Холодна війна

4. «Психологічна війна»

«Психологічна війна», як активний чинник загострення боротьби між  СРСР та США, двома протилежними “системами” -- всіх умов, при багатоманітності напрямів “психологічної війни” домінували у  цій війні проблеми протиборств  двох світоглядів. Одна з ворогуючих сторін доказувала історичну вичерпаність, неспроможність марксистсько-ленінських догм, реакційну, антидемократичну, репресивну суть сталінської моделі будівництва  соціалізму. Комуністичний блок, в  свою чергу, вишукував негативні  щілини в завоюваннях західної демократії, релігійних традиціях, ліберально-демократичній, консервативній, соціал-демократичній  ідеології.

За задумом керівних кіл  США та інших західних країн ідеологічна  боротьба проти СРСР, міжнародного комуністичного руху покликана була:

- в першу чергу, дискредитувати  марксизм-ленінізм, ідеали комунізму,  як такі, що носили міфічний, ненауковий  характер, ворожий справжній демократії;

- дискредитувати радянський  лад, економічну систему соціалізму, національну політику КПРС, підтримувати  в СРСР, інших соціалістичних  країнах внутріполітичну опозицію, дисидентство, ерозію соціалізму;

- викривати реакційну,  агресивну суть зовнішньої політики  СРСР, яка спрямовувалася на завоювання  світового панування, підрив стабільності  у світі, прагнула утвердити  тоталітарні комуністичні режими  на всій планеті.

- викривати як лицемірне,  дворушницьке твердження про  миролюбне, оборонне спрямування  діяльності Організації Варшавського  Договору;

- зобразити міжнародний  комуністичний рух, як протиправний, екстремістський витвір історії,  як силу, що несе в собі велетенський  руйнівний потенціал, повсюди  утверджує насильство, диктатуру,  тероризм, обмеження прав і свобод  людей. [4, 174]

В свою чергу, потужні пропагандистські служби СРСР здійснювали не менш масштабні, добре скоординовані ідеологічні  диверсії щодо населення західних країн. Ставилося за мету переконати населення  західних країн у агресивному, завойовницькому  характерові міжнародного імперіалізму, прагненні США будь-якою ціною  завоювати світове панування, відвернути загрозу перемоги світового комунізму, навіть ціною нової світової війни:

- у спотвореному вигляді  зобразити американський спосіб  життя, завоювання західної демократії;

- показати агресивний  характер НАТО. Зловмисно ідеалізувалася  позиція СРСР щодо обмеження  гонки озброєнь, заборони ядерної  зброї, начебто проігнорована  НАТО, США.

Отже, з усього вищенаведеного можна зробити висновок, що в роки тривання “холодної війни” на всіх ділянках протиборства велася гостра і непримиренна боротьба. Навіть у  час, коли під впливом досягнення певної рівноваги у балансі ракетно-ядерних  озброєнь формально спостерігалася певна розрядка міжнародної напруги, йшла прихована від світової громадськості  інтенсивна робота по випередженню протилежного табору у розбудові наступального  ракетно -- ядерного потенціалу.

Велетенська за масштабами гонка озброєнь вщент виснажила  економічні, матеріальні, фінансові  ресурси СРСР і інших соціалістичних країн, зумовила відчутний дефіцит, кризу у задоволенні елементарних потреб населення, викликала глибоке  розчарування комуністичними ідеалами у мільйонів людей. І це стало  однією з децидуючих причин краху  комуністичного ладу в країнах Східної  і Центральної Європи, припинення дії Організації Варшавського Договору, як і розвалу всієї соціалістичної системи.

"Холодна війна" увійде  в історію XХ століття як  війна, що породила безпрецедентну  за масштабами ідеологічну боротьбу. У "психологічній війні", оголошеній  обома ворогуючими блоками, застосовувалися  потворні, аморальні засоби боротьби -- шантаж, провокації, підкуп, дезінформація,  обман, спотворення фактів, перекручення  історії, залякування. Ці засоби  в однаковій мірі застосовували  пропагандистські центри і спецслужби  як СРСР, так і Сполучених Штатів  Америки.

Загальновизнаним є те, що закінчення “холодної війни” було зумовлено розпадом СРСР, зміною суспільно-політичного  ладу в усіх європейських соціалістичних країнах, припиненням дії Організації  Варшавського Договору.

Незаперечно визнається і  те, що серед найвпливовіших причин цього чи не найбільш вражаючого явища  другої половини XX століття - гігантська гонка озброєнь, яку не витримала  економіка СРСР і інших соціалістичних країн, багато в чому амбіційна, гегемоністська, авантюрна військова, зовнішня політика СРСР, інших соціалістичних країн, яка з часом стала гостро суперечити національним інтересам цих країн. В результаті розпаду СРСР, припиненні дії Організації Варшавського Договору, розвалу співдружності соціалістичних країн, у світі і зокрема в Європі склалася нова розстановка військових і політичних сил. Вона характеризується зростанням миротворчого, міжнародного впливу Організації Об'єднаних Націй, Північноатлантичного Альянсу, Ради Європи та інших демократичних організацій і союзів. Зростає вплив провідних країн Азії, Латинської Америки і Африки (Японія, Китай, Індія, Бразилія, Аргентина, Південно-Африканська Республіка, Іран - і ін.)