Видавничі стандарти як інструмент у роботі технічного редактора

Вирішальну роль в цих  процесах, займає технічний редактор, який у тісній співпраці з головним і художнім редакторами, перетворює задум в графічну форму. Художній редактор розробляє проект оформлення, слідкує за графічно-стильовими елементами видання, а технічний редактор задумане оформлення шляхом умовних знаків і позначень перекладає на мову, зрозумілу робітникам поліграфічного підприємства.

Процес оформлення друкованого видання складається з трьох послідовних етапів. 

1. Підготовчий етап, на  якому виникає, розвивається і  складається задум оформлення: народження  і формування задуму; перетворення  задуму в проект оформлення; перетворення  проекту в модель оформлення  – макет. Цей етап повністю  входить у процес режисури видання. 
 
2. Етап виконання та редагування оригіналів оформлення: формується зміст та графічні характеристики обкладинок, суперобкладинок, палітурок, форзаців, внутрішнього оформлення, зображень: робота над ескізами або пошук та добір ілюстрацій і фотографій; робота з оригіналами, їх компонування і приведення у єдиний зображальний ряд. Це – етап художнього редагування.  
 
3. Композиційно-технічний етап: набір та верстка, підготовка зверстаного матеріалу для поліграфічного етапу. Відповідність всіх елементів видання існуючим нормам і стандартам, перевірка комплектації. 
Авторський оригінал надходить до редакції у вигляді сукупності текстових та зображальних матеріалів. Завдання художнього та технічного редакторів на першому етапі – визначити значення і місце кожного з цих матеріалів у виданні відповідно до задуму і закріпити за ними певні графічні характеристики, а також їх взаємодію, ієрархічну структуру і відображення її у системі рубрикації, чітко дотримуючись діючих видавничих стандартів.

На другому етапі ставиться завдання гармонійного поєднання зображень, текстів, внутрішнього та зовнішнього оформлення. На цьому етапі вибираються, класифікуються, опрацьовуються всі ілюстрації, створюються макети обкладинок, палітурок, титульних елементів, сторінок, насичених декоративними, зображальними і текстовими елементами. Весь графічно-зображальний ряд повинен зв’язувати різнорідну текстову частину і утворювати нерозривну єдність, при чому видання має сприйматися цілісно і неповторно.

Остаточне розташування текстових та зображальних матеріалів, їх відповідність установленим нормам і стандартам, законам і закономірностям відбувається на третьому етапі. Тоді ж створюється оригінал-макет, який передається на поліграфічне підприємство для друкування й тиражування. Але і на поліграфічному етапі художній та технічні редактори можуть узгоджувати деякі поточні питання.

 

На даному етапі технічний  редактор повинен керуватися такими стандартами:

ГСТУ 29.4-2001 “Обкладинки  та палітурки. Типи”.

ГСТУ 29.5-2001 “Видання книжкові. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги”.

ГОСТ 5773—90. “Издания книжные и журнальные. Форматы”.

ДСТУ 3017-95. “Видання. Основі види. Терміни та визначення”.

До цієї частини роботи потрібно підходити дуже відповідально, адже художньо-технічне оформлення – один з головних етапів перетворення авторського оригіналу у твір друку.

Термін «технічне редагування» виник у 20-30-ті роки ХХ ст. за аналогією з терміном «літературне редагування», але термін «редагування» не зовсім підходить до творчого процесу, який здійснюється над виданням. Так, наприклад, художник Микола Васильович Ільїн при виконанні роботи технічного редактора мав посаду «конструктор книги». Іноді «художнього редактора називають режисером книги, художника – дизайнером, технічного редактора – книжковим техніком, конструктором. Нині посади технічного та художнього редакторів нерідко суміщаються, а художник працює лише над створенням зображального ряду. Хоча художник, крім створення ілюстрацій, декору і всього зовнішнього оформлення, нерідко розробляє всю композиційну основу видання, іноді навіть у вигляді точного посторінкового макету. Він нерідко бере участь у процесі оцінювання відтворення і друку виконаних ним оригіналів або компонування текстових та зображальних елементів, верстці.

Технічний редактор початку 20 століття повинен був знати літературні роботи, розуміти видання як специфічний предмет, який поєднує авторський твір зі зручною, логічною і красивою друкарською формою, знати засоби і методи роботи з поліграфічною технікою, а також слідкувати за ідейною спрямованістю видань.

Сучасний технічний редактор досконало знає технологічний процес і вимоги до оригіналів, які передаються на поліграфічне підприємство, тому він задає технічні характеристики всіх елементів видання. Йому доводиться працювати композиційно над нескінченною кількістю деталей, встановлювати між ними зв’язки і цим впливати на художній рівень видання. Він може побачити помилку художника або художнього редактора і попередити про них на перших етапах роботи над виданням. Саме технічний редактор має найбільше можливостей створити гармонічну будову відношень тих елементів набору та верстання, які без зображальних елементів спроможні створити красу видання. Та усі свої дії, технічний редактор обов’язково повинен узгоджувати зі стандартами.

Обов’язки технічного редактора полягають у:

- оцінюванні якості підготовки видавничого оригіналу (текстової та зображальної інформації) відповідно до установлених вимог; розмітці всіх текстових та ілюстративних елементів видавничого оригіналу – технічне виконання макету видання на папері та у програмі верстки;

- перевірці якості набору та верстки; при гранковому методі – підготовці гранок і репродукційних відбитків для виготовлення виклеєного макету видання; 
- практичній роботі над створенням макету;

- контролі дотримання існуючих стандартів і технологічних інструкцій;

- усуненні технічних порушень набору та верстки, які виникли внаслідок редакційної правки; 
- обробці верстки видання та його зовнішнього оформлення для підписання до друку, оформлення його;

- при офсетному чи глибокому друці – самостійно або разом із художнім редактором за вимогою поліграфічного підприємства затверджує монтаж друкарських форм; 
- розробці системи рубрикації видання із закріпленням параметрів за кожним рівнем заголовків;

- створенні довідково-допоміжного апарату видання (виноски, покажчики, списки літератури або ілюстрацій, примітки, коментарі тощо);

- участі та оцінюванні якості сигнального примірника, утвердження його.

 

4. Видавничі стандарти, необхідні для роботи технічного редактора.

1. ГСТУ 29.1-97 “Журнали. Поліграфічне  виконання. Загальні технічні  вимоги” зі зміною № 1.

  2. ГСТУ 29.2-97 “Підручники  і навчальні посібники для  загальноосвітніх шкіл та інших  типів середніх навчальних закладів. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги” зі змінами № 1 і № 2.

  3. ГСТУ 29.3-2000 “Газети.  Поліграфічне виконання. Загальні  технічні вимоги”.

  4. ГСТУ 29.4-2001 “Обкладинки  та палітурки. Типи”.

  5. ГСТУ 29.5-2001 “Видання  книжкові. Поліграфічне виконання.  Загальні технічні вимоги”.

  6. ГСТУ 29.6-2002 “Видання  для дітей. Поліграфічне виконання.  Загальні технічні вимоги”.

  7. ТУ У 29.005-95 “Календарі”.

  8. ТУ У 29.008-95 “Плакати”.

  9. ТУ У 29.010-95 “Бланки  для облікової та звітної документації”  зі зміною  № 1.

10. КД 29.06-2001 “Оформлення  та поліграфічне виконання друкованих  засобів масової інформації”.

11. Технологічна інструкція  для процесу виготовлення форм  офсетного друку на сенсибілізованих  алюмінієвих пластинах з світлочутливим  шаром позитивного способу копіювання.

12. Технологічна інструкція  для процесу виготовлення форм  офсетного друку на сенсибілізованих  алюмінієвих пластинах з світлочутливим  шаром негативного способу копіювання .

13. Технологічна інструкція  для процесу виготовлення друкарських форм на алюмінієвій фользі непрямим електографічним способом.

14. Технологічна інструкція  для процесу підготування паперу  до друкування офсетним друком.

15. Технологічна інструкція  для процесу підготування офсетних  та універсальних друкарських  фарб до друкування пробних та тиражних відбитків.

16. Технологічна інструкція  для процесу друкування на  аркушних офсетних машинах малого  формату.

17. Технологічна інструкція  для процесу друкування на  рулонних офсетних машинах малого  формату.

18. Технологічна інструкція на процес друкування на рулонних офсетних машинах одинарної ширини. 
5. Висновок

 

У своїй основі друкована  продукція має багато спільних рис, але кожній із них притаманні певні  ознаки, які відрізняють її від  багатьох інших. Кожен тип друкованих видань має специфічну внутрішню та зовнішню структуру, яка є основою його оформлення. Недотримання певних норм і стандартів при створенні видавничої продукції призводить до того, що друкований продукт виходить неякісним, незручним, самодіяльним і не відповідає вимогам читача. Для читача важливі, крім відповідності заданій тематиці, такі показники видання, як формат, читабельність, ілюстративність, обсяг, міцність, зручність пошуку. Саме ці вимоги читача і повинні бути враховані під час перетворення авторського тексту в матеріальний продукт – друковане видання. Таким чином, Головною метою діяльності будь-якого видавництва чи видавничої організації є підготовка і випуск у світ видавничої продукції. Основу її складає сукупність різноманітних за формою, змістом, зовнішнім виглядом, обсягом, характером інформації, структурою, періодичністю та призначенням видань. Своєрідність і особливість будь-якого окремого виду видавничої продукції полягає в тому, що, з одного боку, за цілим рядом ознак він має свої специфічні особливості, а з іншого - йому притаманно немало й спільних рис, властивих будь-якому виданню. Початкуючому видавцеві варто навчитися на перших порах чітко уявляти все це розмаїття палітри друку, глибоко засвоїти перелік видань передусім за основними їх видами, легко розпізнавати й виокремлювати її складники. Адже від цього залежить як організація та спосіб роботи чималого цеху видавців і поліграфістів, так і величина матеріальних затрат на шляху всього складного й відповідального процесу творення того чи іншого видавничого продукту - від його задуму до тиражування та розповсюдження серед споживачів. Крім того, кожен вид, відповідно до існуючих у тій чи іншій державі стандартів, потребує свого зовнішнього та внутрішнього оформлення, своєї структури. Іншими словами - загального стилю представлення. В ході курсової було розв’язано такі завдання:

1. Розглянуто основні  терміни і визначення щодо  видань з урахуванням стандартів.

2. З’ясовано, які вимоги висуваються до оформлення службової частини видання.

3. Розглянуто вимоги щодо поліграфічного виконання видання.

Загалом можна зазначити, що незнання специфіки видавничих стандартів призводить до того, що видавничий продукт  з'являється на світ, з точки зору культури видання, примітивно-самодіяльним і професійно несерйозним. Тому він переконливо характеризує рівень професіоналізму й майстерності самого видавця.

 

6. Список використаних  джерел

 

• ДСТУ 29.1-97. Журнали. Поліграфічне виконання. загальні технічні вимоги.
• ДСТУ 29.2-97. Підручники та навчальні посібники для загальноосвітніх шкіл та інших типів середніх навчальних закладів. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги.
• ДСТУ 29.3-2000 Газети. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги.
• ДСТУ 29.4-2001. Обкладинки та палітурки. Типи
• ДСТУ 29.5-2001. Видання книжкові. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги.
• ДСТУ 29.6-2002. Видання для дітей. Поліграфічне виконання. Загальні технічні вимоги.
• ДСТУ 3017-95. Видання. Основі види. Терміни та визначення.
• Партико З. В. Загальне редагування: нормативні основи: Навчальний посібник. –Л., Афіша, 2001. – 416 с. С. 321-323.
• Пахомов В. В. Книжное искусство: В 2-х кн. – Кн. 1. М., 1961. 424с.; Кн. 2. М., 1962. 432 с.
• Про видавничу справу: Закон України від 5.06.97. № 318/97-ВР // Офіційний вісник України. – 1997. - №28. – С. 3-17.
• Рукопись, художественный редактор, книга: Опыт художественного редактирования изданий / Сост. Е. Б. Адамов. – М.: Книга, 1985. – С. 130-146.
• Сава В. І. Основи техніки творення книги: Навч. посібник. Л.: Каменяр, 2000. – 136 с.
• Стандарты по издательскому делу. – М.: Юристъ, 1998. – С. 174—191
• Тимошик М. Редакторські посади: фахові вимоги та функціональні обов’язки їх носіїв //Друкарство. –2005. – № 1. – С. 44-48.
• Шевченко В. Е. Етапи створення художнього обличчя видання // Журналістика-2003. Матэрыялы 5-й Мыжнароднай навукова-практычнай канферэнцыі. Вып. 5. Рэдкал.: В. П. Вараб’ёу і інш. – Мінск, 2003. – С. 298-300.
• Шевченко В. Е. Оформлення сучасного газетного видання / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики / За заг. ред.  В. В. Різуна. – К., 2003. – 344 с., табл., рис.
• Энциклопедия книжного дела. – М.: Юристъ, 1998. – С. 39-44.
• Тимошик М. Видавнича справа та редагування: Курс лекцій. У 2-х частинах. Ч. 1. / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. –К., 2002. – 98 с.
• Тимошик М. Українські видавничі стандарти: До питання про концепцію розробки і впровадження у практику вітчизняного книговидання // Друкарство – 2001.
• Тимошик М. Ситуація у видавничій справі вийшла з-під контролю держави: післямова до Всеукраїнських загальних зборів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів // Друкарство. –2000. -№4.
• Тимошик М. Ситуація у видавничо-поліграфічній справі вселяє стриманий оптимізм: післямова до Всеукраїнських зборів видавців, поліграфістів і книгорозповсюджувачів // Друкарство. –2001. -№4.