У фразеологізмах порівняно
часто вживаються числівник один (в один
голос, міряти на один аршин, не один пуд
солі з'їсти, один бік медалі, один одного
вартий, одним один, співати в один голос,
зв'язувати в одне ціле, за одним махом,
в одній упряжці, в одному ряду, бити в
одну точку, стригти під одну гребінку),
числівник два (два боки однієї медалі,
за два кроки, не раз і не два, як дві краплі
води, палиця з двома кінцями, між двох
вогнів, у двох словах), числівник три (алюр
три хрести, в три погибелі, гнутися в три
дуги, під три вітри, в три скоки, спустити
три шкури, у три шиї, як три дн не їв, під
трьома замками), числівник сім (всім по
сім, за сім земель, сім мішків гречаної
вовни, сім футів під кілем, сім п'ятниць
на тиждень за сімома печатками), рідко
— інші числівники (у чотирьох стінах,
як свої п'ять пальців, дев'ятий вал, обминати
десятою дорогою, у двадцять чотири години,
на всі сто).
Інод фразеологізми будуються
на тавтології (повторенні однокореневих
слів): битком набитий, валом валити, сидьма
сидіти, покотитися покотом від сміху,
плести плетеники, пропади пропадом, чин
чином, бувати в бувальцях [17, 12].
Крім загальновживано лексики,
у фразеологізмах трапляються також специфічні
слова та слова із закріпленим вжитком
(із фразеологічним значенням): похнюпити
голову, скалити зуби, вирячити очі, закопилити
губи, байдики бити, ханьки м'яти, справляти
посиденьки, дати драла, скрегіт зубовний,
на безрік, ні бельмеса. Слова похнюпити,
скалити, вирячити, закопилити, байдики,
ханьки, посиденьки, драла, зубовний, безрік,
бельмес в інших поєднаннях слів не вживаються.
У фразеологізмах зберігаються
архаїчні мовні елементи: притча во язицех,
глас волаючого в пустелі, на сон грядущий,
блудний син, проти рожна перти, міряти
своїм ліктем, товкти воду в ступі, три
копи лиха.
Фразеологізми бувають різної
синтаксичної будови: можуть мати форму
незалежного речення, підрядного речення,
словосполучення (предикативного, підрядного
чи сурядного), а також являти собою поєднання
повнозначного слова із службовим.
Фразеологізми у формі незалежного
речення являють собою завершені, самодостатні
комунікативн одиниці, проте, на відміну
від звичайних речень, передають одне
поняття, творять семантичну цілість:
повернулося колесо історії — сталися
зміни; не варта шкірка вичинки — марна
праця; далеко куцому до зайця — велика
різниця між кимсь; той у плуг, той у луг
— незлагоджено; що буде, те й буде — незважаючи
ні на що. Такі фразеологізми не здатні
до словесного поширення, у тексті вони
вживаються як окремі повідомлення, репліки
і за своїм значенням межують із приказками:
Ви себе рівняєте з Іосифом? Далеко куцому
до зайця! (І. Котляревський). Вони можуть
входити також до складного речення як
його предикативна частина: Що буде, те
й буде, а я не покину своєї матер (І. Нечуй-Левицький).
Нема що казати, бо в чужій хаті й тріска
б'є (Л. Мартович) [26, 45].
До складу фразеологізмів, що
мають форму підрядного речення, як обов'язковий
компонент входять сполучники підрядності
на зразок як, мов, наче, аж та сполучні
слова що, де, куди, коли, доки тощо. Ці фразеологізми
вказують на різні обставини і за будовою
можуть бути:
повним двоскладним реченням
(із підметом і присудком): куди і ворон
кісток не заносить дуже далеко, куди око
гляне — скрізь, звідки вітер віє — чий
вплив, доки світ стоїть — завжди, як рак
свисне — ніколи, як гарбуз на вербі виросте
— ніколи, як мокре горить — дуже повільно,
що б там не було — за будь-яких умов, аж
дим іде дуже інтенсивно, чого ліва нога
забажає — досхочу;
неповним двоскладним реченням
із пропущеним присудком, рідше — підметом:
як риба у вод вільно, невимушено, як засватана
дівка — сором'язливо, (далекий) як небо
від земл недосяжний, (зникнути) як сіль
у воді — безслідно, (потрібний) як п'яте
колесо до воза — зовсім не (потрібний),
поки суд та діло — тим часом, мов крізь
землю провалився раптово зник; часом
і з обома пропущеними головними членами
речення: (знає) як свої п'ять пальців —
досконало, (побачить) як свого носа —
ніколи не (побачить), (сиплеться) як з рукава
— дуже багато, (загоїться) як на собаці
— дуже швидко; інод до таких фразеологізмів
як головна складова частина входить дієслово:
битися як риба об лід — бідувати, дивитися
як горобець на полову — піддаватися обману,
купатися як сир у маслі — розкошувати,
носитися як дурень зі ступою — приділяти
забагато уваги;
односкладним реченням: хоч
собак ганяй — дуже холодно, хоч в око
стрель — дуже темно, куди не подайся —
скрізь, якщо на те пішло — за такої умови,
як вітром здуло — раптово зник, мов рукою
зняло — раптово минуло, де козам роги
правлять — дуже далеко [22, 14].
Фразеологізми, що мають форму
предикативного словосполучення, являють
собою комунікативно незавершені, недостатні
одиниці: вони, як правило, потребують
доповнення другорядними членами. Наприклад,
у реченні Батько Дніпро тече собі спокійно,
і ліси на горах стоять, як на картині художника,
— просто душа співає од такої краси (Ю.
Яновський) фразеологізм душа співає,
що має значення «радісно», доповнюється
обставиною причини од краси. За будовою
їх поділяють на:
двочленн складаються лише з
підмета й присудка: порохня сиплеться
— дуже старий, завидки беруть — заздрісно,
язик заплітається — важко говорить, світ
не близький — дуже далеко, жила тонка
— слабкий, язик як помело — дуже балакучий,
горішок не по зубах дуже складна справа,
одного поля ягода — однакові, два чоботи
– пара — схожі між собою;
багаточленн крім підмета й
присудка, як обов'язковий компонент мають
також другорядні члени: ведмідь на вухо
наступив — позбавлений музикального
слуху, кров холоне в жилах страшно, язик
підвішений добре — дотепно говорить,
є лій у голові — розумний, душа в п'яти
вскочила — стало дуже страшно, кінці
з кінцями не сходяться — важко справлятися
з труднощами [36, 58].
Фразеологізми з іменником у
ролі головного слова можуть являти собою
[30, 51]:
а) поєднання менника з прикметником
(або займенником, числівником): білий
світ, права рука, тепле місце, вчорашній
день, дивна річ, крокодилячі сльози, старий
лис, морський вовк, мокра курка, біла ворона,
заплішений дурень, казанська сирота,
китайська грамота, авгієві стайні, адамове
ребро, своя рука, кожний собака, перша
ластівка; таке поєднання може мати форму
непрямого відмінка з прийменником або
без нього: з легкої руки, на швидку руку,
з дорогою душею, у свинячий голос, без
зайвих слів, без задніх ніг, при битій
дорозі, на свою голову, в самий раз, на
сьомому небі, до перших півнів, в один
голос, на одній нозі, щасливої дороги,
високої думки, чистої води, власними очима,
щедрою рукою, тихою сапою, всім серцем,
своєю чергою, одної масті;
б) поєднання менника
з іменником у родовому відмінку: сіль
землі, дух доби, пісня пісень, хвороба
росту, докори сумління, мова серця, крик
душі, почуття ліктя, господар становища,
слово честі, макітра розуму, секрет полішинеля,
яблуко розбрату; на початку такого фразеологічного
словосполучення як обов'язковий компонент
може стояти прийменник: на злобу дня,
на вагу золота, на краю прірви, за покликом
серця, для відводу очей, до глибини душі,
у поті чола; ця конструкція може поширюватися
залежним прикметником (або займенником,
числівником): птиця невисо-кого польоту,
останній крик моди, сон рябої кобили;
в) поєднання менника з іменником
чи іменниками в іншому відмінку з прийменником
або без нього: слово в слово, крок за кроком,
без року тиждень, світ за очі, місце під
сонцем, серце з воску, дірка з бублика,
своя голова на плечах, колос на глиняних
ногах, ані пари з вуст, буря в склянці
води, кінець кінцем, кум королю.
Фразеологізми у формі підрядного
словосполучення з дієсловом у ролі головного
слова являють собою:
а) поєднання дієслова з іменником
у знахідному (чи родовому) відмінку без
прийменника: сушити голову, снувати думки,
ламати кригу, ловити момент, збивати пиху,
набратися духу, баглаї бити, розуму не
позичати, позбутися голови, рішитися
глузду, мало каші з'їв;
б) поєднання дієслова з іменником
(чи займенником) в іншому відмінку з прийменником
або без нього: западати в душу, відійти
в історію, упійматися на гачок, виводити
з рівноваги, встати з колін, стояти на
своєму, боротися з вітряками, і в головах
не класти, потурати серцеві, дякувати
Богові, клювати носом, вкритися іржею,
іти прахом, перекидатися словом;
в) поєднання дієслова з двома
або більше іменниками в різних відмінках:
давати волю серцю, покласти руку на серце,
набрати водив рот, тримати ніс за вітром,
робити з мухи вола, взяти бика за роги,
встромляти палиці в колеса, носити воду
решетом, решетом у воді зірки ловити,
влити в бочку меду ложку дьогтю, валити
з хворої голови на здорову, не лазити
за словом у кишеню, вилами по воді писано;
г) поєднання дієслова з прислівником:
іти навпомацки, піти вгору, високо нестися,
звести нанівець, датися втямки, стати
цапки, іти навпомацки, бачити далеко,
дивитися звисока, поглядати скоса, лігма
лежати, легко сказати, заходити здалека,
тримати вухо гостро [28, 6].
Фразеологізми у формі підрядного
словосполучення з прикметником (чи дієприкметником)
у ролі головного слова трапляються рідше:
легкий на руку, важкий на підйом, тугий
на вухо, гострий на язик, скупий на слова,
гарячий серцем, вітром підбитий, без вини
винний, не вартий дірки з бублика.
Так само рідкісні фразеологізми
з прислівником у ролі головного слова:
подалі від лиха, нізащо в світі, тяжко
на душі, гірко на серці, несповна розуму,
догори дном, і сліпому видно, не видно
і сліду, світу божого не видно, ніде правди
діти, ніколи і вгору глянути. Проте є чимало
(близько сотні) фразеологізмів із предикативним
словом нема в ролі головного слова: гадки
нема, ціни нема, мови нема, нема кінця-краю,
нема кебети, нема спасу, терпцю нема, просвітку
нема, тільки пташиного молока нема, вгору
глянути нема коли, нема куди обернутися,
нема того щоб [3, 104].
Не так багато і фразеологізмів
із числівником у ролі головного слова:
тридцять срібняків, за тридев'ять земель,
у три погибелі, у три шиї, три кити, в чотири
ока, за два кроки, на своїх двох, сім п’ятниць
на тиждень, сім чудес світу, одним один,
один в один, п'яте через десяте, три чисниці
до смерті.
Частина фразеологізмів має
форму сурядних словосполучень. Як правило,
вони складаються з двох частин (компонентів),
з'єднаних одиничним або повторюваним
сполучником сурядності: вірою і правдою,
віднині й довіку, плоть і кров, голод і
холод, босий і голий, без ладу і складу,
не раз і не двічі, раз і назавжди, вздовж
і впоперек, за і проти, святий та божий,
і сміх і гріх, і нашим і вашим, і вовк ситий
і коза ціла, ні грач ні помагач, ні слуху
ні духу, ні світ ні зоря, ні вдень ні вночі,
ні думано ні гадано, ні кує ні меле, ні
з сього ні з того, ні за що ні про що, ані
верша ані ворітниця, не за страх, а за
совість, або пан або пропав, рано чи пізно,
так чи інакше, то скоком, то боком, як день,
так ніч. Іноді такі два сурядні компоненти
бувають підпорядкован підрядним зв'язком
спільному головному слову: метати громи
і блискавки, лицар без страху і догани,
ходити кругом та навколо.
Рідко фразеологізми у формі
сурядного словосполучення складаються
з трьох частин: прийшов, побачив, переміг;
пройти Крим і Рим і мідні труби; пройти
крізь вогонь, воду і труби; швець, і жнець,
і на дуду грець; ні бе, ні ме, ні кукуріку
[35, 43].
Особливий різновид фразеологізмів
становлять стійкі поєднання повнозначного
слова із службовим прийменником, сполучником
або часткою, що мають цілісне значення.
Це, власне, застиглі синтаксичні словоформи.
За розрядом службового слова їх можна
поділити на три групи [36, 58]:
-фразеологізми, повнозначні
слова яких поєднані з прийменниками:
з розумом, з вогником, з перцем,
з голочки, з руки, з пелюшок, зі
скрипом, до лиця, до решти, до
цурки, на славу, на совість, на
руку, на око, на кшталт, на гамуз,
на шапкобрання, на батьківських,
в гуморі, в ажурі, в унісон, в
лоб, у літах, у соку, в усю, без
пам'яті, без тями, без пуття, без
кінця-краю, без ліку, від душі, від
лукавого, під руками, під носом,
під силу, по дорозі, по змозі,
про себе, про око, з-під поли, з-під
палиці, при розумі, крізь зуби, над
силу, для годиться;
- фразеологізми, повнозначні
слова яких поєднані зі сполучниками:
і край, та й по всьому, та
й годі, хоч плач, хоч лусни, хоч
викинь, хоч викрути, хоч куди, як
палець, як лід, як крига, як вкопаний,
як ужалений, як на голках, як
на долоні, як по нотах;
- фразеологізми, повнозначні
слова яких поєднані з частками:
ні душі, ні крихти, ні ногою, ні
з місця, ані тіні, не біда, не
рівня, не промах, не до ладу, не
до душі, не до добра, не до
снаги, не до шмиги, не на жарт,
не по собі, не по зубах, не
під силу, не про нас, не за
горами, не з руки, не з медом,
не з тих, тільки й горя, тільки
й бачили, тільки й того, аж
нікуди.
Крім того, трапляються поодинокі
фразеологізми, які за своєю будовою не
вкладаються в наведен вище моделі: далі
нікуди, куди там, хто куди, де там, де тобі,
того й дивись, як ніде й нічого, і горя
мало.
Найпоширенішими фразеологізми,
які мають форму підрядного словосполучення.
Головним словом у таких стійких словосполученнях
переважно виступають іменники та дієслова,
рідше — прикметники, прислівники, числівники.
РОЗДІЛ 2. Методика
вивчення фразеологізмів в початкових
класах
2.1 Підвищення мовної
культури молодших школярів засобами
фразеологізмів
Проблема культури спілкування
як важливого компонента розвитку і виховання
особистості молодшого школяра не може
бути вирішена без постійної уваги до
фразеологічної роботи з огляду на ту
важливу роль, яку відіграють стійкі сполучення
слів у мовленнєвому етикет спілкування,
в оцінці ситуацій невербальної комунікації.
Рівень вихованості учнів проявляється
в умінні оформляти думку в слово, в манері
говорити та спілкуватися, в умінні володіти
силою голосу та інтонацією, уважно слухати
співрозмовника, в багатстві етикетної
фразеології. Саме тому необхідно вже
у початковій ланці навчати школярів спілкуватися,
дотримуючись етикету вербального і невербального
спілкування, який формувався протягом
століть багатьма поколіннями українців.
Робота з фразеологізмами дозволяє
розширити фразеологічний запас учнів,
довести важливість правил ґречної поведінки
людей у суспільстві, ознайомити з нормами
етикету в спілкуванні, з особливостями
українського національного етикету,
сприяє реалізації комунікативно та діяльнісної
змістових ліній навчання української
мови [29, 16].