Участь у цивільному процесі органів та осіб, яким за законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб

Для наочного відображення застосування цих засобів захисту права  власності права звернемося до судової  практики із цього питання. ¹

Розглянемо рішення Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області від 07.08.2012  року.  за справою №1601/4903/2012

Справа № 1601/4903/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2012 року Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді - Савічева В.О.

при секретарі - Штепа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  м. Кременчуці цивільну справу за позовом  заступника прокурора м. Кременчука в інтересах держави в особі  Кременчуцької центральної районної лікарні до ОСОБА_1 про відшкодування  витрат на стаціонарне лікування  потерпілого від злочину

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора  м. Кременчука, який діє в інтересах  держави в особі Кременчуцької  центральної районної лікарні звернувся  в суд з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину.        

 Позивач свої  вимоги обґрунтовує тим, що 30 листопада  2010 року близько 15.00 год. водій  ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ИЖ 27175» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Леніна в м.Кременчуці в напрямку до вул. Красіна грубо порушив вимоги п.п. 12.3, 18.1ПДР, виїхавши на перехрестя вул. Леніна та Красіна, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який переходив проїзну частину дороги по пішохідному переходу позначеному горизонтальною дорожньою розміткою «зебра».           

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні  ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи№20 від 30.02.2010 року відносяться  до тілесних ушкоджень середнього ступеню  тяжкості, котрі викликали тривалий розлад здоров»я.          

На лікування  потерпілого ОСОБА_2 затрачено 1853,07 грн. бюджетних коштів.

Прокурор просить  суд стягнути з ОСОБА_1 на користь  держави в особі Кременчуцької  центральної районної лікарні кошти  витрачені на стаціонарне лікування  потерпілого від злочину у  сумі 1853,07 грн. та понесені судові витрати  по справі.           

У судовому засіданні  представник позивача ОСОБА_3 позовні  вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені в позові.           

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечував.          

Суд, вислухавши пояснення  сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, знаходить, що позов підлягає  задоволенню.

Судом достовірно встановлено, що дійсно обставини, викладені в позові мали місце.

30 листопада 2010 року близько 15.00 год. водій  ОСОБА_1, керуючи автомобілем «ИЖ 27175» д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись по вул. Леніна в м.Кременчуці в напрямку до вул. Красіна грубо порушив вимоги п.п. 12.3, 18.1 ПДР, виїхавши на перехрестя вул. Леніна та Красіна, здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, який переходив проїзну частину дороги по пішохідному переходу позначеному горизонтальною дорожньою розміткою «зебра».

Внаслідок наїзду пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні  ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи №20 від 30.02.2010 року відносяться  до тілесних ушкоджень середнього ступеню  тяжкості, котрі викликали тривалий розлад здоров»я.

Постановою Автозаводського  районного суду м. Кременчука від 30.08.2011 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч 1 ст. 286 КК України на підставі Закону України «Про амністію» від 08.07.2011 року.           

З довідки від 17.02.2012 року виданої адміністрацією Кременчуцької  центральної районної лікарні  вбачається, що на лікування ОСОБА_2 затрачено 1853,07 грн. бюджетних коштів.

Ст. 1206 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позов  слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі  Кременчуцької центральної районної лікарні кошти витрачені на стаціонарне  лікування потерпілого від злочину  у сумі 1853,07 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача в корить держави слід стягнути судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 20, 36-1 ЗУ «Про прокуратуру», ст. 1206 ЦК України, ст. ст. 6,10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд  -

ВИРІШИВ:

Позов заступника прокурора м. Кременчука в інтересах  держави в особі Кременчуцької  центральної районної лікарні до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого  від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі  Кременчуцької центральної районної лікарні кошти витрачені на стаціонарне  лікування потерпілого від злочину  у сумі 1853,07 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської  області через міськрайонний  суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у  судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня  отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строків апеляційного оскарження, залишається  без розгляду, якщо апеляційний суд  за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

 

Суддя - Савічева В.О.

У справі, що розглядається, заступник прокурора м. Кременчука , звернувшись, в інтересах держави в особі Кременчуцької центральної районної лікарні до ОСОБА_1 використав свої повноваження передбачені Конституцією (ст.121), цивільно-процесуальним законодавствами (ст.45 ЦПК), законом "Про прокуратуру" (ст.36-1).

Як відзначалося вище, окрім процесуальних підстав участі ООЗП у справі, мають бути і матеріальні підстави. У цьому випадку матеріальними підставами були: про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, -   

Суд, вислухавши пояснення  сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, знаходить, що позов підлягає  задоволенню.

Судом достовірно встановлено, що дійсно обставини, викладені  в позові мали місце.

Як підсумок, слід відзначити, що у цій справі цілком очевидно реалізовано головну мету участі ООЗП у цивільних справах - підвищення ефективності відновлення прав та задоволення інтересів осіб, що позбавлені можливості самостійно захищати свої права. По-перше, з ОСОБА_1 в користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 214 грн. 60 коп.

 По-друге, за  допомогою цього правового інституту,  були задоволені законні інтереси  - з ОСОБА_1 стягнути на користь держави в особі Кременчуцької центральної районної лікарні кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину у сумі 1853,07 грн.

 

_{Висновки}

 

Розглянувши та проаналізувавши  деякі елементи та особливості інституту  участі у цивільному процесі органів  та осіб, яким надано законом право  захищати права, свободи та інтереси інших осіб, можна зробити деякі  висновки.

Головна мета участі вищезгаданих органів і осіб - це захист прав, свобод та інтересів інших осіб, що самостійно не в змозі реалізувати це право. Через такий захист реалізується глобальна функція цього цивільно-правового  інституту - підвищення ефективності судового захисту, що є, зокрема, одним із завдань  Загальної декларації прав людини (ст.8). При цьому законодавець не створює  виключного переліку матеріальних підстав  для вступу "захисників" у справі. Зокрема, прокурор самостійно на власний  розсуд визначає та аргументує свою участь. Це можуть бути, наприклад, вік, стан здоров’я або як у вищерозглянутій справі - матеріальне положення особи, права, якої порушено.

Слід зауважити, що участь ООЗП у цивільному процесі може бути не лише факультативною (наприклад, на розсуд прокурора), але й обов’язковою (наприклад, у справах з усиновлення). Таким чином, законодавець надав  особливу увагу інтересам найбільш незахищених учасників правовідносин (усиновлюваним). У той же час важливо  наголосити на відокремленій та незалежній одна від одної участі особи-"захисника" та підзахисного. На відміну, наприклад, від законного представництва, де представник заміщує особу, яку  представляє, у ООЗП не має змоги  діяти без врахування або всупереч думці підзахисної особи. Таким  чином, реалізовуються принципи диспозитивності  та демократичності цивільного процесу.

Інститут участі у цивільному процесі органів та осіб, яким надано законом право захищати права, свободи  та інтереси інших осіб реалізує фундаментальні правові принципи гуманізму та вільного доступу людини до судового захисту.

 

_{Список  використаних джерел та літератури}

 

1. Конституція України. // Відомості Верховної Ради України від 28.06.1996 - 1996 р., № 30, стаття 141
2. Загальна декларація прав людини 1948 р. // Голос України вiд 10.12.2008 - № 236
3. Сімейний кодекс України. Закон від 0.01.2002 № 2947-III // Відомості Верховної Ради України вiд 31.05.2002 - 2002 р., № 21, стаття 135
4. Цивільний кодекс України. Закон вiд 16.01.2003 № 435-IV // Відомості Верховної Ради України вiд 03.10.2003 - 2003 р., № 40, стаття 356
5. Цивільний процесуальний кодекс України (редакція вiд 12.06.2009). Закон вiд 18.03.2004 № 1618-IV // Відомості Верховної Ради України вiд 08.10.2004 - 2004 р., № 40, / 40-42 /, стор.1530, стаття 492
6. Закон України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-XII // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 05.02.1991 - 1991 р., № 6, стор.37
7. Закон України "Про захист прав споживачів" вiд 12.05.1991 № 1023-XII // Відомості Верховної Ради УРСР вiд 23.07.1991 - 1991 р., № 30, стор.379
8. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 08.10.1991 - 1991 р., № 41, стаття 546
9. Закон України “Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України вiд 31.12.1991 - 1991 р., № 53, стаття 793
10. Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15.09.1999 № 1045-XIV // Відомості Верховної Ради України вiд 12.11 1999 - 1999 р., № 45, стаття 397
11. Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23.12.1997 № 776/97-ВР // Відомості Верховної Ради України вiд 13.05.1998 - 1998 р., № 20, стаття 99
12. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" 15.05.2006 № 3 // Сайт Верховного Суду України (http://www.scourt.gov.ua/)
13. Постанова Пленуму Верховного Суду України “ Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції ” від 12.06.2009 № 2 // Вісник Верховного суду України 2009 р., № 8, стор.3.
14. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30.03.2007 № 3 // Вісник Верховного суду України 2007 р., № 5, стор.7
15. Ухвала судової колегії в цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.1997 р. // Вісник Верховного суду України - 1997 р., № 3
16. Цивільний процесуальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Богатиря В. В. – К. : «Видавничий дім «Професіонал», 2012. – 752 с. 
17. Штефан О.О. Цивільне процесуальне право України: навч. посібн. -К.: Юрінком Інтер, 2009.
18. Рішення Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області від 07.08.2012  року.  за справою №1601/4903/2012.

¹ Використано Єдиний державний реєстр судових рішень Державної судової адміністрації України, створений згідно закону “Про доступ до судових рішень” від 22.12.2005 р. (http://reyestr.court.gov.ua)