Життя та діяльність Яна Амоса Коменського

ВСТУП

Актуальність дослідження. Геніальний син чеського народу,      педагог – класик, основоположник педагогічної науки, великий мислитель, патріот, демократ – гуманіст Ян Амос Коменський (1592-1670) належить до тих історичних особистостей, які своїми творіннями і відданою служінням народу здобули нев’янучу славу і любов. Його праці є актуальні і сьогодні. Мислитель і засновник нової прогресивної педагогічної системи                     Я. А. Коменський є славою і гордістю не тільки чеського народу, але й великої сім’ї слов’янських народів і всього людства. Він жив у епоху бурхливих історичних подій, коли визрівав новий клас – буржуазія, займав виразно демократичну позицію в складних умовах класової боротьби того часу, відстоював прогресивні ідеї і все своє життя боровся проти соціального і духовного рабства. Коменський високо підніс традиції гуманістичного руху, невичерпного оптимізму і великої любові до людини: «Людина є не що інше, - писав він, - як гармонія як щодо тіла, так і щодо душі». У своїх творах         Я. А. Коменський надзвичайно виразно окреслив прогресивні для свого часу вимоги в галузі освіти и виховання, зобразив ідею народоправства та рівності.

Нові ідеї і практику навчання Я. А. Коменський геніально синтезував, створивши педагогічну систему, яка була новим, вищим етапом у розвитку педагогічної науки, підсумком і теоретичним обґрунтуванням усього позитивного досвіду свого часу.

Гуманіст Коменський вважав людину образом Божим і був упевнений, що учень бажає пізнати про світ усе. Тому в школі «за Коменським» учителі впихали в дитину стільки знань, на скільки вистачало сил. Шкільна система, що зійшла з конвеєра в ХVII столітті, згодом зносилася. З’ясувалося, що людина – не образ Божий. Крім того, інформації про світ ставало все більше, і щоб викладати її дитині, потрібно було прив’язувати її до столу і стільця.

Твори великого чеського педагога й досі не втратили свого значення. Правильною є думка про те, що Я. А. Коменський – не лише історія, а значною мірою і сучасність прогресивного людства. Велика заслуга Коменського перед людством полягає в тому, що він з позиції демократизму і гуманізму зміг дати критичну оцінку всієї віджилої середньовічної системи виховання. Коменський, враховуючи все те цінне, що було накопичено його попередниками в галузі теорії та практики виховання, створив педагогічне вчення, яке і донині зберігає свою сучасність і необхідність.

Для того щоб ефективніше викладати у наш час, необхідно знати витоки створеної системи, її історію. Необхідно зрозуміти її склад, сутність і першочергові цілі. Щоб не допустити помилок у майбутньому, важливо знати досвід минулих поколінь і задіювати даний досвід на практиці.

Об’єктом дослідження є педагогічна діяльність та дидактичні принципи найбільшого педагога, видатного громадського діяча                 XVII століття Яна Амоса Коменського.

Предметом дослідження є процес формування та розвиток наукових, поглядів на протязі усього життя Я. А. Коменського, згідно основних принципів та його творів.

Метою дослідження є аналіз системи поглядів Я. А. Коменського щодо удосконалення організаційних форм навчання.

Відповідно до даної мети в дослідженні ставляться наступні завдання:

• Дослідити життєвий шлях Я. А. Коменського, як процес формування та еволюції його поглядів;

• розкрити такі аспекти діяльності Д.І. Яворницького, як: наукової, громадської та публіцистичної;

• показати як відображені дидактичні принципи Я. А. Коменського у його працях.

Методи дослідження.

Методологічну основу дослідження становлять діалектичний і метафізичний методи наукового дослідження. Серед загальнонаукових – системний, принцип співпадіння логічного та історичного, індукції та дедукції. Кожен з них мав своє функціональне навантаження для досягнення поставленої дослідницької мети та вирішення відповідних завдань: метод системного аналізу був використаний для з’ясування особливостей становлення Яна Амоса Коменського як батька дидактики; метод логічного аналізу дозволив зрозуміти головні закономірності у формуванні та розвитку педагогічних поглядів вченого; історико – компаративний метод мав велике значення при визначенні еволюції педагогічних поглядів Коменського.

Джерельна база.

Педагогічна спадщина Я.А. Коменського була предметом особливого наукового зацікавлення багатьох вітчизняних педагогів, залишаючись й надалі однією з найпопулярніших тем історико-педагогічних студій сучасності. На сьогодні маємо солідну кількість досліджень як статейного, так і монографічного формату, де науковці в цілому висвітлили просвітницьку й суспільну діяльність чеського педагога (К. Грот, В. Григорович, А. Красновський, Б. Мітюров, Р. Мних, Т. Флоринский); проаналізували його педагогічні, філософські, релігійні погляди (А. Вайсман, Н. Гончаров, М. Демков, І. Каїров, Д. Лордкіпанидзе, Я. Ярема); визначили вплив його ідей на розвиток шкільництва в Україні в різні історичні періоди (В. Гаджега, М. Даденков, М. Євтух, Б. Єржабкова, Я. Ісаєвич, В. Любащенко, Є. Мединський, А. Піскунов, А. Чума).

Водночас, аналіз радянської і сучасної літератури з проблем коменіології виявив, що в українських дослідженнях практично відсутній історіографічних аспект. Оглядові окремих історіографічних частин аналізу науково-педагогічного доробку Я. А. Коменського в Україні присвячені роботи сучасних вітчизняних дослідників: А. Вихруща, Б. Года, В. Кеміня, Л. Лаптєвої, А. Малько та ін. Однак сьогодні ця проблема досліджена фрагментарно, залишаючись осмисленою лише в частин аналізу спадщини Я.А. Коменського окремими відомими українськими педагогами зазначеного періоду або в контексті аналізу праць, присвячених відзначенню його ювілеїв.

Структура курсової роботи визначається характером досліджуваної проблеми, поставленою метою і завданнями, що випливають з поставленої мети. Вона складається з вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел та літератури.

РОЗДІЛ І

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ У СПАДЩИНІ ВИЗНАЧНОГО ПЕДАГОГА Я. А. КОМЕНСЬКОГО

 Починаючи з XIII століття Східну Європу охопили децентралізаційні процеси. Об’єднані протягом тисячі років єдиною релігією і загальними ворогами люди і народи звернулися до нових цінностей. Цей поворот відбувся не зразу. Католицька церква, намагалася уніфікувати світ за принципами, які вони вважали спочатку і єдино правильними, за цю тисячу років перетворилася на величезну імперію, що носить політичний, релігійний і культурний характер. Започаткований антикатолицький рух мав неоднорідний характер. У Східній Європі він збігався з становленням національного характеру. Разом з Відродженням і Новим часом до західних слов’ян прийшло особливе почуття «самостійності».

Саме ці причини призводять нас до аналізу багатьох положень теорії одного з найзнаменитіших педагогів світу – Яна Амоса Каменського. У стародавніх китайців існувало прокляття: «Щоб ти жив в епоху змін». Коменський не просто жив в епоху змін, він був одним із творців змін, одним з будівельників сучасного світу [2, с. 213].

«Ян народився 28 березня 1592 в містечку Нівніце, на великому, міцно побудованому млині, трохи схожою на фортецю. Напевно, це була одна з кращих млинів в Моравії. Вона належала дядькові Яна, а його батько, Мартін, один час служив в Нівніце при маєтку дворянина з Куновице. Сам Мартін був із сусідньої Комне, куди сім’я перебралася зі Словаччини. Від назви села і пішла прізвище Коменський» [ 5 , с.115].

Дитинство Коменського припало на період розгулу в Європі останнього страшного «бича людського» - чуми. За кілька років, коли йому було десять років, підряд померли його батько, мати і дві сестри. Крім того, Чехія, затиснута між вічно протиборчими Австрією та Угорщиною, опинилася в смузі постійних сутичок армій і іррегулярних банд обох сторін. І як звичайно в такій ситуації відповіддю на утиски з обох сторін стає власне опір. Він виокремився і став окремим рухом, який прийнято називати Гусинським (табористським). Його помірним, культурно – релігійним крилом стала протестантська секта Чеських (Моравський) братів.

У 1608 році Ян Коменський стає учнем школи Чеських братів у              м. Пшерів, найбільшої і «найкращою серед братських навчальних закладів» [5, с. 125]. У 1611 році він проходить обряд протестантського хрещення і додає у своєму імені друге – Амос. За рекомендацією ректора школи           Яна Ланець він, в тому ж році, відправляється в Гернборський університет. Влітку 1613 року Коменський здійснив подорож Північною Європою і того ж року записався до числа слухачів знаменитого Гейдельберзького університету, де провчився близько року. Там він почав роботу над повним словником чеської мови («Скарбниця чеської мови»), але хвороба змусила його припинити заняття. І 1614 року хворий, без грошей молодий Коменський пішки повернувся на батьківщину.

З цього часу починається практична педагогічна діяльність 22-річного Коменського: він став учителем тієї самої школи в м. Пшеров, де декількома роками раніше вчився сам. Він постійно займався самоосвітою, уважно читав твори гуманістів тієї доби, а головне – глибоко вивчав процес навчання в школі і незабаром почав його реформувати заради того, щоб зробити цей процес привабливим для дітей, який пробуджує в них інтерес до знань. Він сміливо порушував традиційні канони тогочасного шкільного життя: широко використовував те, що сьогодні називають «наочність», водив учнів на прогулянки на природу, знайомив їх не лише з книгами, але й з реальним життям, з предметами і явищами, які оточували їх [19, c. 203].

У ході 30-річної війни (Релігійні католицько-протестантські війни 1618—1648 рр.), після поразки чехів біля Білої гори, Чехія втратила самостійність; почалося жорстоке переслідування протестантів. Коменський декілька років переховувався в горах, користуючись заступництвом окремих князів – його репутація вже тоді була дуже високою. Саме тоді він почав створювати свою чудову працю - «Велика дидактика» (Загальна теорія навчання) в чотирьох томах, яку закінчив вже у вигнанні. Книгу чекав блискучий успіх. Як написав один сучасник, навіть «сам автор перестав зневажливо ставитися до свого витвору, який до цього вважав лише гальмом у роботі над більш важливою «Пансофією». Повна назва «Дидактики» звучить таким чином:

«Велика дидактика», яка містить універсальне мистецтво вчити всіх усьому, або вірний і ретельно продуманий спосіб створювати в усіх громадах, містах і селах кожної християнської держави такі школи, в яких би все юнацтво тієї чи іншої статі, без усякого, де б то не було винятку, могло навчатися наук, удосконалюватися, наповнюватися благочестям і таким чином у роки юності навчитися всього, що потрібно для справжнього й майбутнього життя ... Керівною основою нашої Дидактики нехай буде: Дослідження і відкриття методу, при якому ті, хто вчить, менше б учили, учні більше б училися; у школах було б менше одуріння, даремної праці, а більше дозвілля, радості та ґрунтовного успіху»[12, с. 426].

Він приходить до думки, що однією з найголовніших наук людства є педагогіка. Тільки навчаючи і виховуючи людину, ми зможемо побудувати упорядковані держави і господарські системи, вважав великий педагог.

У тяжкий період, коли чеський народ втратив національну незалежність, Коменським рухало величезне бажання допомогти Чехії зберегти культурну спадщину, залишену предками, а головне – поліпшити методи виховання і навчання молоді, в чому він бачив запоруку майбутнього своєї країни. Він закликав до того, щоб вся молодь діставала широку універсальну освіту і вважав обов’язковим зв’язок виховання з навчанням мовам – спочатку рідній, потім латини – як мови науки і культури того часу. Тому немає нічого дивного в тому, що його «Дидактика» користувалася широкою підтримкою не тільки за кордоном, але й на батьківщині [12, c. 440].

Важливо зазначити, що, на відміну від багатьох релігійних людей свого часу, Коменський визнає в прагненні людини до знань Божественну, а не сатанинську природу. Умовою ж задоволення цієї жаги Коменський висуває освіту людини. «Людина за своєю природою, - говорить Коменський, - народжується цілеспрямованою і здатною до розуміння найрізноманітніших речей. Властивість пізнання є божественною в людині. ...Немає потреби що-небудь привносити людині ззовні, необхідно тільки розвивати, з’ясовувати те, що вона має закладеним у собі самій» [18, с. 88].

1628 року, за указом імператора  Священної римської імперії, всі  чехи-протестанти були вигнані  за межі батьківщини. Частина  їх, в тому числі й Коменський, переселилися до польського міста Лешно. Тут він мешкав, з перервами, 28 років, створивши низку чудових педагогічних творів, слава про які розійшлася по всьому світу (в Лешно була закінчена праця «Велика дидактика», написана спочатку чеською мовою, а пізніше перероблена і перекладена латинською мовою – міжнародною мовою науки того часу). У Лешно Коменським була написана перша в світі книга для батьків «Материнська школа» (виховання дітей в родині), а також складено цілий ряд підручників - «Відкриті двері мов», «Фізика», «Астрономія». У своїх підручниках Коменський, першим з педагогів, прагнув до того, щоб діти одночасно пізнавали слова і речі чи явища, які цими словами позначаються. Треба віддати належне проникливості людей того часу – жоден шкільний підручник ні до, ні після Коменського не отримав такого загального визнання і такого поширення, як «Відкриті двері мов», що перевидавався в багатьох країнах Європи. Вчений посилено займався також опрацюванням ідей «Пансофії» - «Навчання всіх усьому» (буквальний переклад - «Всезагальна мудрість»), яка викликала великий інтерес європейських вчених. Це була своєрідна енциклопедія реального світу в поєднанні з основами християнського віровчення [5, с. 185].

До того часу Коменський вже користувався європейською популярністю, і не тільки в протестантських країнах. Так інтерес до проблеми пансофії був таким великим, що група британських вчених того часу вирішила створити міжнародну комісію для зведення воєдино всіх досягнень науки і техніки людства. На чолі комісії мав би стояти сам Коменський. На жаль, буржуазна революція, що розпочалася в Англії перешкодила реалізувати цей задум [13, с. 222]. Коменський же прийняв тоді замовлення шведського уряду опрацювати нову методику навчання латинській мові і відповідні підручники. У результаті з’явилася книга «Новітній метод мов».

У 1650 році Коменський отримує чергову пропозицію високопосадових осіб – князь Сигізмунд Ракоці запропонував йому здійснити реформу трансільванських шкіл у Верхній Угорщині. 13 лютого 1651 року почалося викладання за новою системою в місті Шарош – Патака. У школах мало б бути сім послідовних класів зі своїми кімнатами, вчителями і підручниками. У кожному класі планувалося 1200 годин учбових занять на рік, передбачалися – час для ігор, вихідні дні та канікули. І хоча Коменському не вдалося створити семикласну школу (були відкриті тільки перші три класи), опрацьована ним модель школи збереглася - в дещо модифікованому вигляді – до цього часу [16, c. 236].