Поняття, ознаки та особливості господарського законодавства

      6. рішення органів місцевої влади та місцевого самовряду­вання.

Органи місцевої влади та місцевого самоврядування, які уп­равляють майном, що є в комунальній власності, мають право затверджувати програми соціально-економічного та культурно­го розвитку, встановлювати місцеві податки та збори, утворюва­ти, реорганізовувати та ліквідовувати комунальні підприєм­ства, організації й установи, а також здійснювати контроль за їх діяльністю, у тому числі й господарською, вирішувати інші пи­тання місцевого значення. З метою забезпечення цьо­го їм надане право в межах своєї компетенції «...приймати норма­тивні акти та інші акти у формі рішень, ...які набувають чинності з дня їх оприлюднення або в більш пізній строк, указаний або встановлений Радою для цих рішень».

Щодо нормативних актів місцевих органів виконавчої вла­ди (місцевих державних адміністрацій), то відповідно до ct. 6 Закону України від 9 квітня 1999 року «Про місцеві державні адміністрації» Голова місцевої державної адміністрації має право в межах своїх повноважень видавати розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів — накази.

По суті, усі зазначені вище документи — це різновиди підзаконних нормативно-правових актів, які є обов'язковими для виконання як самим органом місцевого самоврядування, так і всіма громадянами, підприємствами, установами та органі­заціями, незалежно від форм їх власності, громадськими об'єд­наннями та посадовими особами, що знаходяться та функціо­нують на території, на яку розповсюджується повноваження органів місцевого самоврядування й виконавчої влади;

      7. акти органів судової гілки влади (рішення, ухвали, на­

кази, вироки тощо), у переважній більшості не створюють нових нормативних актів, але їх неухильне та точне виконання є обов'язковим для усіх громадянам, підприємств, установ та організацій, незалежно від форм їх власності, громадських об'єднань та посадових осіб усіх рівнів. Особливе місце серед судових рішень займають рішення, ухвалені Конституційним Судом України, які «є обов'язковими до виконання на тери­торії України, остаточними й не можуть .бути оскаржені» «...у законодавчих актах, тобто фак­тично такі рішення набувають сили конституційного закону;

      8. договірні норми (локальні джерела права).

До джерел господарського права належать також докумен­ти, що приймаються на індивідуальному (локальному) рівні, тобто встановлюють обов'язкові до дотримання та виконання правила для певного кола учасників господарської діяльності. До таких документів належать статути суб'єктів господарської діяльності, різного роду господарсько-правові та інші види до­говорів, угод, контрактів, правила внутрішнього трудового розпорядку та інші документи. Ці локальні акти можуть вклю­чати як положення чинного законодавства, або містити поси­лання на них, так і містити інші відомості, що не суперечать чинному та встановлюють додаткові, ніж чинне законодавство, права та обов'язки для осіб, на яких розповсюджуються поло­ження локальних норм.

      Законодавчі та нормативно-правові акти крім того, можуть класифікуватися за обсягом правовідносин, що ними регулю­ються, а також за колом осіб, для яких вони призначені. За ци­ми ознаками джерела господарського права поділяються на:

*     загальні, тобто  такі, які встановлюють основні  положення (принципи) правового регулювання  тієї чи іншої сфери діяль­ності. Наприклад, Глава 4 «Господарська комерційна  діяльність (підприємництво)» Господарського кодексу України встановлює загальні положення щодо права фізичної особи на здійснення господарсько-комер­ційної (підприємницької) діяльності. Вона визначає поняття та принципи, організаційно-правові форми та загальні гарантії що­ до здійснення підприємницької діяльності та інші положення;

*   спеціальні, тобто  такі, які визначають своєрідні (специ­фічні, особливі) положення правового регулювання тієї чи іншої сфери діяльності. Наприклад, Закон України «Про господарські товариства» є спеціальним щодо Глави 9 «Господарські товари» Господарського кодексу України.

      У разі, якщо загальний нормативний акт суперечить поло­женням спеціального нормативного акта рівної юридичної сили, то застосовуються положення спеціального нормативного акта. Якщо відповідні правовідносини регулюють одночасно два рівнозначних за своєю юридичною нормативних акти, то вико­ристовуються положення останнього за датою набрання ними чинності.

 

 

 

 

 

        

 

 

 

 

 

                 3. ФУНКЦІЇ ГОСПОДАРСЬКОГО ЗАКОНОДАВСТВА.

      Господарське законодавство виконує цілий ряд функцій спрямованих на захист інтересів, додержання норм і правил підприємцями, розвиток всіх видів господарської діяльності, а саме:

- встановлює правові основи  державного нагляду за додер­жанням  стандартів, норм і правил суб'єктами  підприємницької діяльності (підприємцями), визначає їхню відповідальність за порушення цих стандартів, норм і правил;

- спрямоване на захист  інтересів народного господарства  і

громадян України, має на меті сприяння науково-технічному та

економічному прогресу на основі використання результатів вимірювань гарантованої точності, виражених у тих одиницях, що допускаються до застосування, і створення сприятливих умов для розвитку міждержавних зв'язків;

- визначає правові та  економічні основи систем стандартизації  та сертифікації, встановлює організаційні  форми їхнього функціонування  на території України;

- встановлює правові основи  державного контролю за видо­буванням, виробництвом, використанням, обігом, обліком і збе­ріганням дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та кон­тролю за операціями з ними.

     Законодавство про господарські суди та господарський про­цес визначає організацію та діяльність господарського суду — незалежного органу у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також організацію та діяльність міжнародного ко­мерційного арбітражу (третейського суду) щодо вирішення спорів, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв'язків.

 

 

 

 

 

 

                                                      ВИСНОВОК

       Господарське законодавство є системою економічних та правових норм, які регулюють різноманітні сторони функціонування народногосподарського комплексу України. Поняття "господарське законодавство" охоплює як господарські закони у власному значенні, так і інші нормативні акти з питань господарської життєдіяльності. Це законодавство включає в себе і так зване відомче господарське законодавство. До відомчих нормативних актів належать у такому разі ті, що мають нормативну силу стосовно прав та обов'язків суб'єктів господарських відносин. Це нормативні акти міністерств, державних комітетів, інших органів виконавчої влади, які здійснюють державне управління економікою. Поняття господарства може співпадати з поняттям виробництво і економіка, якщо за межі господарського виробництва винести майнові і немайнові відносини, пов’язані з веденням домашнього господарства (відносини між членами сім’ї). Господарське право зосереджує увагу на відносинах, що виникають між юридичними особами, їх органами управління, державними суб’єктами підприємницької діяльності.

     Предметом цих відносин в процесі господарської діяльності є чисельні організаційні та майнові відносини, що виникають і реалізуються між юридичними особами незалежно від їх форм власності; між ними та органами державного управління або відносини між органами управління.

     Господарське законодавство в Україні динамічно й постійно змінюється, активно адаптується до соціально-економічних перетворень, удосконалюється. Тому потрібно постійно відслідковувати зміни в ньому.

 

 

 

 

 

 

 

                                     СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. В.І. Лебеденко, Р.О. Коніжай, „господарське законодавство”, навчальний  посібник для дистанційного навчання, Київ: „Університет Україна”, 2006 р.

 

2. В.С. Щербина „Господарське  право”, Київ: „Юрінком-Інтер”, 2003 р.

 

3. „Господарський кодекс  України”, Київ: „Кондор”, 2003 р.