманіє голова; гіркі думки не сходили з чола; звісити голову; перевертати душу; розвередити душу; я вже й сама не рада; сам собі набрид; душа холоне, як старий лежак; душа у потолоччі;
•   гріховності: примножую гріхи; душа без покаяння; мій гріх перед людьми;
• щастя: душа в йому навприсядки пішла, від щастя буть хмільним;
• розпачу: біду міняє на біду, з пекла та й до пекла;
• зневаги до когось: чортові душі, песький син, сучий-пересучий сину.

Ряд фразеологізмів характеризують розум: трачу глузд, не дав мені голову, піти б до голови по розум.

Окремі фразеологізми передають зміст поняття доля: свій хрест несем; життя – то є життя, тягнути мусиш лямку.

Загальна ідея зради об’єднує у численний ряд фразеологічні синоніми найрізноманітнішої емоційно-стилістичної тональності, як-от: продажна шкура; тридцять срібних для іуд; засміється сам Іскаріот; а ці уже і матір продадуть та ін.

Значення спустошення, занепаду містять такі вирази: проростає мох; бур'ян в полях; все занепало, все взялося плямами; дорога заростає кропивою; скрізь одні терни; лежить в руїнах; не згірш як в нас після монгольських орд; пастки: наче впав до вовчої ями, втрапить до таких тенет; недоцільного вчинку: проміняйте славу на халяву; зміняю біле на рябе; шило проміняли вже на швайку; таке зробив — як швайку з лемеша.

У романі спостерігається одночасне використання синонімічних рядів фразеологізмів в окремих строфах, що сприяє кращому вираженню думки, підсиленню, конкретизації висловлюваного: 

• наближення небезпеки:

Пахло смаленим вовком,

       Заходилось знов на грозу [10, с.23];

• значення безчестя:

Король, той  має жінку, що в гречку не полізе.

Та честь  його не вронить, не пустить під укіс [10, с.88];

• значення формальності, пристойності:

Було б шануватись, моя замороко,

Хоч для годиться, про людське око [10, с.65];

• нещастя, лихо:

Отож у чорний день, в лиху свою годину

 я їй сказав: — А ти поворожи [10, с.156];

• бути зайвим, непотрібним:

А я покочусь по оцій землі

 — п'ятим колесом вашого воза,

десятою водою  на киселі [10, с.41].

У романі наявна значна група синонімічних фразеологізмів з функцією вигуків: боже упаси, не дай бог, побійся бога, трясця мене держить, бодай йому лихе та ін.

Таким чином, подібно  до лексичних, фразеологічні синоніми мають спільне загальне значення, відрізняючись семантичними або  стилістичними (або семантичними і  стилістичними одночасно) відтінками, утворюють синонімічні ряди. Специфічним же для фразеологізмів, що позначається й на синонімічних зв'язках, є метафоричний, образний характер фразеологічних одиниць, семантика яких зумовлена не значенням окремого слова, а складною взаємодією значень лексем-компонентів. Складнішою виявляється й формально-синтаксична організація фразем, семантико-синтаксична сполучуваність яких спричинена як їх загальним значенням, так і семантико-синтаксичними властивостями лексем-компонентів.

Фразеологічні синоніми слід відрізняти від фразеологічних варіантів. Під фразеологічними варіантами розуміються різновиди фразеологічних одиниць, які є тотожними за значенням, стилістичними й синтаксичними функціями, але частково відрізняються лексичним складом або порядком слів. Такі конструкції теж представлені у творі: куди не ткнусь, куди не поткнешся, куди не глянеш; до кісток, до самих кісток; по горло, по саме горло; зелений змій, зелений кінь; хапатися (братися) за шаблю (за зброю) та ін.

Фразеологічні синоніми використовуються Ліною Костенко в романі «Берестечко» для виділення тієї чи іншої риси предмета, персонажа. Об'єднуючись у синонімічні ряди, фразеологізми відрізняються семантичними або стилістичними відтінками, по-своєму відображають окремі явища об'єктивної дійсності, що найкраще виявляється в контексті.

 

2.3. Явище антонімії та омонімії фразеологізмів

Окремі фразеологізми, як і цілі синонімічні ряди, перебувають  між собою в антонімічних взаєминах. Фразеологічні антоніми – це усталені звороти, які, характеризуючи предмети і явища дійсності з певного боку, дають їм протилежну оцінку.

Оскільки роман Ліни Костенко порушує такі важливі філософські проблеми, як добро і зло, вірність і зрада, честь і безчестя, життя і смерть, у тексті ужито яскраві приклади фразеологізмів антонімічних значень.

 

Таблиця 2.3.

ДУШЕВНЕ  СПУСТОШЕННЯ Ні, не був  я в кайданах. Мені тільки надборкали крила [10, с.24]. Що вже аж душу холодом проймає [10, с.152].	ДУШЕВНЕ ПІДНЕСЕННЯ  Вона мов крила в мене за плечима! [10, с.181].   Душа  потроху стала одмерзать [10, с.167].
НЕГОРДОВИТИЙ  Могутній був і вільний від пихи [10, с.45].	ГОРДОВИТИЙ  А що вже Лянцкоронський, то там таке барило, там на такому пиві настояна пиха! [10, с.88].
НЕВИННІСТЬ Де ж ти, жоно, чистий олтар? [10, с.68].	ГРІХОВНІСТЬ Чи, може, це в  тобі той вавилонський блуд  [10, с.68].
ПРАГНЕННЯ МИРУ Я жив би з ними в мирі. Не допустив би крові  [10, с.89] .	ПРАГНЕННЯ БОРОТЬБИ Що був я  приневолений хопитись за оружже [10, с.106].
НЕПОКАЗНИЙ Шрамко –  це чоловік непоказний на вроду [10, с.117].	ВРОДЛИВИЙ Зате вродливий. Там таке субтельне. Там наче хто в амброзії умив [10, с.87].
НЕМІЧНІСТЬ  Уже рука не вдержить булави [10, с.33].	СИЛА  Я їм скажу: чортові  душі. є ж  іще сила в цій булаві!  [10, с.40].
НЕЩАСНИМ  БУТИ Не дивися на мене, що я чорна, горе обпалило мене [10, с.168].	ЩАСЛИВИМ БУТИ Ох, чи ж мені від щастя буть хмільним? [10, с.169].
ЗВІЛЬНЕНИМ  БУТИ Тут господар — хто поборов. Заплатиш викуп  — та й будь здоров [10, с.22].	ПОНЕВОЛЕНИМ  БУТИ А я сидів під вартою [10, с.23]. Моя ганьба, моя  провина. Щоб втрапить до таких тенет [10, с.24].
БЕЗКОРИСНІСТЬ Ви ж до чужих земель не сласні [10, с.63].	КОРИСЛИВІСТЬ  Для них ці землі тільки ласий кусень [10, с.143].
ПАМ’ЯТАТИ На  пам'ять вузлики зав'яже [10, с.47]. Мені тепер не йде із голови [10, с.95].	ЗАБУТИ Та викинь з голови! [10, с.76].
ВІЛЬНИМ БУТИ Та я, аби розгризти віжки, дійду й не до таких ошуств [10, с.47].	ЗАЛЕЖНИМ БУТИ Щоб лізти згинці під руку чиюсь, я, може ж таки, зависокий [10, с.50].
БЕЗСЛАВНО ЗАГИНУТИ Безславно вмер, не лицарською смертю [10, с.152].	ЗАГИНУТИ , ЗДОБУВШИ СЛАВУ Шрамко десь чув, що він поліг, як лицар [10, с.93].

 

У тексті роману такі антонімічні  пари часом складають цілу строфу:

Я все зробив би без проливу крові.

Так ви ж пройшли вогнем тут і мечем [10, с.143]!

або:

То треба  ж якось піднімать на дусі,

а не в болото втоптувать народ [10, с.127]!

У фразеологізмах-антонімах зіставляються  протилежні якості чи властивості:

Шляхетна ґемба. Це не те що в мене —

немов од скелі  брилу одломив [10, с.87].

Іноді в межах фразеологізму за допомогою сурядних сполучників поєднуються слова (або пан або пропав; і чорту — на, і Богу — на; не владен лях ані Аллах) або  речення:

То він ці села кров'ю заскородить.

    То хоче ласки в короля зажить [10, с.89].

Деякі фразеологізми  будуються на протиставленні, що підсилюється запереченням однієї з властивостей, що сприяє створенню такого художнього прийому, як антитеза:

Мосьпанство йде гуртом на одного.

А наш один і чорта не боїться [10, с.142].

або:

Щоб рятувати не козацьку шкуру,

а руки, що згодяться для меча [10, с.102].

На явищі антонімії побудоване прислів’я: «Пшеницю сіяв, а пожав терни» [10, с.79]. На основі відомих фразеологічних зворотів іноді створюються антонімічні авторські неологізми: приніс лелека (хто-небудь народився [28, 88])  – мене вже улелекали (життя закінчується).

Серед фразеологічних одиниць  української мови є й омоніми  – однакові за лексичними і структурно-граматичними особливостями, але різні за змістом усталені звороти. У романі вжито кілька фразеологічних омонімів: хапає дрижаки (мерзнути – боятися); охляв од чуба до халяв (стомитися – боятися); страх бере (захоплення – боятися); хліб і сіль (їжа – вияв гостинності); заплющити очі, склепити повіки (заснути – померти), підламуються ноги, підкошуються ноги (втома – неміч), душа холоне (хвилюватися, відчувати смерть, зневіритися). 

Таким чином, уживання фразеологічних антонімів та омонімів сприяє увиразненню  думки, збагачує мову роману, робить її більш образною, експресивною.

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4

СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ

У РОМАНІ ЛІНИ КОСТЕНКО

 

 

4.1. Стилістична  диференція фразеологізмів

Фразеологічні одиниці стилістично диференційовані. Серед фразеологічних зворотів виділяють міжстильові та такі, що мають обмежене вживання в певному стилі [31].

Міжстильовими (стилістично нейтральними) називаються фразеологічні звороти, що використовуються в усіх стилях мовлення.

Міжстильові фразеологічні  звороти являють собою загальновживані  найменування певних предметів і  явищ дійсності. Їм не властиві додаткові  відтінки значення, експресивність, емоційність.

До стилістично нейтральних фразеологізмів, ужитих Ліною Костенко у творі, належать такі: подарувати життя, хитати головами, бути на людях, спаде на думку, з перших вуст, тримати оборону, білий світ, одвертати очі, залишити слід, розправити крила, пробувати сили, сумнів бере, рано чи пізно, в одну мить, на весь голос, мати на думці.

Переважна більшість фразеологічних зворотів має стилістичні особливості  і є опорою образного, емоційно наснаженого  мовлення. Ці усталені звороти тяжіють до певного стилю. Серед них виділяють дві основні групи:

- фразеологізми, що належать до книжних стилів (здебільшого з піднесено-урочистим забарвленням);

- фразеологізми, що належать до розмовного стилю (переважно з виразно зниженим забарвленням).

Фразеологічні одиниці першої групи у творі представлені багатьма прикладами: рука не вдержить булави, свободу охрестили ґрати, піти під знамено, вдарити чолом, Божа путь, ждати Месії, гріх перед людьми, примножувати гріхи, стрясати світи, за велінням серця, чистий олтар та ін. Книжного забарвлення зазначеним висловам надають біблійні та античні образи, старослав’янізми, архаїзми та історизми.

Використання фразеологічних одиниць цієї групи зумовлено  змістом роману, зокрема формою оповіді  у вигляді внутрішнього монологу головного героя – Богдана Хмельницького. Їх вибір продиктований потребою показати високоий рівень освіти героя, його інтелект, багатий духовний світ.

 Фразеологізми, що належать до розмовного стилю, у романі представлені теж дуже широко, наприклад: завдавати ворогу халеп, задати хлости, чортові душі, не до шмиґи, корчити пику, надбати пику, п’яте колосо воза, десята вода на киселі, жаба цицьки дасть, рятувати шкуру, розгризти віжки, розбити глека, тікати прічки, сам не свій, брали як бика за роги, песький син, допився до зеленого змія, собача тічка, укліпився в голову дур, пальцями тицяють та ін.

Уживання розмовних  фразеологічних одиниць зумовлено  прагненням автора роману передати бурхливі емоції, які вирують у душі головного героя після поразки козацького війська під Берестечком, оцінний характер його думок і суджень, близькість до народної розмовної стихії.

 

4.2. Стилістичні функції фразеологічних одиниць

Фразеологізми виконують найрізноманітніші стилістичні функції: оцінну, емоційно-експресивну, функцію створення сатири й гумору та ін. [1, 251].