Слідчі дії

 Для повноти отримання доказів упізнаному пропонується назвати себе і дати пояснення по факту його впізнання. Необхідно враховувати, що впізнання часто являє собою "момент істини" — в цей момент упізнаний найчастіше доходить висновку про безвихідь свого становища і може виявити готовність до розкаяння та давання правдивих показань, розраховуючи на те, що така поведінка може бути визнана пом'якшуючою його відповідальність обставиною. Цей "момент істини" слід максимально використати для отримання від нього якомога більше доказової інформації у справи

 Також слід враховувати і те, що зізнання упізнаного в такій ситуації проходить за присутності понятих та статистів. Це створює умови для надійної фіксації зроблених повідомлень. Показання упізнаного можуть бути і мають бути негайно занесені до протоколу впізнання і засвідчені підписами всіх присутніх.

 Впізнання не може бути визнане достовірним, якщо упізнаючому стало відоме місце розташування пізнаваного, якщо йому ставились навідні запитання, якщо упізнаючий назвав такі прикмети, яких недостатньо для ідентифікації або вони суперечать раніше даним ним показанням.

 У випадках, коли місцезнаходження обвинуваченого невідоме або пред'явити ту чи іншу особу упізнаючому неможливо з інших причин, впізнання може провадитися за фотознімками. Перш ніж провести впізнання за фотознімком, слідчий повинен добрати фотографії не менше трьох осіб, які не мають великих розбіжностей у зовнішності та одязі, наклеїти їх на фототаблицю, пронумерувати та скріпити печаткою. Впізнання провадиться за загальними правилами, а його хід і результати фіксуються в протоколі пред'явлення фотознімків для впізнання особи. Результати пред'явлення фотознімків для впізнання особи, отримані без додержання вимог, зазначених у ст. 174 КПК України, не можуть мати доказового значення. 

 2.6 Порядок  проведення обшуку і виїмки

 

 Обшук — примусове обстеження приміщень, споруд ,ділянок місцевості та інших об'єктів, які перебувають у віданні певних осіб, з метою знайдення та вилучення прихованих там слідів злочину та інших речей, що можуть мати значення у кримінальній справі, або знайдення осіб та трупів, що розшукуються, яке провадиться за наявності обґрунтованих даних про те, що вони приховані в певному місті або в особи, яка обшукується.

 Виїмка  — слідча дія, яка полягає в  вилученні з володіння окремих  осіб, предметів і документів, що мають значення для справи, яка  провадиться за наявності точних даних про те, де і у кого вони знаходяться.

 Основна відмінність між обшуком і  виїмкою полягає в тому, що при  обшуку речові докази і документи, як правило, приховані і для їх вилучення  виникає потреба в пошукових  діях, а при виїмці місце знаходження таких відоме і вони фіксуються і вилучаються. До того ж обшук може провадитись і щодо предметів, про наявність яких у певному місці не відомо слідчому.

 На  відміну від огляду обшук має  три відмітні ознаки: а) в ході обшуку обстежуються приміщення, споруди чи інші об'єкти, що перебувають у віданні певної особи; б) обстеження об'єктів має характер розшуку та проводиться за наявності достатніх підстав вважати, що розшукувані предмети приховані; в) таке обстеження здійснюється в примусовому порядку.

 Перед обшуком або виїмкою слідчий  пред'являє постанову особам, що займають приміщення, або представникові підприємства, установи чи організації, де провадиться обшук або виїмка, і пропонує їм видати зазначені в постанові предмети або документи, а також вказати місце, де переховується злочинець. У разі відмови виконати його вимоги слідчий проводить обшук або виїмку в примусовому порядку. Якщо особи, які займають приміщення, відсутні, постанова про проведення обшуку або виїмки пред'являється представникові житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів і обшук або виїмка провадиться в їх присутності.

 Проводячи обшук, слідчий мас право відкривати замкнені приміщення і сховища, якщо володілець відмовляється їх відкрити. При цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів.

 Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під  час обшуку або виїмки, а також  особам, які під час обшуку або  виїмки увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і спілкуватись один з одним або з іншими особами до закінчення обшуку чи виїмки. 

 У необхідних випадках слідчий вправі залучати до участі в проведенні обшуку працівників  органів внутрішніх справ та відповідних  спеціалістів.

 (Стаття 183 із змінами, внесеними згідно з Указами ПБР від 18.01.66, № 6834-10від 16.04.84)

 Обшук починається з оголошення особі, яку обшукують, постанови про  провадження обшуку, що засвідчується  її підписом у постанові. Після цього  слідчий пропонує особі, яку обшукують, добровільно видати витребувані предмети і документи та інші об'єкти, що стосуються справи. Факт і результати добровільної видачі фіксуються в протоколі. Видача предметів і документів, які мають значення для справи, не позбавляють слідчого права продовжити обшук і здійснювати пошукові дії.

 Кримінальний  закон містить норми, що передбачають кримінальну відповідальність за відмову  свідка (потерпілого) від давання  показань, а також за давання заздалегідь  неправдивих показань. Очевидно, що не менші перепони на шляху встановлення істини у справі становить приховування окремими особами речових доказів, відмова від їх видачі або вчинення дій по їх знищенню. Але будь-якої відповідальності за такі дії кримінальний закон не передбачає. Проте він передбачає відповідальність за утаювання або розтрату майна, що підлягає конфіскації (ст. 182 КК України).

 Проваджуючи обшук, слідчий має право відкривати закриті сховища, якщо власник відмовляється  їх відкрити. При цьому слід уникати  не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів.

 Обшуки  і виїмки, крім невідкладних випадків, повинні провадитись удень.

 Денним  часом є час з 6.00 до 22.00. В нічний час обшук може провадитись лише у невідкладних випадках, коли зволікання з обшуком може мати негативні наслідки. 

 2.7 Порядок призначення  експертизи

 Слідчий призначає експертизу у тому разі, коли для вирішення певних питань при провадженні у справі необхідні  наукові, технічні та інші спеціальні знання (ст.75 КПК). Необхідність призначення  експертизи визначається слідчим, виходячи з конкретних обставин справи і тих питань, на які має відповісти тільки спеціаліст з певної галузі знань, а ряді випадків призначення експертизи є обов'язковим за законом (ст.76 КПК). При цьому сам слідчий не можу проводити експертизу, навіть маючи спеціальні знання в даній галузі, тобто не може суміщати дві різні процесуальні ролі в одній особі (ч.1 ст.62 КПК), а доручає її проведення іншій особі (особам). З іншого боку, він не має права ставити на вирішення експерта правових питань (напр., при призначені судмедекспертизи ставити питання про те чи сталося вбивство чи самогубство). Ст.196 КПК, загальний порядок призначення експертизи: а) визначення слідчим кола питань, вирішення яких потребує спеціальних знань; б) вибір експерта або експертної установи, які компетентні у вирішенні цих питань; в) складення мотивованої постанови про призначення експертизи, в якій, крім загальних реквізитів (ст.130 КПК), зазначаються: коротко обставини справи, підстави для призначення експертизи, прізвище експерта чи найменування експертної установи, питання для висновку експерта (ів), об'єкти дослідження, матеріали, що надаються експерту для ознайомлення; г) ознайомлення обвинуваченого (підозрюваного) з постановою про призначення експертизи (крім випадків неможливості у зв'язку із його психічним станом), роз'яснення йому процесуальних прав за ст.197 КПК; д) вирішення слідчим заявлених обвинуваченим (підозрюваним) після роз'яснення йому прав клопотань; е) надіслання постанови про призначення експертизи та інших матеріалів експертам. При призначенні експертизи обвинувачений має право: 1) заявити відвід експерту; 2) просити про призначення експертизи з числа вказаних ним осіб; 3) просити про постановку перед експертизою додаткових запитань; 4) давати пояснення експерту; 5) пред'являти додаткові документи; 6) ознайомлюватися з матеріалами експертизи і висновком експерта після закінчення експертизи; 7) заявляти клопотання про призначення нової або додаткової експертизи; 8) бути присутнім з дозволу слідчого при проведенні експертом окремих досліджень і давати пояснення. Проведення судмедекспертизи доручається спеціалістам з державних спеціалізованих установ та відомчих служб, ст.7 ЗУ "Про судову експертизу": науково-дослідні та інші установи судових експертиз Мінюста України і Мін охорони здоров'я; експертні служби МВС, Мін оборони, служби безпеки. Судово-експертна діяльність може здійснюватись на підприємницьких засадах на підставі спеціального дозволу (ліцензії), а також громадянами за разовими договорами. Експерти установ, яким керівником після одержання постанови доручення проведення експертизи, дають висновок від свого імені і несуть особисту відповідальність (ст.198 КПК). Зміст висновку - ст.200 КПК, де зазначається про попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправильний висновок за ст.178 КК. При виявленні фактів по справі, на які не було запитання, експерт має право вказати це у висновку. Висновок підписується експертом, або спільний - всіма експертами, не дійшли згоди - кожний свою частину. При проведенні експертизи окремими особами слідчий має пересвідчитись в особі і компетентності експерта (спеціальність за освітою, посада, час роботи за фахом, науковий ступінь в певній галузі, стаж роботи за фахом, відсутність обставин, що виключають участь експерта в розслідуванні (ст.62 КПК)). Експертами не можуть бути (ст.75 ч.7 КПК), які перебувають у службовій залежності від обвинуваченого, потерпілого, або раніше були ревізорами в цій же кримінальній справі. Слідчий вручає особі експерту копію постанови і роз'яснює їй обов'язки і права експерта за ст.77 КПК, попереджає про кримінальну відповідальність за відмову від виконання та неправдивий висновок за ст.178, 179 КК. Все це фіксується в окремому протоколі, який підписують слідчий і експерт. В разі потреби згідно ст.199 КПК може винести поставу про відбір зразків почерку та інших зразків (слини, крові, сперми, ґрунту, зерна тощо), необхідних для порівняльного експертного дослідження, про що складає протокол. Зразки зберігаються за правилами речових доказів. З дозволу слідчого експерт може бути присутнім при проведенні допитів та інших слідчих дій і ставити допитуваним запитання, які стосуються експертизи (ст.77 КПК), самостійно слідчі дії експерт не проводить. Слідчий може бути присутнім при проведенні будь-якої експертизи по справі у його провадженні. Одержавши висновок експерта, слідчий може допитати експерта, допит за правилами допиту свідків (ст.201 КПК). Слідчий зобов'язаний ознайомити з висновком експерта та іншими матеріалами обвинуваченого, про що складає протокол, в який вносяться пояснення, зауваження, заперечення, клопотання обвинуваченого, та про призначення додаткової або повторної експертизи (ст.202 КПК). По призначення повторної або додаткової експертизи складається мотивована постанова (ст.75, 203 КПК). Згідно зі ст.205 слідчий може помістити обвинуваченого до відповідного медичного закладу для тривалого спостереження за обвинуваченим або обстеження його при проведенні судово-психіатричної або судово-медичної експертизи тільки із санкції прокурора або його заступника.

 2.8 Відтворення обстановки і обставин  події

 

 Відтворення обстановки й обставин події —  слідча дія, яка полягає в тому, що слідчий у присутності понятих, а в необхідних випадках за участю спеціаліста, свідка, потерпілого і  підозрюваного або обвинуваченого, відтворюючи обстановку й умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися в дійсності, здійснює дії щодо перевірки показань учасників процесу й інших доказів та одержання нових даних.

 Це  одна з найбільш багатогранних слідчих  дій, що отримала не¬однозначну законодавчу регламентацію.

 Метою відтворення обстановки й обставин події є перевірки й уточнення  результатів допиту свідка, потерпілого, обвинуваченого чи підозрюваного або  даних, які одержані при провадженні  огляду та інших слідчих дій.

 Найчастіше  відтворення обстановки й обставин події проводиться, щоб перевірити:

 а)  відповідність показань будь-якого учасника процесу реальній

 обстановці  місця події;

 б)  можливість бачити або чути будь-що за певних умов (наприклад, чи могла конкретна людина в певних умовах сприйняти ту чи

 іншу  подію, чи міг свідок в описаних умовах і зі вказаної відстані

 побачити, як відбувалась подія, і т. д.);

 в)  можливість існування певного явища, об'єктивну можливість

 події (наприклад, чи може відбутися самозагорання певної речовини за відповідних умов, чи можуть утворитися певні сліди); 

 Експеримент — це насамперед відтворення явища  з метою вивчення, перевірки та дослідження; спроба здійснити будь-що подібне; проба; дослідження; дослід.

 Проводячи цю слідчу дію, слідчий повинен вжити заходів до того, щоб забезпечити відповідність .умов тим, які були в момент розслідуваної події; підготувати необхідні інструменти і технічні засоби; роз'яснити особам, які беруть участь у слідчій дії, мету та завдання проваджуваних дій, функції, права та обов'язки кожного з учасників; дібрати необхідних понятих та спеціалістів; забезпечити безпеку проведення експерименту, виконання вимог закону та належне закріплення отриманих фактичних даних.

 Закон та інші нормативні акти встановлюють такі основні правила проведення відтворення обстановки й обставин події:

 1) при  провадженні слідчого експерименту  обов'язкова присутність не менше  двох понятих;

 2)у  випадку необхідності в слідчому  експерименті можуть брати участь  підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, свідки;

 3)до  участі в слідчому експерименті  може бути запрошений і спеціаліст, який надає слідчому необхідну  допомогу в відтворенні обстановки  й обставин події;

 4)в  необхідних випадках слідчий здійснює виміри, складає плани, схеми, креслення, а також фотографування, відеозйомку;

 5)провадження  слідчого експерименту допускається  за умови, щоб при цьому не  принижувалися честь та гідність  осіб, які беруть у ньому участь, та оточуючих, не створювалася  небезпека для їхнього життя  та здоров'я;

 6)недопустиме  провадження дій, які ущемляють  або порушують законні права  та інтереси громадян і юридичних  осіб, спричиняють фізичний біль  та страждання.

   Як і при будь-якій слідчій  дії на початку проведення  відтворення обстановки та обставин  події слідчий роз'яснює всім учасникам їх права і обов'язки та попереджує про передбачену законом відповідальність. Потерпілий і свідок перед проведенням відтворення обстановки й обставин події попереджуються про кримінальну відповідальність за давання заздалегідь неправдивих показань, а свідок — ще й за відмову від давання показань.

 Для одержання більш достовірних  результатів дана слідча дія повинна  провадитися в умовах, максимально  наближених до часу і місця, в яких відбувалась подія, що відтворюється. Доказове значення мають як позитивні, так і негативні результати даної слідчої дії.

 З урахуванням  характеру відтворення обстановки й обставин події та змісту виконуваних  при цьому дій слідчий вирішує  питання про участь спеціаліста. При цьому всі дії здійснюються під контролем та керівництвом слідчого.

 Спеціаліст  може допомогти у відтворенні (реконструкції) обстановки та обставин події, що перевіряється, дібрати інструменти та матеріали, необхідні для дослідження, безпосередньо  здійснювати досліди з тим, щоб  були додержані всі необхідні умови експерименту, застосувати фото- і кінозйомку, звуко- і відеозапис та інші технічні засоби для фіксації перебігу слідчої дії та її результатів, дати оцінку результатів експерименту та визначити вплив окремих факторів на отримані дані.