Кінофотофонодокумент

     Найбільш  поширеним є таке визначення понття „кінофотофонодокумент” – документ, що містить зображальну і (або)звукову інформацію, яку фіксують і відтворюють відповідними технічними засобами.

     Порівнюючи із іншими документними джерелами інформації аудіовізуальні документи мають низку переваг: 

     – комплексна дія на різні аналізатори людини, що знижує вірогідність втрати інформації, неминучої при одноканальному сприйнятті;  

     – дозволяють адекватну фіксацію і тиражування образної і звукової інформації, тобто вербально-текстовими документами; 

     – забезпечують емоційну основу, ефект присутності при сприйнятті інформації.

     З метою визначення різновидів кінофотофонодокументів ми розглянули їх класифікацію. Дотепер не існує загальноприйнятої класифікації кінофотофонодокументів. Однак, 

     – за каналом сприйняття інформації, зафіксованої в документі, кінофотофонодокументи ділять на три види: візуальні; аудіальні;  аудіовізуальні; 

     – за способом документування також ділять на три види: кінодокументи, фотодокументи й фотодокументи; 

     – за матеріальною конструкцією кінофотофонодокументи можуть випускатися на бабіні, касеті, дискеті, стрічці, кадрі, касеті, компакт-диску.

     На  сьогоднішній день кінофотофонодокументи відіграють величезну роль і сучасне суспільство не мислить свого існування без звукозапису, кінематографа й телебачення, як масових комунікативних засобів спілкування, політична, соціальна, культурна та історична цінність яких незаперечна.

     З метою комплексного вивчення кінофотофонодокументознавсва ми розглянули загальну характеритику  різновидів аудіовізуальних документів: кіно-, фото-, фотодокументів. В основу аналізу покладені дві видоутворювальні ознаки:

     а) канал сприйняття інформації або  спосіб дії на органи чуття людини;

     б) спосіб документування інформації.

     Так, кінодокумент є одним з основних видів кінофотофонодокументів – це образотворчий або аудіовізуальний документ, створений кінематографічним способом.

     Кінодокументи класифікують за такими ознаками:

     – формою організації знятого матеріалу  – фільм, спецвипуск, кіножурнал, окремий кіно- і телесюжет, кінонарис, кінолітопис;

     – зовнішніми ознаками (за кольором та форматом)  – кольорові та чорно-білі, широкоекранні, широкоформатні на 35 мм, 16 мм;

     – жанровими особливостями  – хронікально-документальний, науково-популярний, навчальний, художньо-публіцистичний, художній, анімаційний, рекламний ролик.

     Основними видами кінодокументів є діа-, кіно-, відеофільм.

     Фотодокумент  – візуальний документ, що містить  одне або кілька зображень, отриманих  фотографічним способом. Він є  результатом документування за допомогою фотохімічного запису явищ об’єктивної дійсності у вигляді зображень.

     Фотодокументи класифікують за такими ознаками:

     – формою організації інформації  – окремий фотодокумент, що має самостійне смислове значення, фотонарис, фотоальбом;

     – зовнішніми ознаками – за кольором (чорно-білі та кольорові); за розміром (2,5 см*3,5 см, 6 см*6 см, 6 см*9 см, 9 см*12 см, 10 см*15 см та ін. ); носіями інформації – фотоплівка, фотопластинка, фотопапір, дисковий носій;

     – жанровими особливостями – хронікальні, портрети, пейзажі.

     Комплекс  фотодокументів становлять фотографії та діапозитиви.

     Фонодокумент  – аудіальний документ, що містить  звукову інформацію, зафіксовану  будь-якою системою звукозапису.

     Фонодокументи класифікують за такими ознаками:

     – змістом та жанровими особливостями  – запис подій громадсько-політичного і культурного життя, творів літератури і мистецтва, окремих виступів, спогадів, інтерв’ю тощо;

     – місцем запису – студійний, позастудійний, трансляційний;

     – системою звукозапису  – фонографічний, грамофонний, шоринофонний, оптичний, магнітний, цифровий;

     – носіями інформації  – восковий валик, грамофонний оригінал, грамплатівка, магнітна плівка, компакт-диск.

     До  фотодокументів відносять грамплатівки та фонограми.

     Аналіз  переваг та недоліків кінодокументів дозволив визначити, що як діафільми, кінофільми так і відеофільми мають низку позитивних і негативних рис, тому необхідно констатувати, що діафільми, кінофільми й відеофільми рівноправні у функціонуванні в середовищі соціальної документної комунікації.

   СПИСОК  ВИКОРИСТОНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Бездрабко В. В. З історії вивчення кінофотофонодокументів в України / В. В. Бездрабко. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vpnu/Ist/2009_15/Statti%2015/097-106.pdf.
2. Відбір на постійне зберігання аудіовізуальних документів: Методичні рекомендації / Держкомархів України; УНДІАСД;  ЦДКФФА ім. Г. С. Пшеничного;  Укл. : К. Т. Селіверстова, А. М. Шелест, О. Г. Саприкіна та ін.; редкол. : Н. О. Топішко, Т. О. Ємельянова, Г. І. Божук; рец. :  держархіви Вінницької, Волинської, Житомирської, Запорізької, Хмельницької обл. та  м. Севастополя. – К., 2010. – 64 с. 
3. Гребнева Я. Э. Роль аудиовизуальных документов в социальных коммуникациях –  [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://conf.sfu-kras.ru/sites/mn2011/thesis/s12/s12_02.pdf.
4. ДСТУ 2732 : 2004 „Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять”.  – К. : Держспоживстандарт України, 2005. – 32 с.
5. ДСТУ 2937-94 „Кінофотоматеріали. Терміни та визначення”.  – К. : Держстандарт України, 1995. – 72 с.
6. ДСТУ 4419 : 2005 „Документи аудіовізуальні. Терміни та визначення понять”.  – К. : Держспоживстандарт України, 2006. – 14 с.
7. Комова М. В. Документознавство / М. В. Комова. – Л. : Тріада плюс, 2007. – 294 с.
8. Кінофотофонодокумент. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://softacademy.lnpu.edu.ua/Programs/Dokumentoznavstvo/23.html.
9. Кушнаренко Н. Н. Документоведение : учебник. – 6-е изд., стер.  / Н. Н. Кушнаренко. – К. : Знання, 2005. – 459 с. 
10. Малюк О. Ю. Документознавство : навч. посіб. / О. Ю. Малюк Н. М. Лєсовець, Г. Ю. Єсаулова. – Луганськ, 2008. – 360 с.  
11. Макітан Л. П. Інформаційний потенціал кінофотовідеодокументів як історичного джерела / Л. П. Макітан // Український історичний журнал. – 2002. – № 5. – С. 34 – 49. 
12. Одинцова Л. В. Основы информационной культуры / Л. В. Одинцова, Е. К. Повесьма, Ю. Е. Полищук. – Владивосток, 2004. – 80 с.
13. Палеха Ю. І. Загальне документознавство : навч. посіб. для студ. вищ. навч. зал. / Ю. І. Палеха, Н. О. Леміш. – К. : Ліра-К, 2008. – 393 с. 
14. Подгорная  Н. И. Аудиовизуальные документы: требования к хранению / Н. И. Подгорная. –  [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.rba.ru/or/comitet/06/8/8.pdf.  
15. Пономарева О. Б.  Документоведение: учеб. пособие / О. Б. Пономарева. – Белгород : Кооперативное образование, 2004. –  158 с.