Радянські конституції

 Ст. 3 Конституції гласить: «Українська  Соціалістична Радянська Республіка  входить до складу Союзу Радянських  Соціалістичних Республік як  договірна держава і зберігає  за собою право вільного виходу  з Союзу. Суверенітет Української  Соціалістичної Радянської Республіки  обмежений лише відповідно до  зазначених в Конституції Союзу  Радянських Соціалістичних Республік  межах; поза цими межами Українська  Радянська Соціалістична Республіка  здійснює державну владу самостійно».

 Таким чином, Добровільність  входження Української РСР до  складу Союзу РСР, її рівноправність  з іншими союзними республіками  в складі СРСР, право вільного  виходу із складу Союзу, закріплене  в Конституції СРСР 1924 р., являють  собою важливі, хоч і не єдині,  правові гарантії суверенітету  Української РСР.

 

 Проте суверенні права Української  РСР не вичерпуються лише переліченими  вище правовими гарантіями. Крім  того, відповідно до Конституції  СРСР 1924 р. Конституція УРСР 1929 р.  встановила такі суверенні правила.

1. Право самостійно, без наступного  затвердження органами Союзу  РСР, приймати свою власну Конституцію,  в якій враховані національні  особливості і яка відповідає  Конституції Союзу РСР в цілому. Відповідність Конституції УРСР  і Конституції СРСР зумовлюється  єдністю соціально-економічної,  класової і політичної природи  СРСР і всіх його складових  частин - союзних республік. Це  означає, що принципи, покладені  в основу першої союзної Конституції,  повністю відображені в Конституції  УРСР 1929 р. Забезпечення відповідності  Конституції УРСР Конституції  СРСР належало до компетенції  найвищих органів державної влади  Союзу.

2. Право на територіальне верховенство. Територія Української РСР не  могла бути зміненою без її  згоди (ст. 22 Конституції УРСР 1929 р.).

3. Право на створення своїх  власних органів державної влади  і органів державного управління (була побудована на зразок  системи, встановленої Конституцією  Української РСР 1919р.).

4. Право прийому до громадянства  Української РСР. В до союзний  період громадянство визначалося  і регулювалося поточним законодавством. Конституція УРСР 1929 р. зафіксувала  принцип єдності радянського  громадянства і встановила, що  громадяни Радянської України  є громадянами Союзу РСР, а  громадяни всіх інших радянських  республік користуються на території  України однаковими правами з  громадянами УРСР.

5. Право на обрання повноважних  представників Української РСР  до складу ради Національностей  Центрального Виконавчого Комітету  Союзу РСР. Цим правом УРСР  користувалася на рівних основах  з іншими союзними республіками, яке надавалось їм Конституцією  СРСР 1924 р.

6. Право здійснення законодавства  і управління в межах компетенції,  встановленої Конституцією СРСР  і конституцією УРСР.

7. Право ВУЦВК на здійснення  законодавчої ініціативи у найвищих  органах Союзу РСР.

 Такий сумарний перелік суверенних  прав Української РСР, здійснюваних  найвищими органами державної  влади і державного управління, які були встановлені Конституцією  УРСР 1929 р. у повній відповідності  до Конституції Союзу РСР 1924 р.

 Відповідно до Конституції  СРСР, Конституція УРСР 1929 р. визначила  численне коло питань, з яких  Українська РСР здійснювала свою  державну владу самостійно.

 Конституція Української РСР  1929 р. залишила в силі всі  ті гарантії свободи трудящих, які були встановлені Конституцією  УРСР 1919 р.

 Але Конституція Української  РСР 1929 року мала й сумні  наслідки. Надання великої влади  місцевим органам призвело до  перекручувань державної політики, а це виявилось в бездушне  адміністрування (виселення і  знищення найбільш працездатної  частини селянства і інтелігенції).

 Конституція дала поштовх  до занепаду сільськогосподарського  виробництва в Україні, що призвело  до голодомору 1932-1933 рр.(всі кошти  направлялись тільки на індустріалізацію, безжально вилучалось із сільськогосподарського  виробництва).

 Ця Конституція закріпила  диктатуру пролетаріату, що в  подальшому зробило неможливим  розвиток приватної власності  і відкинуло Україну від магістралі  Світового розвитку.

 в) Після опублікування 12 червня 1936 року проекту нової Конституції СРСР Президія Центрального Виконавчого Комітету Української РСР 13 липня 1936 року утворила Конституційну комісію для розробки проекту Конституції УРСР. До кінця 1936 року робота над підготовкою проекту Конституції УРСР була комісією остаточно завершена.

 В постанові Президії ЦВК  УРСР «Про конституцію Української  Радянської Соціалістичної Республіки»  було сказано: «Заслухавши доповідь  конституційної комісії про проект  Конституції УРСР, Президія Центрального  Виконавчого Комітету УРСР постановляє:  поданий Конституційною комісією  Президії ЦВК УРСР проект Конституції  УРСР схвалили і внесли на  розгляд Надзвичайного XIV Всеукраїнського  з’їзду Рад.

 Строк скликання Українського  з’їзду Рад встановити 25 січня  1937 року».

1 січня 1937 року був опублікований  для всенародного обговорення  проект нової Конституції УРСР.

 Внесення обговорення проекту  Конституції Української РСР  найбільш повно показує, як  в умовах слціалізму народжуеться воля радянського народу, як законопроекти, створені під керівництвом Комуністичної партії представниками народу, збагачуються досвідом багатомільйонних тркдящих мас, як робітничій клас, що здійснює державне керівництво суспільством, виступає та проводить у життя при підтримці всього народу ті правові вимоги і принципи, які далі втілюються у найважливіші законодавчі акти і набувають сили закону.

25 січня 1937 року в Києві відкрився  Надзвичайний XIV з’їзд Рад. На  порядку денному з’їзду було  лише одне питання - «Про проект  Конституції». Після триденного  обговорення проекту Конституції,  в якому взяло участь майже  40 делегатів, з’їзд 28 січня 1937 року прийняв рішення: «Заслухавши  й обговоривши доповідь голови  Конституційної комісії ЦВК УРСР  про проект Конституції Української  Радянської Соціалістичної Республіки  Надзвичайний XIV Український з’їзд  Рад постановляє:

 

1. Поданий Конституційною комісією  проект Конституції Української  Радянської Соціалістичної Республіки  схвалити і прийняти за основу.

2. Для розгляду внесених поправок  і доповнень та встановлення  остаточного тексту Конституції  УРСР утворити Редакційну комісію  в складі 160 чоловік.

3. Доручити Редакційній комісії  подати на розгляд з’їзду остаточний  текст Конституції, врахувавши  при цьому обговорення проекту  Конституції».

 Конституція Української РСР  1937 року побудована на основі  Конституції СРСР 1936 року і в  цілковитій відповідності до  неї. Принцип відповідності Конституції  УРСР, як і конституцій всіх  інших республік, основним положенням  Конституції СРСР випливає з  спільності і єдності економічних,  політичних та ідеологічних основ  розвитку всіх радянських республік  у складі Радянської Союзної  багатонаціональної держави. Разом  з тим Конституція УРСР враховує  національні особливості республіки.

 Нова Конституція Української  РСР законодавчо закріпила велику  перемогу соціалізму, завойовану  українським народом у дружній  сім’ї всіх народів Радянської  країни, у тяжкій і суворій  боротьбі з внутрішніми та  зовнішніми ворогами, героїчною  і самовідданою працею, під мудрим  керівництвом Комуністичної партії. Нова Конституція Української  РСР, як і Конституція СРСР 1936 року, являе собою законодавче закріплення впровадженних у життя основних положень марксистко-ленінської теорії про принцип організації і розвитку першого в світі радянського соціалістичного суспільного і державного устрою.

 У цілковитій відповідності  до об’єктивних законів розвитку  суспільного життя Конституція  УРСР в центрі уваги ставить  питання суспільного устрою, тобто  питання економічної і політичної  основи, а також класової структури  нашого суспільства, бо вони  визначають природу державної  влади.

 г) Четверту Конституцію УРСР прийнято 20 червня 1978 року позачерговою сесією Верховної Ради республіки. Її текст розробила комісія на чолі з В.В.Щербицьким відповідно до Конституції СРСР 1977 року, «яка відобразила новий стан розвитку Радянської держави - побудову в СРСР розвинутого соціалістичного суспільства і стала політико-правовою основою конституцій усіх соціалістичних республік».

 Україна є загальнонародна  держава, яка виражає волю й  інтереси робітників, селян та  інтелігенції, трудящих республіки  всіх національностей. Вся влада  в Україні належить народові. Народ здійснює державну владу  через Ради народних депутатів,  які становлять політичну основу  України. Всі інші державні  органи підконтрольні і підзвітні  Радам народних депутатів.

 Організація і діяльність  держави будуються на засадах  виборності всіх органів державної  влади, підзвітності їх народові, відповідальності кожного державного  органу і службової особи за доручену справу, обов'язковості рішень вищестоящих органів для нижче стоячих згідно з розподілом їх повноважень.

 Держава Україна, всі її  органи діють на основі законності, забезпечують охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і  свобод громадян. Державні і громадські  організації, службові особи зобов'язані  додержувати Конституції і законів  України.

 

ІІІ. Висновок

Усі чотири Конституції Радянської України  були документами політичними і  розроблялися спершу в ідеологічних відділах ЦК КПРС. Враховуючи це, а також  статус квазі-держави, якою була Україна, дані конституційні акти з великим застереженням можна віднести до групи основних законів держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

IV. Використана література:

• А.П. Таранов - Історія конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки. - Видавництво академії наук Української РСР. - 1957 р.
• К.К. Дубина - История Украинской ССР. - том. 2. - Издательство «Наукова думка».-Киев - 1969 г.
• А.Г. Слюсаренко, М.В. Томенко - Історія Української Конституції.
• Українська Радянська Енциклопедія. — том. 5.
• А.П. Таранов - Історія конституції Української Радянської Соціалістичної Республіки. - Видавництво академії наук Української РСР. - Київ - 1957 р.
• http://uk.wikipedia.org/wiki/%CA%EE%ED%F1%F2%E8%F2%F3%F6%B3%FF
• http://ua.textreferat.com/referat-6997-1.html