Интелектуальная собственность. Авторские права

Багато  хто з них, цього, власне, не приховують і самі автори, є контамінаціями попередніх текстів. З'являється і  так звана «авторська маска», сама Дж. Роулінг, як головний центр всіх нарративів подібного типу (симптоматичні  в цьому плані так звані  дисклеймери–попередження про авторські  права, що містять відмову від  них такою формулою : «Всі права  передаю тіточці Джоан»).

Ставлення до характеру використовування Роулінг  фольклорних архетипів цілком серйозне. Отже, на мою думку, тут збережено  такі з них:

• мотив безневинно-гнаного персонажа  в традиційній для оригіналу формі: літнє перебування Гаррі у родичів-чарівників;
• ліс як вхід в «інший світ», місце випробування і отримання героєм помічників  заміщається якими-небудь субститутами: підземелля, кладовище.
• Роль «оригінальних помічників» (за В.Я. Проппом)  слабшає: або підлітки самостійно виходять з складних ситуацій, або вирішальна роль помічника тільки мається на увазі, але не описується. З'являються нові помічники, часто це другорядні персонажі (наприклад, сусідка Дурслей місіс Фігг);
• використовування мотивів змієборства і початкового супротивника. Як правило, герой не здобуває остаточної перемоги. Гаррі б'ється не з самим Волан-де-Мортом, а з менш значущими персонажами, що наділяють його атрибутикою: змій на фамільному гербі Малфоєв, їхня спорідненість із Слізеріном. 
• Акцентується у фан-фіках і мотив початкового супротивника: палички героя і його супротивника абсолютно ідентичні, герой і його супротивник зв'язані між собою  невдалим прокляттям, в крові супротивника Гаррі міститься  кров хлопчика (див. “Draco Dormiens”), їх предки зв'язані ворожнечею тощо. Тоді як в одних текстах Гаррі б'ється лише з «тінню» свого початкового ворога (Пожирачами Смерті, монстрами, кошмарними сновидіннями), в інших він  виявляється віч-на-віч зі своїм ворогом, при цьому образ хтонічного персонажу отримує подальший розвиток: «Рука Волан-де-Морта ковзнула зі швидкістю змії», «Рука Темного Лорда була сухою, як шкіра ящірки. У нього взагалі не було пульсу».

Нові  сюжетні повороти спричиняють появу  нових чудових речей і заклинань, проте, на рівні зі старими, вони відіграють провідну роль у сприйнятті вигаданого світу як «реального».

Таким чином, в «авторських» фан-фіках  фольклорні архетипи (правда, генетично  пов'язані не з картиною світу  традиційної культури, а зі світом Роулінг) зберігаються через різні  причини: прагнення створити текст, близький до оригінального повноцінно продовжити його.

Великий інтерес представляє група фан-фіків, у процесі створення яких є  видимою фольклорна модель інтертекстуальності. Вперше вона позначена знову-таки ще у працях В.Я. Проппа, якого я вже  згадував на початку роботи: існування  багатьох варіантів одного сюжету вчений пов'язував «із потребою розкриття  народного задуму у всій його повноті»[13].

Початковим  для вербального тексту, на його думку, є значення, семантичне ядро або «задум». Розширюючи зміст даного терміну, Б.Н. Путілов запропонував розглядати «задум» як якийсь «передтекстовий стан традиції, з якого можуть народжуватися пучки задумів» [14].

Нарешті, С.Ю. Неклюдов висунув ідею дотекстового статусу традиції або «авантексту» (тобто, всього того, чому належить реалізуватися у виконанні). Фан-фіки другої групи і виникають із прагнення авторів реалізувати повністю задум Роулінг: «проявити» всі ланки оповідання і пов'язаних з ними персонажів, хід дії, його початок, розвиток, кінець тощо.

Так з'являються фан-фіки, пов'язані 

1. з уведенням нових персонажів (нові учні і вчителі, персонажі з інших фільмів і книг, українські школярі) або нових соціальних ролей «старих персонажів» (Герміона в ролі борця із силами зла);
2. спробою відтворити передісторію героїв (дитинство Волан-де-Морта, відносини старшого покоління магів, вчителів, батьків);
3. фантазіями на тему особистісних відносин, переважно романтичного або еротичного характеру, де частіше за все фігурують такі персонажі: Гаррі Поттер — Драко Малфой, Гаррі Поттер — Герміона, Герміона —Драко, Герміона — Снейп, Дамблдор — МакГонагалл тощо.

Цікаво, що саме в цій групі фан-фіків  відбувається руйнування фольклорних  архетипів: розробляється  ідея  синкретичної природи Добра і  Зла, яка часто укладена в милуванні  «темної сторони», «світлом» і  навпаки (див. фан-фіки: «Піймати», «Ангели» тощо); негативний персонаж отримує  риси романтичного героя, а позитивний у свою чергу – втрачає цілісність. Численними є тексти, в яких, наприклад,  робиться спроба викрити Гаррі як «універсального героя»: в анекдотичній формі обігрується прізвисько Гаррі  «Хлопчик, який вижив» і  «знаки смерті»  — шрам на лобі:

• Гаррі Поттер прокинувся посеред ночі. У нього болів шрам. Добре, що Хлопчик, який вже десятий рік поспіль дивився рекламу і мав під рукою пачку модного "упсарину". Таблетки заспокоювали біль в будь-якій частині тіла, не впливаючи на весь організм. Гаррі випив таблетку і знову заснув (усувається магічна мотивація болю).
• Гаррі Поттер прокинувся посеред ночі.  У нього знову болів шрам. Палав, як вогонь, в бойскаутському таборі перед від'їздом додому. Що робити? Чого він болить? Гаррі витягнув ногу з-під ковдри і почав роздивлятися шрам. Він нагадував велику круглу пляму. Власне, шрам був ще свіжий: тиждень тому на уроці з догляду за магічними тваринами Гаррі обпалив соплохвіст. Гарі, як виявилося, уперся в пружину ліжка, яке вибилося із-під матрацу, і відлежав собі ногу в тому місці, де був шрам. Хлопчик-живчик поправив матрац і заснув багатирським сном (магічна мотивація замінюється буденною).

В деяких текстах Гаррі предстає в  комічному світлі або взагалі  не фігурує. Читачеві повідомляється, що  подвиги просто-таки  приписуються йому  або ж вони чиста випадковість. Відбувається зниження образу Героя — Гаррі предстає як  підліток з типовими для цього віку проблемами: проблемна шкіра, психологічна криза тощо.

Для текстів цієї групи характерне гранично іронічне ставлення до дарувальників  і помічників (особливо це стосується фігури Дамблдора і МакГонагалл). «Темні опоненти» дарувальників (Снейп, Люціус Малфой, Аргус Філч),  навпаки, наділяються несподівано привабливими якостями і навіть  виконують  функцію дарувальників.

Піддаються  осміянню і супротивник героя:

• Про те, що він біля входу в Таємну Кімнату, Гаррі Поттер здогадався по величезному кольоровому напису: "З мангустами вхід суворо заборонено!!!" (іронічне зняття заборони).

Темна ніч. Волан-де-Морт тягне за собою  Гаррі в Заборонений Ліс. Той  відбивається щосили, кричить, плаче, дряпається. Волан-де-Морт не витримав, зупинився  і питає у своєї майбутньої жертви:

- Ну чого ти кричиш? Чого ти  плачеш?

Гарі:

- Мені жахливо! Тут так темно! 

Волан-де-Морт:

- Ось-ось. А ти уявляєш, як  я повертатимуся один?- (надання  героям нехарактерних для них  якостей).

Проте в текстах іншого типу він  часто предстає і як нещасна людина, жертва обставин, підліток із «важким  дитинством».

Існують також міні-фіки, зміст яких може розглядатися як один з вищезгадуваних, проте їх автори пропонують віднести свої творіння до «аудіо-фіків» (віршовані  твори на мотив відомої «попсової  композиції») або «кліп-фіків» (твори  з дескриптивним елементом).

Отже, в останні десятиріччя ХХ –  на початку ХХІ століття особливу популярність починають набувати твори, що формують «нову реальність» –  світ незвичайних пристрастей, величі, краса і благородства — на основі універсальних фольклорних архетипів. Саме вони забезпечують читачеві радість  пізнавання, підтверджують упевненість  в добробутному результаті глобальних драматичних колізій.

«Фольклоризм» подібних творів є очевидним, і разом  він одержує новий напрям і  розвиток:

1. твори Толкієна, Роулінг, а також представників української, російської культури фентезі стають культовими, породжують нові субкультурні течії і відповідно різножанрову літературу «фан-фікшн»;
2. фольклорні архетипи проникають у свідомість їх носіїв опосередковано (якщо для романів Роулінг «авантекстом» є казково-міфологічний універсум народної традиції, то для субкультур їх прихильників сам роман Роулінг не що інше як «матриця» для тем, мотивів, сюжетів, образів, прийомів);
3. в залежності від жанру (slash, het, agnst, гумор, драма) ставлення до фольклорних архетипів є неоднозначним: від серйозного, в рамках пропонованого автором сакрального характеру твору до пародійного осмислення, іронічного трактуванню сюжетів, образів і прийомів.

Вивчення  «колообігів» архетипів дозволяє встановити, як субкультура ГП інтерпретує загальний культурний код, чи схильна вона до відновлення або руйнування традицій «початкової культури».

Знаходить себе і тенденція, що властива постмодерністській свідомості взагалі, — від руйнування мовних (що ототожнюються із розумовими) стереотипів сприйняття до пошуків  нового синтезу. Неусвідомлено використовують і окремі прийоми постмодерністського  письма: інтертекстуальність, подвійне кодування з його установкою на масового і досвідченого читача-глядача одночасно, звернення до «авторської маски» тощо.

 

 

Література:

 

1. Лотман Ю.М. Массовая литература как историко-культурная проблема// О русской литературе. СПб., 1997. – С.820
2. Каргин А.С, Хренов Н.А. Традиционная культура на рубеже XX- XXI веков (о целях и задачах альманаха «Традиционная культура»)// Традиционная культура. 2000. – №1. – С. 8
3. Бернштейн Б.М. Искусствоведческие аспекты изучения традиционной культуры// Традиционная культура. 2000. – №2. – С.13
4. Каргин А.С, Хренов Н.А. Традиционная культура … М., 2003. – С. 8
5. Эпштейн М.Н. Постмодерн в России. Литература и теория. М., 2000. – С. 280
6. Бернштейн Б.М. Искусствоведческие аспекты … М., 2001. – С.14
7. Литературная энциклопедия терминов и понятий/Гл. ред. и сост. А.Н.Николюкин. М., 2003. СПб. – С.60
8. Fan-fiction: a User’s Guide. Інтернет-публікація (www.bbc.co.uk/dna/h2d2/A632062).
9. Литературная энциклопедия терминов и понятий/Гл. ред. и сост. А.Н.Николюкин. М., 2003.
10. Колберт Д. Волшебные миры Гарри Поттера. М., 2002. – С.124
11. Тут і далі цитати англійською за виданням Rowling J. K., Harry Potter and the Sorcerer’s stone. Scholastic Inc., 1999.
12. Колберт Д. Волшебные миры. – М., Генезис, 2004. – С. 119
13. Пропп В.Я. Русский героический эпос. 2-е изд., доп. – М., 1958. – С. 20-23
14. Путилов Б.Н. Фольклор и народная культура. – СПб., 1994. – С.194
15. Юнг К.-Г. Проблемы души нашего времени. – М.,1996.

 

¹ Всі цитати з російськомовних чи англомовних бібліографічних джерел, використані у цій роботі, я подаю українською мовою у власному перекладі.

² Тут і далі подаю власний український переклад цитованих фраз.

³ «Нік» (від англ. – nick, «прізвисько») – псевдонім учасників спілкування у віртуальному просторі, в даному випадку авторів фан-фіків.