Форми і види кредиту в Україні

Форми і види кредиту в  Україні

Вступ

1.Форми кредиту

2.Види кредиту

Висновок

Список літератури

 

 

Вступ

Кредит - це суспільні відносини, що виникають між економічними суб'єктами у зв'язку з передачею один одному в тимчасове користування вільних  коштів (вартості) на засадах зворотності, платності та добровільності. Кредитні відносини мають ряд характерних  ознак, які конституюють їх як окрему самостійну економічну категорію - кредит.

Кредит існував не завжди. Він  виник на певному етапі розвитку людського суспільства. Його винайдення вважають одним з найгеніальніших  відкриттів людства поряд із винайденням  грошей. Причини його виникнення слід шукати насамперед не у сфері виробництва, а у сфері обміну, де продавці товарів протистоять один одному як власники, як юридично самостійні особи.

Коли товарно-грошові відносини  почали ставати більш-менш регулярними, взаємовідносини між товаровиробниками  іноді набували особливого характеру.

Наприклад продавцеві потрібно було продати товар, а в покупця  не було грошей, щоб його купити (тому що він ще не виготовив свій товар  або виготовив, але не продав його з тих чи інших причин). За таких  умов акт купівлі-продажу товару не міг відбутись. І тут випадково, як і багато інших винаходів людства, був відкритий кредит - за на явності  довіри продавця до покупця товар  був проданий з відстрочкою платежу, у кредит. Таким чином, кредит виник  і розвинувся на основі функції грошей як засобу обігу. З його виникненням  гроші, окрім функції міри вартості і засобу обігу, стали виконувати й функцію засобу платежу, однією з ознак якої є розрив у часі між передачею товару і грошей із рук у руки. Отже, кредит полегшував реалізацію товарів. Саме в цьому  й полягає найбільш поширена причина  необхідності кредиту. Але пізніше  кредит розвивався, і необхідність у ньому стала обумовлюватися не тільки потребами сфери обміну, а й інших сфер суспільного  відтворення - виробництва, споживання.

Питання про форми та види кредиту  з практичного погляду не має  такого важливого значення, як інші складові теорії кредиту. Це питання в економічній науці є дискусійним. Воно випливає з різних підходів щодо розуміння критеріїв, принципів та ознак визначення видів кредиту. Важко віднайти навіть декілька джерел, в яких давалось би однакове трактування сутності та асортименту, форм і видів кредиту.

 

1.Форми кредиту

У загальноприйнятому розумінні форма - це зовнішній, найбільш загальний  вияв певного предмета чи явища, який хоч і пов'язаний внутрішньою  їх сутністю, але не розкриває її. Оскільки кредит - явище суспільне (економічні відносини), про форму його можна  говорити з певною умовністю як про  найбільш загальний вигляд, якого  він може набувати в процесі руху і який не розкриває його внутрішньої  сутності та структури.

Форми кредиту тісно пов'язані  з його структурою, з сутністю кредитних  відносин. Залежно від руху позикової  вартості виділяються дві основні  форми кредиту: товарна і грошова.

Товарна і грошова форми кредиту  є рівноправними і рівнозначними, по суті, двома проявами єдиної форми  кредиту - вартісної. Вони між собою  внутрішньо пов'язані і доповнюють одна одну: позички, надані в товарній формі, можуть погашатися в грошовій, і навпаки. Більше того, кредит у  товарній формі нерідко обумовлює  появу грошового кредиту.

У товарній формі виникають кредитні відносини між продавцями і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу. Прикладом такої форми є комерційний  кредит. Комерційний кредит надається  постачальником покупцеві тоді, коли товаровиробник прагне реалізувати  вироблений товар, але у покупця  немає грошей для його придбання. Такі відносини перерозподілу матеріальних ресурсів між двома суб'єктами господарської  діяльності може оформлюватись борговим зобов'язанням - векселем.

Комерційний кредит має певні  переваги та недоліки:

1.Переваги:

• підтримання фінансової стійкості підприємств;
• зменшення обсягу грошових коштів, необхідних для обслуговування товарного обігу;
• перерозподіл вільних товарних ресурсів;
• оперативність;
• простота оформлення;
• зменшення проблеми неплатежів у господарському обороті;
• фінансове забезпечення торгових угод.

2.Недоліки:

• ускладнення щодо регулювання грошової маси з боку Національного банку;
• досить високий ризик для продавця (постачальника);
• обмеженість умов, строків, обсягів, на відміну від банківського кредиту.

Сфера товарної форми кредиту  незначна, переважна його частина  надається і погашається в  грошовій формі. Грошовий кредит виступає, передусім, як банківський кредит. Кредитні відносини між банками і клієнтами  виникають не тільки при одержані останніми кредиту, а й при  розміщенні ними своїх грошових заощаджень у вигляді внесків на поточних і депозитних рахунках. Банківський  кредит обслуговує не тільки обіг товарів, а й накопичення капіталу. Поширення  кредитних відносин у грошовій формі  відкрило кожному, хто має вільну вартість, легко і швидко її капіталізувати, а також створило сприятливі умови  для формування міжнародних ринків і тісних взаємовигідних зв'язків  між країнами.

Форми кредиту постійно розвиваються, змінюється місце тієї або іншої  форми кредиту на тому чи іншому етапі розвиту економіки країни.

 

2.Види кредиту

У практиці класифікації «вид» має  означати підрозділ, що об'єднує ряд явищ, які мають спільні ознаки. Тому видова характеристика повинна відбивати внутрішню структуру об'єкта дослідження. Вид кредиту дає детальну характеристику кредиту за організаційно-економічними його ознаками,що використовуються для класифікації кредитів.

Ознак, що відображають внутрішню  сутність, зміст кредиту досить багато, а тому й видів кредиту теж може бути визначено багато відповідно до численних критеріїв. Усі види кредиту повинні входити до однієї з двох розглянутих форм кредиту.

Види кредиту можна класифікувати  за різними критеріями.

Залежно від суб'єктів кредитних  відносин вони поділяються на:

• банківський кредит - один з найпоширеніших видів кредиту в економіці. Цей вид кредиту являє собою рух позичкового капіталу, що надається банками у позичку на умовах забезпеченості, поворотності, терміновості, платності. Кредитні відносини, що виникають при банківському кредиті, поділяються на дві великі групи:

• за ознакою об'єкта кредитування: кредит в основний капітал, кредит в оборотний капітал, кредитні споживчі потреби.
• залежно від терміну кредитування виокремлюють: короткострокові, середньострокові, довгострокові кредити.
• залежно від забезпеченості його повернення: забезпечені чи незабезпечені (бланкові)

• державний кредит - виступає кредит, одним з обов'язкових учасників якого має бути держава в особі уряду або місцевих органів самоврядування. При цьому держава може виступати в ролі позичальника або кредитора, частіше — в ролі позичальника.

• міжгосподарський (комерційний) кредит - це кредит, який існує між функціонуючими суб'єктами господарювання. Його видами є:

• комерційний кредит - це відносини між продавцями (постачальниками) і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу.
• дебіторсько-кредиторська заборгованість - виникає всупереч побажанням і волі сторін. Причиною її виникнення є розрив у часі між рухом натуральної і вартісної форм товару.
• аванси покупців - грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі.
• тимчасова фінансова допомога - надається окремим суб'єктам господарювання, які опинились у скрутному фінансовому становищі.
• лізинг - це відносини між незалежними особами з приводу передачі в оренду засобів праці, а також фінансування набуття рухомого і нерухомого майна на певний строк.

• міжнародний кредит – це переміщення позичкового капіталу з однієї країни в іншу. Залежно від того, хто є кредитором, цей кредит поділяється на фірмовий, банківський та урядовий.

• особистий (приватний) кредит.

Залежно від сфери економіки, в  яку спрямується позичена вартість, можна виділити:

• виробничий кредит , що використовується на формування основного й оборотного капіталу у сфері виробництва та торгівлі, тобто на виробничі цілі;
• споживчий кредит, що спрямовується на задоволення особистих потреб людей, тобто обслуговує сферу особистого споживання.

За строками користування кредити поділяються на:

• строкові, тобто кредити, надані на визначений у договорі строк. У свою чергу вони бувають короткострокові (до одного року), середньострокові (від одного до трьох років), довгострокові (більше трьох років);
• до запитання – це кредити, що видаються на невизначений строк і які на вимогу кредитора повинні бути повернуті у визначений ним час. Якщо кредитор не вимагає повернення, то кредит погашається позичальником у строк, визначений ним самостійно;
• прострочені кредити – це кредити, строк погашення яких встановлений кредитним договором, минув;
• відстрочені кредити – це кредити, стосовно яких на основі клопотання позичальника строки погашення були перенесені на більш пізній термін.

За галузевою спрямованістю  кредиту виділяються такі його види:

• кредити в промисловість;
• кредити в сільське господарство;
• кредити в торгівлю;кредити в будівництво, особливо в житлове будівництво;
• кредити в інші галузі.

Залежно від цільового призначення  кредиту можна виділяти такі його види:

• кредит на формування виробничих запасів (сировини, матеріалів, паливно-мастильних матеріалів, тари тощо);
• кредит у витрати виробництва (сезонні витрати у рослинництві та тваринництві в сільському господарстві; сезонні витрати на виготовлення торфу, на лісозаготівлі, на ремонтні роботи; на виготовлення продукції з тривалим циклом виробництва - житлових будинків, літаків, кораблів тощо);
• кредит на створення запасів готової продукції (залишки на складах виробничих підприємств, запаси на складах торговельних організацій тощо);
• кредити, пов'язані з виникненням тимчасових розривів у платежах, коли економічні суб'єкти повинні здійснювати платежі, а призначені для цього кошти не надійшли чи надійшло їх мало (виплата заробітної плати, розрахунки з постачальниками, з бюджетом тощо).

За організаційно-правовими ознаками та умовами надання позичок можна  виділяти такі види кредиту:

• забезпечений і незабезпечений;
• прямий і опосередкований;
• строковий і прострочений, пролонгований;
• реальний, сумнівний, безнадійний;
• платний, безплатний.

В умовах розвинутої ринкової економіки,  основними видами кредиту, які набули широкого застосування в  економічній практиці, є: міжгосподарський кредит, банківський кредит, державний, споживчий, міжнародний.

Міжгосподарський кредит - це кредит, який існує між функціонуючими суб'єктами господарювання. Його видами є:

• комерційний кредит - це відносини між продавцями (постачальниками) і покупцями, коли останні одержують товари чи послуги з відстрочкою платежу.
• дебіторсько-кредиторська заборгованість - виникає всупереч побажанням і волі сторін. Причиною її виникнення є розрив у часі між рухом натуральної і вартісної форм товару.
• аванси покупців - грошова сума, надана в рахунок майбутніх платежів за товарно-матеріальні цінності, роботи та послуги з метою забезпечення гарантії їх отримання покупцем чи з метою гарантування їх купівлі.
• тимчасова фінансова допомога - надається окремим суб'єктам господарювання, які опинились у скрутному фінансовому становищі.
• лізинг - це відносини між незалежними особами з приводу передачі в оренду засобів праці, а також фінансування набуття рухомого і нерухомого майна на певний строк.

 

 

Висновок

Причиною виникнення кредиту  була необхідність одного товаровиробника  продати свій товар, а покупця -- купити його, коли він ще не отримав гроші  за свій товар. Проте з розвитком  суспільного відтворення з'явилося  чимало інших чинників, що зумовлюють необхідність кредиту: поява вільних  коштів в одних суб'єктів господарювання і виникнення потреби в них  у інших; коливання потреб у коштах і джерелах їх формування, які виникають  у юридичних і фізичних осіб та держави; надання в тимчасове  користування коштів під майбутні, віддалені в часі, доходи.

Під формою кредиту слід розуміти найбільш загальний прояв його сутності, що не зачіпає внутрішньої структури  кредиту і не пов'язаний з конкретною характеристикою її окремих елементів. З цих позицій правомірно виділяти дві форми кредиту - грошову та товарну, які тісно пов'язані між собою і є двома сторонами вартісної форми кредиту.