Структура кредитної системи України

Національний банк є «банком банків», тобто він здійснює операції з банками, що входять до національної кредитної системи, виконує обов'язки банку уряду [13; с. 230].

Комерційні банки в українській економіці є явищем новим, хоч у розвинутих країнах — це одна з найстаріших і найпоширеніших груп кредитних установ, що виконують більшість фінансових операцій та послуг, відомих у підприємницькій практиці. Комерційні банки створюють на акціонерних або пайових засадах. Засновниками їх можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, за винятком органів влади всіх рівнів та спеціалізованих суспільних фондів. Вони незалежні від виконавчих та розпорядчих органів державної влади в прийнятті рішень, пов'язаних з поточною банківською діяльністю.

Комерційні банки можуть створювати спілки, асоціації та інші об'єднання для власної діяльності та захисту своїх інтересів. Вони здійснюють свою діяльність на основі ліцензій на ведення банківських операцій, одержаних від Національного банку України.

Комерційні банки за порівняно короткий термін перетворилися на основу кредитної системи в Україні. За умов жорсткої фіскальної політики практично відсутнє державне інвестування економіки. У цих умовах цю функцію беруть на себе комерційні банки [12; с. 103-104].

З метою забезпечення своєї фінансової міцності та захисту інтересів клієнтів комерційні банки діють згідно з економічними нормативами, встановленими Національним банком, створюють страхові та резервні фонди.

Комерційні банки зобов'язані виконувати операції з касового виконання бюджету за дорученням Національного банку, їм заборонено проводити діяльність у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями, а також проводити всі види страхування. Вони можуть на договірних засадах залучати та розміщувати кошти один одного у формі депозитів, кредитів і здійснювати інші взаємні операції. За нестачі коштів для кредитування клієнтів і виконання прийнятих зобов'язань комерційні банки можуть звертатися за одержанням кредитів до Національного банку.

В Україні комерційні банки ще мають певні обмеження у своїй кредитній діяльності. Це обумовлене політикою антиінфляційних заходів, з одного боку, і стримуванням зростання процентних ставок в умовах інфляції для кредитування промислових підприємств і посилення їх кредитоспроможності — з іншого.

Існують різні види комерційних банків, які відрізняються  формою власності, своїми функціями, організаційною структурою. Відповідно до форм власності банки поділяються  на державні, кооперативні, акціонерні; залежно від операцій, які вони виконують,— на універсальні і спеціалізовані.  За організаційною структурою розрізняються банки,  які мають велику мережу філій, розташованих по всій території країни, і безфілійні банки. До перших належать ті, що були створені на базі колишніх державних банків. Це,— зокрема, акціонерно-комерційний банк розвитку  агропромислового комплексу «Україна», банк соціального розвитку  «Укрсоцбанк», банк розвитку промислово-будівельного комплексу «Укрпромбудбанк», банк заощаджень  населення «Укрощадбанк». Ці банки є універсальними.

В Україні функціонує ряд інших універсальних банків, створених на пайових умовах. Деякі з них мають незначну кількість філій або не мають їх зовсім. Крім того, в країні існують філії комерційних банків інших держав.

До кредитних установ парабанкивської системи відносяться лізингові, факторингові, інвестиційні, страхові, фінансові  компанії, пенсійні фонди, ломбарди, каси взаємної допомоги.  Серед цих небанківських інститутів слід виділити страхові організації, пенсійні фонди, ломбарди і каси взаємної  допомоги, які існують на території нашої країни. Інші  установи будуть створюватися в недалекому майбутньому  в міру розвитку ринкових відносин.

Кредитні установи парабанківської системи відрізняються від інших орієнтацією на обслуговування певних типів клієнтури або на здійснення 1-2 видів послуг [11; с. 101-109].

Найскладнішою проблемою є створення фінансово-кредитного механізму і мобілізація кредитних ресурсів для виходу з кризи і стабілізації економіки в цілому. З цією метою уряд України розробив спеціальну програму, ядро якої становлять проблеми пошуку засобів і шляхів подолання спаду життєвого рівня, виробництва важливих товарів, подолання кризи недовиробництва, поступового пожвавлення й економічного зростання. Згідно з цією програмою, вплив на ряд галузей і сфер економіки відбувається за допомогою інструментів і механізмів грошової, фінансово-кредитної, податкової, цінової та митно-тарифної політики.

Роль кредитної системи полягає в тому, що вона підтримує високу норму народногосподарського нагромадження, сприяє вирішенню проблеми реалізації товарів та послуг на ринку, розвиткові галузей промисловості та будівництва, міжнародної торгівлі [18; с. 25].

  ВИСНОВКИ

По-перше, рівень розвитку кредитних відносин в Україні в сучасних умовах містить в собі значну кількість протиріч і недосконалостей, що виявляється у нецілеспрямованому русі кредитних ресурсів в країні, а також в нерозвиненості деяких форм кредиту (комерційного, іпотечного) внаслідок заборони їх застосування в колишньому СРСР. Кризові явища в економіці ще більше ускладнюють ситуацію.

Але певні кроки щодо розвитку кредитних відносин, адекватним ринковим умовам вже зроблені. На основі закону "Про банки і банківську діяльність" створено дворівневу систему з розгалуженою мережею комерційних банків, що сприяє деморалізації і децентралізації кредитних ресурсів, комерціалізації кредитних відносин, які базуються тепер на принципах партнерства і взаємовигоди; створюється правова база для розвитку і вдосконалення всіх форм кредиту, при цьому активно залучається досвід розвинутих країн світу. Крім того, розробляються принципи нової кредитної політики: створення сприятливих економічних умов для ефективного використання кредитних ресурсів, прискорення структурної перебудови економіки, її соціальної орієнтації.

Отже, Україна стала на шлях кардинальної перебудови національної системи для кредитних відносин, і хоча на сучасному етапі її спіткає багато труднощів, вона має великі перспективи розвитку в цій сфері економічної діяльності.

По-друге, в кожній країні існує банківська система, яка є однією з найважливіших і невід’ємних структур ринкової економіки і одним з основних чинників політики економічного зростання. Це законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового ринку, якi займаються банкiвською дiяльнiстю, що будується по заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться мiсце кожному виду банкiв i кожному окремому банку. Її існування пов’язане з необхідністю здійснення суспільного нагляду i регулювання банківської дiяльностi, узгодження комерцiйних iнтересiв окремих банкiв з загальносуспільними iнтересами — забезпеченням сталостi грошей i стабiльної роботи всiх банкiв, а також забезпеченням збалансованості попиту i пропозицiї на грошовому ринку. Банківська система має дворівневу побудову, на першому рiвнi знаходиться Центральний банк, а на другому рiвнi знаходяться решта банкiв, якi в Україні прийнято називати комерційними.

Національний банк України здійснює керівництво всією кредитною системою країни, він покликаний регулювати кредит і грошовий обіг, контролювати й стабілізувати рух обмінного курсу національної валюти, згладжувати своїм впливом перепади в рівні ділової активності, цін і  зайнятості, стимулювати зростання національної економіки  на здоровому фінансовому ґрунті. Одне з найважливіших завдань Національного банку - управляти державним боргом, тобто цілеспрямовано змінювати ту його частину, яка представлена державними облігаціями.

Комерційні банки утворюються як акціонерні товариства або на пайових засадах i є кредитними установами універсального характеру. Вони пов'язані з усіма сферами та фазами відтворення, мають широкі права і базують свою діяльність на двох постулатах - ризику та прибутку.

Банк - це і кредитор, і позичальник, і посередник між юридичними і фізичними особами, і посередник в грошових розрахунках, організація грошово-кредитного процесу та імітування грошових знаків.

Сьогодні комерційний банк  може запропонувати клієнту до 500 видів різноманітних банківських продуктів і послуг. Всі банки виконують певні функції, систематичне виконання яких і створює той фундамент, на якому базується робота банку і банківської системи в цілому, а переплітаючись між собою, вони створюють потужну базу розвитку фінансової системи країни: управлiння грошовим обiгом; забезпечення платiжного механiзму; акумуляцiя заощаджень; надання кредиту; фiнансування зовнiшньої торгiвлi; довiрчi операцiї; зберiгання цiнностей; консультування i надання iнформацiї, однією з важливих функцiй банкiв є їх здатнiсть “робити гроші” — розширювати кредитнi ресурси народного господарства. Отже, можна сказати, що дуже важлива роль в економiцi країни належить кожному окремому банку, а ще важливіша роль належить всiй банкiвськiй системi.

Сьогодні стан розвитку економіки України потребує постійної уваги до банківської системи в цілому і комерційних банків зокрема, проведення політики, спрямованої на створення сприятливих умов для їх стабільного та ефективного функціонування. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК  ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України, К.: 1996.
2. Закон України  від вересня 2001 року “Про банки і банківську діяльність”.
3. Аржевітін С.М.  Перші 10 років банківської справи в Україні. – К.: Діалог Пресс, 2002. – С. 121.
4. Бабiчевої Ю.А. Банкiвська справа. Довiдковий посiбник. – М.: Економіка, 1993. — С. 327.
5. Бугулов В.М., Бугулова Т.В. Національний банк та його операції. – К.: МАУП, 1997. – С. 44.
6. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Посібник. –К.: Академія, 2001.– С. 313.
7. Василик О.Д. Проблеми вдосконалення бюджетної та банківської систем    Україні. Банківська  справа. - 1998. -   №3.-  С.44-50.
8. Гамiдов Г.М. Банкiвська справа. -  М: Банки i бiржi, ЮНIТI, 1994. – С. 94.
9. Кемпбелл Р., Макконелл, Стенли Л. Брю  Экономикс. -  Москва,  1992.
10. Ковальчук Т.Т., Коваль Н.М. Ліквідність комерційних банків: Навч. посіб. –    К.: Знання, 1998. – С. 120.
11. Лексик В. Кредит и банки: Пер. с. нем. Р. и Ф. Михалевских. – М.; Перспектива, 1994. – С. 118.
12. Матвієнко В. Держава і банки. – К.: 1999. – С. 154.
13. Мороз А.М. Банківська енциклопедія. -  К.,1993.
14. Мороз А.М.  Банківські операції - 2е  Вид. ВИРЮ. і доп. – К.; КНЕУ, 2002. – С. 476.
15. Мороз А. “Основи банкiвської справи”. -  К: Лiбра, 1994.
16. Савлук М.І. Вступ до банківської справи. -  Київ, Лібра, 1998.
17. Усоскiн В.Н. Сучасний комерцiйний банк: управлiння i операції. -  М: IПЦ   “Вазар- СЕРО”, 1994. — С. 320..