Екологічні особливості вирощування роду Pelargonium в оранжерейних і кімнатних умовах

Латентний період. Насіння у довгастій коробочці яка при достиганні набуває коричневого забарвлення розкривається і викидає насінину з крилаткою. Насіння Pelargonium zonale невелике темно-коричневе довжиною 5мм і шириною 2мм, в 1 грамі міститься 130-180 шт. Висока схожість насіння зберігається при висіванні його у восковій стиглості, в зв’язку з тим що достигла насінина має тверду оболонку, яка затрудняє проростання насіння на 2-3 місяці і сходи, часто, бувають розрідженими. Перед посівом насіння необхідно перейти із стану спокою. Для цього використовують гідротермічну дію, насіння ошпарюють окропом, перемішують і залишають до повного вистигання. Однак тривала дія гарячої води може спричинити до загибелі насіння. Після гідротермічної обробки насіння проростає через 7-10 днів, а без неї через 2-3 місяці.

Насіння Pelargonium zonale можна висівати протягом всього року, але найсприятливіший період для посіву – це листопад – квітень, оскільки рослини проходять всі  стадії розвитку у сприятливий період з моменту посіву до цвітіння він  триває 6-8 місяців. Ґрунт для посіву повинен бути рихлим, вологим, а повітря  – проникаючим перед посівом  ґрунт обробляють фунгіцидом (превікур, або фундазол).

Віргінільний  період. Проростки з’являються на сьомий день. Проростання насіння надземне. Гіпокотель довгий, вигинається у вигляді петлі і його середня частина з’являється на поверхні ґрунту. Гіпокотель та зовнішня поверхня сім’ядоль слабо опушені. Сім’ядольні листки обернено-яйцевидні на черешках з прилистками. Ростуть швидко, переважно в ширину. На початок росту бруньки гіпокотеля досягають 17-23 мм, а його діаметр 1,5 мм. На двадцяту добу у проростках починається галуження зародкового кореня.

На двадцяту добу відбувається перехід у ювенільний віковий стан. Розростається перша  пара справжніх листкових пластинок. Вони черешкові з округло ниткоподібними листками. Сім’ядольні листки сповільнюють ріст, на них можна розрізнити сітчасте жилкування. Черешки витягуються  і розташовують сім’ядолі майже  паралельно до поверхні ґрунту. Сім’ядолі  досягають 15-18 мм довжини та 18-22 мм завширшки. Довжина їх черешків становить 20-25 мм. Вони закінчують функціонування на тридцять восьму добу. Різниця у тривалості проходження цієї фази розвитку видів  як і раніше, досягає 2-3 доби. На листковій  пластинці чітко виражена сітчасте жилкування, помітно змінюється габітус  надземних та підземних органів. Після розвитку п’ятого листка починає  дерев’яніти нижня частина стебла, та моноподіальне галуження його пагонів. Листорозміщення та розміщення пагонів почергове. Величина листкової  пластинки збільшується з кожним листком на 0,5см. Листки набувають  характерного для іматурного періоду: округло серцевидної форми, з  коричневою зоною, та опушенням листя. Прилистки опадають залишаючи невеликий  рубець. Стає помітним потовщенням  нижньої частини стебла та головного  кореня, сповільнюється його ріст, а  корені наступних порядків починають  інтенсивний ріст. Чіткої різниці  між іматурним та віргінільним станами  особин не простежується. Через 250 добу з часу посіву, коли виросли 25-26 листка було відмічено початок розвитку бутонів.

Генеративний  період. Молоді генеративні рослини, діаметр куща невеликий, численними є бічні пагони, що пов’язане із збільшенням кількості генеративних пагонів. Продовжується видовження міжвузля, розвиток пагонів із пазух колишніх сім’ядоль помітно сповільнюється, процент новоутворень переважає над відмиранням. На бічних пагонах починається розвиток суцвіття.

Зрілість  генеративних рослин настає на 280 день. На час масового цвітіння відмічається здерев’яніння половини головного  стебла і, частково, першого-третього міжвузля як головного, так і бічних першого  порядку, розвинених із пазух сім’ядолі. Діаметр базальної частини стебла у цей час варіює у межах 21-38см. Стрижнева коренева система в  цілому невелика, складається із здерев’янілого, короткого, головного кореня та численних  бічних. Рослини продовжують сильно галузитись і при пошкодженні  головного погона його змінюють один або два верхніх бічних. Галуження  пагонів повільне, що сильно зменшує  габітус рослини. При вирощуванні  розсадою рослини Pelargonium zonale розвиваються швидше та починають цвітіння раніше (у травні). Початок визрівання насіння  припадає на кінець серпня плодоносять  рослини протягом цвітіння. Після  закінчення цвітіння рослини відмирають нижні листки та дерев’яніє більше половини стебла. Повністю призупиняється ріст рослин. Під час різких похолодань на початку жовтня листя жовкне та в’яне. Через несприятливі умови  насіннєва продуктивність дуже знижена. Щоб зберегти рослини до наступного вегетаційного періоду їх потрібно заносити в підвальне приміщення або утеплювати на зиму.

Таким чином, рід Pelargonium проходить повний цикл розвитку, який закінчується з початком осінніх  заморозків у стані генеративної зрілості. Формування і розвиток морфологічних  структур рослини залежить від температурного фактора та способів вирощування  за тривалістю та ступенем розвитку перевагу мають рослини, вирощені в холодних парниках. Це гарантує відносно раннє  визрівання плодів.

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3. ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИРОЩУВАННЯ  PELARGONIUM ZONALE  

 

3.1 Вегетативне розмноження  представників виду Pelargonium zonale (черенкування молодих живців).

                                                                                                                                                           Для дослідницької роботи я використовувала представників роду Pelargonium,а саме Pelargonium zonale. Молоді і здорові живці, які не мають квітів брала від материнських рослин та поміщала в стаканчики з водою і марганцем. Деякий час чекала(близько 2 тижнів),потім коли молоді пагонці пускали коріння,поміщала їх в горщики, які заповнені наполовину компостом, розміщула на стелажі, на шар вологого піску. Далі живці повинні пустити більш розвинену кореневу систему коріння. Таким чином вони готові до видалення їхньої верхньої точки росту, це змушує рослину дати бічні пагони. Наступним кроком робила  прищіпки і садила у більші горщики. Всі рослини регулярно повертала і переміщала,щоб вони рівномірно росли. Рослини витягнула із горщика, щоб не пошкодити коріння і пересадила у більші горщики. Спостерігала за ростом та розвитком пеларгоній,своєчасно поливала та доглядала за ними.Також за допомогою власного спостереження та літературних даних вивчала більш точне і правильне вирощування пеларгонії в кімнатних та оранжерейних умовах.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 2

 

 

Таблиця 2. Фенологічні спостереження за вирощуванням Pelargonium zonale

місяць	спостереження	Фото
Квітень-травень	Молоді і здорові живці, які  не мають квітів беремо від материнських рослин та поміщаємо в горщики, які  заповнені наполовину компостом  або пінопластом, розміщуємо на стелажі, на шар вологого піску.
Червень	Далі живці повинні мати коріння. Таким чином вони готові до видалення  їхньої верхньої точки росту, це змушує рослину дати бічні пагони; робимо прищіпки і саджаємо у більші горщики. Всі рослини будуть регулярно  повертатися і переміщатися щоб  вони рівномірно росли.
Липень	Рослини з бічними пагонами готові до прищіпки, оскільки вони ростуть  досить швидко, це буде другою прищіпкою, відбувається новий ріст рослини.
Серпень	Рослини витягують із горщика, щоб  не пошкодити коріння і пересаджують у більші горщики.
Вересень-жовтень	Підготовлюємо оранжерею та кімнату  до зимового періоду, щоб не допустити  переохолодження рослин, використовуємо вентилятор для постійної циркуляції повітря. Живцюємо рослини гострим  та чистим лезом, посипаємо зріз живця  сірчаним порошком. Проводимо регулярний огляд  рослини, щоб запевнитись, що вони не страждають від хвороб, видаляючи  старі прилистки і пошкоджені листки, оскільки вони гниють. Обприскуємо  рослини системним фунгіцидом, щоб запобігти зараженню хворобами.
Листопад	У цьому місяці починаємо переміщати пагони, щоб вони розташувалися так, як це необхідно. Для підпірки пагонів  використовуємо трубочки, так щоб  не зашкодити пагонам рослин, і  поміщаємо їх за листком. Підпірки можуть бути переставлені або вилучені після  трьох тижнів.
Грудень	Проводимо обприскування на початку  місяця. Із середини грудня починаємо  пересадження рослин у їх останні  горщики, але якщо тільки горщик з  повним корінням. Рослини повинні  бути в їхньому остаточному горщику  протягом 6 місяців щоб досягти  їхнього гарного цвітіння.
Січень	Пересаджуємо ті рослини в цьому  місяці, які були не готові до пересадження в грудні, обробляємо хворі частини. Спостерігаємо за ростом та розвитком пеларгоній.
Лютий	Проводимо четверту прищіпку та обрізку, щоб одержати гарну форму рослин.
Березень	Перевіряємо рослини на шкідники та хвороби. Ставимо підпірки для всіх рослин, обприскуємо препаратами. Спостерігаємо  за ростом пеларгонії, появою бутонів, квітів та масового цвітіння. Обрізуємо  рослини, щоб одержати нові паростки та живці з не квітучими пагонами для вирощування рослин на наступний  рік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.2. Особливості вирощування та догляд

 

Рослини роду Pelargonium вважають досить невибагливими, але все таки в утриманні і  догляді є свої особливості, які  необхідно враховувати, якщо треба  отримати здорові, красивоквітучі рослини.

Ґрунтові  суміші. Оптимальний субстрат для посадки пеларгонії є суміш різних садових ґрунтів, взятих в певних пропорціях. Можна також придбати спеціальний ґрунт в квіткових магазинах.

Дерновий  ґрунт — важкий родючий ґрунт  з рН 7-7,5. Чим старша рослина, тим більша кількість дернового ґрунту повинно міститися в приготованій суміші.

Листяний  ґрунт легкий, розпушений, але характеризується нижчим вмістом поживних речовин. Цей  ґрунт використовують для посіву, лікування і пересадки молодих  екземплярів. Чим молодша рослина, тим більше листяного ґрунту повинно  міститися в суміші.

Перегнійний ґрунт – м'який, розпушений, поживний і «жирний». У ньому досить багато азоту в доступній для рослин формі, а також інших необхідних поживних елементів. Можна сказати, що він є головним компонентом  будь-якої ґрунтової суміші. Перед  використанням його рекомендують просіяти, щоб звільнити від великих  залишків неперепрілих рослин.

 

 

Добрива і підживлення. В період посиленого росту здорові, з добре розвиненим корінням рослини потребують посиленого живлення для формування вегетативної маси і квіток.

Основним  способом забезпечення нормального  живлення рослини являється підгодівля: внесення поживних речовин в період вегетації. Розрізняють кореневу і  позакореневу підгодівлю. У першому  випадку розчином добрив поливають  субстрат, в другому випадку розчином обприскують листя.

Підгодівлю  пеларгоній проводять 1-2 рази на місяць повним мінеральним або органічним добривом.

Основними є  прості добрива – азотні, фосфорні і калійні. Складні добрива, як правило, включають всі три основні  елементи — азот, калій і фосфор. Для кімнатних рослин більш традиційними є комплексні добрива, що містять  основні елементи в строго певних пропорціях. При підгодівлі слід звертати увагу на вік рослин. Для молодих  рослин необхідно більше азоту, який стимулює ріст вегетативної маси. Ближче до періоду цвітіння, і особливо при масовому цвітінні, рослині потрібно більше калію і фосфору. Кращий результат  дає застосування добрив, що містять  як макро-, так і мікроелементи. В той же час необхідно відзначити, що мікроелементи краще засвоюються рослиною у разі листової підгодівлі.

В якості органічних добрив використовують рогову і кісткову муку, пташиний послід. Одне з кращих органічних добрив - коров'ячий гній (коров'як). Він збагачує ґрунт азотом, фосфором, калієм, кальцієм, розпушує глинисті і  зв'язує піщані ґрунти. Поживні речовини звільняються з нього поступово, забезпечуючи рослину протягом тривалого  часу.

Окрім добрив існують ще і біологічно активні  речовини – стимулятори росту. Умовно їх можна розділити на дві групи: стимулятори коренеутворення і сполуки, які, окрім стимуляції росту, підвищують стійкість рослин до хвороб і несприятливих умов.

Температура. Влітку пеларгонії вимагають температуру в межах 18-25°С. Взимку ж для закладення квіткових бруньок необхідне її пониження і утримання рослин в прохолодних умовах. Оптимальна зимова температура – близько 10°С і не вище 15°С. Головна небезпека в зимовий період – центральне опалювання. Гаряче і сухе повітря від батарей піднімається вгору. Якщо поставити вазон з рослиною близько до радіатора, гарячого повітря, яке викликає підсихання і опадання листя. Щоб уникнути подібних явищ, можна збільшити ширину підвіконня.

Освітлення. Пеларгонії — світлолюбні культури. На західних, південно-східних і південно-західних вікнах краї листя підсихатимуть. Затінюючи вікна в полуденний і після полуденний час, можна оптимізувати світловий режим.

Денне світло — одностороннє, тому рослини часто  витягуються у напрямку до вікна. Для усунення небажаного ефекту необхідно  регулярно повертати рослини  на 90°.

Тривалість  освітлення - 6 годин на добу.

Полив і вологість повітря. Залежно від виду і пори року пеларгонія виявляє різні вимоги до поливу і вологості повітря. Більшість сортів з груп зональних, королівських, плющеподібних пеларгоній влітку вимагають багатого поливу. У той же час між поливами верхній шар ґрунту не повинен бути дуже вологим, не можна допускати і застою води, забезпечивши хороший дренаж.

Зазвичай  полив проводиться традиційно —  через верх. Ґрунт краще поливати невеликими порціями, тоді вода поступово  промочує субстрат. Для видів і  сортів з рясним опушуванням небажано допускати попадання крупних  крапель води на листя. Температура води для поливу повинна бути однаковою з температурою навколишнього повітря або трохи теплішою.

 

Пересадка і подальший догляд. Дорослі пеларгонії потребують щорічної пересадки, але краще для цього використовувати такий спосіб, як перевалювання, а справжню пересадку – лише в самих крайніх випадках, наприклад, при ураженні грибковими і бактеріальними хворобами.