Система управління інноваційними процесами

- матричні є поєднанням структурування організації за функціями (вертикальне) та проектами (горизонтальне), що забезпечує координацію дій з реалізації кількох інноваційних проектів;

- проектні є формами реалізації інноваційних проектів у межах механістичних організаційних структур;

- мереживні: побудовані за принципом організаційно-економічної відокремленості окремих стадій технологічного процесу, що підвищує можливості їх оптимального здійснення завдяки залученню учасників, які виконують кожну стадію процесу найкращим способом.

Якщо зовнішнє середовище стабільне, в ньому спостерігаються незначні зміни, то організація може з успіхом застосувати механістичні оргструктури, які забезпечують чітке функціонування і високу продуктивність усіх її ланок. Така організація передусім вирішує завдання раціоналізації поточної виробничої діяльності. Інноваційна діяльність, в ній зосереджена на вдосконаленні окремих елементів технологічного процесу. У разі підвищення динамічності зовнішнього середовища така структура стає гальмом для змін, н елементи опираються значним інноваціям. Тому при проектуванні сучасних організацій, які повинні бути гнучкими, слід орієнтуватися на структурні утворення органічного типу, з високим рівнем децентралізації, широкими правами структурних підрозділів у прийнятті рішень, що підвищує загальну сприйнятливість організації до інновацій.

Однак поділ організаційних структур на ці типи є умовним. У чистому вигляді вони не існують, оскільки жодна організація сьогодні не може функціонувати тривалий час без інноваційних змін. Навіть добре налагоджене велике виробництво продуктів, на які існує традиційно високий попит, вимагає систематичного вдосконалення: до цього підштовхує

конкуренція. На сучасних підприємствах розроблення і впровадження нововведень стали безпе-рервним керованим процесом, метою якого є інтегрування інноваційних ідей, перетворення їх на. перспективні виробничі програми та їх реалізацію.

Сучасна система управління інноваційною діяльністю на великих і середніх підприємствах передбачає створення таких організаційних підрозділів:

1) спеціальних підрозділів, рад, комітетів  тощо, їх завданням є визначення ключових напрямів інноваційної діяльності і внесення відповідних пропозицій у раду директорів. До їх складу можуть входити керівники виробничих підрозділів, представники функціональних служб;

2) центральних служб розвитку нових продуктів, їхня функція полягає у координації інноваційної діяльності всіх підрозділів з метою комплексного підходу до створення нових продуктів;

3. цільових проектних груп чи центрів із розроблення нової продукції, реалізації проектів. 
   Керівником такої групи призначають автора ідеї, який сам підбирає для її 
   реалізації команду, як правило, із 10—15 осіб, у професіоналізмі яких він впевнений. У 
   разі успіху така група може стати дочірньою фірмою;
4. конструкторських груп, лабораторій, наукових ентрів, що перебувають у складі виробничих підрозділів;
5. венчурних підрозділів і спеціальних фондів стимулювання інноваційної діяльності;
6. консультаційної групи в сфері нововведень: це дослідники, провідні спеціалісти; 
   консультують керівництво фірми і представників підрозділів;

7) спеціальних лабораторій з проблем освоєння нових технологій.

Поєднання елементів органічної та механістичної організаційних структур забезпечує здатність підприємства, з одного. боку, до інноваційних змін, а з іншого — до чіткого налагодження виробничого процесу на етапі стабілізації життєвого циклу інновацій.