Зміна стандартів журналістики

Громадянська журналістика в сучасному  соціумі

Зміна журналістських стандартів

Що таке професійні стандарти  журналістики ?

Професійні та етичні стандарти  журналістики включають принципи етики  та успішної діяльності з огляду на особливі виклики, з якими стикаються журналісти: конфлікт інтересів, етичні дилеми, маніпулювання тощо.

Стандарти –  це набір правил поведінки журналіста, описані у вигляді професійних/ етичних кодексів або канонів журналістики. Стандарти пропонують певну схему, яким чином діяти журналістам в складних ситуаціях, та є інструментом саморегуляції.

Кодекси, зазвичай, виникають  у вигляді тверджень, які складені професійними журналістським об’єднаннями та/або медіа компаніями. Існує багато кодексів (правил): однак, всі кодекси містять загальні принципи, що притаманні гідним новинам, а саме – правдивість, точність, об’єктивність, неупередженість, чесність/справедливість, та відповідальність перед громадськістю.

Чому професійні стандарти  є важливими?

... Громадська освіченість  є передумовою справедливості  та основою демократії. Обов’язком  журналіста є розвиток цих  засад шляхом пошуку істини  та подання правдивої та вичерпної  інформації щодо подій та наслідків.  Свідомі журналісти різних медіа та спеціалізації мають служити громадськості з честю та старанням. Професійна цілісність є краєугольним каменем довіри до журналістської професії.

 

Преамбула до етичного кодексу  Спільноти професійних журналістів (США)

Принципи професійної  етики, ЮНЕСКО, 1963 р.

Принцип № 1. Право громадян на достовірну інформацію

Принцип № 2. Об’ективне висвітлення подій - обов ’язок журналіста

Принцип № 3. Соціальна відповідальність журналіста

Принцип № 4. Професійна чесність журналіста

Принцип № 5. Суспільний доступ до інформації й участь в роботі ЗМІ

Принцип № 6. Повага до приватного життя та гідності

Принцип № 7. Повага до суспільних інтересів

Принцип № 8. Повага до загальних цінностей та різноманіття культур

Принцип № 9. Боротьба проти війн и інших бід, що загрожують людству

Принцип № 10. Розвиток нового світового інформаційного та комунікаційного порядку

Цінності в кодексі ВВС

Аудиторія – є душею  всього, що ми робимо. Ми маємо надавати аудиторії високоякісну, свіжу та актуальну в своєму часі інформацію. Творчий підхід – кров нашого організму.  В рівній мірі, ми повинні надавати аудиторії контент, що відповідає найвищим редакційним та етичним стандартам. Довіра аудиторії залежить від цього. Саме тому ми повинні утримувати баланс між свободою вираження та нашої відповідальністю, що включає повагу до приватного життя, неупередженість, запобігання необґрунтованим образам та захист аудиторій від збитків. Ми намагатимемось дотримуватись редакційних цінностей ВВС у всьому, що ми робимо. Вони уособлюють наші свободи та відповідальність та, рівно як і Редакційні принципи,  застосовуються до всього контенту, який виробляє ВВС або її партнерські виробники медіа продукції незалежно від типу – для радіо, телебачення, он-лайн, мобільних пристроїв, інтерактивних послуг або друкованого слова. Це може створювати випробування, але вони (цінності) є важливими для всього, що ми робимо.

Професійні стандарти  в Україні.

Перший Етичний кодекс українського журналіста – документ, що визначає основні морально-етичні орієнтири, яких журналіст має дотримуватися при виконанні своїх професійних обов'язків. Ухвалений 14 квітня 2002 р. на Х з'їзді Національної спілки журналістів України.

Сьогодні існують кілька Етичних кодексів журналіста, в тому числі розроблений Комісією з журналістської етики, Комісією з питань захисту суспільної моралі тощо. Комісія з журналістської етики – всеукраїнська громадська організація, що розглядає конфліктні ситуації етичного і професійного характеру, які виникають в журналістському середовищі, між журналістами та громадськістю у зв'язку з виконанням журналістами свого професійного обов'язку. Комісія з журналістської етики створена в вересні 2001 під час установчих зборів журналістської ініціативи «Журналісти — за чисті вибори». Офіційна реєстрація - 2003 р.

Підписантами «Етичного кодексу українського журналіста» КЖЕ стали більше 2000 співробітників українських ЗМІ; проведено >80 конференцій, круглих столів, семінарів, майстер-класів у Києві та регіонах; >20 ВНЗ - лекції з професійної етики; перший в Україні підручник «Журналістська етика» для студентів українських ВНЗ.

Журналіст зобов’язаний зробити все можливе для виправлення будь-якої поширеної інформації, якщо виявилося, що вона не відповідає дійсності.

Етичний кодекс українського журналіста

1. Свобода слова та  висловлювань є невід’ємною складовою  діяльності журналіста. 

2. Служіння інтересам  влади, а не суспільства, є  порушенням етики журналіста. 

3. Журналіст має з повагою ставитися до приватного життя людини. 

4. Висвітлення судових  процесів має бути неупередженим  щодо звинувачених. Журналіст не може називати людину злочинцем до відповідного рішення суду. 

5. Журналіст не розкриває своїх джерел інформації окрім випадків, передбачених законодавством України. 

6. Повага до права громадськості  на повну та об’єктивну інформацію  про факти та події є найпершим  обов’язком журналіста. 

7. Інформаційні та аналітичні  матеріали мають бути чітко відокремлені від реклами відповідною рубрикацією. 

8. Редакційна обробка  матеріалів, включаючи знімки, текстівки, заголовки, відповідність відеоряду та текстового супроводу, тощо не повинні фальсифікувати зміст. 

9. Факти, судження та  припущення мають бути чітко відокремлені одне від одного. 

10. Точки зору опонентів,  в тому числі тих, хто став  об’єктом журналістської критики,  мають бути представлені збалансовано. Так само мають бути подані оцінки незалежних експертів. 

11. Не допускається таке  вибіркове цитування соціологічних досліджень, яке призводить до викривлення змісту. Журналістські опитування громадян не повинні фабрикуватися з метою отримання наперед визначеного результату.  

13. Журналіст не повинен використовувати незаконні методи отримання інформації. Журналіст при зборі інформації діє в правовому полі України і може вдатися до будь-яких законних, в тому числі судових, процедур проти осіб, які перешкоджають йому в зборі інформації. 

14. Плагіат несумісний  із званням журналіста. 

15. Ніхто не може бути  дискримінований через свою стать,  мову, расу, релігію, національне, регіональне чи соціальне походження або політичні уподобання. Вказувати на відповідні ознаки особи (групи людей) слід лише у випадках, коли ця інформація є неодмінною складовою матеріалу. 

16. Журналіста не можна  службовим порядком зобов’язати  писати чи виконувати будь-що, якщо це суперечить його власним  переконанням чи принципам. 

17. Незаконне отримання  журналістом матеріальної винагороди  чи будь-яких пільг за виконаний чи невиконаний журналістський матеріал є несумісним із званням журналіста. 

18. Журналіст має бути особливо обережним при висвітленні питань, пов’язаних із дітьми. Журналіст та редактор повинні мати обгрунтовані підстави для висвітлення приватного життя неповнолітньої особи (осіб) та дозвіл на це від її батьків чи опікунів. Неприпустимим є розкриття імен неповнолітніх (або вказування ознак, за якими їх можна розпізнати), які мали відношення до протизаконних дій, стали учасниками подій, пов’язаних із насильством.

Реалії у дотриманні журналістських стандартів українськими журналістами

Порушення українськими журналістами стандартів набуває все більших  масштабів

Значний вплив на редакційні політики державних та муніципальних  ЗМІ з боку держави

Відсутність орієнтації на аудиторії, пробіли в маркетингу (за виключенням орієнтації на рейтинги)

Закритість редакцій, відсутність  кодексів, недотримання кодексів та стандартів навіть у разі їхньої наявності

Відсутність механізмів зворотного зв’язку з приводу порушення  журналістських стандартів з боку суспільства (окрім КЖЕ)

Відсутність реагування професійної  спільноти на порушення журналістських стандартів (саморегулювання)

Джинса та цензура

Джинса – замовні журналістські матеріали, політична або комерційна тематика, за гроші або під тиском

Цензура – замовні матеріали під тиском правлячих політичних сил; замовчування або просування певних меседжів в інтересах цензора; може існувати самоцензура

Джинса та цензура –  засоби маніпулювання свідомістю аудиторії  та обмеження її права на повну  та об’єктивну інформацію

Приклад політичної джинси

 … з 15 газет, які  надрукували Медведчука, лише одна  з них поставила біля матеріалу  зірочку, що вказує на рекламний  матеріал - це газета "Волинь-нова".

В іншій редакції джерела "Української правди" розповіли, що за розміщення статті Медведчука отримали 8-10 тисяч гривень.

Втративши контроль над всеукраїнськими  мас-медіа, колишній глава адміністрації  Кучми, втім, не розгубив свої таланти і продовжує застосовувати їх на практиці. Щоправда, у набагато менших масштабах.

Півроку тому "Українська правда" писала про масову появу в регіональній пресі статті Медведчука, який, здавалося б, давно забув про публічність. Тоді одразу кілька видань розмістили однаковий текст за його підписом - антипропаганду проти вступу України до Євросоюзу. Матеріали виходили без помітки "реклама". У журналістській практиці такі статті заведено називати "джинсою".

Зараз ситуація повторилася  з ще більшим розмахом і технологічністю.

12 грудня у газеті "Известия  в Украине" з’явилося інтерв’ю  Медведчука, в якому звучать його  улюблені тези проти вступу  України до Євросоюзу і переваги  Митного союзу з Росією.

Одразу після цього серед регіональних газет почалася масова епідемія – вони передрукували "важливе й актуальне" інтерв’ю Медведчука.

Щонайменше аж одинадцять (!) видань Західної України синхронно розмістили на своїх шпальтах даний матеріал. Можливо, їх навіть більше - це те, що нам вдалося відловити: "Віче-інформ" (Луцьк), "Волинська газета" (Луцьк), "Волинь-нова" (Луцьк), "Львівська пошта" (Львів), "Львівська газета" (Львів), "Західний кур’єр" (Івано-Франківськ), "Коломийські вісті" (Коломия), "Рідна земля" (Івано-Франківськ), "Номер один" (Тернопіль), "Прикарпатська правда" (Івано-Франківськ), "Срібна Земля Фест" (Закарпаття).

 

Аналогічне інтерв'ю, але  російською мовою, вийшло в газетах "Индустриальное Запорожье" (Запоріжжя), "Николаевские новости" (Миколаїв), "Вечерний Николаев" (Миколаїв), "Вечерняя Одесса" (Одеса), "Панорама" (Донецьк)...

У всіх цих газетах стаття вийшла без змін та переважно під однаковими заголовками. Єдина відмінність була у фотографіях, які супроводжували статтю - але всі знімки були з однієї тієї самої фотосесії Медведчука.

"Українська правда" намагалася з’ясувати у регіональних редакціях, як інтерв’ю Медведчука потрапило на їхні шпальти.

Головний редактор "Волинської газети" Володимир Данилюк повідомив, що матеріал Медведчука розміщував не у якості реклами, а "як передрук", бо "ця людина давно не виступала публічно".

Головний редактор "Львівської пошти" Ірина Цицак також запевнила, що редакція не отримувала гроші за розміщення матеріалу Медведчука: "Нам  це було цікаво, ми і передрукували - це не був рекламний матеріал".

Водночас на питання, з  чим вона пояснить, що цей самий  матеріал синхронно вийшов щонайменше у десяти газетах, Цицак відповіла: "Я за іншими виданнями не слідкую".

 

Насправді, з 15 газет, які  надрукували Медведчука, лише одна з них поставила біля матеріалу  зірочку, що вказує на рекламний матеріал - це газета "Волинь-нова".

Тому зрозуміло - якщо тут  стаття вийшла за гроші, то так само і в решті газет.

В іншій редакції джерела "Української правди" розповіли, що за розміщення статті Медведчука отримали 8-10 тисяч гривень.

 

 

Про це в коментарі ЗІКу сьогодні заявив директор Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко.

Коментуючи скандал через  розміщення у ЗМІ замовних матеріалів від Королевської, політолог зазначив, що джинсою насправді користуються фактично всі провідні політичні сили. «Королевська не виняток. Більше того, я думаю, що, можливо, хтось з людей Королевської просто наслідує традиції, які були притаманні бютівцям. Треба пам’ятати, що родоначальницею масового розповсюдження джинси в українській політиці була саме Тимошенко», – сказав він.

На думку Фесенка, головна  рушійна сила цього проекту –  сама Королевська. «Вона дуже амбітна  жінка і вона хоче стати новою  Тимошенко. Інша річ, що їй не варто копіювати Юлію Володимирівну», – підкреслив він.

http://zik.ua/ua/news/2012/02/08/332963

 

http://imi.org.ua/en/node/37432

50% замовних матеріалів  у січні 2012 р. мали політичний  характер і висвітлювали діяльність  народних депутатів Наталії Королевської  та Арсенія Яценюка.Також, у порівнянні з попереднім місяцем, знизився рівень неналежного маркування, - у січні таких матеріалів у 6-ти ЗМІ було виявлено 13, з яких у газеті «Сегодня» - 12.