Звіт з практики в музеї

 

 

ВСТУП

 

Місце проходження виробничої практики – Львівський музей історії релігії. Львівський музей історії релігії – установа культури, в якій за допомогою зібраних унікальних матеріалів висвітлюється історія світових і національних релігій, діяльність церковних організацій. На сьогодні у фондах нараховується понад 50 тис. одиниць збереження. Музей проводить щорічні міжнародні наукові конференції «Історія релігій в Україні» та видає їх матеріали, а також раз на два роки видає наукові альманахи, присвячені визначним датам історії церкви. До послуг відвідувачів музею – різні форми науково-освітньої роботи: лекції, екскурсії, для них проводяться концерти органної та камерної музики, надаються консультації.

• Метою виробничої  практики є вдосконалення практичних навичок у проведенні експертної оцінки культурних цінностей, ознайомитись з сучасними методами та порядком проведення мистецтвознавчої експертизи; здійснити атрибуцію й ідентифікацію об’єктів, що становлять культурну цінність; здійснити збір, опрацювання та узагальнення практичного матеріалу за темою дипломної роботи.

Головними завдання виробничої практики є:

- здійснити  атрибуцію культурних цінностей;

- охарактеризувати  технічні засоби митного контролю, які використовуються для ідентифікації  культурних цінностей;

- розглянути опис культурних цінностей у митній документації;

- розкрити  поняття та зміст митних режимів; вивчити порядок справляння податків та зборів, які стягуються з товарів (предметів) і транспортних засобів при переміщенні через митний кордон України;

- провести експертну оцінку культурних цінностей;

- контроль  за переміщенням культурних цінностей через митний кордон України.

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

       1. Ознайомитися з правовим статусом митниці, її організаційною структурою, режимом роботи. Вивчити систему роботи з охорони праці.

Ознайомитись з: положенням про митницю, структурою митниці; положеннями про структурні підрозділи митниці, посадовими інструкціями їх працівників; правилами внутрішнього трудового розпорядку; правилами охорони праці та техніки безпеки, пройти відповідні інструктажі.

 

 

 

 

2. Проаналізувати основні митні  режими

 

Українське законодавство (згідно зі ст. 4 МКУ) характеризує митний режим як комплекс взаємопов’язаних правових норм, що відповідно до заявленої мети переміщення товарів через митний кордон України визначають митну процедуру щодо цих товарів, їх правовий статус, умови оподаткування і обумовлюють їх використання після митного оформлення.

 Відповідно до мети переміщення товарів через митний кордон в Україні, згідно зі ст. 70 МКУ, запроваджуються 14 видів митних режимів. А саме: імпорт (випуск для вільного обігу), реімпорт, експорт (остаточне вивезення), реекспорт, транзит, тимчасове ввезення, тимчасове вивезення, митний склад, вільна митна зона, безмитна торгівля, переробка на митній території, переробка за межами митної території, знищення або руйнування, відмова на користь держави.

Митні режими можна поділити на дві основні групи. До першої групи належать режими при розміщенні в які товари переходять у повне розпорядження особи, що переміщує їх, тобто режими даної групи мають завершений характер. Це - випуск у вільний обіг, експорт, реімпорт, реекспорт.

Митні режими, що відносяться до другої групи, припускають використання товарів тільки для суворо визначених цілей і при дотриманні встановлених митними органами умов. До цієї групи належать режими: митний склад, магазин безмитної торгівлі, транзит, тимчасове ввезення (вивезення), вільна митна зона, вільний склад, переробка поза митною територією, відмова на користь держави, знищення товарів.

Митні режими виконують такі функції:

1) встановлюють порядок переміщення  товару через митний кордон  залежно від призначення товару;

2) визначають умови перебування  його на/поза митною територією;

3) встановлюють рамки, в яких  може використовуватися товар;

4) регламентують права та обов'язки  особи, що переміщує товари;

5) визначають вимоги до товару, що розміщується у даний конкретний  режим

.Згідно ст. 74 МКУ  імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Відподівно до МКУ (ст.77 ) реімпорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були вивезені або оформлені для вивезення за межі митної території України, випускаються у вільний обіг на митній території України зі звільненням від сплати митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов’язань щодо їх зворотного ввезення (ст.82 МКУ).

Реекспорт - це митний режим, відповідно до якого товари, що були раніше ввезені на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивозяться за межі митної території України без сплати вивізного мита та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ст. 85 МКУ)

Відповідно до ст. 90 МКУ транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання (ст. 103).

Згідно ст. 113 МКУ тимчасове вивезення - це митний режим, відповідно до якого українські товари або транспортні засоби комерційного призначення вивозяться за межі митної території України з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реімпорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Митний склад - це митний режим, відповідно до якого іноземні або українські товари зберігаються під митним контролем із умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ст. 121).

Вільна митна зона - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари ввозяться на територію вільної митної зони та вивозяться з цієї території за межі митної території України із звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а українські товари ввозяться на територію вільної митної зони із оподаткуванням митними платежами та застосуванням заходів нетарифного регулювання (ст. 130).

Безмитна торгівля - це митний режим, відповідно до якого товари, не призначені для вільного обігу на митній території України, знаходяться та реалізуються для вивезення за межі митної території України під митним контролем у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України, відкритих для міжнародного сполучення, та на повітряних, водних або залізничних транспортних засобах комерційного призначення, що виконують міжнародні рейси, з умовним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт та експорт таких товарів, та без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ст. 140).

Відповідно до ст. 147 МКУ переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Переробка за межами митної території - це митний режим, відповідно до якого українські товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці за межами митної території України без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови повернення цих товарів або продуктів їх переробки на митну територію України у митному режимі імпорту (ст. 162).

Знищення або руйнування - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари під митним контролем знищуються або приводяться у стан, який виключає можливість їх використання, з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами, установленими на імпорт цих товарів, та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності (ст. 175).

Відмова на користь держави - це митний режим, відповідно до якого власник відмовляється від іноземних товарів на користь держави без будь-яких умов на свою користь (ст. 183).

Митний платіж — це різновид обов'язкових платежів, що справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Податковий кодекс України визначає митні платежі як податки, що відповідно до Податкового Кодексу України або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України та контроль за справлянням яких покладено на митні органи. Митний кодекс України визначає митні платежі через перерахування його видів — а) мито; б) акцизний податок із ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції); в) податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції)

Порядок справляння податків та зборів описується у Главі 43 МКУ.

Відповідно до ст. 289 МКУ обов’язок із сплати митних платежів виникає:

1) у разі ввезення товарів  на митну територію України - з  моменту фактичного ввезення  цих товарів на митну територію  України;

2) при незаконному переміщенні  товарів, що перебувають на території  вільної митної зони або на  митному складі, - з моменту такого  переміщення товарів;

3) у разі вивезення товарів  з митної території України:

4) після завершення  митного оформлення товарів та  їх випуску, якщо внаслідок перевірки  митної декларації чи за результатами  документальної перевірки орган  доходів і зборів самостійно  визначає платнику податків додаткові  податкові зобов’язання;

5) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Обов’язок із сплати митних платежів припиняється:

1) при виконанні обов’язку із  сплати митних платежів;

2) якщо товари до їх випуску  виявилися знищеними або безповоротно  втраченими внаслідок аварії  або дії обставин непереборної  сили за нормальних умов транспортування, зберігання або використання (експлуатації) та за відсутності порушень  вимог та умов, установлених цим  Кодексом, а також внаслідок природних  втрат, які підтверджуються відповідними  актами;

3) якщо товари знищуються або  передаються у власність держави;

4) якщо товари конфіскуються.

Щодо товарів, випущених у вільний обіг на митній території України або вивезених з цієї території без сплати митних платежів, обов’язок з їх сплати припиняється також у випадках, передбачених цим Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 291 обов’язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими):

1) у разі здійснення особою, відповідальною  за сплату митних платежів, розпорядження  про використання коштів авансових  платежів:

- при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення;

- якщо сплата не пов’язана із здійсненням митного оформлення товарів,- з моменту списання коштів з авансового рахунку при перерахуванні їх до державного бюджету;

2) у разі сплати коштів безпосередньо  до державного бюджету у випадках, визначених законодавством України, - з моменту:

- списання коштів з рахунку платника податків у банку;

- внесення готівкових коштів у касу банку;

3) з моменту сплати банком, іншою  організацією відповідно до наданої  гарантії (забезпечення сплати митних  платежів) коштів до державного  бюджету в рахунок сплати митних  платежів;

4) з моменту списання коштів, що перебували у грошовій заставі, з відповідного рахунку митниці  при перерахуванні цих коштів  до державного бюджету в рахунок  сплати митних платежів.