Інформаційна безпека в інформаційному суспільстві

 Проблема формування  розумових потреб і мотивації  соціальної поведінки поки не  має загального вирішення навіть  для індустріального суспільства  і ще більше ускладнюється  стосовно інформаційного суспільства.  Вона є однією з найбільш  складних у сучасній психологічній  науці [9, c. 60-62].

 В цілому структура  споживчо-мотиваційної сфери особистості  утворюється базовими потребами,  зумовленими його генотипом (у  їжі, особистій безпеці, потреба  у продовження роду, довголітті, а також потребами у спілкуванні  з іншими людьми), похідними потребами,  що формуються діючою системою  виховання. Способи і форми  задоволення цих потреб у значній  мірі залежать від інформації  і знань, що одержуються з  навколишнього світу і, зокрема,  надходять через інформаційну  інфраструктуру. Спрямованість використання  одержаної інформації і результати, що одержуються, визначаються, насамперед, особою людини та її духовним  потенціалом.

 Складність процедур, що реалізуються в сучасних  технологіях доступу до необхідних  інформаційних ресурсів, критично  збільшують залежність окремої  людини від інших людей, які  здійснюють розробку інформаційних технологій, визначення алгоритмів пошуку необхідної інформації, її попередньої обробки, приведення до виду, зручного для сприйняття, доведення до споживача. По суті, ці люди формують для людини інформаційний фон його життя, визначають умови, в яких він живе і діє, вирішує свої життєві проблеми. Саме тому вважається виключно важливим забезпечити безпеку взаємодії людини з інформаційною структурою.

 Іншим небезпечним  джерелом загроз інтересам особистості  є використання на шкоду її  інтересам персональних даних,  що нагромаджуються різноманітними  структурами, в тому числі органами  державної влади, а також розширення  можливості прихованого збирання  інформації, що складає його особисту  і сімейну таємницю, відомості  про її приватне життя [4, c. 101-103].

 Це зумовлено, у  першу чергу, труднощами реалізації  механізмів охорони цих відомостей, подальшими досягненнями у мікромініатюризації  засобів прихованого збирання  і передавання інформації.

 Інтереси суспільства,  що вступило у стадію постіндустріального  розвитку, полягають у захисті  життєво важливих інтересів у  цій сфері, забезпечення реалізації  конституційних прав і свобод  людини і громадянина в інтересах  зміцнення демократії, досягнення  і підтримування суспільної злагоди,  підвищення творчої активності  населення.

 Одним із джерел  загроз інтересам суспільства  в інформаційній сфері є безперервне  ускладнення інформаційних систем  і мереж зв'язку критично важливих  інфраструктур забезпечення життя  суспільства.

 Ці загрози можуть  проявлятися і вигляді як навмисних,  так і ненавмисних помилок,  збоїв і відмов техніки і  програмного забезпечення, шкідливого  впливу зі сторони злочинних  структур і кримінальних елементів. Об'єктами реалізації таких структур можуть виступати системи енергетичної, транспортної, трубопровідної і деяких інших інфраструктур.

 Небезпечним джерелом  загроз виступає можливість концентрації  засобів масової інформації (ЗМІ)  в руках невеликої групи власників.

 Ці загрози можуть  проявлятися у вигляді маніпуляції  суспільною думкою по відношенню  до тих чи інших суспільно  значимих подій, а також руйнування  моральних устоїв суспільства  шляхом нав'язування чужорідних  цінностей.

 Нарешті, небезпечним  джерелом загроз є розширення  масштабів вітчизняної і міжнародної  комп'ютерної злочинності.

 Ці загрози можуть  проявлятися у вигляді спроб  здійснення шахрайських операції  з використанням глобальних або  вітчизняних інформаційно-телекомунікаційних  систем, відмивання фінансових коштів, одержаних протиправним шляхом, одержання неправомірного доступу  до фінансової, банківської та  іншої інформації, яка може бути  використаною з корисливою метою [1, c. 19-20].

 Інтереси держави в  інформаційній сфері полягають  у створенні умов для гармонійного  розвитку інформаційної інфраструктури  держави, реалізації конституційних  прав і свобод людини і громадянина  в інтересах зміцнення конституційного  ладу, суверенітету і територіальної  цілісності країни, встановлення  політичної і соціальної стабільності, економічного процвітання, безумовного  виконання законів і підтримки  міжнародного співробітництва на  основі партнерства.

 У першу чергу загрози  інтересам держави також можуть  проявлятися у вигляді отримання  протиправного доступу до відомостей, що складають державну таємницю, до іншої конфіденційної інформації, розкриття якої може нанести  збитки державі.

 Проте найбільш небезпечними  джерелами загроз інтересам держави  в інформаційному суспільстві  може стати неконтрольоване розповсюдження інформаційної зброї та розгортання гонки озброєнь у цій галузі, спроби реалізації концепції ведення інформаційних війн.

 Поняття інформаційної  зброї визначається як сукупність  засобів, методів і технологій, що забезпечують можливість силового  впливу на інформаційну сферу  протилежної сторони з метою  руйнування її інформаційної  інфраструктури, системи управління  державою, зниження духовного потенціалу  суспільства.

 Серед найбільш серйозних  завдань, які можуть вирішуватися  за допомогою сучасної інформаційної  зброї, можна виділити наступні:

• створення атмосфери бездуховності та аморальності, негативного відношення до культурної спадщини противника;
• маніпулювання суспільною свідомістю та політичною орієнтацією соціальних груп населення держави з метою створення політичної напруги та хаосу;
• дестабілізація політичних відносин між партіями, об'єднаннями та рухами з метою провокації конфліктів, розпалювання недовіри, загострення політичної боротьби, провокування репресій проти опозиції, провокація взаємного знищення;
• зниження інформаційного забезпечення влади та управління, інспірація помилкових управлінських рішень;
• дезінформація населення про роботу державних органів, підрив їхнього авторитету, дискредитація органів управління;
• провокування соціальних, політичних, національних і релігійних сутичок;
• ініціювання страйків, масових заворушень та інших акцій економічного протесту;
• ускладнення прийняття органами важливих рішень;
• підрив міжнародного авторитету держави, її співробітництва з іншими країнами;
• нанесення втрат життєво важливим інтересам держави в політичній, економічній, оборонній та інших сферах.

 Руйнівний вплив інформаційної  зброї в інформаційному суспільстві  може бути більш потужним та  ефективним, ніж це уявляється  зараз. Це є особливо небезпечним  в умовах існування майже монопольного  положення компаній невеликої  кількості країн на ринку інформаційних  продуктів, оскільки це здатне  спровокувати бажання використати  наявну перевагу для досягнення  тієї чи іншої політичної мети [1, c. 23-26].

Богуш В. Інформаційна безпека  держави/ Володимир Богуш, Олександр  Юдін,; Гол. ред. Ю. О. Шпак. -К.: "МК-Прес", 2005. -432 с.

Процес захисту інформації - це процес взаємодії загроз, що впливають  на інформацію, і засобів захисту  інформації, які перешкоджають їх впливу [3].

      У загальному  вигляді модель процесу захисту  інформації в ІС може бути  представлена так, як це показано  на рисунку 1.3.

Процес захисту інформації необхідно також розглядати як процес розподілу ресурсів, виділяються  на захист інформації. Оптимальний  вибір засобів захисту представляється  непростим завданням, яку у подальший  планується вирішити, створивши вдосконалену модель використання та розподілу ресурсів, що виділяються на захист інформації.

Модель розподілу ресурсів будується виходячи з можливостей  противника і сторони, що захищається, на підставі моделі загроз, а також  моделі оцінки втрат, так як виходячи з економічної доцільності у  виборі засобів захисту, витрати  на засоби захисту не повинні перевищувати передбачуваний збиток від порушення інформаційної безпеки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.3  - Загальна модель процесу захисту інформації

На рисунку 1.4  представлений  поетапний процес побудови моделі.

Рисунок 1.4 - Загальна модель процесу вибору засобів захисту  інформації

     Модель розподілу  ресурсів  можна описати формально.  Вона складається з: 

• безлічі загроз інформації;
• безлічі кількісних оцінок втрат системи, у разі успішної реалізації загроз інформації;
• безлічі кількісних оцінок втрат системи у випадку застосування засобів захисту інформації;
• безлічі засобів для реалізації деструктивних дій;
• безлічі порушників;
• безлічі засобів захисту інформації;
• часу, яким володіє атакуюча сторона для реалізації загрози;
• фінансовими коштами, якими володіє противник;

    Більш детальний  аналіз моделі ще не був  зроблений, на даному етапі  розглядається постановка задачі  та її рішення, надалі планується удосконалення моделі [5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Інформаційне суспільство  є сучасним станом цивілізаційного  розвитку, сутність якого полягає  в збільшенні масштабів створення, накопичення, передачі, обробки і  використання інформації, перетворенні інформації і знання на продуктивні  сили суспільства, а також у збільшенні впливу новітніх інформаційно-комунікаційних технологій на політику, право, економіку, соціальну структуру, культуру.

Будучи складним комплексним  феноменом, інформаційне суспільство  вимагає комплексного системного аналізу  з урахуванням кількісних і якісних  трансформацій. З позиції соціальної філософії інформаційне суспільство  можна визначити як якісно новий  етап соціотехнологічної еволюції суспільства, що формується в результаті довгострокових тенденцій попереднього соціально-економічного розвитку, припускає збільшення ролі інформації і знання, а також формування і споживання інформаційних ресурсів у всіх сферах життєдіяльності суспільства  за допомогою розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, що діють у глобальних масштабах.

Рух до інформаційного суспільства  є загальною тенденцією для розвинутих країн і країн, що розвиваються. Висока щільність інформації, інтенсивність  розвитку і використання нових інформаційних  технологій припадає сьогодні, у першу  чергу, на США, країни ЄС, особливо його північний регіон, Японію, Сінгапур, Китай, Південну Корею, Гонконг. Їхній  позитивний досвід необхідно враховувати  під час становлення і розвитку інформаційного суспільства в Україні  в рамках, обмежених схожими умовами, традиціями, а також рівнем модернізованості суспільства.

А якщо існує інформаційне суспільство, що визначається  зростанням інформації,  інформаційних технологій ,то відповідно його треба захищати.  Для захисту інформації розробили цілий комплекс заходів, направлених на забезпечення інформаційної безпеки. Для досягнення поставленої мети на систему забезпечення інформаційної безпеки покладаються певні завдання.

Головним завданням системи  забезпечення інформаційної безпеки  України є створення умов для  організації управління системою інформаційної  безпеки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел та літератури

 

1. Богуш. В. Інформаційна безпека держави/Володимир Богуш, Олександр Юдін., гол. Ред. Ю.О.Шпак. – К.: «К Прес», 2005. – 432 с.
2. Гелд Дейвід, Мак-Грю Ентоні. Глобалізація / антиглобалізація: Пер. з англ. І. Андрущенко. – К.: К.І.С., 2004. – 180 с.
3. Горбатюк О.М. Сучасний стан та проблеми інформаційної безпеки України на рубіжі століть//Вісник Київського університету ім.. Т.Шевченка. – 1999. – Вип. 14: Міжнародні відносини.
4. Горобцов В., Колодюк А., Кормич Б. та ін.; Ред. І.С.Чиж; Ін-т держави і права ім.. В.М.Корецького. Нац. Академія Наук України, Держ. Комітет телебачення та радіомовлення України. – К.: Юридична думка, 2006. – 384 с.
5. . Грездов Г. Г. Способ решения задачи формирования комплексной системы защиты информации для автоматизированных систем 1 и 2 класса [Текст] / Г. Г. Грездов // ( Препринт/ НАН Украины. Отделение гибридных управляющих систем в энергетике ИПМЭ им. Г. П. Пухова НАН Украины; № 01/2005) – Киев : ЧП Нестреровой, 2005. – С. 66.
6. Дзьобань О.П. Засоби масової комунікації в контексті інформаційної безпеки: діяльності й функціональні аспекти// Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. – Х.: ХУПС, 2005. – вип.. 2 (23).
7. Даніл'ян В.О. Деякі проблеми та особливості розвитку інформаційного суспільства в Україні// Гуманітарний часопис і Збірник наукових праць. – Х.:ХАІ, 2005. - № 3.
8. Делягин М. Мировой кризис: Общая Теория Глобализации. http:// www.imperativ.net/iprog/th01.html
9. Додонов О.Г., Литвиненко О.В., Янішевський С.О. Інформаційна політика органів державної влади: напрями удосконалення // Стратегії розвитку України: теорія і практика / За ред. О.С. Власюка. – К.: НІСД, 2002. – С. 343-351.
10. Інформаційна безпека України: проблеми та шляхи її вирішення// Національна безпека і оборона. – 2001.- № 1.
11. Кормич Б. Інформаційна безпека організаційно-правові основи: Навч. Посібник/ Борис Кормич., - К.: Кондор, 2005. – 382 с.
12. Місце, роль та функції національної держави в контексті сучасних глобалізацій них процесів// Вісник Національної Академії державного управління при Президентові України. – 2004. – № 2.
13. Недопитаний М. Україна інформаційна: утопія чи реальність?// Віче. – 2003. № 3.
14. Соколова А.Н. Документоведение как научная дисципліна: объект, предмет, основные задания// Документоведение управленческой деятельности. – М., 1986.
15. Черниенко В.А. Идеологическая функция дискурса и социальная идентичность// Гуманітаний часопис: Збірник наукових праць. – Х.: ХАІ, - 2005. - № 3.
16. Інтернет-ресурс: http://info-works.com.ua/all/pravo/626.html.