Новини в Інтернет та друкованих виданнях: порівняльний аспект

. Однак є суттєві відмінності,  які пов’язані з особливостями  сприйняття інформації в Інтернеті  та можливістю і необхідністю  використання в онлайнових виданнях  гіпертекстових посилань. «Риса,  що може суттєво змінюватися  в інтернет-журналістиці , порівняно  з друкованою – це структура матеріалу». [7,с.146]

 Користувачам важко  читати велику кількість інформації  з екрану, часто вони лише поверхово  проглядають записи або навіть  зупиняють свою увагу тільки  на заголовках, тому для Інтернету  пишуть матеріали, які добре  читаються як завершений текст  і, водночас, складаються з відносно  самостійних фрагментів, що можуть  існувати як окремі тексти. Найважливіше  створити захопливий початок  новини, яка призначена для публікації  на сайті: «Захопити увагу читача  цікавим і змістовним лідом  завжди було важливою справою,  однак ніколи це так не важило  так багато, як у добу Інтернету». [7, с.128] Сильний лід – одна з найважливіших вимог до інформаційного повідомлення в онлайнових виданнях.

Про особливості інтернет-повідомлень  писав В.Іванов, зокрема він підкреслював, що для них «характерні такі ознаки як, по-перше, глобалізація, тобто вони розповсюджуються фактично у межах  всього світу, перетинають державні кордони і проходять десятки  тисяч кілометрів. По-друге, широке використання можливостей мультимедіа, тобто текст може поєднуватись із рухомим зображенням та звуком. По-третє, інтерактивність, тобто на відміну  від традиційних медіа, Інтернету  притаманний активний двобічний  зв'язок між комунікатором та реципієнтом, який сам у будь-який момент стає комунікатором»; перераховані чинники  сприяють тому, що «Інтернет є надзвичайно  привабливим засобом масової  комунікації», чим пояснюється його безпрецендентний розвиток. [6]

Дослідники також вказують на те, що Інтернет є потужним конкурентом  традиційним мас-медіа у процесі  донесення споживачам інформації. Досліджуючи  переваги нових медіа, Л.Городенко  звертає увагу на додаткові засоби анонсування в онлайнових ЗМІ. «Традиційні  мас-медіа, вийшовши в мережу, втрачають  основні характеристики зовнішньої структури: інтренет-видання відрізняються  від звичайних, в першу чергу, формою подачі інформації; вони поєднують властивості всіх ЗМІ, та ще й мають свою унікальну рису – це гіперпосилання. Завдяки цьому на першій сторінці мережевого видання можна розмістити (анонсувати) велику кількість матеріалів». Анонсування у друкованому видання пов’язано з просторовою проблемою: газета просторово обмежена. [4, с.197] Подібну думку висловлює і Т. Чілачава: «Електронні газети – це свобода для репортерів та читачів, бо потік інформації у них не обмежується площею газетного аркуша». [13]

Така перевага як необмежений  обсяг матеріалу, насправді є  дещо перебільшеною. Як вже згадувалося, користувачі не схильні читати великі тексти, тому немає смислу їх публікувати. 

На думку М. Дезе, ознаками гарного Інтернет-видання є:

• оригінальний контент – свої, а не передруковані матеріали;
• добрі ілюстрації; наявність архіву;
• участь аудиторії в обговоренні матеріалу;
• вдале структурування контенту;
• проста система навігації сайтом;
• мультимедійність.

Новина, або будь-яка інша публікація в Інтернеті – це частина  єдиного гіпертексту, яким є Всесвітня  Інтернет мережа. Всі он-лайнові  видання, на відміну від паперових, тісно пов’язані між собою: перехід  від одного до іншого веб-сайту –  це всього лиш один натиск комп’ютерної миші.  Гіперпосилання на інші новини підвищують якість інформації, а також  сприяють індивідуальному сприйняттю інформації.

Західні дослідники звернули увагу на відмінності у сприйнятті аудиторією однакових за змістом  новинних матеріалів, розміщених у  друкованому та Інтернет-виданні  у випадку, коли другий супроводжується  гіперпосиланням. За словами вчених, забезпечення індивідуальних шляхів ознайомлення з новинним текстом за допомогою гіпертекстових посилань поширює можливості аудиторії, але послаблює інтенції автора, що не всіма і не завжди буває сприйнято позитивно. [7] Готуючи новину для онлайнового видання, журналіст має думати над тим, як поєднати його з іншою інформацією, та одночасно йому необхідно дбати про збереження цілісності сприйняття аудиторією новинного повідомлення, яке може бути порушено відволікаючими гіперпосиланнями.

Багато дослідників згадують мультимедійність Інтернету. Л.Городенко  вважає, що мільтимедійність новинних текстів, дозволяє Інтернет-виданням завоювати  додаткову аудиторію.  Редакція друкованої газети, створюючи Інтернет-версію, має змогу вийти на світовий рівень, навіть якщо паперовий варіант розрахований на жителів певного регіону.  [4, с.197]

Інтернет-журналіст має  передбачити всі можливі способи  подання новин та будь-якої іншої  інформації, прагнучи досягти безпосередності  й переконливості радіо і телебачення, докладності та глибини преси. Мультимедіа  «збагачують зміст новин і  додають багатоплановості і їх представленні». [2] Зміст новин – ніколи не має ставитися під загрозу. Журналістом не слід боятися мультимедіа – вони просто повинні зрозуміти, як використовувати ці засоби для того, щоб краще висвітлювати новини. [7, с.202]

Західні дослідники ще наприкінці 1990-х років піднімали питання  необхідності ефективнішого використання журналістами специфічних рис Інтернету  у підготовці новинних матеріалів. Н те, що мультимедійність – суттєва  перевага інтернету вказував К.Гарпер: «Онлайнова журналістика відкриває  нові шляхи оповіді, переважно завдяки  технічним особливостям нового медіуму. Простіше кажучи, онлайнова журналістика може забезпечувати різноманіття медіа-тексту, аудіо, відео і фотоматеріалів –  як не забезпечує жоден інший вид  ЗМІ».

Новина на кожному окремому сайті не є завершеним медіа продуктом. Унаслідок застосування гіперпосилань, продовженням новинного повідомлення слугують матеріали інших сайтів, окрім того, тексті журналістських матеріалів в Інтернеті органічно  доповнюються коментарями читачів, форми для яких прийнято подавати в кінці текстів повідомлень. «Багато тих, хто працює в інтернет-журналістиці, погодяться, що будь-який нелінійний або  інтерактивний елемент додає  матеріалу нового змісту». [7, с.121] Інтерактивність присутня не лишу в Інтернеті, а і в традиційних медіа, проте саме завдяки впливу Інтернету вона посилюється сьогодні скрізь.

Новинам в онлайнових виданнях притаманна інтерактивність. За визначенням  Р.Крейга, інтерактивністю, називають  «процес налагодження і підтримання  двосторонніх взаємозв’язків між журналістом  і аудиторією за допомогою Інтернет-технологій – на відміну від однобічної традиційної  концепції простого оприлюднення матеріалів». [7, с.314-315]

Позитивне ставлення до інтерактивного спілкування у мережі Інтернет ґрунтується  насамперед, на переконанні, що воно сприяє свободі слова. У своїх працях Дж. Гол пише: «Якщо раніше погляд і коментар залишалися сферою компетенції  редактора або (що менш ймовірно в  епоху глобальних конгломератів  з доволі різноманітними інтересами)навіть власника, то інтерактивним розділом обміну думками в онлайн-новинах, в якому вигляді його представляти, можуть керувати самі читачі. Відкрите обговорення певної теми часто визначає сенс поданої інформації й чинить, на відміну від головної засади більшості  редакторських сторінок у друкованих виданнях, спротив будь-якому остаточному  завершенню дискусії. Така зміна має  значний потенціал демократизації, що здатен докорінно змінити стосунки читачів і читацьких спільнот з медіями». [3, с.53]

Прийнято вважати, що навіть скандальні коментарі, приносять користь, оскільки вони привертають увагу  відвідувачів, змушують їх проводити  більше часу на сайті видання. Інтерактивність, безсумнівно, сприяє підвищенню рейтингу інтернет-видання. «В Інтернеті нелегко добитися того, щоб тебе помітили. Просто переконати читача в тому, йому варто подивитися саме у вашому напрямку, а не незліченні тисячі інших варіантів – дуже складне завдання». [7, с.128]

О. Мелещенко, розглядаючи  переваги друку новин в мережевих  виданнях, говорить про персоналізацію інформаційного потоку, при якій користувачеві  пропонують самостійно вибирати цікаві для нього матеріали з усього потоку інформації. Редакція Інтернет-видання  має технічну базу, яка дає можливість дізнатися про індивідуальні  забаганки і вимоги користувачів. Отже, редакція може відповідно реагувати, доставляючи повідомлення за індивідуальним запитом. Електронні служби новин пропонують користувачам створювати власні сторінки на своїх веб-сайтах, інформація для  яких певним чином сортується –  за регіонами висвітлення, тематикою, стилем, тощо. Інтернет-ЗМІ продають своє бачення інформаційного потоку. [9, с.99] Але при цьому, вони ж мають максимально повне уявлення про потреби аудиторії. Універсалізм поруч із вузькою спеціалізацією в Інтернеті проявляються в усьому.

На позначення новин та Інтернет - інформації взагалі, яка, з  одного боку, має глобальні масштаби, а з іншого – розрахована на аудиторію певного регіону з  певними смаками та інформаційними потребами вживають термін «глокальність».

Формулючи професійні вимоги до Інтернет-журналістів, що склалися на сьогодні, С. Машкова вказую, що необхідно  володіти комп’ютерною технікою та Інтернет-технологіями, зокрема:

• вміти користуватися текстовими редакторами для набору і правки текстів, сучасною цифровою технікою, такою як цифрові фото- і відеокамери, комп’ютер, принтер, сканер;
• вміти користуватись інформаційними ресурсами Інтернету і всіма його численними сервісами;
• знати особливості комунікації в  Інтернеті;
• мати здатність аналізувати та опрацьовувати (структурувати певним чином) великі масиви інформації;
• прагнути вдосконалювати свої знання;
• володіти іноземними мовами;
• у зв’язку з великою кількістю неправдивої інформації в Інтернеті, володіти критичним мисленням і вмінням перевіряти факти дійсності. [8]

Деякі відділи новин купують  своїм співробітникам фото- та відеотехніку, щоб репортер забезпечував не тільки письмове викладення новини, але і  її документальне підтвердження, що також збагачує текст подробицями.

 У цілому, можна погодитись, що новинна журналістика в  Інтернеті відрізняється від  її традиційних аналогів. Її стандарти,  прийоми, засоби є ще достатньо  молодими, новими та перебувають  у стані розвитку, становлення  і постійного вдосконалення. Однак,  вчені висувають думки про  те, що Інтернет-журналістика має  ще невідомий потенціал, який  подає великі надії.

1.2. Газети в  системі ЗМІ. Місце новин на  сторінках друкованих видань.

Газета – перший, найстаріший  засіб масової інформації. Протягом більше чотирьох століть її історії, вона, поряд з журналом, залишалися незамінним джерелом інформації для  мільйонів людей. З прискоренням технічного прогресу сама вона ті її положення  в суспільстві серйозно змінилися. Двадцяте століття принесло людству  телебачення, радіо та Інтернет.

Не будучи в змозі конкурувати  з Інтернетом в повідомленні оперативних  новин, газета зосередилась на їх коментуванні, на первинному аналізі ситуацій і  проблем, та прогнозуванні їх розвитку. До безперервного потоку оперативної  інформації, що поставляється мережевими виданнями, газета приєднує порціонну  інформацію, одержувану читачами через  певні проміжки часу, і супроводжує  її аналітичним коментарем.

На відміну від онлайнових видань, сфера впливу яких може поширюватися на будь-яку територію, аудиторію, може поєднувати в собі будь-яку тематику, друковані видання обмежуються  певними критеріями. Дослідник І. Л. Михайлин [10] поділяє друковані видання за такими ознаками:

1. За регіоном обслуговування: центральні, регіональні, обласні, міські, районні, міськрайонні, відомчі (виробничих підприємств, навчальних закладів тощо);
2. За тематичною чи галузевою спеціалізацією: загально – інформаційні (універсальні), спортивні, ділові, юридичні, про здоров’я, рекламні, автомобільні, жіночі, комп’ютерні, городно – садівничі, телегазети, розважальні, еротичні, «кримінальні», сенсаційні, видання партійних органів, фахово – галузеві;
3. За періодичністю: щоденні, щотижневі, щомісячні, квартальні, щорічники;
4. За типами аудиторії: жіночі, молодіжні, дитячі, студентські і т.д.

Важливо розглянути атрибутивні  ознаки преси, щоб знати і розуміти її місце в системі масової  інформації.

1. Інформація фіксується у друкованому тексті. Це найважливіша ознака друкованих ЗМІ, яка вирізняю друковані видання з поміж інших традиційних видів засобів масової інформації. При цьому слід враховувати універсальну могутність слова як такого, яке не тільки здатне передавати інформацію про факти, але й бути носієм думок і художніх образів. Друковане слово на перший погляд ніби позбавлене вили слова розмовного та зображального ряду,яким воно супроводжується на телебаченні, але воно містить у собі можливість зображати всі факти і явища, що відбуваються в світі, змальовувати картини дійсності, передавати характеристики та розмови героїв, їхні почуття та внутрішні монологи. У цьому відношенні друковане слово значно потужніше і гнучкіше, ніж слово розмовне, позначене властивостями приблизності і неточності, внаслідок імпровізованого характеру мовлення;
2. Преса сприймається без додаткових технічних засобів. Ні Інтернет, ні телебачення та радіо не прийдуть у вашу домівку, якщо ви на маєте спеціальних технічних пристроїв для їх прийняття.  Газети не потребують нічого для сприйняття надрукованого на її сторінках тексту;
3. Друковані видання надають читачеві можливість оглядовості і вибірковості в ознайомленні з матеріалами газети. Читач спочатку здійснює огляд газетних заголовків, а потім сам обирає, що читати в першу чергу, що – у другу, а що залишити поза увагою;
4. Преса забезпечує можливість різних ступенів сприйняття матеріалу, серед яких виділимо перегляд, вибіркове ознайомлення, детальне й уважне прочитання, збереження номера або вирізки з нього, здійснення виписок, передання номера з особливо цікавим матеріалом іншому читачеві;
5. Друковані ЗМІ забезпечують здійснення способу «відкладеного читання», тобто звернення до тексту у зручний для читача час. Така перевага преси також доступна Інтернет – виданням, але взагалі неможлива для радіопередач і телеефірів;
6. Преса надає читачеві максимальну психологічну зручність: порядок сприйняття наявного в газеті інформаційного матеріалу встановлює сам суб’єкт, сприймаючи матеріал він не заважає навколишнім.  Він може ознайомитись з наявною у виданні інформацією в комфортних, максимально зручних для себе умовах. Сприйняття друкованого матеріалу проходить без будь-якого напруження. Свобода сприйняття – важлива позитивна сторона друкованої журналістики;
7. Друковані видання акумулюються в бібліотеках, що створює можливість користуватися нею як широкими колами сучасників, так і численними поколіннями нащадків.