Особливості змісту і техніки малювання, ліплення, аплікації, художнього конструювання – видів оброзотворчої діяльностя в дитячих навчаль

Тема: Особливості змісту і техніки малювання, ліплення, аплікації, художнього конструювання – видів оброзотворчої діяльностя в дитячих навчальних закладах.

 

 

 

 

ЗНАЧЕННЯ ЗАНЯТЬ 3 МАЛЮВАННЯ, ЛІПЛЕННЯ,

 

АПЛІКАЦІЇ І КОНСТРУЮВАННЯ ДЛЯ  ВСЕБІЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ

 

 Заняття з малювання, ліплення, конструювання і аплікації мають  значення для всебічного розвитку  дітей, для їх розумового, морального, естетичного і фізичного виховання.

 

Через образотворчу діяльність діти активно передають враження, які  вони дістали в процесі навчання і виховання. Щодо цього образотворча діяльність близька до гри і розповідей дітей. Одні сторони навколишнього життя, діти краще передають у творчих іграх, інші - в розповідях і, нарешті,- в малюнку, ліпленні, аплікації і конструюванні.

 

Якщо в іграх і розповідях діти, насамперед, передають дії, події, що відбуваються в часі, то в образотворчій діяльності - зображають предмети і живі істоти, розміщуючи їх у просторі (на аркуші паперу, на столі) у певних відношеннях один до одного.

 

Форму предмета, його будову і відносну величину діти можуть передати лінією і кольором в малюнку і аплікації, в об'ємному вигляді через ліплення. Діти можуть займатися малюванням, ліпленням, аплікацією лише при умові розвитку спостережливості, мислення, пам'яті і уяви, розвитку естетичного почуття і загострення відчуттів.

 

Потрібний також розвиток рухів  у дітей, оволодіння певним рівнем диференційованих рухів.

 

Розумовий розвиток

 

Щоб намалюв'ати, виліпити якийсь предмет, треба спочатку добре з ним  ознайомитися, помітити і запам'ятати його форму, величину, колір, просторове розміщення частин.

 

Найкраще діти ознайомлюються з  предметами, граючись з ними, так  чи інакше використовуючи їх у своїй  діяльності.

 

Діти мають справу з різноманітними матеріалами: фарбами,

 

глиною, папером і т. п. Вони знайомляться з різними властивостями матеріалів: в'язкістю і пластичністю глини, пружністю паперу.

 

Таким чином, у процесі самої  діяльності при зображенні уточню-ються  уявлення дітей про властивості  і якості предметів. У цьому беруть участь зір, дотик, рухи рук.

 

Оволодіти вмінням зображати неможливо  без розвитку цілеспря-мованого зоровогосприймання - cпостереження.

 

Дуже велике значення для ознайомлення з навколишнім світом, для розумового розвитку має правильне називання  дітьми форм, кольорів, ліній, положення у просторі і т. д. Пізнання предметів та їх властивостей, яке набувається дійовим шляхом, закріплюється в свідомості.

 

Отже, ці види діяльності вимагають  розвитку зорової і зорово-моторної пам'яті, утворення виразних зорових  уявлень. Такі уявлення дають поживу для уяви. Багато про що діти дізнаються з розповідей, з художньої літератури і сприймання — сприймання того, що аналізуючого сприймання, повинні чітко уявити собі те, що вони чули, через образи літератури. Нерідко діти й самі придумують теми й сюжети для малювання, ліплення, використовуючи запас уявлень, який у них є.

 

Естетичний розвиток.

 

Малювання, ліплення, аплікація сприяють розвиткові естетичного виділенні  в предметі того, що становить його красу, є характерним для його зовнішнього вигляду.

 

Сприймання набуває характеру  естетичного тоді, коли виникають  естетичні почуття — хвилювання, радість, задоволення від сприймання прекрасного, виразного.

 

При спостереженні предметів і  явищ навколишнього життя у дітей  дошкільного віку легко виникає хвилювання, яке в зачатковому вигляді включає й естетичне почуття. Дітей хвилює яскравий колір, блискуча поверхня, ритмічна повторюваність елементів, симетрія і розміщення частин. Але ці відчуття і почуття спочатку невиразні, нестійкі і неглибокі.

 

Чим більш усвідомлено починає  дитина сприймати навколишній світ, тим глибші, стійкіші і змістовніші  стають її естетичні почуття. Поступово  діти набувають здатності висловлювати елементарні естетичні судження, визначають, що красиво в тому чи іншому предметі; розвивається їх художній смак.

 

 Естетичне переживання сприяє  загостренню відчуттів, особ ливо  відчуття кольору, поєднання кольорів, відчуття ритму, симетрп.

 

 Для естетичного виховання  дітей і для розвитку їх  образотворчих здібностей велике  значення має ознайомлення з творами образотворчого мистецтва. Яскравість, виразність образів у картинах, скульптурі, архітектурі і творах прикладного декоративного мистецтва викликає естетичне переживання, допомагає дітям глибше і повніше сприймати явища життя і знаходити образне вираження своїх вражень у малюнках, ліпленні, аплікації.

 

 Зображення предметів і явищ  дійсності дітьми є разом з  тим і відбиттям, їх ставлення  до цих предметів: діти відмічають, чим вони красиві, що в них  цікавого, чим вони хороші, корисні, чим викликають до себе симпатію; радість або осуд і т. д.

 

 Усі ці сторони можуть  бути тісно переплетені між  собою, а може переважати якась  одна з них — суто пізнавальна,  естетичда, моральна.

 

 Ознайомлюючи дітей з явищами  природи, подіями життя, вихователь звертає увагу на доступну їх розумінню важливість і красу подій та явищ. Вихователь ставить своїм завданням через переживання красивого підвести дітей до доступної їх свідомості оцінки навколишнього, розвиває в них високі почуття гуманізму, любові до Батьківщини, поваги до праці.

 

Моральне виховання

 

 У дітей дошкільного віку  мало засобів для передавання  того величного і прекрасного,  що вони бачать і про що, дізнаються від дорослих. І все  ж образотворча діяльність може  бути використана для виховання у дітей любові до всього кращого, справедливого, для поглиблення тих благородних почуттів, які у них виникають.

 

Колективні заняття образотворчою  діяльністю сприяють вихованню товариськості  і дружніх взаємин. Звичайно група  дітей з 2—3 чоловік користується одним набором фарб, однією банкою з водою і т. д. Сидіти за столом кожна дитина має так, щоб не заважати іншій, що сидить поруч. Виникає потреба не лише не заважати іншим, а й допомагати, радити, як виконати роботу краще. Колективні перегляди робіт привчають дітей бути уважними до малюнка, ліплення товаришів, справедливо і прихильно їх оцінювати, радіти не лише з своєї, а й з загальної удачі.

 

 

 

1. Особливості малюнка  дошкільника

 

Можливості дошкільника  в оволодінні образотворчою діяльністю значно зростають завдяки розвитку самосвідомості, розширенню пізнавального досвіду. Зміст малюнків дошкільника значно ускладнюється. Він зумовлений досвідом ознайомлення з оточуючим, розвитком його розумової діяльності та образотворчих умінь, індивідуально-статевими особливостями (ставленням до предмету, інтересами). Якщо діти раннього віку вміють проводити лінії, наближені до прямих, до кола чи півкола, то і змістом їх малюнків виступають кульки з ниточками, намисто, доріжка, м´ячик, печиво. З 3-х р. у малюнках все частіше з´являється зображення людини. Спочатку це так звані головоноги, потім на малюнках вирізняється голова, шия, тулуб, ноги. У середніх дошкільників є особливо улюблені предмети для малювання, які вони неодноразово зображають: будинок, квітка, пташка, рибка, дерево, сонце. Після 5 р. при підтримці дорослого зміст малюнків різко розширюється. Діти довго та із захопленням малюють. Їх роботи відображають певні сюжети, де зображено не просто набір предметів, а їх взаємопов´язаність: вигляд кімнати, дівчинка із кульками на параді, берег моря із дітьми тощо. На своїх малюнках діти намагаються зображати процесуальність явищ - так з´являються серійні малюнки, що відповідають розвитку певного сюжету: Колобок у лісі із Ведмедем, потім Колобок із Лисою. У малюнках діти зображають також ігрові сюжети із певними персонажами. Вони виконують такі малюнки не один день, відтворюючи картини життя персонажів: Принцеса з казки переживає у малюнках різні пригоди: ось вона у будиночку на березі моря, ось її рятує сміливий Котигорошко, а тепер вона на балу танцює із ним.

 

Розвиток техніки образотворення дозволяє зобразити предмет так, щоб його впізнавали оточуючі, однак  зображення це відзначається схематизмом. І причина цього не лише у рівні  техніки малювання, але й в  особливостях дитячого сприймання, яке ще недостатньо деталізоване й диференційоване. У своєму малюнку дитина передає найістотніші, найважливіші для впізнавання ознаки й деталі оригіналу, не зважаючи на менш помітні якості. Малюнок створюється дитиною за допомогою образного узагальнення, яке становить передумову графічного моделювання (Л. А. Венгер).

 

Поступово у процесі  цілеспрямованого навчання образотворчій  діяльності технічні вміння і навички  дитини вдосконалюються. Вибір того, що малювати ґрунтується на досвіді дитини та на її ставленні до його компонентів. Менші діти малюють те, що вміють, а старші дошкільники, як правило, люблять малювати те, що їм подобається, викликає в них приємні переживання. Розвиток техніки малювання у старших дошкільників дозволяє через малюнок передати своє ставлення до зображеного. Виразними засобами, насамперед слугують лінія і колір. Приємне, добре дитина малює більш виразно, чітко, деталізовано, яскравими кольорами. Те, до чого дитина ставиться негативно, що викликає в неї неприємні переживання, виглядає на її малюнку аморфним, в темних одноманітних кольорах, як сплетіння хаотичних ліній.

 

Діти люблять малювати квіти, тварин, різні візерунки, орнаменти.

 

За допомогою кольору  дитина зображає не тільки зовнішній  вигляд предмета, але й своє ставлення до нього. Дитина часто має певний улюблений колір, яким розмальовує все, до чого ставиться позитивно. Тому на малюнках дітей бачимо предмети, розмальовані у невластиві для них кольори: червоні листочки, червоний ведмедик тощо. За допомогою кольору діти відображають динаміку явищ: листочки весною зелені, а восени жовте; вдень небо блакитне, а вночі -темно-синє, чорне.

 

Ставлення дитини до зображеного  відображають також композиція і  розмір об´єктів. Найважливіший об´єкт звичайно більший за інших. Причому реальне співвідношення розмірів предметів часто не зберігається.

 

Сприймання дитиною  аркуша паперу як поверхні, на якій розміщується малюнок, зазнає вікових змін за наступними етапами (Ю. А. Полуянов).

Аркуш паперу сприймається як безмежна площина, на якій можна розмістити всі свої малюнки, не пов´язані між собою єдиним задумом. Окремі зображення розташовані хаотично, не враховують співвідношення між предметами. Так, надувна кулька виходить зображеною так, що нитка опиняється вище за саму кульку. Протягом малювання дитина перевертає аркуш, виходить за його межі, малюючи на столі, на підлозі тощо.

Дитина орієнтується при малюванні на «верх» і «низ». Лист ділиться на дві частини: небо і землю, а об´єкти розташовуються між ними в межах центральної  смуги аркуша. Така композиція найбільш характерна для малюнків дітей дошкільного віку і називається «фризовою».

Виділення лівої та правої сторони листа. При цьому дитина враховує також верх і низ листа, вирізняючи центральну ділянку (структурний  центр) та розміщуючи у ньому головний об´єкт (смисловий центр). Структурний центр малюнка виступає одночасно і смисловим.

 

Тема: Види зображувальної діяльності в дошкільному закладі.

 

 План

 

1. Види зображувальної  діяльності, їх характеристика.

 

2. Сюжетне малювання в дитячому садку.

 

3. Предметне малювання  в дитячому садку.

 

4. Розвиток інтересу  до експериментування з фарбами.

 

 

1. Види зображувальної  діяльності, їх характеристика.

 

 Основним завданням  виховання та навчання в процесі  образотворчої діяльності є одержання дітьми вмінь передавати уяву про предмети, явища за допомогою виразних образів.

 

 Залучаючи дітей  до художньої творчості, вихователь  повинен виховувати в них естетичне  відношення до зображувального  мистецтва., до оточуючого життя,  допомагати накопиченню естетичних вражень, формувати індивідуальні інтереси, здібності, нахили.

 

 Для вирішення цих  завдань в дитячому садку ми  знайомимо дітей з різними  видами образотворчої діяльності  такими як малювання, ліплення, аплікація та конструювання.

 

 Кожен з цих видів має свої можливості у відображенні вражень дитини про оточуючий світ.

 

Малювання – це графічно – живописний засіб зображення предметів  і явищ, основою якого є колорит, форма, композиція.

 

 Спостерігаючи предмет,  діти повинні вміти передавати  в малюнку його характерні властивості, створювати художній образ, відображати сюжет; засвоювати деякі елементи візерунка (в декоративному малюванні), поступово набуваючи первинні навички техніки малювання.

 

Ліплення – це пластичне, об’ємне зображення предметів.

 

 Способом пластичного зображення діти повинні вміти передавати форму предметів, фігур, тварин, птахів, людини; використовувати матеріал (глина, пластилін та інші), який дозволяє змінювати зовнішній вигляд персонажів, їх рухи, пози, досягаючи необхідної виразності.