Сучасні проблеми та перспективи розвитку грошового ринку в Україні

 

Загальний обсяг  залишків банківських депозитів у грудні зріс майже на 31 млрд. грн., або на 5,8% (з початку року – на 15,8%) – до 566,3 млрд. грн. За місяць вони збільшилися як у національній валюті на 6,8% (з початку року – на 13,6%), так і в іноземній – на 4,5% (з початку року – на 18,7%). Збільшення в грудні залишків депозитів відбулося як за рахунок приросту коштів фізичних осібна 2,2% (з початку року – на 19,1%) – до 366,2 млрд. грн., так і юридичних осіб – на 13,1% (з початку року – на 10,2%) – до200,1 млрд. грн.

Розширення  депозитної бази банків сприяло зростанню грошової маси, обсяг якої в грудні виріс на 5,8% (з початку року – на 12,5%)– до 771,3 млрд. грн.

Обсяг монетарної бази за цей період збільшився на 7,0% (з початку року на 6,4%) – до 255,3 млрд. грн. Цьому сприяло зростання коррахунків банків на 7,3% (з початку року – на 12,5%) – до 24,7 млрд. грн. Обсяг готівки поза банками в грудні виріс на 6,2% (з початку року – на 5,3%) – до 202,9 млрд. грн., що є традиційним для останнього місяця року.

Обсяг обов’язкових резервів, сформованих банками на 01.01.2013 відповідно до встановлених нормативів, становив19,8 млрд. грн., із яких на окремий рахунок у Національному банку України було перераховано 6,4 млрд. грн.

Водночас обсяг мобілізаційних операцій становив лише 334,0 млн. грн. з середньозваженою процентною ставкою 2,56%. З початку року обсяг таких операцій становив 16,7 млрд. грн. із середньозваженою процентною ставкою 2,62%.

Обсяг придбаних Національним банком України державних облігацій України (за номінальною вартістю) у грудні становив 7,7 млрд. грн. (з початку року – 38,6 млрд. грн.).

Загальний обсяг  залишків кредитних вкладень у національній валюті в грудні збільшився на 4,5 млрд. грн., або на 0,9% (з початку року – на 8,7%) – до 510,9 млрд. грн. Зростання спостерігалося як за кредитами, наданими юридичним особам (на 0,7% за місяць та на 6,4% з початку року), так і фізичним (на 1,5% за місяць та на 19,3% з початку року). Водночас загальний обсяг залишків кредитних вкладень у грудні зменшився на 0,7% (з початку року збільшився на 2,2%) – до 810,6 млрд. грн. за рахунок зниження залишків за кредитами, наданими в іноземній валюті (на 3,3% за місяць та на 7,3% з початку року).

У січні–листопаді 2012 року порівняно з відповідним періодом попереднього року номінальні доходи населення зросли на 29,9%. Наявний доход, який може бути використаний населенням на придбання товарів та послуг, збільшився на 26,6%, а реальний наявний, визначений з урахуванням цінового фактору, – на 12,5%.

У листопаді порівняно  з жовтнем поточного року номінальні доходи населення збільшились на 3,7%, а наявний та реальний наявний  доходи – відповідно на 2,3% та 0,2%.

Наявний доход у розрахунку на одну особу за листопад 2012 року становив 983,9 грн. проти 961,1 грн. за жовтень.

Витрати населення у січні–листопаді 2012 року порівняно з аналогічним періодом попереднього року збільшились на 33,3%. Приріст заощаджень склав 46360 млн. гривень.

Доходи та витрати  населення України у 2012 році (приріст/зниження, наростаючим підсумком у відсотках до відповідного періоду попереднього року) представлені на рис. 3.1.

Рис 3.1 Доходи та витрати  населення України 

Доходи та витрати  населення України у січні–листопаді 2012 року характеризуються такими даними:

Таблиця 3

Доходи та витрати  населення України 2012 р.

Показники	2012	2012 у % до
		2011		2010
Доходи – всього	551817		103,7		137,0
1. Заробітна плата	235133		104,7		134,2
2. Прибуток та змішаний  доход	88165		96,1		149,0
3. Доходи від власності  (одержані)	17703		114,9		147,7
4. Соціальні допомоги  та інші одержані поточні трансферти	210816		104,7		133,9
в тому числі:
соціальні допомоги	119067		102,0		133,4
інші поточні трансферти	14235		95,4		109,3
соціальні трансферти в натурі	77514		110,8		140,2
Витрати та заощадження  – всього	551817		103,7		137,0
1. Придбання товарів  та  послуг	447342		98,2		130,0
2. Доходи від власності  (сплачені)	14905		103,3		у 1,9 р.б.
3. Поточні податки  на доходи, майно та інші сплачені  поточні трансферти	43210		104,6		у 1,5 р.б.
в тому числі:
поточні податки на доходи, майно тощо	31448		105,4		у 1,7 р.б.
внески на соціальне  страхування	7772		102,0		119,3
інші поточні трансферти	3990		103,5		139,3
4. Нагромадження нефінансових  активів	9827		77,5		30,4
5. Приріст фінансових  активів	36533		у 1,7 р.б.		у 2,8 р.б.
з них:
приріст грошових вкладів  та заощаджень в цінних паперах	73665		у 1,6 р.б.		у 2 р.б.
заощадження в іноземній  валюті	15590		104,1		у 2 р.б.
позики, одержані за виключенням  погашених	–66915		х		х
Наявний доход	416188		102,3		133,6
Заощадження	46360		у 1,6 р.б.		у 1,7 р.б.

 

Рис. 3.2. Структура доходів  населення України 

 

Рис. 3.3. Структура витрат та заощаджень населення  України

Розглядаючи стан українського грошового ринку стає очевидним ряд проблем, які стримують створення високоліквідного, відкритого, активного ринку капіталів.

На сьогодні корпоративні конфлікти в акціонерних товариствах, нехтування інтересами дрібних акціонерів підривають довіру до основного інструменту ринку капіталів - акцій. Акції переважно виконують функцію перерозподілу та поглинання, а не залучення інвестиційних ресурсів до реального сектору економіки. Все це накладається на низьку обізнаність населення. В результаті акції так і не стали привабливим інструментом ні для внутрішніх, ні для зовнішніх інвесторів, а левова частка обігу акцій здійснюється поза організованим фондовим ринком.

Існуюча в Україні  система обліку цінних паперів не гарантує збереження прав власності акціонера і часто сприяє маніпулюванню системами реєстру. Паралельно існують два технологічно не пов'язані між собою підходи до обліку та реєстри власників іменних цінних паперів і облік цінних паперів, випущених в без документальній формі, на рахунках у зберігача. Технологічні недоліки реєстраторської діяльності, масове явище "кишенькових" реєстраторів так і не ліквідовані за 10 років існування цього інституту, що відкриває шлях до фальсифікацій і дублювання реєстрів, внесення несанкціонованих змін до реєстрів, створення перешкод у реалізації прав акціонерів.

На жаль, останнім часом  ці явища набули загрозливих масштабів, особливо з огляду на те, що переважна  більшість зареєстрованих в Україні  випусків акцій мають саме документарну форму і обліковуються в системі реєстрів.

Ще одним суттєвим недоліком обліку прав власності  в системі реєстрів є інертність такої системи (необхідність витрат часу на забезпечення внесення змін до реєстру після кожної трансакції), що не дає змоги створити дійсно ліквідний і динамічний ринок.

У сфері обліку власників  цінних паперів головним завданням  є розбудова національної депозитарної системи. Обмеження функцій національного  депозитарію на сьогодні не дає змога  забезпечити належний захист прав інвестора. Тому нагальним є прийняття нової редакції Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".

У сфері розвитку інфраструктури фондового ринку необхідно підвищити  відповідальність учасників ринку, усунути з останнього так звані "кишенькові" компанії, які обслуговують виключно інтереси певних фінансово-промислових груп і практично не здійснюють професійної діяльності. Зокрема, пропонується ввести більш жорстке нормативне регулювання структури акті вів страхових компаній (в напрямі збільшення інвестування в цінні папери), підвищити вимога до власного капіталу професійних учасників фондового ринку тощо.

З метою збільшення частки організованого фондового ринку  вважається за доцільне на законодавчому  рівні сконцентрувати всі угоди купівлі-продажу цінних паперів, емітованих підприємствами, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, виключно на організованому ринку. Крім того, пропонується вжити такі першочергові заходи, спрямовані на розбудову фондового ринку в Україні:

- встановити вимога  щодо мінімального обсягу торгів  цінними паперами, за якого можливе  функціонування ліцензованого організатора  торгівлі;

- законодавчо встановити  і привести у відповідність  до вимог ЄС статус ТТС;

- надані право клірингу  фондовим біржам;

- забезпечити впровадження  єдиних стандартів діяльності  всіх торговельних систем.

Знаковим є те, що всі  ці пропозиції практично одностайно підтримуються професійними учасниками ринку, вони ввійшли складовою частиною до розробленого проекту Програми розвитку фондового ринку України на 2010 - 2015 роки, яка має (у разі реалізації) вивести фондовий ринок України на якісно нових рівень, наближений до світових стандартів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 3 

ПРОБЛЕМИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ РИНКУ

 ГРОШЕЙ УКРАЇНИ

 

3.1  Сучасні проблеми та перспективи розвитку грошового ринку в Україні

 

Грошовий ринок  як сегмент фінансового ринку, на якому здійснюються короткострокові  депозитно-позичкові операції (на термін до 1 року), обслуговує рух оборотних  коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення. Об’єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти. Грошовий ринок включений до складу елементів фінансового ринку в зв’язку з тим, що пов’язаний з такими об’єктами фінансового інвестування, як депозитні внески – термінові і до запитання. Крім того, яскраво виражені інфляційні процеси в нашій країні зробили об’єктом інвестування на цьому ринку вільноконвертовану валюту ряду країн (у першу чергу, країн із найменшими темпами інфляції).

Функціонування  цього короткострокового сектора  фінансового ринку дозволяє підприємствам  вирішувати проблеми як поповнення недостатності  грошових активів для забезпечення поточної платоспроможності, так і ефективного використання їх тимчасово вільного залишку. Фінансові активи, що обертаються на ринку грошей, є найбільш ліквідними; для них характерний найменший рівень фінансового ризику, а система формування цін на цьому ринку є відносно простою. Ці властивості забезпечують підприємству більш простий та ефективний процес формування і управління портфелем короткострокових фінансових інструментів.

Інструментами грошового ринку служать скарбницькі  та комерційні векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти тощо. Ціною «товару», що продається і купується на ринку, є позичковий процент. Важливий елемент усієї грошово-кредитної політики держави – визначення та регулювання на грошовому ринку рівня процента, що є базовим для процента на фінансовому ринку[15, c. 328-329].

Як показує  світовий досвід, основними (класичними) суб’єктами грошового ринку виступають комерційні банки, брокерські контори, дисконтні компанії та інші фінансово-кредитні інститути, які мобілізують і  перерозподіляють грошові кошти  підприємств, банків, населення, установ.

Згідно з  українським законодавством, банк –  юридична особа, яка на підставі ліцензії Національного банку України  здійснює діяльність щодо залучення  вкладів від фізичних та юридичних  осіб, ведення рахунків і надання  кредитів на власних умовах. Кредитор останньої інстанції – це, як правило, Національний банк України, до якого може звернутися банк або інша кредитна установа для отримання кредитів для рефінансування у випадку вичерпання інших можливостей. Національний банк України має право, але не зобов’язаний надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи.

Діяльність  комерційних банків багатогранна, їх функції постійно поширюються, охоплюють  практично всі сфери життя  суспільства. Вони відіграють вирішальну ролі у трансформаційній функції. Досить вагома їх роль і у функції створення нових грошей, у поповненні та регулюванні грошової маси. Менш вагома їх роль у функції забезпечення сталості банківської діяльності та грошовому ринку, оскільки гонитва за високими прибутками підштовхує їх до найбільш ризикованих операцій. Тому в цій функції визначальна роль належить центральному банку, проте не варто недооцінювати роль комерційних.

Свої функції  комерційні банки реалізують через виконання певного набору операцій. Залежно від економічного змісту всі види діяльності комерційних банків прийнято поділяти на три групи:

- пасивні операції;

- активні операції;

- послуги.

Пасивні операції забезпечують формування ресурсів банку, необхідних йому понад власний капітал для забезпечення нормальної діяльності, ліквідності та одержання запланованого доходу. Сформовані у результаті пасивних операцій кошти становлять переважну частину всіх ресурсів банків, що визначає важливу роль цих операцій в їх діяльності.[23]

Активні операції – це розміщення банками власних  та залучених коштів з метою одержання  доходу та забезпечення своєї ліквідності.