Билингвизм

       Прямий  асоціативний тест показав рівень білінгвізму  студентів однолітків, що вивчають англійську мову як профілюючу. При коефіцієнтах більше 50% білінгвізм проявляється у «просунутій» формі: що він вищий, то більше це свідчить про вільне володіння двома мовними структурами. Вважається, що при єдиній сенсорно-перцептивній базі асоціативні реакції або повністю збігаються, або хоча б збігаються за семантичним простором. При коефіцієнті менше 50% білінгвізм має перекладний та явно недостатній для вільного спілкування характер.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Таблиця 1

       Показники білінгвізму українських студентів

     Будь-яка  мова як об’єктивна дійсність завжди існує ще й у суб’єктивному вимірі, в свідомості мовців. Тому при вивченні мовної ситуації, крім безпосереднього дослідження двомовної компетенції, важливо з’ясувати мотивацію, сукупність оцінюючих настанов, за допомогою яких і відбувається закріплення певної ієрархії у функціонуванні двох мов.

     Аналіз  активної мовної поведінки молоді підтвердив виразне розмежування сфер використання обох мов. Можна зробити висновок, що в цій ситуації спостерігається  білінгвізм у «просунутій» формі, який передбачає різницю у функціонування двох мов, коли відбувається чітке приписування кожній з мов окремих функцій. Українська мова забезпечує спілкування у вужчій сфері родинного, побутового життя, тоді як польська обслуговує ширшу сферу міжособистісного спілкування поза родиною та місцем постійного проживання. Білінгвізм українських студентів, можна вважати неповним, оскільки має місце лише частковий функціональний зсув: немає повного витіснення української мови з якоїсь сфери функціонування. На вибір мови в окремих моментах спілкування тисне сама ситуація.

     Будь-яка  мова – передусім засіб комунікації, а не демонстрації патріотичних почуттів. Загалом же до мотивації використання української мови, то існує думка, що за нормальних умов свого існування  мова не потребує мотивації, у своїй державі вона просто є – як повітря, яким дихають. Але у конкретних обставинах двомовності ми ще не маємо такого природного існування мови. Отже, ця ситуація є перехідною від вмотивованого використання мови до невмотивованого, природного. 

      ВИСНОВКИ

     Отже, білінгвізм – це реальна соціально-мовна  ситуація, сутність якої полягає у  співіснуванні і взаємодії двох мов у межах одного мовного  колективу.

     Доцільно  виділяти природний (побутовий) та штучний (навчальний) білінгвізм. Згідно з віковими періодами, білінгвізм має поділ на ранній, зумовлений перебуванням і життєдіяльністю у двомовному культурному середовищі; та пізній, при якому оволодіння другою мовою відбувається у старшому віці, після оволодіння рідною мовою.

     Із  погляду ступеня володіння мовами та кількості мовленнєвих дій розрізняють рецептивний, репродуктивний і продуктивний види білінгвізму.

     Існують три дослідницькі підходи до процесу оволодіння іноземною мовою, кожен з яких ґрунтується на певних теоретичних позиціях, об’єкті та меті дослідження, ключових поняттях та результатах. До цих підходів належить контрастивний аналіз, аналіз помилок, інтроспективні методи.

     Порівняльне вивчення двох мов (рідної та іноземної) сприяє пізнанню спільного та від’ємного у функціонуванні обох мов. На практичному рівні дані теоретичні положення і висновки дозволили провести найбільш поширений психолінгвістичний експеримент, пов'язаний з методом вільних асоціативних зв’язків на певні слова-стимули.

     Результати  експерименту дозволили встановити рівень білінгвізму студентів однолітків, що вивчають англійську мову як профілюючу. Можна стверджувати, що знання досліджуваних відповідають продуктивному білінгвізму, що дозволяє їм не тільки розуміти і продукувати іноземні тексти, а й породжувати їх.

     Середній рівень білінгвізму українських студентів – 56,24%. Звідси ми можемо зробити висновок, що майже в усіх студентів білінгвізм проявляється у «просунутій» формі. Отже, інформація розуміється легко та переробляється автоматично. Знання досліджуваних відповідають продуктивному білінгвізму, що дозволяє їм не тільки розуміти і продукувати іноземні тексти, а й породжувати їх. При продуктивному білінгвізмі людина може більш-менш вільно розмовляти, писати та породжувати самостійні творчі повідомлення іноземною мовою.

     У деяких посольствах країнах за результатами прямого асоціативного тесту  визначається рівень володіння іноземною  мовою індивіда, що бажає отримати право на проживання у країні. Так  у посольствах цих країн необхідно  пройти такий тест, що покаже рівень білінгвізму, та визначить чи здатна особа, що збирається отримати візу, вільно володіти мовою цієї країни.

     Серед перспектив подальших розвідок у  цій галузі назвемо залучення  більшої кількості українських  та іноземних студентів для вивчення особливостей їхнього білінгвізму.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  літератури

1. Залевская А.А. Введение в психолингвистику.- М.:Рос. гос. гуманит. ун-т, 2000. - С. 290-313; 318-344.
2. Засєкіна Л.В., Засєкін С.В Психолінгвістична діагностика. – Луцьк: РВВ «ВЕЖА» ВНУ ім. Лесі Українки, 2008. С - .218 – 188.
3.   Засєкіна Л.В., Засєкін С.В  Вступ до психолінгвістики. – Острог:   Вид-во Нац. ун-ту «Острозька академія», 2002.- С.163.
4. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. – М.: Смысл, 2005. – С.218-228.
5. Практикум по экспериментальной и прикладной психологии/ Под ред. А.А. Крылова, С.А Маничева. – СПб: Питер, 2000. –С. 174-179.
6. Мовознавство науково-теоретичний журнал.- 1991
7. http://www.bdpu.org/scientific_published/pedagogics_1_2005/05
8. http://www.rusnauka.com/7._DN_2007/Philologia/20741.doc.htm
9. Олікова М.О. Соціолінгвістика: Навч. посібник.- К.: ІЗМН, 1997.-С. 64-72.
10. Бондалетов В. Д. Социальная лингвистика: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2101 «Рус. яз. и лит. » - М.: Просвещение, 1987. – С. 82-90.
11. Щерба Л.В. Преподавание иностранных языков в средней школе: Общие вопросы методики. – М.: Высшая школа, 1974. – 112 с.
12. Беляев Б.В. Очерки по психологии обучения иностранному языку. – М.: Госуд. учебно-педагогич. изд-во Мин-ва просвещ. РСФСР, 1959. – 175 с.
13. У. Вайнрах Одноязычие и многоязычие // Новое в лингвистике. Вып. VI. Языковые контакты. – М., 1972.С. – 25-60.
14. http://www.study.ru/support/lib/note34.html
15. Белянын В.П. Психолингвистика – М.: Флінта, 2008. С.– 156 – 164.