Сугестивні технології прогнозованого сприйняття

Для ідентифікації сугестивних властивостей мови є актуальним і гіпнотичні моделі комунікації, представлені у мілтон-моделі мови, деталізованій у галузі нейролінгвістичного програмування. Мілтон-модель мови почасти спирається на метамодельні показники [9], які ілюструють випадки семантичної дифузності, редукції повідомлення, спричиняючи комунікативний дисонанс. Проте функціональне завдання Мілтон-моделі є протилежним щодо метамодельного, оскільки має на меті не смислову конкретизацію мовлення, а оптимізацію його сугестивних властивостей, спрямованих переважно на підсвідомість, що зближує її з гіпнотичними технологіями, увиразнюючи актуальність відповідних досліджень, оскільки феномен гіпнозу, прихованого впливу на людину й досі залишається "чорною скринькою". Мілтон-модель мови становить гетерогенний комплекс із релевантними метамодельними елементами, ускладненими  номенами/сигнатурами гіпнотичних стратегій.

З метамодельних маркерів для Мілтон-моделі актуальними є, по-перше,  номіналізації, що становлять "складний трансформаційний процес, який виявляє процесуальне слово чи дієслово глибинної структури в поверхневій структурі у вигляді слова або ж імені, співвідносного з відображенням події" [4, 109]. Здебільшого мають на увазі віддієслівні іменники, для яких характерна зміна процесуальної динаміки, властивої дієслівним категоріям, на статичну денотацію, що і зумовлює загальну деструкцію процесуальних характеристик події, а нерідко — й актуальних об'єктів та суб'єктів дії. На думку П. Серіо, номіналізації найчастіше ілюструють політичні дискурси [19], впливову скерованість яких зазначено багатьма вченими (В. Байков, А. Баранов, Р. Барт, Ф. Бацевич, Е. Кассірер, В. Корнієнко, М. Ожеван, Г. Почепцов, А. Сосланд та ін.). По-друге, для Мілтон-моделі є актуальною і неспецифічна лексика (процес випущення), зокрема дієслова та іменники. До таких контекстуальних компонентів можуть належати будь-які морфологічні класи слів, мовленнєва реалізація яких передбачає багатоаспектність декодування через те, що їх повна семантична структура містить розмаїття дистрибутивних операторів, актуалізація чи редукція яких у мовленні спричиняє акцентованість або маргіналізацію семантичного імплікаціоналу. Природа таких маркерів дає змогу наголосити на семантичній специфіці складників актуалізованого висловлення, яка спричиняє його загальну сенсову редукцію, уможливлюючи некритичне сприйняття, співвідносне з початковим етапом впливових стратегій (М. Еріксон, В. Кандиба, І. Черепанова та ін.). Зазначимо частотність таких компонентів у впливовому просторі рекламних контекстів, де їм притаманна семантична недискретність, скерована на недомінантне оброблення інформації. По-третє, зазначимо і впливовий потенціал компаративних комплексів, які ілюструють штучну експансію маргінальної семантичної ознаки в поле архісеми, спричиняючи сприйняття попередньої як константної характеристики рекламованого товару. По-четверте, наголосимо на релевантності випадків комплексної еквівалентності, коли в моделі мовця судження А є тотожним судженню В, що відбивається у синтаксичних моделях "якщо…, то", "коли…, то" (пор. "Якщо кетчуп — то "Торчин").

По-п'яте, впливова маркованість характеризує і так зване "читання думок", або апріорне моделювання, каузативні феномени, пресупозитивні елементи, співвідносні з процесами викривлення тощо. Проте Мілтон-модель передбачає і використання власне гіпнотичних стратегій, що започатковуються встановленням невербального рапорту [3], уможливлюючи поступове впровадження мовленнєвих конекторів, які передбачають процес приєднання і подальшого "ведення" співрозмовника. Обов'язковим є використання предикатів — репрезентативно (візуально-аудіально-кінестетично) маркованих слів, що унаочнюють комунікативну реальність і чітко спрямовують психічні механізми слухача у фіксованому напрямі, нівелюючи актуальність власних інтерпретацій ситуації. Для "пом'якшеного" переходу до власне гіпнотичних індукцій додають до кількох сенсорнообґрунтованих елементів одну неспецифічну лексему (див. метамодель мови), яка в низці попередніх сприймається апріорі та спричиняє інтернальну переорієнтацію слухача, пов'язану із особливостями семантики мовних одиниць, зумовлюючи суб'єктивну інтерпретацію почутого, його "співвіднесення" з індивідуальною картою. о комплексу Мілтон-моделі також прості та складні патерни гіпнотичного спілкування, непрямі гіпнотичні патерни: а) вмонтовані команди — приховані накази, які можна назвати евфемізованими примушуваннями. Відомо, що безпосередні накази людина сприймає негативно, а "вміщуючи вказівки в більші речення, можна подавати їх вишуканіше. Наведені повідомлення... вплинуть елегантніше, ніж у разі безпосередніх вказівок" [3, 289]; б) аналогове маркування, що використовується паралельно з вмонтованими командами, насамперед передбачає супрасегментне акцентування повідомлення (тон, інтонація тощо) в поєднанні з власне паралінгвістичним виділенням (жест, мімічна реакція), що використовують і для підсилення (непрямого) актуальних сегментів повідомлення; в) розмовні постулати, що являють собою такі формулювання запитань, які передбачають, імплікують потрібну реакцію без прямого прохання (пор. у рекламі "У вас нежить? Використовуйте лікарський засіб Х). У такому разі формула питання для мовця містить знов-таки приховану команду, яка реалізована в реконструйованому, "пом'якшеному" варіанті. Слухачеві ж фоново надано змогу самостійного "розгортання" сенсу отриманого висловлення, але, так би мовити, не вільного, а розгортання в напрямі, запрограмованому мовцем, бо "метою будь-якого суб'єкта впливу є корекція, зміна поведінки об'єкта через вплив на світ його особистісних смислів" [18, 25].