Прибуток комерційного банку та його розподіл

 

1) оцінку ризиків та формування підвищених резервів для окремих банків;

 

2) інтенсивний та постійний контакт з банками;

 

3) дискреційні елементи нагляду;

 

 – Опора ІІІ. Прозорість та ринкова дисципліна, які вимагають:

 

1) розкриття банківської фінансової звітності для широкого загалу.

 Найбільше уваги приділяється першій опорі, яка містить:

 

1) змінені вимоги щодо  формування резервів для покриття  збитків із кредитних ризиків. Головними ризиками вважаються кредитні, які можуть охоплювати ризик неплатоспроможності контрагента, ризик його ліквідності, ризик країни (якщо контрагент походить з іншої країни) тощо. Тепер банки власноруч можуть при виконанні певних умов розраховувати резерви для покриття збитків із ризиків на базі показників внутрішніх систем оцінки ризиків. Щоб надати банкам стимул розвивати власні системи менеджменту ризику, Комітет оформив підходи таким чином, що резерви капіталу є тим меншими, чим більш удосконалений підхід застосовується з боку банку. В січні 2004 року було також визначено, що в «Базель ІІ» охоплюватимуться тільки неочікувані ризики, а очікувані ризики повинні бути врахованими як спеціалізовані резерви в рамках бухгалтерського обліку та вирахуваними з власного капіталу банку. Цікаво зазначити, що коефіцієнт платоспроможності все ще залишився на 8% рівні (для порівняння: в Україні він знаходиться на рівні 10%).

 

  2) Застосування інструментів пом'якшення ризику. Охоплюються гарантії та

кредитні деривати, хоча тільки типу «кредитний дефолтний своп»,

«кредитно-дефолтне боргове зобов'язання» (як грошове забезпечення) та

«своп повного повернення».

 

   3) Вимоги щодо формування резервів для покриття збитків із операційних ризиків. Операційні ризики визначаються як «ризики збитків в результаті неадекватних або помилкових, дій працівників та систем або зовнішніх подій» (в тому числі і юридичний ризик).

 

  4) Положення щодо операцій з сек’юритизацією активів. Цей пункт спрощує використання «Asset Backed Securities», водночас Комітет намагається усунути джерело регулятивного арбітражу. Експерти вважають, що зменшаться операції з сек’юритизацією активів, які проводяться банками з метою вивільнення регулятивного капіталу. «Базель ІІ» в основному звертає увагу на традиційну сек’юритизацію.

 

   5) Положення щодо операцій торгового портфелю. Уточнюються основні вимоги до позицій торгового портфелю, зокрема підкреслюється потреба в пруденційній оцінці таких позицій, особливо менш ліквідних. [15]

 

     Друга опора регулює процес перевірки банку органами банківського нагляду. По-перше, передбачається формування підвищених резервів для окремих банків, якщо рівень резервів банку не відповідає його ризиковому профілю. По-друге, органи нагляду отримують повноваження втручатися в діяльність банків з метою уникнення зниження капіталу нижче від мінімального рівня. По-третє, підкреслюється необхідність забезпечення інтенсивного та постійного контакту з банками. Ці положення можна тлумачити як тенденцію банківського нагляду в напрямку дискреційного нагляду. Третя опора вимагає розкриття банківської фінансової звітності для широкого загалу. Такий інструмент застосовується з метою створення основи саморегуляції банків. Деякі експерти вважають таку форму регулювання для банківського сектору неадекватною. Ця опора виконує роль додатку до опор І-ІІ.

 Отже, для підвищення стійкості банків у несприятливих економічних умовах створено спеціальний документ «Базель ІІ», орієнтований для всіх країн світу. Для підвищення стабільності, тому і прибутковості, у західних країнах використовують диверсифікацію ризиків банку, створення спеціальних резервів для різних установ, обмеження певних операцій, публічність звітів банків про фінансовий результат тощо. [15]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

   Отже, прибуток – це перетворена, похідна форма додаткової вартості, яка за кількісним аспектом є різницею між ціною товару і витратами капіталу на її виробництво.

   Прибуток – це частина додаткової вартості, виробленої і реалізованої, готової до розподілу. Фірма отримує прибуток після того, як втілена у створеному продукті вартість буде реалізована і набуде грошової форми.                                             Підбиваючи підсумки, що в умовах ринкової економіки отримання прибутку та забезпечення рентабельної діяльності – це необхідні чинники існування будь-якого суб’єкта підприємництва. Прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і відповідного збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.

   Оскільки банки України, та і взагалі кредитні установи, працюють у сфері ризику, то тут важко планувати і прогнозувати конкретно на певні періоди. Завдяки проведеному аналізу легше буде передбачити, які фактори можуть вплинути на розмір доходів, витрат і можливо уникнути негативного впливу деяких факторів на кінцевий результат діяльності банку – прибуток.

Отримання прибутку є  однією з основних цілей функціонування комерційних банків, оскільки рішення  більшості найважливіших завдань, що стоять перед ними, таких, як нарощування  величини власного капіталу, поповнення резервних фондів, фінансування капітальних вкладень, підтримка створеного іміджу, інших життєво важливих умов функціонування і розвитку, а також збільшення розміру виплачуваних дивідендів, вимагає постійного припливу грошових коштів, одним з основних джерел друге, є прибуток.

Як видно, з аналізу  діяльності ПАТ « Ощадбанк» на  сьогоднішній  день  банк  вважає,  що  має  суттєві  переваги  перед  комерційними  банками у сфері обслуговування населення регіонів країни через розгалужену мережу. Та нині  й  інші  установи,  передусім  –  найбільші  й  великі  банки  активно  розвивають  свою  мережу  та  опановують  цей  напрям  діяльності,  конкуруючи  з  банком  не  лише  щодо  рівня  процентних  ставок  і  тарифів,  а  й щодо  просування  послуг  на регіональному  рівні  через  розвиток  власної  мережі.  Тому  головним  завданням  банку  залишається  збереження  завойованих  позицій  на  регіональних ринках з метою підвищення прибутку як банку в цілому, так і його філій шляхом проведення виваженої політики щодо оптимізації мережі установ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 7.12.2000 р. № 2121- ІІІ ( з доповненнями від 18.12.2011, підстава 3394 – 17)
2. Алексєєв І.В. Маркетинг як інструмент аналізу банківської системи та підприємницької діяльності// Соціально-економічні дослідження в перехідний період.- Львів, 2010
3. Васюренко О.В. Банківські операції. Навчальний посібник – 4-те вид. – К.: Знання. – 2010
4. блюк О. Глобалізаційні процеси та участь іноземного капіталу у розвитку вітчизняних банках // Банківська справа. – 2009 – №2.
5. Дишлевич В.Л., Гречина І.В. Шляхи підвищення прибутковості комерційних банків – К.: - 2011
6. Живко З. Б. Банківська діяльність: Навч. посіб. - К.: Алерта, 2012.
7. Криклій О.А., Маслак Н.Г. Управління прибутком банку – Суми – 2009р
8. Крилова В.В., Крилова А.А. Перспективи консолідації банківського сектора України // Вісник Української академії банківської справи. – 2009р.
9. Копилюк О. І., Музичка О. М. Банківські операції: навч. посіб. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: ЦУЛ, 2012
10. Левандівський О. Т., Деметер П. Е. Банківські операції: навч. посіб. - К.: Знання, 2012. - 463 с. - Вища освіта ХХІ століття
11. Лумпов М.А Формула прибыли: подход к анализу и построению// Финансовый менеджмент – 2009 - №3
12. Лютий І., Юрчук О. Особливості глобального економічного середовища 
    діяльності банків // Вісник Національного банку України. – 2010– №4. - 
    С. 46–51.
13. Михайловська І. М., Олійник А. В. Банківські операції. Кредитно-модульний курс: навч. посіб. - Л.: Магнолія, 2011.
14. Примостка Л.О. Фінансовій менеджмент банку: Навч. посібник. – К.:КНЕУ, 2009 р.
15. Рибак О. Шляхи підвищення прибутковості банківського сектору в умовах нестабільного зовнішнього середовища [Електронний ресурс] / О.Рибак, Н.Галай. - URL: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/2009_1/Galay_109.htm
16. Савлук М.І., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф. та ін. Гроші та кредит: Підручник. – 4-те вид., перероб. і доп. / За заг. ред. М.І. Савлука. – К.: КНЕУ, 2008. – 744 с.
17. Савелко Т.В. Методичні підходи до аналізу та оцінки регулювання банківської діяльності/ Т.В.Савелко. Інвестиції: практика та досвід, 2011.- №20
18. Слобода Л.Я., Банах Ю.В. Класифікація ризиків зростання іноземного капіталу у банківській системі країни // Вісник Української академії банківської справи. – 2009. – №1 (24). – С. 97–104.
19. Філіпова О.О. Проблеми підвищення прибутку діяльності банків в сучасних умовах. – 2011
20. ХамицькаВ.С., СавінаЛ.О. Проблеми консолідації українського банківського ринку в умовах глобалізації // Економічний простір №23/2 2009.
21. Шаповалов А. Присутність іноземного капіталу в банківському секторі 
    України // Вісник Національного банку України. – 2011. – №4. – С. 2–7.
22. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навч. посіб. - Вид. 2-ге, стер. - К.: Знання, 2010
23. сайт « Ощадбанк» http://www.oschadnybank.com/ua/about/reporting/