Ярослав Мудрий

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Сентября 2013 в 20:32, реферат

Краткое описание

В історії розвитку Київської Русі визначне місце посідає період, коли у Київській Русі княжив Ярослав, шанобливо названий сучасниками Мудрим. Правління Ярослава Мудрого було одним із найблискучіших періодів нашої минувшини. Саме в роки княжіння Ярослава було закладено ті підвалини вітчизняної культурної традиції, які, проявляючись в архітектурі та історіографії, образотворчому мистецтві, книжній освіченості й монастирському житті, продовжували розвиватися у східнослов’янських народів упродовж усіх наступних століть. При Ярославі Мудрому культура Давньої Русі розкрилася в усій повноті й багатстві, а Київ перетворився на одне з найбагатолюдніших й найкрасивіших міст Європи.

Содержание

Вступ……………………………………………………………..……...3 стр.
Розділ 1
Боротьба князя Ярослава за Київський престол...................................6 стр.
Розділ 2
Київська Русь за часів Ярослава Мудрого………………………..….11 стр.
Розділ 3
Держава та право Київської Русі…………….…………………….…19 стр.
Розділ 4
Розвиток культури за часів Ярослава Мудрого…………………..…28 стр.
Висновки…………………………………………………………….…34 стр.
Список використаної літератури………………………

Вложенные файлы: 1 файл

РЕФЕРАТ ПО ИСТОРИИ.doc

— 466.00 Кб (Скачать файл)

Міністерство освіти і науки,молоді та спорту України

Національний технічний  університет

«Харківський політехнічний  інститут»

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Ярослав Мудрий»

  

 

 

Виконала

студентка АП-52

Скорик К.І.

Перевірив

доцент

Мотенко Я.В.

 

 

 

Харків 2012

 

 

ПЛАН

Вступ……………………………………………………………..……...3 стр.

Розділ 1

Боротьба князя Ярослава за Київський  престол...................................6 стр.

Розділ 2

Київська Русь за часів Ярослава Мудрого………………………..….11 стр.

Розділ 3

Держава та право Київської  Русі…………….…………………….…19 стр.

Розділ 4

Розвиток культури за часів Ярослава Мудрого…………………..…28 стр.

Висновки…………………………………………………………….…34 стр.

Список використаної літератури……………………………………..37 стр.

Додатки……………………………………………………………..….38 стр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

В історії розвитку Київської Русі визначне місце посідає період, коли у Київській Русі княжив Ярослав, шанобливо названий сучасниками Мудрим. Правління Ярослава Мудрого було одним із найблискучіших періодів нашої минувшини. Саме в роки княжіння Ярослава було закладено ті підвалини вітчизняної культурної традиції, які, проявляючись в архітектурі та історіографії, образотворчому мистецтві, книжній освіченості й монастирському житті, продовжували розвиватися у східнослов’янських народів упродовж усіх наступних століть. При Ярославі Мудрому культура Давньої Русі розкрилася в усій повноті й багатстві, а Київ перетворився на одне з найбагатолюдніших й найкрасивіших міст Європи.

Тема мого дослідження:Ярослав Мудрий. Всі свої зусилля великий князь спрямував на продовження справи Володимира – посилення єдності, централізації держави, її європеїзацію.

Як свідчать літописи, Ярослав Мудрий не стільки князем-дружинником, князем-завойовником, скільки князем-будівником, князем-просвітителем. За князювання Ярослава на Русі остаточно утвердилося християнство. З його ім'ям пов'язаний і небачений доти розквіт давньоруської культури. Князя можна з повним правом назвати фундатором книжності й вченості на Русі.

Предметом дослідження є висвітлення аспектів внутрішньої та зовнішньої політики, дипломатичної діяльності та культурних процесів Київської Русі за часів княжіння Ярослава Мудрого.

Часи князювання Ярослава Мудрого у Києві позначилися  значним посиленням держави, зміцненням нових кордонів Київської Русі, інтенсивним  будівництвом і прикрашанням міст, піднесенням ремесел і сільського господарства, міських та сільських промислів, внутрішньої та зовнішньої торгівлі. Ці успіхи сприяли зростанню авторитету Київської держави у середньовічному світі. А це, в свою чергу, поклало династичні зв'язки дому Ярослава з панівними династіями Європи.

Об’єктом дослідження є державотворча та культурна діяльність Ярослава Мудрого.

Актуальність  теми визначається тим, що розвиток української історичної науки на сучасному етапі зумовлює вивчення свого минулого через дослідження діяльності кращих державних правителів. Адже ставши князем, Ярослав пішов по шляху батька. При ньому була відтворена єдність Русі, зосередження влади в руках великого князя, підпорядкуванню Києву окремих російських земель, за допомогою напряму туди великокняжих синів-намісників стало тією політичною основою, на якій розвинулися нові господарські процеси, розцвіли міста, ускладнилося суспільне життя, рушила вперед культура країни.

Метою дослідження є проведення об’єктивного аналізу історичної спадщини Ярослава Мудрого, визначення його особистого внеску у розквіт багатьох аспектів українського суспільства: внутрішньої та зовнішньої політики, дипломатії та культури.

Для досягнення визначеної мети, ми поставили перед собою  ряд наступних завдань:

·  охарактеризувати діяльність Ярослава Мудрого як видатного державного діяча;

·  проаналізувати внутрішню  політику Ярослава Мудрого ті її результати для Київської Русі;

·  дати оцінку дипломатичній  діяльності Ярослава Мудрого;

·  висвітлити основні  аспекти розквіту культурного життя Київської Русі та визначити внесок в нього князя Ярослава Мудрого.

Данна тема знайшла своє відображення в опублікованих пам’ятках та літописах української та руської історії. Зокрема це «Іпатіївський літопис», який є компіляцією двох пам'ятників: київського зведення 1198 р. і продовжуючого його галицько-волинського повіствування, яке було доведено до кінця XIII ст. «Лаврентіївський літопис» – пергаментний рукопис, що містить копію літописного зведення 1305 року. Складений в 1377 року групою невідомих переписувачів під керівництвом ченця Нижегородського Печерського монастиря Лаврентія за списком початку 14 століття. Базовим джерелом є для нас «Повість врем'яних літ» літописне зведення, складене у Києві на початку ХІІ століття, пам’ятка історіографії та літератури Київської Русі.

Розглядаючи джерельну  базу, ми можемо зазначити, що вона для  є досить широкою. На сторінках перерахованих  нами пам’яток висвітлено багато подій  пов’язаних з політичною та державною  діяльністю Ярослава Мудрого, що говорить про достатність джерельного матеріалу для вивчення даної теми.

Хронологічні  рамки дослідження визначені роками життя та діяльності Ярослава Мудрого – близько 978 – 20 лютого 1054 року, Ростовський князь – 987-1010 рр., Новгородський князь – 1010-1034 рр., великий князь Київський 1016-1018, 1019-1054 рр..

Географічні рамки дослідження визначаються історичними кордонами Київської Русі на момент правління князя Ярослава Мудрого – від Чорного моря і пониззя Дунаю на півдні аж до Фінської затоки на півночі, від Закарпаття на заході до верхів’їв Волги та Дону на сході.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1

Боротьба князя  Ярослава за Київський престол

Ярослав Мудрий-великий  князь київський, син Володимира Святославича, святителя Київської  Русі. Народився близько 978 року. У 988-му батько посадив його намісником у Ростові. По смерті у Новгороді брата, князя Вишеслава, став новгородським князем. 1014 року, прагнучи утвердити незалежність Новгорода від Києва, відмовився виплачувати батькові, щорічну данину, за що Володимир зібрався йти походом на Новгород, але перед цим помер 15 липня 1015 року - четвертий із династії Рюриковичів. В останні тижні життя Володимир спробував передати престол всупереч усталеній традиції, одному із своїх молодших улюблених синів, народженому в християнському шлюбі від візантійської принцеси Анни - Борисові, з чим не могли змиритися старший син від Рогнеди Ярослав і його зведений старший брат Святополк. Отже по смерті Володимира київський престол захопив туровський князь Святополк Окаянний. Бажаючи усунути можливих суперників, Святополк убиває братів, князів ростовського Бориса, муромського Гліба, древлянського Святослава, намагається вбити і Ярослава, але його завчасно попереджує про небезпеку сестра Предслава.

Ярослав у грудні 1015 року в битві під Любичем здобуває перемогу над Святославом і захоплює Київ.

Але Святополк не змирився з поразкою і в 1018 році він разом  з тестем, польським королем Бориславом Хоробрим завдає поразки Ярославові в битві на Бузі і відбиває Київ. Ярослав відступив до Новгорода, звідки мав намір відправитись у Скандинавію. Але новгородці порубали князівські тури і змусили Ярослава продовжити боротьбу. В битві на Альті 1018 року Святополк потерпів нищівну поразку і Ярослав знову зайняв Київ.

Після перемоги над Святополком Ярослав почав боротьбу з іншим своїм братом - тмутараканським князем Мстиславом, який також пред'являв свої права на престол.

В 1023 році між братами розгорілася відкрита війна. Мстислав рушив на північ, зібравши велику рать із підвладних йому народів, зокрема хазар і касогів. Він вибрав зручний час для походу: Ярослав знаходився в улюбленому Новгороді. Тмутараканська рать підійшла під самі стіни Києва, але городяни зачинили ворота і не прийняли Мстислава. На штурм міста Мстислав не зважився, відійшов до Чернігова і зайняв це стольне місто величезної землі, куди входила ледве не половина, включаючи всю північно-східну Русь.

Ярослав звернувся по допомогу до варягів.

Зустріч протиборчих  сторін відбулася в 1024 році під містом Листвином, неподалік від Чернігова, в кромішній пітьмі, в дощ і грозу. Ярославова рать не витримала натиску Мстиславових полків і Ярослав утік, минаючи Київ, в Новгород. Русь, яка за часів Володимира Святославовича була єдиною, знову розкололася на дві частини. Ярослав зберіг за собою Новгород, Мстислав залишився володарем Чернігівської і Тмутараканської земель, не зважившись на захоплення руської столиці.

Через два роки Ярослав, зібравши дружину на півночі, з'явився в Києві. Цього разу брати утримались від кровопролиття і уклали мир. Русь була розділена на дві частини.

На початку 1030 років  у Польщі, як і на Русі почалися міжусобиці. Скориставшись ситуацією, Ярослав  у союзі з Мстиславом зібрали  велике військо, відвоювали захоплені  раніше поляками "червінські міста".

В 1036 році Мстислав помер, не маючи спадкоємців і його частина Русі відійшла до Ярослава. Становище Ярослава було вкрай тяжким: залишився без кращих варязьких воїнів і став ворогом своїх підданих — новгородців. Тієї самої ночі він одержав сумну звістку про смерть батька у Києві, схаменувся й, зібравши міське віче, почав просити у новгородців вибачення.

Зловісна історія боротьби Ярослава з братами за київський  престол досі ховає в собі чимало таємниць. Причина цього криється в самому характері повідомлень  джерел. Наші літописці, замість переповідання реальних подій 1015—1019 рр. на Русі, вмістили церковну легенду, створену наприкінці XI ст., про страшне вбивство Бориса й Гліба їхнім братом Святополком, прозваним за те Окаянним (від біблійного братовбивці Каїна). Здолавши Святополка, Ярослав відновив справедливість і законним шляхом здобув собі престол.

 

Однак з «Хроніки»  сучасника тих подій саксонця Тітмара дізнаємось, що Святополка в дні загибелі Бориса й Гліба  взагалі не було на Русі. Посаджений за непокору, Володимиром до київської в'язниці ще 1012 р., він, скориставшись із смерті великого князя, вирвався з ув'язнення і помчав до тестя, польського князя Болеслава Хороброго. Хто ж тоді у дійсності забив Бориса й Гліба? Джерела про це мовчать. Дехто з істориків припускає, що Гліб загинув у боротьбі з самим Ярославом, а Борис наклав головоюв битві проти свого старшого брата Мстислава з Тмутаракані. Мабуть, вчені ніколи не дізнаються істини.

 

Зате правдивим є  повідомлення літопису, що 1018 р. Святополк  умовив тестя піти воювати проти Ярослава, який на той час посів великокнязівське крісло. Ярослав з військом зустрів нападників на Західному Бузі. Йому не пощастило: генеральна битва завершилася повною поразкою Ярославового війська, йому довелося з кількома дружинниками знову тікати до Новгорода Великого. А Святополк із Болеславом Польським увійшли до Києва. Здавалося, колесо воєнної фортуни зробило повний оберт назад і Ярославу в сорок років доведеться починати життя спочатку. Та новгородський князь не занепав духом.

 

Обставини на півдні Русі в останні місяці 1018 р. складалися на користь новгородського вигнанця. Святополк полаявся з тестем, і Болеслав з військом подався до Польщі. А в той час Ярослав спішно збирався з силами у Новгороді, жителі якого знову підтримали князя, вважаючи своїм. Вже взимку 1018/19 р., нотує «Повість временних літ», «пішов Ярослав на Святополка, і втік Святополк до печенігів».

 

Навесні 1019 р. Святополк  з дружиною й багатолюдною печенізькою  ордою здійснив свій останній похід  на Київ. «Ярослав зібрав силу воїнів і пішов йому назустріч, — пише Нестор. — На сході сонця зійшлись супротивники, і бій був жорстокий, якого ще не бувало на Русі. І, за руки хапаючи один одного, рубались і сходились тричі, так, що низинами кров текла. І надвечір взяв гору Ярослав, а Святополк побіг». Незабаром потому невдачливий претендент на престол загинув, не знати й -де. «Ярослав же, — урочисто підсумував свою розповідь літописець, — сів у Києві, потрудившись із дружиною своєю, показавши перемогу й труд великий». Та справжня державна праця князя лише розпочиналася.

 

Русь була страшенно  розорена чотирирічною братовбивчою війною. Під час жорстокої боротьби між  нащадками Володимира Київ дуже потерпів від великої пожежі, був розграбований  польським військом. Ярославу довелось зосередити зусилля на відбудові країни йстольного града Русі. Владнавши миром справу з братом Мстиславом, що отаборився в Чернігові, й приборкавши племінника Брячислава, котрий сидів у Полоцьку, київський князь спершу зміцнює західні рубежі Руської землі. Він відвойовує у польських феодалів загарбані було Болеславом Хоробрим західні землі, дає одкоша агресивним ятвязьким князькам.

Так через двадцять з  лишком років після смерті Володимира Русь знову стала єдиною.

Перед смертю Ярослав  залишив політичний заповіт, що дійшов до нас у складі "Повісті минулих літ", в якому встановив принцип старшинства в межах родини, в розподілі земель і політичної влади між спадкоємцями, завдяки якому сподівався уникнути запеклих родинних чвар і міжусобної боротьби. І хоч певний час це нововведення давало позитивний результат, проте в майбутньому не змогло утримати Ярославових нащадків від ще запекліших сутичок за владу, що спричинили роздроблення і занепад Київської держави, зміцненню й утвердженню якої Ярослав віддавав так багато сил.

Помер Ярослав Мудрий у Вишгороді на руках свого улюбленого сина Всеволода й знайшов вічний спочинок у київському храмі, збудованому ним самим в ім'я Святої Софії, премудрості Божої.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

Київська Русь за часів Ярослава Мудрого

Информация о работе Ярослав Мудрий