Розробка жіночої блузи у класичному стилі

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 28 Января 2013 в 05:24, курсовая работа

Краткое описание

Виходячи з функціональної доцільності предмета, що досліджується його практичності і зручності у використанні, метою курсової роботи є достеменне опанування особливостей сучасного оздоблення та виготовлення блуз.

Содержание

ВТУП.........................................................................................................................
1.НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ –ДЖЕРЕЛА ТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ СТВОРЕННЯ МОДЕЛІ…………………………………………...
2. ЕСКІЗНА РОЗРОБКА МОДЕЛІ…………………………………………….
2.1 Сучасні тенденції моди та відповідність до них обраної моделі………….
2.2 Ескіз моделі……………………………………………………………………
2.3 Опис зовнішнього вигляду моделі…………………………………………..
2.4 Характеристика рекомендованих матеріалів, фурнітури та оздоблення для виготовлення моделі………………………………………………………………
3. МОДЕЛЬНО – КОНСТРУКТОРСЬКА РОЗРОБКА МОДЕЛІ…………
3.1 Характеристика системи конструювання деталей моделі………………….
3.2 Характеристика зовнішньої форми тілобудови замовника…………………
3.3 Розмірні ознаки фігури замовника та вибір прибавок………………………
3.4 Розрахунок та побудова конструктивної основи моделі……………………
3.5 Аналіз та усунення дефектів посадки моделі на фігурі……………………..
3.6 Моделювання деталей виробу…………………………………………………
3.7 Розробка конструкторської документації…………………………………….
3.8 Розрахунок собівартості виготовлення моделі………………………………
ВИСНОВКИ............................................................................................................
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................................
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...

Вложенные файлы: 1 файл

MINSTERSTVO_OSVITI_I_NAUKI_UKRAYiNI.doc

— 1.39 Мб (Скачать файл)


ЗМІСТ

 

ЗМІСТ.......................................................................................................................

ВТУП.........................................................................................................................

1.НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ –ДЖЕРЕЛА ТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ СТВОРЕННЯ МОДЕЛІ…………………………………………...

2. ЕСКІЗНА РОЗРОБКА МОДЕЛІ…………………………………………….

2.1 Сучасні тенденції моди та  відповідність до них обраної  моделі………….

2.2 Ескіз моделі……………………………………………………………………

2.3 Опис зовнішнього вигляду  моделі…………………………………………..

2.4 Характеристика рекомендованих  матеріалів, фурнітури та оздоблення  для виготовлення моделі………………………………………………………………

3. МОДЕЛЬНО – КОНСТРУКТОРСЬКА  РОЗРОБКА МОДЕЛІ…………

3.1 Характеристика системи конструювання деталей моделі………………….

3.2 Характеристика зовнішньої форми  тілобудови замовника…………………

3.3 Розмірні ознаки фігури замовника  та вибір прибавок………………………

3.4 Розрахунок та побудова конструктивної  основи моделі……………………

3.5 Аналіз та усунення дефектів  посадки моделі на фігурі……………………..

3.6 Моделювання деталей виробу…………………………………………………

3.7 Розробка конструкторської документації…………………………………….

3.8 Розрахунок собівартості виготовлення  моделі………………………………

ВИСНОВКИ............................................................................................................

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................................

 ДОДАТКИ………………………………………………………………………...

 

 

 

 

 

 

 


ВСТУП

 

 

Легка промисловість є однією з найважливіших серед галузей виробництва непродовольчих товарів. Продукція легкої промисловості направлена на задоволення потреб населення, забезпечуючи його тканинами, одягом, взуттям та іншими предметами споживання, а також використовується в інших галузях промисловості у вигляді сировини й допоміжних матеріалів.

Перед працівниками швейної  промисловості країни стоїть відповідальне  завдання задовольнити потреби населення  в швейних виробах. Розширення випуску  товарів для населення, поліпшення їх якості, швидкий розвиток всіх видів послуг розглядають як незмінну вимогу підйому життєвого рівня населення на якісно новий, більш високий ступінь. Випуск товарів для населення повинен базуватися на використовуванні досягнень науково-технічного процесу, який дозволяє не тільки підняти на новий рівень якість товарів, але і розшити їх асортимент.

Ефективність галузі залежить від багатьох економічних  факторів та раціонального розміщення її підприємств. Для легкої промисловості  характерна менш виражена, порівняно  з іншими галузями, територіальна спеціалізація, бо практично в кожній області є ті чи інші її підприємства. Нині на розміщення легкої промисловості великий вплив справляє науково-технічний прогрес. Це відбивається, перш за все, на концентрації текстильного виробництва, зміні його сировинної бази. Натуральні волокна поступово витісняються хімічними. Велика кількість тканин виробляється із сумішей натуральних і хімічних волокон.

 

 

 

Шовкова промисловість  пов’язана з виробництвом хімічних волокон, які майже повністю витіснили  природний шовк-сирець.

Трикотажне виробництво  продукує в’язані вироби з різних пряж і, орієнтуючись на споживача та трудові ресурси. У структурі трикотажних виробів переважає виробництво панчішно-шкарпеткових виробів та білизняного трикотажу.

У даний час ефективність підприємств галузі досить низька: товари, які випускають підприємства легкої промисловості України, значно поступаються за якістю і кількістю продукції розвинених країн; порівняно низька продуктивність праці; вищі в галузі порівняно зі світовим рівнем,

затрати на виробництво продукції. Відсутність реальної конкуренції спричиняє завищення цін, спонукає продавати низькоякісну продукцію.


У розроблених проектах програм  розвитку легкої промисловості передбачено  розширити сировинну базу та ліквідувати  диспропорції в окремих галузях; розвивати машинобудування для легкої промисловості. Доцільним є відновлення посівів бавовни на півдні України; виготовлення целюлози з біологічної маси та її переробка на штучні волокна й нитки; розгортання виробництва дубильних речовин. Дуже важливими загальними проблемами є підвищення конкурентоспроможності галузі на основі вдосконалення виробничих відносин, впровадження сучасних технологій, підвищення технічного рівня, продуктивності праці тощо.

Виходячи з функціональної доцільності предмета, що досліджується його практичності і зручності у використанні, метою курсової роботи є достеменне опанування особливостей сучасного оздоблення та виготовлення блуз.

 

 

 

 

 

1.НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЇ – ДЖЕРЕЛА     ТВОРЧОГО ПРОЦЕСУ СТВОРЕННЯ МОДЕЛІ

 


            Якість сучасного одягу значною мірою залежить від організації прикладної діяльності спеціалістів швейного профілю. Важливе місце відводиться моделюванню одягу, головним завданням якого є технічне та художнє проектування з урахуванням національних традицій, стилю та напрямів сучасної моди.

Художнє проектування виробу завжди розпочинається з творчого процесу  – створення моделі. Моделювання, що є найважливішою ланкою в художньому проектуванні швацьких виробів, займається створенням різних форм одягу, а також передбачених моделлю конструктивних ліній, деталей, елементів. Моделювання є творчим процесом організації швацького матеріалу відповідно до композиційної ідеї костюма.

Головне в моделюванні  форми одягу — матеріал, з якого вона виготовляється. Залежно від властивостей матеріалу визначається вибір способу утворення форми. У кожній фазі історичного розвитку чоловік і матеріал мінялися місцями — спочатку матеріал диктував людині форму одягу і спосіб її створення, потім людина зайняла активну позицію, тобто навчилася отримувати матеріали із заданими властивостями. З появою нових матеріалів формувалися і нові способи моделювання одягу.

За всю історію розвитку цивілізації людство накопило величезний досвід у формоутворенні одягу. Сучасне  моделювання володіє багатим арсеналом прийомів формоутворення, що робить можливим створення практично будь - якої костюмної форми.

 

 

 

 

 Технічне моделювання – це процес розробки нових фасонів одягу за

відомими рисунками  або ілюстраціями моделей. Технічне моделювання вміщує в себе вивчення зовнішнього вигляду моделі, виріб базових креслень та нанесення на них фасонних ліній.


    Прийоми технічного моделювання  базується на знаннях та вміннях  побудови деталей одягу конструктивним  способом. Тому для створення  різних фасонів моделей не завжди потрібна нова побудова креслень, оскільки в окремих випадках використовуються типові конструкції.

  Найпоширенішими  способами технічного моделювання  є прикладний і шаблонний. 

    За прикладним  способом на основну викрійку  наносять необхідні фасонні лінії, відповідно до яких деталі розрізають, розширюють або звужують, а попереднє розміщення виточки основи закривають.

  У випадках, коли  необхідно  змінити форму виробу, використовують  паралельне та конічне розширення  або звуження деталей одягу.

  Паралельне розширення  деталей   виконують у моделюванні одягу  зі зборками та м’якими складками.

   Прийоми конічного розширення  подібні до паралельного. Лише  внизу деталі розширення смуг  відрізняються .

 Моделювання одягу шаблонним  способом здійснюють за допомогою вирізаної деталі, на якій попередньо позначено і обведено контури нової виточки.

Сучасна мода, як і людське життя, різноманітна. Знайти свій неповторний стиль , форму не просто як і розробити сучасні моделі одягу. А сучасний гарний одяг не можливо спроектувати без урахування принципів художнього моделювання одягу.

З метою урізноманітнення форми та зовнішнього вигляду  верхньої частини одягу, модельєри  використовують різні види складок, підрізів, драпувань.

Складки – це конструктивно-декоративний елемент, який створюється за рахунок припуску тканини, закладеного чи запрасованого по довжині або

ширині виробу.

                      

 Складки бувають  однобічні, зустрічні групові,  діагональні, бантові тощо.


   Довжина, ширина та глибина складок залежить від фасону одягу.

Моделювання складок  розпочинають з визначення місця  їхнього розташування на відповідній  частині одягу та напряму ниток  основи і піткання тканини. Складки що запрасовуються або зашиваються, розміщують уздовж ниток основи, а м’які – незалежно від напряму ниток основи і піткання. Місце розташування складки впливає на величину додач, якщо складку розміщують на середині деталі (пілочки, спинки), то додають ширину готової складки. Для цього викрійку за наміченими лініями розрізають і розсовують на всю ширину додачі складки. Якщо на деталі є виточки, то їх необхідно перемістити у крайні складки у бік пройми. Складки на пілочці проектують від лінії плечового зрізу, горловини або від лінії кокетки, наміченої згідно фасону.

 Створення об’ємних  форм в одязі забезпечують  драпування.

Ще з античних часів  люди застосовували  драпірований одяг. Способи драпіровки були настільки майстерними, що із звичайного прямокутника виходили в результаті найрізноманітніші форми одягу. Причому, використовуючи певні секрети, древні греки могли з однієї вихідної форми отримувати кожного разу новий костюм.

Форма одягу диктувалася, з одного боку, пластичними можливостями матеріалу, з іншої — естетичним ідеалом фігури тієї епохи. Костюм древніх  греків відрізнявся пропорційністю, гармонійністю і врівноваженістю. До наших днів античний костюм залишається зразком драпірованого одягу.

        

 Грецький костюм  більш, чим костюм будь якого іншого народу, пов'язаний з вираженням естетичного суспільного взірця.

 Прямокутний кусок  тканини різної довжини і ширини, драпірувався на тілі, підкреслював  гармонію тіла та одягу. 

   Пластика драпіровки  і осанка фігури цінились набагато вище ціни тканини та краси орнаменту.


     Ритм, розподіл  і форма складок, драпіровок диктували основою архітектурної форми епохи: Вони повинні були не менш ефективно підкреслювати рухи людського тіла. Драпіровка оживляє мертву тканину,надаючи естетичну цілісність фігури. Складки в свою чергу звисають з рук, окутавши округлості тіла. Застиглі в момент покою, вони починають рухатись разом із тілом, проявивши рухи в великій чи малій напрузі його». Одночасно носіння двох костюмів створює ясно виражену гармонію ритмів, об’єднавши ансамбль.


У класичну епоху одяг підкреслювала краса жіночого тіла, облагороджених м'яко падаючими тканинами, крізь які злегка намічаються, а при русі ясно проступають його форми. Тут розташування і ритм драпіровок підпорядковувалися тому закону художньої єдності, який вперше в історії людства був знайдений греками -принципом «золотого перетину».

Жіночий одяг був значно різноманітніше і яскравіше чоловічого.

Зображення жіночого одягу дають нам можливість виділити два основних типів хітонів: хітон  з відворотом - діплойдій і широкий  хітон із застібками уздовж рук або без застібок - іонічний хітон. Хітон з відворотом являв собою прямокутний шматок тканини більше людського зросту на 60-70 см, зшитий у частковому напрямку. Верхній край його відгинають на 50-60см, потім скріплювали пряжками - фібулами на плечах, злегка драпірує передню частину. На місцях скріплень одворот драпірувати кількома складками.

                         

            Хітон підперізували поясом, розподіляючи всю його ширину рівними м'якими складками навколо фігури або тільки по центру переду і спинки. Надлишок довжини утворював понад пояса своєрідний напуск - колпос. Часто колпос зверху скріплювали ще одним поясом. Іноді хітон першого типу робили з двох шматків неоднакової довжини, шматок для спинки був значно довший, - тоді надлишок тканини служив для голови покривалом.

Діплойдій був предметом  особливих турбот і хизування  грецьких жінок, часто його обробляли  вишивкою, а в епоху еллінізму  робили з 


тканини іншого кольору. Довжина діплойдія могла бути різною:до грудей,стегон, колін. Вільні фалди і драпірування діплойдія надавали велику мальовничість костюму, а співвідношення його основних частин створювали чудові пропорції, що додавали фігурі більшу стрункість.

Іонічний хітон робили з м'яких, досить тонких тканин, які  піддавалися спеціальної гофрування. Всю ширину хітона схоплювали поясом і робили колпос. Пізніше іонічний хітон з дуже тонкої м'якої тканини рясно драпіруватися і оперезана по талії, стегон і хрестоподібно на грудей. Завдяки великій його ширині створювалося деяку подобу рукавів.

Информация о работе Розробка жіночої блузи у класичному стилі