Сутність і основні складові корпоративного іміджу

Прийнято вважати, що основними складовими іміджу фірми  є:

корпоративна філософія;  
історія-легенда компанії;  
зовнішній вигляд корпорації:  
• Якість продукту  
• Відчутний імідж - 5 почуттів  
• Реклама  
• Громадська діяльність  
• Зв'язки із засобами масової інформації  
• Зв'язки з інвесторами  
• Ставлення персоналу до роботи і його зовнішній вигляд  
корпоративна культура:  
Фінансове планування  
• Кадрова політика компанії  
• Орієнтація і тренінги співробітників  
• Програма заохочення співробітників  
розвиток відносин із суспільством.  
• Купівельна «Я»  
• Самоімідж покупця. 

Сутність і  основні складові корпоративного іміджу

 
У публіцистичній і навчальній літературі можна знайти ви-значення і характеристику іміджу лідера, депутата, міністра та ін. Однак реально існує й імідж  цілої структури, корпорації. 
Корпорація — це сукупність осіб (особистостей), об’єднаних у певну організацію, спілку з метою спільної діяльності з реалі-зації своїх інтересів і завдань. Вона є юридичною особою. 
Корпоративний імідж (імідж певної корпорації) — це ціле- 
спрямовано сформований образ фірми (корпорації), покликаний здійснювати емоційно-психологічний вплив на громадськість, клієнтів, споживачів з метою своєї популяризації і реклами. 
Образ (імідж) корпорації включає в себе її кількісні та якісні характеристики. 
«Корпоративний імідж, — пише Г. Почепцов, — простежу-ється в усьому — в імені, в емблемі чи символі, в уніформі пра-цівників, у зовнішньому вигляді вироблених продуктів, в архітектурному стилі будівель, у публікаціях фірми і багато у чому іншому» .  
Усе це зовнішній вигляд фірми, але є характеристики фунда-ментальні — це її основний і оборотний капітал, рівень викорис-тання інновацій, комунікації, відносини з державними закладами та інші, які не завжди піддаються спостереженню, а вимагають певного дослідження стану фірми. 
Кожна складова корпоративного іміджу має свою сутність і зміст, формується і розвивається за участю всіх працівників і системи зв’язків з громадськістю. 
 
Фірмовий стиль — це сукупність постійно відтворюваних ві-дмінних від інших характеристик спілкування, поведінки, тради-цій, притаманних фірмі, які виявляють своєрідність її ринкової взаємодії. 
Формування фірмового (корпоративного) стилю здійснюється на основі таких принципів: принцип маркетингу, дотримання норм і правил міжнародного етикету, корпоративної етики, що інтегрує в собі професійний обов’язок, гордість за місію фірми, благородство і гідність. 
Фірмовий стиль — це передусім внутрішнє обличчя фірми, якісні характеристики, що формуються в ній самій. Однак водно-час він є образом фірми, за яким про неї судить соціальне ото-чення. 
Інформаційний дизайн передбачає розробку знаків, в ідеа-лі — розробку повноцінної знакової системи графічних, зображувальних, словесних, звукових та інших символів фірми,  
передусім це назва фірми, абревіатура цієї назви, емблема, му-зичний символ, шрифти, кольори, бланки документів, конвер-ти, візитки і т. ін. 
Архітектурний дизайн — це зовнішній вигляд будинку (або під’їзду), розміщення будівель, їх планування. Тут важливо все: вигляд фасаду, під’їзду чи входу, оформлення й чистота входу та інші характеристики. 
Оформлювальний дизайн включає добре продумане, логічно побудоване оформлення внутрішніх приміщень фірми, робочих місць, приймальних. Ідеться не лише про інтер’єр, меблі, облад-нання, оргтехніку, а й про таке розташування внутрішніх примі-щень, щоб відвідувачі або нові працівники легко в них орієнтува-лися. Тому доцільно використовувати систему розпізнавальних вказівників, табличок, за допомогою яких можна легко орієнту-ватися в коридорах та приміщеннях фірми. 
Зовнішній вигляд працівників включає одяг, взуття, зачіску, макіяж, ювелірні прикраси і т. ін., але все це може мати різний ступінь нормативності — від уніформи, спецодягу до дрібних де-талей одягу, таких як краватка, знак, бейдж тощо. 
Інформаційний, архітектурний, оформлювальний дизайн та звичайний вигляд працівників можуть стати предметом цілісної розробки програми фірмового стилю, що потребує залучення ви-сококваліфікованих спеціалістів — дизайнерів. 
Стиль управління відображає не лише культуру керівниц-тва і підлеглих, а й певний ступінь зрілості колективу, в чому вирішальну роль відіграє особистість керівника, яка накладає неповторний відбиток на стиль і культуру управління, режим роботи, її ритм, розподіл завдань та контроль над їх вико- 
нанням. 
Стиль ділових відносин — важливий елемент корпоративно-го іміджу, за яким відвідувачі, партнери, клієнти та інші роблять висновки про фірмовий стиль організації. Він має включати такі характеристики, як обов’язковість, особиста зацікавленість, від-повідальність, точність, оперативність тощо. Вони свідчать про надійність фірми і викликають довіру до неї та її керівництва і фахівців. 
Стиль поведінки визначає характер спілкування, а також вчинки окремих працівників фірми. Для фірмового стилю важли-ві не лише манери працівників, а й способи розв’язання ними конфліктів, непорозумінь між собою та клієнтами, почуття гумо-ру, культура мови, здатність зрозуміло висловлювати свої думки та наміри, а також неформальна поведінка в неробочий час, у ді-лових колах, компаніях тощо. 
Особиста культура — це найповніше і водночас невловиме вираження фірмового стилю та корпоративного іміджу. Особи-ста культура керівника, фахівців, працівників фірми визнача-ється їхнім інтелектуальним рівнем, передусім рівнем і харак-тером освіти, кваліфікації, особистим темпераментом і характером, елементами самовиховання, самоорганізованості і самодисципліни. 
Відносини з державними закладами багато в чому визнача-ють імідж фірми від етапу її становлення до планування і вироб-ництва продукції, організації руху товарів до їх кінцевої реаліза-ції як усередині країни, так і за її межами. 
Відносини з державними закладами, що передбачають оформ-лення акцизів, ліцензій, сертифікатів якості, підготовку докумен-тації, розмитнення, оподаткування, створення необхідного банку інформаційних даних про стан ринкової кон’юнктури та вирі-шення інших завдань. 
Взаємодія і співпраця фірми з державними закладами, їх характер та рівень визначають місце і роль фірми не лише на ринку,  
а й у суспільстві та державі, в міжнародних відносинах, тобто ви-значають важливі аспекти її іміджу. 
Відносини фірми із засобами масової інформації форму-ються на засадах ефективної взаємодії з ними, довіри, відкри-тості та взаємоповаги, тобто на основі синергетичної методо-логії. Порушення або ігнорування будь-якого з названих принципів загрожує необ’єктивністю висвітлення в ЗМІ певних  
якостей і можливостей фірми, що негативно позначається на її  
іміджі. 
Тому спеціалісти фірми зі зв’язків з громадськістю мають бу-ти компетентними у галузі журналістики, роботі редакцій, радіо, телебачення, газет і журналів. Вони повинні вміти підготовлюва-ти матеріали на високому мовно-літературному та оформлювальному рівні. 
Для формування, підтримки й удосконалення корпоративного іміджу недоцільно і неможливо ігнорувати жодної складової. Слід пам’ятати і керуватися тим, що корпоративний імідж — це, з одного боку, передумова ефективних зв’язків з громадськістю, а з іншого — гарантія ефективного функціонування фірми.

Ділові  переговори з іноземцями – це цікава гра, правила якої залежать багато в  чому від того, на чиїй території вона проходіт.В кожній країні прийняті свої бізнес-ритуали, і їх незнання може привести невдалих гравців до фіаско. І, навпаки, грамотне володіння секретами дресс-коду, тонкощами ділового етикету і нюансами ділового спілкування, допоможе тобі на шляху до перемоги.

У Франції  
Французи дуже люблять бути членами всіляких товариств, комітетів, громадських організацій – вони завжди прикрашають іменні бланки перерахуванням своїх численних регалій. Подібний список на твоїй візитці вселить їм довіру і уваженіе.У французів прийнято вітатися за руку, рукостискання зазвичай дуже енергійне.

Сідаючи в таксі, входячи в магазин  або в ресторан, ти повинен впевнено вимовити «бонжур». Інакше тебе вважатимуть  провінціалом.

Твоя  одяг не повинен бути занадто дорогою або обов’язково французької, але виглядати слід модно. Одяг, що вийшла з моди, – майже єдине, від чого французи можуть поморщитися.  
Чи не пожалій часу, щоб виглядати доглянуто. Особливу увагу приділи нігтям і волоссю. Перед відповідальною зустріччю або іншим важливим подією обов’язково зайди в перукарню, особливо якщо тобі здається, що зачіска залишає бажати кращого. 
Тепер про мову жестах. У Франції досить почухати ніс, щоб тебе неправильно зрозуміли. Кільце з великого і вказівного пальців, що обіймає кінчик носа, – недвозначну пропозицію випити. А чіпаючи вказівним і середнім пальцями кінчик носа, ти повідомляєш, що зробити пропоноване справа для тебе нічого не варто – як два пальці … носом почухати.

Маніпуляції з участю вказівного пальця і нижньої повіки будуть зрозумілі як повідомлення «Не треба робити з мене дурня». А уткнувши підборіддя в кулак, ти ясно даси зрозуміти співрозмовнику, що тебе від його слів хилить на сон. Висновок: у Франції тримай руки подалі від обличчя!

В Німеччині  
Німецький стиль можна визначити двома словами – стриманість і консерватизм. На зустріч краще приходити в строгому діловому костюмі, він буде відповідати офіційному духу зустрічі.

Під час  ділового обіду будь готовий до обговорення  важливих питань відразу ж, як зробиш замовлення. Тоді як, наприклад, французи вважають варварством змішувати ділову розмову з обідом.

Якщо  тебе запросять додому, то зустрінуть дуже привітно.

Що  стосується жестів, то що б не трапилося, не показуй в Німеччині знак ОК – колечко з вказівного і великого пальця. Якщо ти тільки не маєш намір обізвати співрозмовника, перепрошую, «попою».

І не забудь, що німці – формалісти. Спілкуючись  з ними краще не розвалюватися  на стільці, сидіти прямо і всім своїм  виглядом демонструвати зацікавленість у предметі розмови.

В Італії  
В Італії ти майже не зустрінеш жінку на керівних постах. Тому, якщо ти в цій країні в діловій поїздці, то оцінюй свій зовнішній вигляд суто з чоловічої точки зору.

Легкість  спілкування і звичайна відкритість  італійців не повинні збивати тебе з пантелику: у бізнесі ти зустрінеш вельми офіційний підхід.

Одягайся  так само, як в Німеччині. Але вибери найкращі туфлі та ремінь.

В Англії  
Тут не прийнято на роботі чи поза нею з’являтися виряджені в пух і прах. На ділових зборах ти зробиш хороше враження, якщо одягнеш свій кращий костюм і будеш виглядати доглянутим.

Прибережи одяг яскравих тонів на той випадок, коли будеш впевнений, що вона доречна  і твоя репутація не постраждає. Переважні нейтральні кольори при  хорошій якості тканини.

 
Незважаючи на давню репутацію стриманою і манірною нації, британці привабливі, дотепні і доброзичливі.

В Японії  
На Сході кожен з дитинства виховується в складній системі правил етикету. Тому переговори з японцями – це справжнє мистецтво «тілесної дипломатії». Втім, жителі Країни висхідного сонця дуже ввічливі і поблажливі до іноземців, як до людей милим, але трохи божевільним.

Твій  діловий партнер ніколи не покаже, що чимось ображений. Можливо, він примирливо розсудить, що всі росіяни – такі «дятли» і не укладе з твоєю фірмою угоду. Навряд чи тобі це потрібно.

Не намагайся  виразити бурхливу радість при зустрічі з японцем обіймами, поплескуванням по спині та іншими дружніми «кривляннями і стрибками».

Це не означає, що, вітаючи ділового партнера, треба  тримати руки в кишенях (це теж образливо), просто тримайся трохи на відстані і злегка вклонися. Поклони – це як ,0000866000

табель про ранги. Якщо ти – менеджер компанії, а твій візаві – директор рівноцінної фірми, то ти вклоняєшся першими і нижче. Так що заздалегідь підлікувати свій радикуліт.  
 
Намагайся не горбиться і не відкидатися на стільці під час переговорів – і те й інше означає нудьгу і незацікавленість. Публічно сякатися або жувати гумку теж вважається образою.

Передавати свою картку треба обережно, як крихкий предмет, затискаючи її великими і вказівними пальцями обох рук. Отримавши у відповідь картку з ієрогліфами, треба уважно на неї подивитися, подякувати і тільки після цього прибрати її в візитницю.

Тепер про рукостискання. Тебе, можливо, вчили, що треба тиснути руку міцно і енергійно, дивлячись при цьому в очі. А ось твоїх японських партнерів вчили, що рукостискання повинно бути м’яким і що дивитися в очі співбесідникові – непрощенна безцеремонність