Персональний блогінг політиків як явище сучасного політичного дискурсу

Персональний блогінг політиків як явище сучасного політичного дискурсу

Поняттєві межі терміна дискурс є досить "розмитими". Проте дослідники дають таке визначення: дискурс – це сукупність всіх повідомлень, об’єднаних певним ядром. Власне політичний дискурс розуміється як вузьке та широке політичне спілкування. Ілюстрацією ширшого розуміння політичного дискурсу може бути визначення П. Кузьміна, на думку якого "дискурс в політиці можна розглядати як спосіб комунікації, заснований на вербальному та невербальному обміні ідеями, позиціями, поглядами учасників політичного життя у відповідності з їх переконаннями та певними правилами, нормами з метою прийняття політичних рішень"

Поява Інтернету призвела до того, що традиційні форми діяльності по зв'язках з громадськістю у політиці доповнюються новими, заснованими на мережевих технологіях. Зокрема можна виокремити таку форму спілкування як блогінг.

Питання персонального блогінгу політиків є ключовим у працях таких зарубіжних політиків, як Г. Ренгольда, О. Ігнатова, М. Павлютенкова, а питанням політичного дискурсу цікавилися такі дослідники як Г. Кук, Г. А. Орлова, П. Кузьмін та інші.

Що ж таке блогінг? Ребека Блуд у своєму дослідженні «Блогінг - історія і перспектива» дає наступне визначення: блогінг - це процес ведення блогу. Блог – це веб-сайт, основний вміст якого - записи (пости), які регулярно додаються і можуть містити текст, зображення або мультимедіа. Для блогів характерні недовгі записи тимчасової значущості, відсортовані у зворотному хронологічному порядку.

Якщо блогінг був створений як інструмент спілкування, позиціонування своєї думки, розміщення інформації про себе, і часто користувачі робили свій блог своєї особистою сторінкою, то тепер блогінг стає незамінним інструментом PR, всієї рекламної діяльності, маркетингу, зачіпають практично всі сфери суспільного та політичного життя.

 Блоги політиків цікаві тим, що в них можна дізнатися багато про людину, про його погляди, про його реакцію на ті чи інші події . Але ведення блогу вимагає певної сміливості: політик потрапляє в те середовище, де всі рівні, де нескінченна кількість інтернет -користувачів, які не соромляться висловлювати свою думку. Політик повинен бути готовий, що його будуть поливати брудом, причому з будь-якого приводу, або, навіть, і без приводу. Блог - це насамперед запрошення до діалогу і на відміну від прес- релізу - якщо аудиторія говорить, робить пропозиції, то це має знаходити відображення якщо не в діяльності політика, то хоча б у його реакції.

Сьогодні в політиці практично жодна велика виборча кампанія не обходиться без залучення блогерів та блогів як засобів отримання і поширення інформації та формування потрібного політичного іміджу. Професійні політики також використовують блоги - як для інформування, пошуку прихильників і пропаганди своїх ідей, так і для боротьби з політичними опонентами. Під час виборів блоги стають майданчиками для обміну даними в різних неформальних опитуваннях. Наприклад, поки діє заборона на публікацію даних exit-polls та інших опитувань виборців у ЗМІ, в блогах користувачі Інтернету вже діляться своїми думками та прогнозами. Активно веде опитування в своєму інтернет-щоденнику Петро Порошенко.

Разом з тим, блогінг несе в собі і певні ризики. У своїй основі блогінг - це вільне, демократичне, але анархічне явище, а тому здатне запустити в суспільство конфіденційну державну інформацію, компромат і фальсифікат, особливо активно це використовується у протистоянні з політичними опонентами. Він часто служить випробувальною платформою для тих чи інших політичних маніпуляцій, а також, з його допомогою можна перевірити ефективність певних ідей та концепцій. Оскільки блогінг - це інструмент громадської думки, він може стати майданчиком для організації масштабних протиправних, екстремістських дій , націоналістичних виступів та акцій, насамперед тому що блоги читають та їм вірять .

Власне, можна виділити наступні політичні функції блогінгу :

• просування політичної ідеї в суспільстві;
• формування суспільно - політичної організації ;
• створення майданчика для політичних дискусій ;
• організація політичних акцій як в мережі , так і в реальному житті.

Отже, на сьогоднішній день блоги стали одними з найбільш ефективних маніпулятивних інструментів громадської думки. Тут читачі можуть не лише ознайомитися з думками політика, але й задати питання, поспілкуватися, що без сумніву впливає на електоральний вибір. Але залишається питанням чи є блоги політиків живим майданчиком для спілкування або це всього лише «олюднені прес-релізи» про діяльність шефа, які старанні піарники «виливають» нам.