Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Июня 2013 в 21:14, реферат
Австралі́йський Сою́з або Австра́лія (англ. Commonwealth of Australia) — держава у Південній півкулі Землі на Австралійському материку і острові Тасманія. До складу країни входять також багато невеликих островів, серед яких Норфолк і Лорд-Хау в Тихому океані, Кокосові острови в Індійському та інші. Найближчими сусідніми країнами є Індонезія, Східний Тимор і Папуа-Нова Гвінея на півночі, Соломонові острови, Вануату і Нова Каледонія на північному сході і Нова Зеландія на південному сході.
Населення Токіо стало швидко зростати відразу після Другої світової війни: в 23 міських районах японської столиці у 1946 року жили 3, 44 млн. людина, а 1950 року населення цих районів становила вже 5, 38 млн.
Цей процес відбувається пов'язана з на високі темпи економічного зростання, розвитком в промисловості й інших суто міських галузей (транспорт, сфера послуг, фінанси тощо. буд.), створювали дедалі нові робочі місця і які сприяли припливу робочої сили в. Процес йшов стихійно, подталкиваемый й суттєвими відмінностями в рівень життя різних районів Японії. Приміром, в 1956 року однієї жителя Японії середньому становив майже 82 тис. єн, тим часом Токіо вона перевершувала 142, 5 тыс.
Саме ця різниця, як величезний насос, витягувала тис. чоловік з районів з нижчими доходами в найбільших міст й у першу черга у Токіо. Проблем працевлаштування було, й побудувати нові робочі місця постійно з'являлися як і промисловості, і у сфері послуг, в особливості у нових галузях. Зростанню населення найбільших містах сприяло й та обставина, що в ній немає ніякої прописки, яка б обмежувати приплив людей. Місцеві органи влади були відверто задоволені зростанням населення інших містах, оскільки нові робочі руки означали приріст податкових надходжень як і загальнонаціональну касу, і у місцеві бюджеты.
Однак поступово виявлялися як плюси, а й мінуси масового припливу робочої сили найбільших міст. Невдовзі там гостро стали проблеми житла, Землі, води, транспорту, забруднення навколишнього среды.
За 10 років (1955 - 1964 рр.) населення Токійського столичного регіону зросла з 13, 28 млн. до 18, 86 млн., чи 42 %. Такий демографічний «вибух» привів до створення великих зон, де ряд по низку, як гриби, росли вулиці дерев'яних багатоквартирних будинків із дуже поганими санітарними зручностями і високим рівнем ризику у разі сильного землетрусу чи пожежі. Випускники с/ш і вузів з усією Японії ринули в найбільших міст країни, насамперед у Токіо, у пошуках роботи. З цією роботою - то проблем я не було, тоді як з житлом було зовсім інакше. Вони змушені погоджуватися на кімнати вдома барачного типу. Відповідно до обстеження 1968 року, 29, 7 % всіх токійських житлових будинків (880 тисяч будинків) становили дешеві багатоквартирні вдома, в якості яких було нижче будь-яких існували тоді стандартов.
Спочатку люди селилися західному околиці Токіо. Та незабаром практично вся вільна земля там виявилася зайнятою, а дробность приватних земельних ділянок обмежувала можливість будівництва великих муніципальних будинків. Отож незабаром західний напрямок до Токіо вичерпало свій потенціал з погляду масового житлового строительства.
Проте новачки все
прибували, залучені чутками
Гостроту щоденної міграції до Токіо свідчить хоча б її, що, наприклад, 1990 року до столиці щодня приїжджали працювати з інших префектур 2 млн. 720 тис. людина. Такі щоденні поїздки на роботу у Токіо ставали дедалі більше далекими і тривалими, оскільки знайти нову робочої сили у японській столиці було неможливо, а потреба у робочої сили посилювалась. Поступово справа не дійшла до те, що компанії, гостро які мали потребу в працівників, стали оплачувати щоденні поїздки співробітників доречно роботи й назад, зокрема і швидкісних магістралях, оскільки те ж саме було дешевше, ніж компенсувати їм вартість житла до Токіо. Аналогічна ситуація склалася і в префектурі Осака. Вважається, таке становище збережеться й у майбутньому. Так, довгостроковий план розвитку японської столиці розмірковує так, що 2010 року нічне населення Токіо становитиме 12, 21 млн., а денний - 14, 61 млн. людина. Це означає, тобто майже 2, 5 млн. чоловік щодня будуть приречені на маятниковую міграцію з усіма звідси последствиями.
Тож у сформованих до початку ХХI століття умовах перспективи економічного розвитку Токіо дедалі менше пов'язують із планами розширення щоденної масової робочої міграції з деяких інших префектур. Вочевидь, необхідно знайти який - то інший вихід із положения.
Землі у Токіо завжди бракувало, навіть ті часи, що він називався Эдо.