Автор работы: Пользователь скрыл имя, 13 Декабря 2013 в 01:38, реферат
Актуальність теми. Для задоволення своїх інформаційних потреб суб’єкти інформаційної діяльності використовують певні джерела інформації. А оскільки поняття “джерело інформації” вживається надзвичайно широко, то, щоб уникнути ускладнень у роботі, аналітику треба добре розуміти, яке змістове навантаження несе цей термін у кожному конкретному випадку. Згідно із Законом України “Про інформацію” “джерелами інформації є передбачені або встановлені Законом носії інформації: документи та інші носії інформації, які являють собою матеріальні об’єкти, що зберігають інформацію, а також повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи ”. У свою чергу, “документ — це передбачена Законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві” (Закон України “Про інформацію”)
У розділі 3, ми розглядали відправника повідомлень як першоджерело інформації, а отримувача повідомлень — як її кінцевого споживача. Як принципова схема, подібна модель заперечень не викликає. Але в реальному житті, і це знайшло своє відображення при розгляді місця джерел інформації в системі суб’єктно-об’єктних відносин інформаційної діяльності, комунікативні зв’язки між початковим виробником повідомлення і його кінцевим споживачем опосередковані зусиллями цілої низки суб’єктів-ретрансляторів, так званих інформаційних посередників.
Для конкретного споживача
такі посередники можуть відігравати
роль відправника повідомлень, слугувати
джерелом інформації. Таке ставлення споживача
цілком закономірне, оскільки нерідко
інформаційний посередник виступає непростим
ретранслятором повідомлень, надаючи,
таким чином, споживачеві певні інформаційні
послуги. Дуже часто інформаційний посередник
опрацьовує зібрані ним повідомлення,
виробляючи з них для споживача якісно
новий інформаційний продукт. Ступінь
такої переробки може коливатись у досить
широких межах: від порівняно простого
компонування повідомлень інформаційних
агентств у друкованих або електронних
засобах масової інформації до глибокого
аналізу та синтезу різноманітних матеріалів
у процесі надання клієнтові
Безумовно, вклад інформаційних посередників у створення нового інформаційного продукту, а також вплив посередників на можливу трансформацію змісту первинного повідомлення в цих випадках буде коливатись у досить широких межах.
Але в будь-якому разі суть і функції інформаційного посередництва залишатимуться незмінними. Його можна розглядати і як інституціональну форму організації джерел інформації. Адже для отримання зовнішньої інформації споживач дуже часто вдається до послуг тих чи інших інституцій, які, збираючи і переробляючи повідомлення, подають їх у формі різних джерел інформації: періодичних видань, телевізійних новин, консультаційних послуг тощо. Тому цілком закономірно, що аналіз різних джерел інформації доцільно здійснювати, враховуючи механізми функціонування відповідних інформаційних посередників.
До того ж аналіз джерел інформації доцільно здійснювати як з позицій відправника (адресанта), так і отримувача інформації (адресата). Адже мета та підходи до використання джерел інформації як повідомлення та (або) каналу зв’язку протилежними учасниками комунікаційного процесу можуть помітно різнитись між собою. Варто зазначити, що у цьому розділі ми розглядаємо зовнішні джерела інформації, тобто такі, що несуть суб’єкту (організації) інформацію ззовні. У процесі її переробки суб’єкт (організація) створює нову, вже внутрішню інформацію. Вона призначена як для суто власного споживання, і навіть може бути таємною, так і для товарно-грошового, інформаційного та іншого обміну з партнерами організації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ