Сучасна інноваційна політика україни: передумови, основні підходи та напрями реформування

 

З огляду на зміст прогнозних трендів, нинішній рівень результативності інноваційних перетворень в Україні та можливі соціально-економічні наслідки збереження негативних явищ у науково-інноваційній сфері основними складниками реформування останньої в структурі Програми економічних реформ на 2010-2014 роки мають стати такі напрями:

• створення попиту на інновації з боку держави;

• розширене відтворення кадрового складу наукової сфери;

• формування економічних умов інноваційного розвитку.

Інструменти реалізації зазначених напрямів відображено в табл. 4.

Світовий досвід здійснення інноваційних перетворень в економіці дозволяє виокремити основні підходи щодо їх реалізації, визначити базові передумови, а також переваги та недоліки від застосування кожного з них.

Основні підходи до реалізації інноваційної політики:

1.Залучення сучасних технологій із-за кордону.

2.Об’єднання зусиль держави й бізнесу в напрямі фінансового забезпечення розвитку власної бази наукових досліджень, що передбачає впровадження нових і вдосконалення наявних технологій з використанням власних науково-технічних і виробничих можливостей на основі принципів державно - приватного партнерства в таких сферах:

• фінансовій (шляхом створення венчурних та інших фондів спільного інвестування);

• науковій (формування технологічних і наукових парків);

• регіональної економіки (у формі інноваційних кластерів);

• соціальній (разом із формуванням виробничої інфраструктури та забезпеченням розвитку базових технологій, за що традиційно відповідає держава).

3.Розбудова переважно інституційного середовища всередині країни. Створені інститути інноваційного розвитку зосереджуються на залученні і розміщенні в національній економіці фінансового, людського, техніко -технологічного капіталу з-за кордону.

 

 

Таблиця 4 – Напрями необхідного реформування науково-інноваційної сфери, інструменти їх реалізації

НАПРЯМИ
Створення попиту на інновації з боку держави	Розширене відтворення кадрового  складу наукової сфери	Формування економічних умов інноваційного  розвитку
ІНСТРУМЕНТИ РЕАЛІЗАЦІЇ
Формування державного замовлення на наукові розробки та виробництво високотехнологіч- них товарів і послуг	Підвищення соціального статусу  наукового працівника (механізми  соціальних гарантій: зростання заробітної плати, доступне житло)	Запровадження комплексної системи  стимулювання інноваційної діяльності, податковий, фінансово-кредитний та організаційний складники якої базуватимуться на результатах успішного досвіду розвитку інноваційної економіки провідних країн світу
Створення єдиного реєстру наукових розробок інноваційної продукції і нових технологій	Створення системи преференцій (стажування, грантові дослідження, гарантування участі як у розробленні, так і в подальшому впровадженні наукової продукції) з метою залучення у сферу науки талановитої молоді	Стимулювання регіональною владою створення технологічних платформ шляхом розміщення державного замовлення на результати прикладних наукових досліджень
Посилення технічних та екологічних вимог у межах державних стандартів випуску продукції (товарів і послуг)	Запровадження спрощеної та безоплатної процедури реєстрації в патентних відомствах України, ЄС і США права інтелектуальної власності на результати наукових досліджень, виконаних молодими вченими	Розширення сфер міжнародного співробітництва в напрямі проведення спільних наукових досліджень у галузі матеріалознавства, нано-, біо- та інформаційних технологій шляхом забезпечення сучасною експериментально-дослідною базою провідних освітніх і наукових закладів з метою залучення іноземних фахівців для реалізації в Україні міжнародних науково-дослідних проектів
	Створення єдиної інформаційної бази пошукових і прикладних наукових досліджень. Формування системи залучення обдарованих студентів до наукової роботи, зокрема надання їм права вступу на пільгових умовах до аспірантури наукових установ	Створення експортного каталогу ви- сокотехнологічних товарів і послуг

 

Для стимулювання розбудови інституційного середовища застосовують ряд механізмів, зокрема такі податкові преференції:

• податковий дослідницький кредит, прискорена амортизація;

• звільнення (повне, часткове) від податку на матеріальну вигоду від продажу акцій(Австрія, Данія, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Португалія, Іспанія, Велика Британія, США);

• податкові знижки (або знижені відсоткові ставки) із суми прибуткового податку для наукових співробітників (Бельгія, Фінляндія);

• податковий кредит на інвестиції (Пор¬тугалія);

• податковий зарплатний дослідницький кредит (Голландія);

• зменшення оподаткованого прибутку на частину суми заробітної плати іноземних наукових працівників (Швеція);

• звільнення від податку на прибуток (або зменшення його ставки) науково-дослідних асоціацій (Велика Британія);

• зменшення ставки податку на прибуток економічним суб’єктам, які розробляють і впроваджують нові технологічні процеси (Люксембург);

• зменшення суми податку на прибуток на величину (повну) витрат, пов’язаних із придбанням ноу-хау (Ірландія);

• звільнення від податкового навантаження господарських операцій, пов’язаних з виплатою роялті, а також від виплат за патенти (Ірландія);

• зменшення обсягу податкових зобов’язань для суб’єктів, що фінансують науково-дослідні роботи в університетах та інших дослідницьких установах (Велика Британія);

• зменшення суми податку на прибуток на стовідсотковий обсяг інвестицій в НДДКР (Греція);

• зменшення суми податку на прибуток на величину витрат, що є добровільними пожертвами науково-дослідним організаціям (Франція);

• зменшення суми податку на прибуток на частину обсягу інвестицій, освоєних у сфері НДДКР (Бельгія).

4. Формування системи фіскальних і фінансово-економічних преференцій з метою створення найбільш привабливої платформи для ведення інноваційного бізнесу в регіоні.

Для оцінки ефективності й визначення доцільності застосування зазначених підходів у вітчизняних умовах розглянемо кожен з них детальніше.

 

2 Основні підходи до реалізації інноваційної політики

     2.1 Залучення сучасних технологій із-за кордону

       Опис підходу. Державна політика залучення сучасних технологій орієнтована на широке впровадження сучасних технологічних процесів, поступовий перехід до застосування передових технологій, формування економіки з домінуванням п’ятого та шостого технологічного укладу.

         Політика залучення сучасних технологій за наявності необхідних передумов дозволяє країні скоротити економічне відставання та стимулювати прогресивний розвиток у майбутньому.

Переваги підходу. Він дає змогу:

• мінімізувати фінансові витрати держави на етапі здійснення фундаментальних досліджень;
• зберігати мінімально необхідний рівень оновлення техніко-технологічної бази виробництва;
• брати активну участь у міжнародному обміні технікою та технологіями.

Недоліки підходу. Імовірними негативними наслідками його застосування можуть стати:

• уповільнення розвитку власної фундаментальної науки;
• чисельне скорочення наукових кадрів, еміграція висококваліфікованих фахівців;
• відсутність удосконалення нових технологій може спричинити скорочення обсягу і зниження якісного рівня інноваційної діяльності.

Передумови  для застосування підходу. Для отримання позитивного ефекту від реалізації державної політики залучення сучасних технологій насамперед необхідно:

• створити спеціалізований орган для оцінювання технологій;
• оновити матеріально-технічну базу наукових установ і виробничі потужності вітчизняних підприємств, забезпечити процес відтворення придбаних технологій на найвищому технологічному рівні;
• диверсифікувати джерела залучення нових технологій;
• створити фонд фінансової і технічної допомоги підприємствам, які розгортають нову для національного ринку технологічну діяльність; заохочувати впровадження малими і середніми фірмами нових зарубіжних технологій;
• постачальник закордонних технологій має забезпечити підготовку відповідних технічних кадрів;
• поетапно перейти до високотехнологічного виробництва через освоєння за допомогою зарубіжної технології випуску продукції, яку не виробляють в Україні, а також нових високотехнологічних виробів і вихід з ними на зовнішній ринок; технологічне оновлення пріоритетних галузей вітчизняної промисловості.

Оцінка доцільності  застосування підходу. Розглянутий підхід може бути запроваджений як доповнення до комплексу заходів з розбудови інноваційної економіки. Оскільки ймовірні наслідки реалізації політики за¬лучення сучасних технологій із-за кордону можуть бути як позитивними, так і негативними, завдання держави — мінімізувати негативні наслідки.

 

2.2 Об’єднання зусиль держави й бізнесу в напрямі фінансового забезпечення розвитку власної бази наукових досліджень

Опис підходу. Державна політика зорієнтована на збільшення частки приватного сектору у виконанні й фінансуванні НДДКР, підвищення наукоємності ВВП за рахунок залучення всіх фінансових джерел, створення для науки таких умов, щоб вона могла стимулювати зростання економіки шляхом упровадження нових технологій і технічних новацій.

Політика об’єднання зусиль держави та бізнесу в напрямі  фінансового забезпечення розвитку власної бази наукових досліджень дасть змогу країні застосовувати нові та вдосконалювати наявні технології, використовуючи власні науково-технічні та виробничі можливості.

Переваги підходу:

• формування цілісної інноваційної системи;
• дієвість системи комерціалізації результатів наукових досліджень;
• зростання інноваційної активності, динаміки виробництва та впровадження технологічних новацій;
• повернення з-за кордону вузькоспеціалізованих висококваліфікованих наукових кадрів з відповідними знаннями і розробками;
• відновлення позитивної динаміки економічного розвитку, досягнення ефекту імпортозаміщення шляхом задоволення потреб внутрішнього ринку завдяки власним інноваційним розробкам.

Недоліки підходу. Його успішне застосування можливе лише за умови врахування таких чинників:

• необхідність формування значного обсягу внутрішнього фінансового ресурсу для розвитку науково-технічної сфери;
• прикладних досліджень;
• ефективність системи стимулювання процесу впровадження технічних новацій у виробництво.

Передумови  для застосування підходу. Для отримання позитивного ефекту від реалізації зазначеного підходу потрібно:

• забезпечити бюджетне фінансування наукової сфери на рівні не

      менше ніж 1,7% ВВП;

• збільшити обсяг науково-технічних робіт, виконаних в Україні;
• підвищити ефективність державно-при¬ватного партнерства;
• створити умови для дієвого функціонування системи спеціальних

     інститутів інноваційного розвитку (венчурні та інші фонди

     спільного інвестування, інноваційні кластери, технопарки, наукові     

     парки);

• ефективно використовувати державне замовлення на високотехнологічні розробки, як потужний важіль науково-технічної політики.

Оцінка доцільності  запровадження підходу. Пропонований підхід рекомендовано застосовувати під час реалізації програми економічних реформ, оскільки він дозволяє підвищити рівень сприйняття інновацій підприємницьким сектором, зберігати й нарощувати науковий потенціал і матеріально - технічну базу; сприяє ефективному функціонуванню системи бюджетного фінансування української науки, розвитку державно-при¬ватного партнерства в науково-технічній сфері; підвищує конкурентоспроможність сектору наукових досліджень і розробок.

 

2.3 Розбудова переважно інституційного середовища всередині країни

Опис підходу. Основною метою формування системи інноваційних інститутів є залучення в національну економіку фінансового, людського і техніко-технологічного капіталу з-за кордону і спрямування його в найбільш технологічно модернізовані види діяльності й виробництва. Підхід передбачає такі напрями функціонування органів державного управління в інноваційній сфері:

• розроблення національних стратегій і програм розвитку нових технологій;
• створення державних організацій з комерціалізації результатів наукових досліджень;
• розбудову та модернізацію науково-виробничої інфраструктури, від якої залежить розвиток інновацій.

Переваги підходу. Його реалізація дозволить:

• сформувати розгалужену систему інститутів розвитку, які супроводжуватимуть кожен етап створення і комерціалізації високотехнологічних продуктів;
• реформувати систему фінансування науки відповідно до міжнародних стандартів, що стимулюватиме розширення діяльності вітчизняних наукових і науково-дослідних установ і, відповідно, зростання обсягів пропозиції інноваційних розробок на ринку високотехнологічної продукції;
• підвищити освітньо-кваліфікаційний рі¬вень працівників різних галузей, у які найдоцільніше залучати іноземний капітал для підвищення їхнього технологічного рівня.

Таким чином буде досягнуто  високого рів¬ня інвестиційної й  інноваційної привабли¬вості наукової та інноваційної сфери Украї¬ни для іноземного і вітчизняного капіталу.