Українська фразеологія з погляду її походження

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 03 Июня 2013 в 20:11, курсовая работа

Краткое описание

Актуальність теми курсової роботи полягає у тому, що певна частина фразеологізмів української мови є на сьогодні не визначена з погляду походження.
Предметом дослідження є фразеологічні звороти української мови.
Об’єктом дослідження є етимологічна основа фразеологічних одиниць, поширених в українській мові сьогодення.
Мета роботи полягає у з’ясуванні походження фразеологічних одиниць української мови.

Содержание

Вступ …………………………………………………………….…………3
1.Лексика сучасної української мови з погляду її походження…………….4
2.Фразеологія як розділ науки про мову…………………………………..19
2.1.Фразеологічне багатство української мови……………………………..
Основні групи фразеологізмів………………………………………………..21
2.2.Фразеологічні одиниці з структурою словосполучення і речення….22
2.3Фразеологізми,спільні для української і російської мов,та фразеологічні відповідники………………………………………………………………….24
2.4. Стилістичне використання фразеологічних одиниць……………..…26
2.5. Вживання фразеологізмів у художній та публіцистичній літературі…26
2.6. Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологічних зворотів…27
Висновок………………………………………………………………….…...30
Список використаної літератури…………………………………………...32

Вложенные файлы: 1 файл

lera.doc

— 155.50 Кб (Скачать файл)

 

  1. Фразеологія  як  розділ  науки  про  мову

 

Фразеологією (гр.phrases- зворот, вислів і logos- поняття ,вчення) називається  розділ  мовознавства, що  вивчає  усталені  мовні  звороти.

Об’єктом  дослідження  фразеології  як  розділу  мовознавства  є  стійкі  вислови  ,їх  семантика, структура ,походження, роль  у  мові, взаємозв’язок  з  іншими  мовними  одиницями , зокрема  словом  і  реченням.

Фразеологією   називають також  сукупність  усталених  зворотів  певної  мови. Фразеологія  кожної  мови - це  скарбниця  народу, здобуток  його  мудрості  й  культури , що  містить  багатий  матеріал  про  його  історію ,боротьбу  з  гнобителями  й  нападниками . про  звичаї , ідеали , мрії  й  сподівання .Так , в  усталених  зворотах  пропав, як швед під  Полтавою ,висипався  хміль  із  міха  та  й  наробив  ляхам  лиха звучить  відгомін  боротьби з  чужинцями. У  сталих  словах  казав  пан  кожух  дам, та слово його тепле; богу слава , а попові дай сала –ненависть і  зневага  до  гнобителів . а  історія  виникнення  усталених  словосполучень перемивати  кісточки , сім п’ятниць  на тиждень , ні  пуха  ні  пера та ін .піднімає  завісу  над звичаями, віруваннями ,обрядами  наших предків . Тому-то фразеологія привертає увагу мовознавців, істориків, етнографів ,філософів.

Стійке  сполучення , що  являє  собою  змістову  цілісність  і  відтворюється  в процесі  мовлення, називається фразеологізмом .Наприклад: покласти  зуби  на полицю; повісити  носа; як  рак  свисне ;з вогню  та  в полум’я.

Фразеологізми ,з  одного  боку , мають  ознаки , спільні  з словами, словосполученнями  і  реченнями , а з  другого - відрізняються  від  них.

Як і слова, фразеологізми 1) не  користуються  щоразу ,а відтворюються як готові ,наявні в мові одиниці з певним значенням, 2)Відзначаються стійкістю складу і сталістю структури, 3)часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні  зв’язки  з словами, 4)виконують ту ж функцію, що й слова .Наприклад: накивати п’ятами- втекти ; пасти задніх-відставати.

На  відміну від  слів фразеологізми 1) складаються із самостійних одиниць мови – слів. Які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми, 2) відрізняються  більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах ,супроводжується образною характеристикою .Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати.

Фразеологізми мають  сталу конструкцію, одні й ті  ж компоненти ,заміна чи доповнення руйнує їх.

 

2.1. Фразеологічне багатство української мови.

Основні групи  фразеологізмів

 

З давніх - давен народ  із покоління в покоління передавав  усталені звороти – чудові перлини  народної мудрості .Серед фразеологізмів можемо найти такі, що прийшли в  українську мову ще із спільнослав’янської і давньоруської( водити за носа , іду на ви) і засвоєні зовсім недавно ( з космічною швидкістю, потрібний як стоп – сигнал зайцю ).

Немає такої ділянки , галузі життя, буття народу ,які б  не характеризувались усталеними зворотами. У фразеологізмах виражаються явища розумової діяльності( ламати  голову; сушити мозок; перебирати в пам’яті) , психічного стану ( бути на сьомому небі; сам не свій; руки опустити ; на дибки ставати), взаємин між людьми ( посадити в калюжу ; давати прочухана; носити камінь за пазухою ) ,стану людського організму (носом клювати ; зуб на зуб не попадає ),дається оцінка людей явищ ,дій (ні  риба, ні  м’ясо; на розум не багатий; як сніг на голову) та ін.

Серед українських фразеологізмів є традиційні формули – власне українські каламбури ( на городі бузина , а в Києві дядько ; трошки гречки , трошки проса . трошки взута , трошки боса),образні порівняння (старий ,як світ; чистий, як сльоза),доброзичливі побажання (великий рости; будь здорова ,як вода ,а багата ,як земля),припрошування (гостинно просимо; чим багаті, тим і раді),різні примовки ( скільки літ ,скільки зим) і т. ін.

Велику цінність  становлять прислів’я і приказки, які також  належать до фразеології .Вони всебічно й багатогранно відтворюють різні сторони життя народу : возвеличують  духовні цінності ,таврують ганебне , висміюють вади , висловлюють співчуття, поради , вчать ,наставляють і виховують людей .Наприклад: мир та лад- великий клад; правда кривду переважить; не місце красить людину ,а людина місце ;скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться .

Фразеологічні звороти  являють собою смислову і структурну єдність. Ступінь спаяності слів у фразеологізмі. Співвідносність  їх із значенням усього звороту різні.

За ступенем структурно-семантичної спаяності  можна виділити дві групи фразеологізмів : неподільні словосполучення і розкладні щодо змісту усталені звороти .

Значення частини  неподільних  фразеологізмів  не мотивується значенням складників-слів( за вухом не свербить, на гарячому зловити ,дати гарбуза), значення інших безпосередньо пов’язане із семантикою слів, що входять до їх складу (мозолити язика, знати пальці). Деякі неподільні фразеологічні одиниці характеризуються наявністю застарілих ,не вживаних у сучасній літературній мові слів і граматичних форм  та відсутністю живого синтаксичного зв’язку між їх компонентами: точити ляси, зняти бучу, збити з пантелику ; от тобі й на , пиши пропало.

Розкладні щодо змісту усталені звороти складаються із компонентів . що зберігають певну самостійність і можуть замінюватися іншими словами або являють собою семантично подільні усталені звороти із вільно поєднуваних слів. Сюди належать і приказки ,прислів’я , афоризми. Наприклад : зачепити честь(самолюбство ,гордість, інтереси ); порушити питання (справу) ; охопити оком (поглядом ,зором); сльозами горю не поможеш.

 

2.2. Фразеологічні одиниці з структурою словосполучення і речення

 

До кожного фразеологізму  входить,як правило, не менше двох складників. Це можуть бути повнозначні слова з службовими і без них (все тече , все міняється ; решетом воду носити ; серце з перцем), повнозначне і службове слово(не промах , з пелюшок , на порі ) і навіть тільки службові слова (або-або , від і до , за й проти ).

Структурно-граматична організація  фразеологічних одиниць надзвичайно різноманітна. Проте слова в них пов’язані за правилами української граматики й усталені звороти мають структурні відповідники серед вільних сполучень слів. Наприклад : громада - великий чоловік  і Надія - передова доярка  або в серці похололо і в лісі потемніло.

За структурно-граматичним  оформленням виділяють дві основні  групи фразеологічних одиниць: фразеологічні одиниці , співвідносні із  1) словосполученням і 2) реченням.

Фразеологічні звороти , співвідносні з словосполученнями . можуть мати структуру як підрядного ,так і сурядного словосполучення , тобто такого , що складається із незалежних одне від одного слів.

Фразеологічні одиниці  типу урядних словосполучень – найчастіше поєднані сполучниками сурядності ( переважно  єднальними ) повторювані повнозначні слова – іменники , прикметника . дієслова , прислівники. Наприклад : плоть і кров ; молодий та зелений ; ні живий ні мертвий ; і вашим і нашим ; ні се ні те ; і днює і ночує ; ні кує ні меле ; рано чи пізно.

Фразеологізми типу підрядних словосполучень складаються, як і всі звичайні словосполучення, з головного (стрижневого) слова і одного чи кількох залежних слів або словосполучень. Наприклад : підносити до неба ;змінити гнів на милість ; тримати в чорному тілі.

Головним словом найчастіше буває іменник або дієслово. Фразеологічні одиниці , головним словом у яких є іменник , другим складником можуть мати узгоджений з ним прикметник , дієприкметник , порядковий числівник , займенник (морський вовк , дев’ятий вал , на всю губу ) , а також іменник у непрямому відмінку з прийменником чи без нього (гріш ціна .гра з вогнем , без сорому казка , птиця високого польоту).

Досить поширені в  українській мові фразеологічні  одиниці – словосполучення , головним  словом яких є дієслово . Залежним у них найчастіше виступають іменники в різних формах  з пояснювальними словами і без них: не давати спуску; наробити шелесту; підносити до небес ; робити з мухи слона. Залежне слово може бути виражене прикметником у ролі іменника ,займенником , неозначеною формою дієслова ,прислівником : загнати на слизьке , давати прикурити , зводити нанівець .

Досить багата українська мова на фразеологізм типу порівняльних зворотів – різновиду приказок : як сир у маслі , як у містку дірка , як корова язиком злизала.

Фразеологічні одиниці , що мають форму речення ,можуть являти собою повідомлення , що й виступає реченням ,або називати певне явище і входити до складу речення як його член . Самостійними повідомленнями є прислів’я ,приказки , крилаті вислови та ін. Наприклад : згода дім будує , а незгода руйнує ; бачили очі , що купували ; миру не ждуть – мир завойовують.

Фразеологічні одиниці  типу речення , що входять до складу речення , виконуючи функцію певного  члена . Наприклад : у нього грошей – к у р и   н е  к л ю ю т ь.

 

2.3. Фразеологізми ,спільні для української і російської мов , та фразеологічні відповідники

 

У скарбниці обох близько  споріднених мов багато спільних усталених зворотів . Частина їх прийшла в фразеологію із спільної основи - давньоруської мови , інші з’явилися пізніше як наслідок постійних контактів між братніми мовами.

Спільними для обох мов  є фразеологізми . створені на праслов’янському мовному ґрунті  і поширені в усіх або більшості слов’янських мов (водити за ніс ; мати зуб ; як на долоні),та фразеологічні одиниці давньоруського походження (перемивати кісточки ,під гарячу руку ).Багаті українська та російські мови на спільні фразеологічні одиниці , засвоєні з давньоруських пам’яток , літописів тощо. Наприклад : лисиці брешуть на щити ; ламати списи ; мертві сраму не імуть .

Спільними для обох братніх  мов є фразеологічні одиниці  біблійного походження ,які повністю втратили релігійний зміст : глас вопіющого в пустелі ; манна небесна ; не хлібом єдиним ; терновий вінок.

У процесі розвитку української  і російської мов фонд спільних фразеологічних одиниць зростає внаслідок  як взаємо обміну, так і в зв’язку з тим , що вони нерідко створюються паралельно , відбиваючі аналогічні висновки із спостережень над життям . і зараз можна назвати безліч фразеологічних одиниць , що в російській та українській мовах побудовані за однією моделлю на однаковому лексичному матеріалі . Наприклад : легкий хліб – лёгкий хлеб , бити себе в груди – бить себя в грудь .

Українська мова засвоїла чимало російських фразеологізмів . Наприклад : на всю Іванівську, казанська сирота , діло табак , потьомкінські села.

У фразеологічному запасі російської та української мов чимало спільних усталених зворотів ,що походять з інших мов. Багато спільних для обох мов фразеологізмів античного походження : ахіллесова  п’ята, танталові муки , гроші не пахнуть , золота середина.

Крім спільних , російська  й українська мови мають величезні  ресурси специфічних для цих мов фразеологічних зворотів . особливо великі багатства власне українських та власне російських неподільних фразеологічних зворотів та прислів’їв і приказок . Кожен із таких усталених зворотів не перекладається дослівно на іншу мову , а має в ній  відповідник.

 

 

 

 

2.4. Стилістичне використання фразеологічних одиниць

Фразеологічні записи української мови , як і її лексичний склад , стилістично диференційовані . Серед фразеологічних звороті виділяють між стильові та обмежені вживання у певному стилі .

Міжстильовими  називаються фразеологічні звороти , що використовуються в усіх стилях мовлення .Наприклад : привертати увагу , із року в рік , робити послугу.

Міжстильові  фразеологічні  звороти  являють собою загальновживані  найменування певних предметів і  явищ дійсності. Їм не властиві додаткові  відтінки значення , експресивність , емоційність . 

Переважна більшість фразеологічних зворотів має стилістичні особливості і є опорою образного , емоційно наснаженого  мовлення . Ці усталені звороти  тяжіють до певного стилю .

Офіційно-ділова фразеологія  – це усталені звороти ,що використовуються в документах ,ділових паперах. Наприклад : оголосити  догану , взяти до уваги ,заслухавши і обговоривши.

 

2.5. Вживання фразеологізмів у художній та публіцистичній літературі

 

Широко використовуються фразеологічні звороти в публіцистичному та художньому стилях .Усталені звороти , вживані  в публіцистичному стилі . досить неоднорідні за своїм складом і особливостями змісту.

Серед них виділяються  фразеологічні одиниці. Які позначають поняття політичного змісту й наближаються до термінологічних  зворотів, властивих науковому стилю. Наприклад: соціалістичне змагання, бригада комуністичної праці .

Чимало вживаних у  публіцистичному стилі фразеологічних зворотів книжного походження має незначне емоційне забарвлення. Наприклад: мати  вплив , домогтися  успіхів , надавати  допомогу , почесний  обов’язок .

Велика частина фразеологічних зворотів , що вживаються в публіцистичному стилі , характеризується яскраво вираженою образністю , емоційністю: арена боротьби , гонка озброєнь , сім’я єдина.

У публіцистичних творах широко використовуються фразеологізми , характерні для розмовно-бутового і художнього стилів . Вони надають публіцистичним творам особливої емоційності й переконливості . Наприклад : Польща  для мене завжди буде  близька- побратими мої в тій землі лежать , та й з поляками я н е  о д и н  п у д   с о л і  з’ї в  і під час війни , і пізніш, за роки мирної праці .

Информация о работе Українська фразеологія з погляду її походження