Історико - культурна спадщина України і розвиток пізнавального туризму

Оцінка сучасних пам'яток архітектури (IX), куди можуть входиги окремі житлові, виробничі, культурні, освітянські, спортивні та інші споруди або їх групи, зводиться до рівня використання найновіших технічних засобів у будівництві та стан їх атрактивності в сучасному архітектурно-ландшафтному середовищі.

Великою популярністю серед туристів користуються вироби народних майстрів. Найбільш повно  вони представлені в експозиціях  музеїв, які часто відвідують відпочиваючі. Разом із тим туристи дуже зацікавлені  у придбанні художніх виробів  ручного виготовлення.

У шкалі оцінок "Професійні художні промисли" (X) і "Народні художні промисли" (XI) первинними показниками виступають як кількість професійних майстрів і народних умільців, що мають експозиції власних творів, так і наявність  музейних експозицій, що складені з художніх творів професійних майстрів, або з творів народних умільців. Останні оцінені найвищим балом.

Значний вплив  на підвищення туристично-пізнавальної аттрак-тивності поселення, району має  наявність та рівень зосередження етнографічних пам'яток.

Український народ  володіє колосальним духовним потенціалом, який зосереджений в традшгшній культурі, зокрема в матеріальній. Особливо це видно у традиційному хліборобстві (на етнічних територіях України населення  справіку займалось не лише обробітком землі, а й тваринництвом, допоміжними заняттями і промислами). Праця на землі вимагала певних знарядь (для оранки, збору зернових і т.п.), технологій її обробітку, догляду за культурами і зберігання врожаю.

Пам'ятки матеріальної культури, які найкраще представлені у експозиціях етнографічних музеїв, музеїв народної архітектури і побуту (у запропонованій системі оцінок саме музеям із такими експозиціями присвоєно найвищий бал - "5"), відображають не лише матеріальний процес, а й абстрагують такі елементи хліборобства як культ землі, магія слова, магія предмету. Тобто у цілісній системі народно-градиційної культури будь-яка речова пам'ятка є органічною єдністю матеріального і духовного.

Серед ЖТР окремим  блоком виділяються пам'ятки фольклору (ХШ). Саме слово "фольклор" перекладається з інших мов як народна мудрість, усна творчість.

Український фольклор складається з віршового і  прозового підрозділів. Якщо віршування найкраще виражено у пісенності, то проза об'єднує такі жанри усної  творчості як казки, легенди, перекази, усні оповідання, анекдоти.

Поширення окремих  видів або жанрів фольклору створює  привабливий фон для території. Так, календарні обрядові пісні дуже пов'язані з трудовою діяльністю людини і вони обов'язково виконуються, наприклад, під час свят першого вигону худоби на полонину в рекреаційному регіоні Карпат; не менш цікавими є календарні пісні новорічного циклу - колядки і щедрівки, які хоч і мають повсюдний характер, але найурочистішими вони виконуються в Карпатах під час Новорічно-Різдв'яних карнавалів, фольклорних фестивалів тощо.

Якщо поетичний  фольклор найкраще виражається через  пісенну творчість, то проза знаходить  собі місце у розповідях екскурсоводів  про гуманістичні принципи життя, людські  чесноти населення туристичного краю. Так, перекази, як жанр прозового фольклору, часто використовується в екскурсійній інформації про Хмельницького, Мазепу, Залізняка, Довбуша, невідомого партизана і т.п.

У наш час  не в однаковій мірі збереглися жанрові  види фольклору. Так, у Карпатах найбільш поширені обрядові народні пісні, коломийки, казки легенди; на Наддніпрянщині - історична, особливо козацька пісня, а на Лівобережній Україні - дума. Врахування певних регіональних особливостей фольклорної традиції у туристичній діяльності ніскільки не вплине на якесь політичне розчленування народу, а, навпаки, посилить поетичну виразність, а разом із нею культурно-пізнавальну привабливість конкретної території.

Наступний етап оцінки пов'язаний з об'єднанням покомпонентних балів окремих компонентів оцінок, які отримані по окремих блоках історико-культурних туристичних ресурсів, в інтегральну величину. У результаті дістаємо загальну суму балів, яка і характеризує пізнавальну цінність ПСТР окремого поселення, або місцевості

де: А - інтегральний показник пізнавальної цінності історико-культурних туристичних ресурсів окремого поселення, місцевості;  
Р_i - компоненти пам'яток історії та культури; 
Т_i - компоненти архітектурних пам'яток; 
S_i - компоненти пам'яток мистецтва; 
R_i - компоненти етнографічних пам'яток; 
F_i - компоненти пам'яток народної творчості.

Для зручності оцінювання (співставлення і порівняння оціночних  параметрів) важливо ввести поняття "коефіцієнта пізнавальної цінності" (К_р), який дорівнює відношенню суми отриманих балів оцінки ПСТР окремого поселення, місцевості до максимально можливої кількості балів, яка наведена в шкалі оцінок:

де: А - сума балів  пізнавальної цінності історико-культурних туристичних ресурсів окремого поселення, території (блоку);  
А_max - максимально можлива сума балів за шкалою бальної системи оцінок.

Цей коефіцієнт зручний для визначення рівня привабливості не лише комплексу історико-культурних ресурсів, але й для окремих блоків. Для цього достатньо поділити отриману суму балів на максимально можливу кількість балів у розрізі окремих блоків ГКТР.

Виходячи із значення К_р, можна провести наступне ранжування рівнів пізнавальної цінності ПСТР: 
0,86-1,00 - унікальні

0,65-0,85 – високоатрактивні

0,45-0,64 - середньоатрактивні 

0,25-0,44 - малоатрактивні 

менше 0,25 - неатрактивні

В Карпатському туристичному регіоні зосереджена  значна кількість історико-культурних пам'яток, рівень туристичного використання яких, як і всій Україні, поки-що невисокий. Тут зареєстровано понад 7000 пам'яток архітектури, що складають найбільшу атрактивність, як туристичні об'єкти.

Нами проведена  спроба провести дослідження пізнавальної цінності ГКТР міст та інших поселень Карпатського регіону - Івано-Франківської, Закарпатської, Львівської і Чернівецької областей. У результаті проведеної оцінки встановлено, що більшість міських поселень Карпатського регіону відносяться до високоатрактивних і середньоатрактивних. Варто відзначити, що в групу високоатрактивних потрапили не лише середні міста (за кількістю населення) - Дрогобич, Коломия, Мукачево, а й навіть малі (Самбір, Косів, Трускавець). Інакше кажучи, пізнавальна цінність ПСТР не визначається величиною міста, а залежить від наявності історико-культурних об'єктів, їх структури і пізнавальної цінності наявних ресурсів.

Таблиця 8

Групування  міст Карпатського регіону за рівнем пізнавальної цінності ІК'ГР і чисельністю  населення

 

Міста, селища міського типу за кількістю жителів	Високо-атрактивні	Коефіцієнт  пізнавальної цінності	Середньо-атрактивні	Коефіцієнт  пізнавальної цінності	Мало-атрактивні	Коефіцієнт  пізнавально цінності
1. Середні міста  (населення від 50 до  100 тис. осіб)	Мукачево  Дрогобич  Коломия	0,78  0,76  0,74	Стрий	0,55
2. Малі міста  (населення менше 50 тис. осіб)	Самбір  Косів Трускавець	0,80  0.72  0.69	Хуст  Сколе Добромиль Борислав Свалява Виноградів Берегове Рахів Хирів Яремча Надвірна Долина Вижниця Моршин Іршава	0,65  0.64  0,61   0.60  0.58  0,56  0,56  0,56  0,49  0,48  0,46  0,45  0,45  0,45	Тячів Богородчани Болехів	0,40  0,35  0,35
3. Селища міського  типу			В. Березний Рожнятів Ясиня Путала Стара сіль Чинадієво  Королево Нижанковичі	0,46 0,45	Міжгір'я Верховина  Перечин Ворохта	0.44 0.44 0.40 0.38

 

Проведене групування міст за пізнавальною цінністю має  не лише теоретичне, але й практичне  значення. Так, високоатрактивним поселенням, якими є Мукачево, Дрогобич, Коломия, Самбір, Косів, Трускавець необхідно надавати перевагу при прокладанні міжнародних туристичних маршрутів, адже в них зосереджуються всі види ПСТР.

Середньоатрактивні  поселення можуть використовуватись  для часткового розвантаження високоатрактивних  міст. Через ці міста доцільно прокладати місцеві туристичні маршрути, маршрути вихідного дня, а також радіальні маршрути із високоатрактивних центрів, де у більшості випадків знаходяться відомі туристичні бази, пансіонати відпочинку та інші рекреаційні заклади.

Треба відзначити, що нами оцінені лише історико-культурні туристичні ресурси. У результаті можлива така ситуація, що відомі туристичні центри, якими є, наприклад, Воловець, Ворохта, за пізнавальною цінністю ІКТР вважаються малоатрактивними. Однак, враховуючи високу привабливість і значення природних рекреаційних ресурсів ці поселення успішно використовуються для розвитку оздоровчого туризму, гірськолижного спорту та відпочинку. Наведений приклад говорить про те, що результати оцінки ІКТР повинні використовуватись в основному для розвитку пізнавального tvito mv. Звичайно, що поєднання високої пізнавальної цінності ІКТР з унікальними природними ресурсами створює сприятливі умови для розвитку всіх видів туризму.

Запропонована методика зручна для оцінки історико-культурних пам'яток сільської місцевості. Отримані результати можуть змінити тенденційні стереотипи про пізнавальні можливості окремих сільських поселень і району в цілому та стати у пригоді в першу чергу освітянам, які зацікавлені у прокладанні місцевих краєзнавчих маршрутів найбільш привабливими поселеннями з метою всебічного вивчення історії та культури рідного краю.

Нами проведена  спроба оцінити ІКТР сільської місцевості Карпатського регіону. До уваги взято 702 сільських поселень, які є центрами сільських Рад. Проведена оцінка історико-культурних пам'яток показала, що сільські території в основному не виділяються високою концентрацією історико-культурних туристичних ресурсів. Винятком стали у Закарпатській області Мукачівський район; в Івано- Франківській - Косівський; у Львівській - Дрогобицький, Сколівський, Старосамбірський райони, які виділяються високою пізнавальною цінністю ЖТР. У більшості із названих районів розвиваються відомі туристичні центри, а саме: Мукачівський, Сколівський, Дрогобицький, Янівський. Винятком можна вважати лише Старосамбірський район (правда, потенційні можливості його для розвитку оздоровчого туризму тут значні). Сприятливі природні і кліматичні умови дають підставу віднести виділені райони до перспективних для розвитку як літніх, так і зимових видів туризму.

За наявністю  істерико-культурного потенціалу в сільській місцевості, як засвідчує проведена оцінка в Карпатському регіоні, переважають райони середньої привабливості. У Закарпатській області їх нараховується шість із тринадцяти районів; в Івано-Франківській -чотири; у Львівській і в Чернівецькій областях по два таких райони (рис.1).

Рис. 1. Історико-культурні  туристичні ресурси Карпатського регіону 

Малопривабливих районів в історико-культурному плані небагато в Карпатському регіоні. У Закарпатській області - Перечинський, Великоберезнянський, Воловецький, Міжгірський; в Івано-Франківській - Долинський, Рожнятівський; в Чернівецькій області -Вижшщький і Путильський райони. Із наведеної картосхеми (рис.1) видно, що це високогірні райони, які найменш загосподарені і виділяються, у першу чергу, унікальними природними туристичними ресурсами, які вже використовуються або можуть бути використані для розвитку переважно гірських видів туризму.

Таким чином, запропонована методика оцінки пам'яток, що входять до історико-культурної спадщини українського народу, дозволить якнайповніше визначити туристично - пізнавальний потенціал окремого поселення, місцевості, району, що сприятиме ефективному функціонуванню та прибутковості сучасної індустрії туризму.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Туристична Україна

Україна дивна  по красі країна щедро обдарована природою, де кожен куточок по своєму унікальний: вікові ліси Полісся, гаї  Полтавщини і Харківщини, сонячні  пляжі Чорного й Азовського морів, незрівнянні вершини Карпат.

Сьогодні вона являє собою відмінне місце, де можна  прекрасно провести свій вільний  час, познайомитися з історією, культурою  і самобутніми традиціями українського народу, оглянути церкви, архітектурні пам'ятники тисячолітньої давнини, побувати на численних курортах і в санаторіях.

Україна – одна з найбільших країн Східної Європи, розташована в басейні ріки Дніпро, що розділяє країну на дві частини. Її загальна площа – 603,7 тис. кв. кілометрів, населення – близько 50 мільйонів. Україна межує на півночі з Білоруссю, на півночі і сході – з Російською Федерацією, на заході – з Польщею, Словаччиною, на південно-заході – з Угорщиною, Румунією і Молдовою. На півдні Україна омивається Чорним і Азовським морями. Довжина берегової лінії в границях України – 1758 кілометрів (чорноморська – 1533 км, азовська – 225).

Рослинний світ України нараховує близько 30 тисяч  видів рослин, з яких понад 400 занесені в Червону книгу.

За останнє  сторіччя рослинний світ випробував істотні антропогенні зміни. Природна рослинність збереглася на 20% території, переважно в лісах, на заповідних територіях, схилах ярів і балок, лугах і пасовищах. Особливо сильно змінився рослинний світ степової зони внаслідок збільшення її розораності більш ніж у 10 разів.