Огляд трупа

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА  СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

«Огляд трупа»

 

 

 

 

 

 

 

Робота виконана студенткою

Групи ПБз – 47к

Шведун Оленою

 

 

               

ІРПІНЬ  – 2013

Огляд трупа може бути як самостійною слідчою дією (при ексгумації або огляді в морзі), так і складовою частиною огляду місця події. У всіх випадках, відповідно до вимоги карно-процесуального закону, труп оглядають за участю судового медика або іншого лікаря. Якщо труп перебуває на місці події, те насамперед з'ясовується особистість (в бесіді зі свідками, шляхом вивчення виявлених у кишенях або особистих речах померлих документів). Установлення особистості звільняє слідчого від докладного опису його прикмет і деяких інших дій, проведених в розпізнавальних цілях. При огляді трупа на місці події збираються дані, що вказують на певні обставини, що дозволяють припускати, чи відбулося вбивство, самогубство або нещасний випадок. Для цього докладно вивчають позу трупа, тілесні ушкодження й механізм їх заподіяння, сліди боротьби й переміщення трупа, знаряддя злочину, передсмертні записки. Якщо доводиться оглядати жіночий труп, то по позі судять про можливість убивства з метою зґвалтування. При цьому в загиблої беруть уміст з-під нігтів і вилучають зразки волось із різних частин тіла для наступного їхнього порівняння з волоссями, які можуть бути виявлені на підозрюваному. Якщо умови дозволяють, труп на місці події роздягають (повністю або частково) і ретельно вивчають посмертні явища й характер поранень ( чивогнепальні вони або заподіяні холодною зброєю, їх форма, розмір, глибина, місце розташування вхідного й вихідного отворів, наявність ознак пострілу в упор або із близької відстані й т.д.). Рани обов'язково фотографують із масштабною лінійкою.

При знятті із трупа одягу уважно стежать за тим, щоб не випали куля, дробинки, мікрочастинки. Для їхнього пошуку треба також ретельно досліджувати ложі трупа (місце під трупом). Знятий одяг детально оглядають, вивчають наявні ушкодження, забруднення, відшукують волосся, волокна, інші сторонні частки, які можуть належати злочинцеві. При огляді одягу обов'язково вивертають кишені й витягають всі уміст. Підлягають ретельному огляду й особисті речі загиблі (сумки, портфелі, рюкзаки). Вологі речі й речі, просочені кров'ю й різними виділеннями, обов'язково просушують і впаковують. Якщо умови не дозволяють зробити огляд трупа в оголеному виді, труп з метою запобігання втрати куль, дробинок, мікрочастинок загортають у целофановую плівку й відправляють у морг, де буде провадитися більше ретельний його огляд. Невпізнаний труп обов'язково дактилоскопируют, фотографують його лівий і правий профіль і у двох екземплярах становлять розпізнавальну карту установленого зразка. Один її екземпляр потім направляють у територіальний інформаційний центр МВС, УВС, а другий - у Головний інформаційний центр МВС Російської Федерації, у картотеку невпізнаних трупів. З метою впізнання трупа його варто також пред'явити місцевим жителям. Якщо особа забруднена або спотворено, перед пред'явленням роблять туалет трупа: особа промивається, рани на особі зашиваються й загримировываются, якщо труп жіночий - губи підфарбовуються, при необхідності в очні яблука впорскується розчин гліцерину для додання їм прижиттєвого блиску. Після туалету трупа його особа знову фотографують. Досить бажано з особи трупа виготовляти посмертну гіпсову маску. Для цього накладається джгут (скручений рушник) по тім'яним, вушний областям, по кадыковой частини шиї й закріплюється на груди, особа змазується вазеліном і заливається розчином гіпсу. Посмертні гіпсові маски мають деякі переваги перед фотознімками як при пред'явленні для впізнання, так і при проведенні портретних експертиз, оскільки вони містять ряд додаткових ідентифікаційних ознак. Наприклад, при експертному дослідженні маски дозволяють створювати будь-які ракурси й умови висвітлення, що полегшують оцінку порівнюваних ознак, що відобразилися на масці особи загиблого й фотознімку без звістки зниклого. З розпізнавальними цілями, а також з метою експертного дослідження із трупа беруть зразки волосся.

Якщо на особі трупа м'яка тканина дуже сильно ушкоджена (поїдена тваринами, згнив) і туалет трупа неможливий, після огляду за допомогою працівників моргу голова трупа отчленяется, череп виварюється й направляється в Експертно-криміналістичний центр МВС Російської Федерації для реконструкції особи по методу проф. Герасимова. Виготовлена тут реконструкція фотографується й використається в розпізнавальних цілях. При необхідності ексгумації трупа з метою його огляду слідчий виносить про цьому постанова, залучає судового медика, фахівця-криміналіста, понятих. Після розкриття труни труп фотографують і описують зовнішнє його стан. Потім з урахуванням поставлених завдань провадять детальне його обстеження, фотографування й становлять протокол

В процесі проведення огляду місця  події слідчий складає “Протокол огляду місця події”, в який заносить усі дані, одержані під час цих дій. Він складається із вступної, описової і заключної частин.

У вступній частині описують місце події, дату, час початку і кінця огляду, посаду, прізвище особи, яка складає документ, прізвище, ім’я та по батькові учасників огляду, вказують також домашні адреси понятих. Далі наводять дані про особу, труп якої виявлено (якщо це відомо зі слів чи документів), — прізвище, ім’я та по батькові, вік, фах, місце проживання.

В описовій частині докладно наводять дані, які характеризують умови огляду — освітлення, температуру навколишнього середовища, погоду. Описують місце виявлення трупа, а також усі відомості, одержані під час його огляду.

У заключній частині вказують, що вилучено з місця події, куди відправлено труп і речові докази для подальшого дослідження, які дії проводились для фіксації різних об’єктів. Доцільним є складання схем, планів, фотографування, а також запис на кіно, магнітну плівку для виготовлення фільмів-ілюстрацій.

Протокол підписують всі учасники огляду, в тому числі і поняті. Кожний з них може внести свої зауваження або доповнення, висловити свої думки  щодо побаченого.

Лікар, який бере участь в огляді трупа  на місці події, насамперед має пересвідчитись у тому, що перед ним мертва людина. Якщо є будь-які сумніви в цьому, він повинен негайно вжити всіх заходів щодо його оживлення самостійно або викликати швидку медичну допомогу. Реанімаційні заходи слід проводити до відновлення життєвих функцій організму або виникнення абсолютних ознак смерті (трупні плями, заклякання), при наявності яких уже немає сумніву в тому, що людина мертва. Тільки тоді лікар має починати огляд, завданнями якого є (О.О.Матишев, 1989):

1)  встановлення факту смерті та часу її настання;

2)  встановлення первинного положення трупа і, якщо можливо, виявлення його змін;

3)  з’ясування, чи відповідає місце виявлення трупа місцю злочину;

4)  встановлення характеру, особливостей пошкоджень, які могли призвести до смерті, а також чим вони були заподіяні, чи є ці пошкодження слідами боротьби і самооборони;

5)  допомога слідчому в правильному і послідовному проведенні огляду трупа і описі його в протоколі;

6)  допомога слідчому у виявленні, описі, і вилученні речових доказів біологічного походження, а також знаряддя травми з слідами боротьби і оборони;

7)  якщо потрібно, консультування слідчого щодо подальшого дослідження трупа і речових доказів, вилучення з місця події, та допомога йому у формулюванні питань, які належить розв’язати в процесі судово-медичної експертизи трупа і речових доказів.

Розчленування трупа може здійснюватись  зажиттєво або післясмертно. Зажиттєве розчленування спостерігається у випадках транспортної, авіаційної, вибухової травми, ушкоджень деталями будівельних конструкцій, агрегатів, різних машин і механізмів, трансмісією, крилами та гвинтами підводних суден. Це в основному випадкові розчленування.

Кримінальні розчленування можуть бути зажиттєвими і післясмертними. Їх поділяють на дефензивні і офензивні. Перші здійснюються з метою приховання слідів злочину і полегшення транспортування, другі — в разі вбивств, за сексуальними мотивами з виділенням окремих органів або скоєних психічно хворими, для яких характерні хаотично нанесені пошкодження без ознак приховання злочину.

Для розчленування трупа використовуються різні гострі предмети — ножі, сокири, пилки, а іноді ножиці, якими розділяють тіло на частини. Нерідко відчленовують голову, кінцівки, розділяють тулуб на частини, іноді на велику кількість малих, безструктурних фрагментів, які з метою приховання злочину розкидають на значну відстань від місця події. Відшукати всі частини тіла відразу часто неможливо, що значно утруднює роботу слідчих органів.

Наступним етапом дослідження є  огляд кісток. Насамперед потрібно зіставити їх взаємне розташування, визначити його відповідність нормальному  положенню в скелеті, наявність  пошкоджень, характер забруднень на їх поверхні. При цьому кожну кістку розглядають окремо.

У разі наявності волосся, його вилучають  та описують (колір, довжина, пряме, закручене  тощо). Вилучають також залишки  одягу і взуття, а також предмети, які з часом не змінюються, —  ґудзики, пряжки, ювелірні прикраси тощо.

Скелетовані трупи, виявлені у воді, досліджують і описують у протоколі так само, за винятком того, що фіксують особливості водоймища, берега, навколишньої рослинності, властивості дна, температуру води і повітря, глибину промерзання води. Огляд трупа проводять за звичайною схемою в такій самій послідовності.

Використовувати різні щупи і трали  для виявлення останків трупа  в грунті і воді слід дуже обережно. Результати досліджень потрібно занотовувати в протоколі. Зразки грунту з місця виявлення трупа та на відстані від нього, а також комах та їх останки, як правило, відправляють для спеціального дослідження.

Одним із найважливіших питань, яке розв’язують під час дослідження скелетованого трупа, є ідентифікація особи покійного, тобто встановлення статі, віку, зросту, наявності різних хвороб, давності поховання (В.І.Добряк, С.Т.Джигора).

Усі частини розчленованого або  скелетованого трупа, виявлені в різних місцях і в різні часи, направляються слідчими органами в той самий морг із копіями протоколів огляду і постановою для призначення експертизи, в якій перелічують питання, що їх потрібно розв’язати. Дослідження скелета має проводитись у медико-криміналістичних відділеннях бюро судово-медичної експертизи.

Особливості дослідження трупів та огляду їх на місці виявлення при  різних видах смерті розглянуто у  відповідних розділах підручника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Авдеев М.И. Судебно-медицинская экспертиза трупов. // М.: Медицина, 1976. — 440 С.

2. Акопов В.И. Судебно-медицинская экспертиза по документам. // Р.- на Дону, 1989. — 38 С.

3. Барсегянц Л.О., Левченков Б.Д. Судебно-медицинская экспертиза выделений организма. // М., 1978. — 144 С.

4. Барсегянц Л.О., Верещака М.Ф. Морфологические особенности волос человека в аспекте судебно-медицинской экспертизы. // М., 1982. — 215 С.

5. Бедрин Л.М., Загрядская А.П., Кедров В.С., Уткина Т.М. Судебно-медицинская диагностика скоропостижной смерти от ишемической болезни сердца. // Горький, 1975. — 160 С.

6. Бедрин Л.М., Загрядская А.П. Судебно-медицинские возможности исследования эксгумированного трупа. // Горький, 1978. — 52 С.

7. Бердичевский Ф.Ю. Уголовная ответственность медицинского персонала за нарушение профессиональных обязанностей. // М.: Юридическая литература, 1970. — 128 С.