Характеристика морфогенетичних особливостей і агрономічного потенціалу дерново-підзолистого ґрунту

 

Баланс гумусу – дефіцитний, витрати  гумусу перевищують йог новоутворення.

Дефіцит гумусу становить 0,6 (1-0,4) т/га. Для забезпечення бездефіцитного балансу  необхідно щорічно вносити органічні добрива.

Для покриття дефіциту у 0,6 т/га, або 600 кг/га необхідно 11-12 т/га гною.

 

 

 

 

 

 

 

2.5 Заходи, спрямовані  на підвищення родючості ґрунту

На дерново-підзолистих  ґрунтах вирощують такі сільськогосподарські культури - озиму пшеницю, льон, кукурудзу, кормові буряки, конюшину та ін. Супіщані ґрунти можуть бути використані під сади. Вони є добрими під черешню. Дерново-підзолисті легкосуглинкові ґрунти є цілком задовільні під плодові насадження.

На дерново-підзолистих  ґрунтах також застосовують систему різноглибинного обробітку. На ґрунтах з достатнім гумусово-елювіальним горизонтом орють під просапні на 28-25 см, під інші культури сівозміни - на 18-20 см. На поверхнево-оглеєних відмінах застосовують ґрунтопоглиблення до 28-30 см. Оранка, як і на піщаних ґрунтах, поєднується з мілким і поверхневим обробітком дисковими боронами і плоско різними знаряддями в залежності від вирощуваних культур, ступеня забур'яненості поля і погодних умов.

З добрив на цих  ґрунтах перевага надається підстилковому гною і торфокомпостам. Для приготування компостів використовують безпідстилковий гній, гноївку і сечу тварин, пташиний послід та ін. Гній та компости застосовують в нормах від 20 до 40 т/га і більше переважно під просапні культури та озиму пшеницю.

В господарствах, де мало гною, чи на віддалених полях слід залишати солому з компенсацією азотної недостачі, використовувати посіви люпину та інших сидератів на зелене добриво.

В польових сівозмінах на дерново-підзолистих ґрунтах обов'язковим є посів багаторічних трав. Вони сприяють нагромадженню в ґрунті органічних речовин, рухомих сполук азоту, фосфору, калію, кальцію, магнію та ін. Покращуються водно-фізичні і фізико-хімічні властивості, посилюються мікробіологічні і біологічні процеси, що позитивно відбивається на врожайності вирощуваних культур.

Одним із обов'язковим  агрозаходів для дерново-підзолистих  супіщаних та легкосуглинкових ґрунтів є вапнування. На таких ґрунтах норми вапна дещо вищі ніж на піщаних і глинисто-піщаних різновидах. Вони відповідають 0,75 норми вапна за гідролітичною кислотністю. їх застосовують раз у 8-10 років у сівозмінах з люпином, льоном і картоплею безпосередньо під передпосівну культивацію зябу під ці культури. Вапно можна вносити під оранку зябу під попередники або перед попередники, кормових коренеплодів, конюшини чи кукурудзи. Для вапнування застосовують доломітове борошно, лучний мерген, м'яку крейду, вапнякові туфи та ін.

Гній у  тому ж полі, що й вапно, можна  вносити, коли рН_КCL ґрунту нижче 5: коли цей показник вище 5, краще давати їх у різних полях сівозміни.

З мінеральних добрив найбільшу потребу сільськогосподарські культури відчувають в азотних і  калійних, в меншій мірі у фосфорних. На фоні гною і вапнування співвідношення NPK в сівозміні слід підтримувати відповідно 1,0:0,8:0,9, проте для окремих культур співвідношення може бути іншим. Так, для озимої пшениці найкраще співвідношення NPK буде 1,4:0,7:1,0, а для картоплі 0,5:0,2:1,0.

Важливими агротехнічними заходами є поглиблення орного шару та його окультурення. При поглибленні орного шару слід враховувати біологічні особливості культур. Добре реагують на поглиблення орного шару люцерна синя, конюшина червона, кормові боби, середня реакція на глибокий обробіток у кукурудзи, картоплі, тимофіївки.

В добре окультуреному орному шарі збільшується вміст гумусу, елементів живлення, зберігається волога опадів, набувають більш інтенсивного розвитку біологічні процеси, зменшується кислотність. В результаті суттєво зростає ефективність всіх агротехнічних заходів і створюються умови для отримання високих і стійких врожаїв.

 

 

 

 

 

 

Висновки

Дерново-підзолисті ґрунти Полісся  мають переважно легкий гранулометричний склад: це піщані, глинисто-піщані та супіщані ґрунти. Від гранулометричного складу ґрунтів залежить їх фізичні властивості.

 Щільність складення орного  шару дерново-підзолистих ґрунтів  вища за оптимальну і становить  від 1,40 г/см до 1,55 г/см . Дерново-підзолисті ґрунти мають низьку вологоємкість, підвищену водопроникність і дуже низьку гігроскопічність.

 Для дерново-підзолистих ґрунтів характерна низька ємність катіонного обміну. Вони бідні на кальцій, магній та поживні речовини. Реакція ґрунтового розчину кисла.

Дерново-підзолисті ґрунти характеризуються низьким вмістом гумусу, який знаходиться переважно в гумусо-елювіальному горизонті. В елювіальному горизонті його кількість різко зменшується. У складі гумусу вміст фульвокислот переважає над вмістом гумінових кислот.

Істотним недоліком є кисла  реакція ґрунтового розчину і недостатній вміст поживних речовин. Також дуже низьким є вміст рухомих сполук фосфору.

Внаслідок вапнування цих ґрунтів  частково нейтралізується кислотність  ґрунту. Ще одним заходом підвищення родючості є періодичне поглиблення  орного шару. При цьому вносять органічні добрива або приорюють сидеральні культури.

У сівозмінах органічні добрива  вносять через кожні 3-4 роки.

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік посилань

1. Почвоведение / И.С. Кауричев, Н.П. Панов, Н.Н. Розов и др.- М. Агропромиздат,1989.- 719с.

  2  ГолубевИ.Ф. Почвоведение с основами геоботаники.– М.: Колос, 1982,

360 с.

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

 666666666666666666666 3 Атлас почв Украинской ССР/Под ред. Н.К. Крупского и Н.И. Полупана. – К.: Урожай. – 1979. – 159 с.

4. Губарев В.К. География Украини : Справочник школьника и студента. – Донецк: ООО ПКФ «БАО», 2005. – 480 с.

777777777777777777777777777!Ковалева В.О. Ґрунти Запорізької області. – Дніпропетровськ: Промінь. – 1969. – 60 с.

5. 88888888888888888Клімат України/ за ред. В.М. Ліпинського, В.А. Дячука, В.М. Бабіченко. – К.: Видавництво Раєвського. – 2003. – 343 с.
6. Ґрунтознавство з основами геології . Підручник.. /І.І. Назаренко,
7. С.М. Польчина, Ю.М. Дмитрук та ін.– Чернівці : Книги ХХІ, 2006.- 504с.
8. Ґрунтознавство з основами геології.  Навчальний посібник /О.Ф. Ігнатенко, М.В. Капштик, Л.Р. Петренко та ін. – К.: Оранта, 2005.- 648с.
9. Полупан М.І., Соловей В.Б., Кисіль В.І., Величко В.А. Визначення еколого-генетичного статусу та родючості грунтів України : Навчальний посібник. – К. : Колобіг, 2005.- 304с.
10. Практикум по почвоведению. /Под.ред. проф. И.С. Кауричева.- М.: Агропромиздат, 1986. – 180с.
11. Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії. /За ред.. В. П.ю Гудзя. –К. : Центр учбової літератури,2007.- 336с.
12. Полупан М.І , Соловей В.Б., Величко В.А. Класифікація грунтівУкраїни. – К. :Аграрна наука,2005.- 300с.
13. Почвоведение. Учеб. для ун-тов.В 2 ч. /Под. ред. В.А. Ковды, Б.Г. Розанова. –М. :Высш. Шк.. ,1988. – 400с.
14. Почвы Украины и повышение их плодородия. Т. 1. Экология, режимы и процессы, классификация и  генетико-производственные аспекты. / Под ред. Н. И. Полупана. К. Урожай,1988. –