Платіжний баланс ты валютний курс

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМА «ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС ТА ВАЛЮТНИЙ КУРС»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ ……………………………………………………………………………..3

 

1. Теоретичні моделі відкритої  економіки. …………………………………5

 

2. Вплив реального ефективного  курсу на платіжний баланс…………..14

 

3. Аналіз зовнішньої рівноваги  в Україні………………………………….17

 

4. Оптимізація моніторингової політики  України в світі: забезпечення  стабільності валютного курсу  та платіжного балансу………………….…29

 

Висновки…………………………………………………………………….…..35

 

Список використаної літератури…………………………………………….37

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Платіжний баланс служить джерелом інформації, що розкриває особливості і ступінь участі країни в міжнародному обміні товарами, послугами та капіталом. Він необхідний для того, щоб була можливість постійно спостерігати і оцінювати, і, у разі необхідності, коригувати, обсяг і якість участі країни в світогосподарських зв'язках.

У платіжному балансі держави наводиться систематизований перелік практично всіх операцій з грошовими коштами, які опосередковують зовнішньоекономічні зв'язки. Крім того, платіжний баланс країни взаємопов'язаний з курсоутворенням національної валюти країни. Тому можна вважати, що платіжний баланс країни є важливою характеристикою розвитку зовнішньоекономічної зв'язку з світовою економікою. Очевидно, що з ростом зовнішньоекономічних зв'язків роль і значення платіжного балансу буде зростати. Розвиток зовнішньоекономічних відносин вимагає особливого інструмента, за допомогою якого суб'єкти, що діють на міжнародному ринку, могли б підтримувати між собою тісне фінансову взаємодію. Таким інструментом виступають банківські операції з обміну іноземної валюти. Найважливішим елементом у системі банківських операцій з іноземною валютою є обмінний валютний курс, тому що розвиток міжнародних економічних відносин вимагає виміру вартісного співвідношення валют різних країн.

Мета роботи – розкрити основні завдання, теоретично обґрунтувати механізми та процеси здійснення валютного курсу та платіжного балансу в умовах ринкової економіки, а також здійснити оцінку ефективності використання інструментів регулювання в Україні.

Поставлену мету можна досягти, виконавши наступні завдання:

 - розкрити поняття валютного курсу та платіжного балансу з точки зору різних наукових діячів та законодавства;

- визначити основні завдання;

 - окреслити механізм та процес здійснення валютного курсу та платіжного балансу, а також визначити головні напрямки застосування;

- розглянути систему показників функціонування ринку України для оцінки ефективності використання інструментів впливу на валютний курс та платіжний баланс.

Об'єкт дослідження – процес регулювання платіжного балансу, валютного курсу, що використовується для стабілізації макроекономічних показників держави.

Предметом дослідження є сукупність інструментів, методів та форм регулювання за допомогою яких відбувається регулювання валютного курсу та платіжного балансу.

У процесі дослідження були використані наступні методи:

а) Системного аналізу та синтезу – для розгляду теоретико-методичного аспекту даного питання;

б) Графічного зображення даних – використовуються при дослідженні динаміки показників функціонування валютного ринку;

в) Історичний метод – має місце у другому розділі при дослідженні становлення та розвитку системи валютного регулювання в Україні.

Теоретичною основою даної роботи є законодавчі та нормативні акти України, підручники, навчальні посібники, наукові монографії, статті, періодичні видання та ресурси мережі Інтернет.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ МОДЕЛІ ВІДКРИТОЇ  ЕКОНОМІКИ.

 

Відкрита економіка  -  економіка країни, що пов'язана з іншими країнами інтенсивним рухом товарів і капіталів, тобто економіка, яка  експортує  та  імпортує товари та послуги. Для закритої економіки  характерна відсутність зовнішньоекономічних зв'язків. Відкрита економіка у своєму розвитку спирається не тільки на національні можливості, а й активно використовує переваги міжнародного поділу праці та переваги інших факторів виробництва.     

Відкрита економіка, як особливий стан національної економічної системи, має ряд ознак і властивостей.

На макрорівні:

• Стійка зовнішньоекономічна спеціалізація країн, при якій обмін зі світовим господарством відбувається не в силу дефіцитів або надлишків продукції всередині країни, а на основі порівняльних витрат виробництва та якості товарів;
• Порівнянність пропорцій національних і світових цін на основні товари;
• Участь у міжнародних ринках праці, капіталу, фінансових ринках, а також інших формах макроекономічної діяльності;
• Міжнародна оборотність національної валюти.

На мікрорівні:

• Вихід підприємств усіх форм власності на зовнішні ринків товарів, послуг і капіталу;
• Свобода вибору економічними всіма суб'єктами вітчизняних і закордонних партнерів і ринків при здійсненні господарських операцій;
• Перетворення зовнішньоекономічної діяльності в органічну складову частину господарської діяльності підприємств.

Під відкритою економікою розуміють економіку, яка бере значну участь у міжнародному поділі праці і ступінь відкритості якої вимірюється через частку зовнішньоторговельного сектору у ВВП, відповідно, під закритою економікою розуміють такий стан економіки, де ця частка дорівнює нулю.

Проблема відкритої економіки пов’язана з аналізом проблеми макроекономічної рівноваги — задачі регулювання сукупного доходу країни, зайнятості й цін залежно від світової економічної ситуації, що постійно змінюється. Це досить-таки складна справа через численність каналів взаємодії між національним господарством та світовою економікою. Крім того, необхідно виробляти принципи державного регулювання, які можна оцінювати. 
Розробляючи заходи макроекономічної політики, слід брати до уваги, що їхні наслідки залежатимуть від додаткових чинників, зумовлених відкритістю економіки.

Серед них перш за все слід зазначити режим обмінного курсу. У межах обраного режиму обмінного курсу вирішальним фактором, що зумовлює наслідки економічної політики, стає ступінь міжнародної мобільності капіталу, який, у свою чергу, залежить від численних чинників: різниці у прибутковості активів різних країн, рівня ризику, розвитку фінансової системи, доступу країни до міжнародних кредитів, світового ринку цінних паперів, рівня контролю за рухом капіталу з боку державних органів та ін. Слід брати до уваги і масштаби економіки: велика країна, наприклад, своєю політикою здатна впливати на ситуацію у світовій економіці, рівень середньосвітової відсоткової ставки, етап фінансових ринків тощо. Наслідки її політики більш схожі на ситуацію в «закритій» економічній системі.

Малі економіки, навпаки, самі перебувають під впливом ситуації на світових ринках. Мають значення і ступінь залежності країни від імпорту, рівень конвертованості її валюти, стан економіки основних торговельних партнерів, зміни в умовах торгівлі тощо.

Для аналізу функціонування відкритої економіки, наслідків макроекономічної політики використовують різноманітні моделі: довго- та короткострокової рівноваги, моделі, розроблені для малої та великої економіки, з урахуванням різних режимів валютного регулювання, найпростіші моделі та складніші, які враховують різний ступінь мобільності капіталу.

Модель Мандела-Флемінга розрахована на аналіз малої відкритої економіки у короткостроковому періоді і є модифікацією моделі IS-LM для цих умов. Вона не належить до найскладніших, але надає хороші можливості для пояснення коливань рівнів доходу та обмінного курсу, аналізу наслідків грошово-кредитної, бюджетної та зовнішньоторговельної політики за різних режимів валютного регулювання.

Розглянемо модель Мандела - Флемінґа — розрахована на аналіз малої відкритої економіки у короткостроковому періоді і є модифікацією моделі IS-LM для цих умов. Вона не належить до найскладніших, але надає хороші можливості для пояснення коливань рівнів доходу та обмінного курсу, аналізу наслідків грошово-кредитної, бюджетної та зовнішньоторговельної політики за різних режимів валютного регулювання.

Будь - яка модель має свої обмеження і виходить з певних припущень. Модель Мандела - Флемінґа виходить з того, що:

1) ціни у короткостроковому  періоді є незмінними;

2) мобільність капіталу абсолютна (жодних перепон на шляху руху капіталу в країну чи за її межі);

3) головною причиною  міжнародної мобільності капіталів  є різниця в доходності активів  різних країн. Різниця між внутрішньою (І) та світовою (і*) процентними ставками  — єдиний фактор, який визначає напрям руху капіталу. Перевищення світової процентної ставки над національною веде до відтоку капіталу за межі країни. А завищення національної процентної ставки — до припливу капіталів до країни.

Модель Мандела - Флемінґа може бути зображена в системі координат Y-r, аналогічно до моделі IS - LMдля закритої економіки, але з новим елементом — горизонтальною лінією, що відображає рівень середньосвітової процентної ставки.

Особливим у цьому показі моделі є те, що:

1) положення та  рух IS прив'язуються до відповідного рівня обмінного курсу (скажімо, $1=11 грн.). Якщо, наприклад, курс внутрішньої валюти країни підвищиться, це призведе до ситуації, коли відносні ціни на іноземні

 

товари порівняно з цінами на вітчизняному ринку знижуються. Це стримує розвиток експорту і стимулює імпорт. Чистий експорт (NX) зменшується, і крива IS зсувається ліворуч. Тому в даному випадку крива IS позначається як IS(e) для нагадування, що її положення залежить від обмінного курсу;

2) всі три криві  перетинаються в одній точці. Це не випадково і досягається завдяки адаптації обмінного курсу. Щоб зрозуміти такий механізм пристосування та необхідність перетину всіх кривих в одній точці, розглянемо, для прикладу, випадок їхнього можливого неперетину: коли національна рівноважна процентна ставка (а це точка перетину кривих IS та LM) нижче середньосвітової (г<г*). Фактично це відповідає ситуації завищеного обмінного курсу (мал. 1).

За таких умов внутрішні потенційні інвестори намагатимуться вивезти капітал у інші країни, де забезпечується вища норма його прибутковості.

Враховуючи описані механізми та використовуючи другий варіант моделі, перейдімо до аналізу впливу економічної політики на відкриту економіку.      

Класична та кейнсіанська моделі. В основі класичної моделі лежить «закон ринків» французького економіста Ж.Б. Сея, який вважав, що пропозиція товарів створює свій власний попит, або, іншими словами, вироблений обсяг продукції автоматично забезпечує дохід, рівний вартості всіх створених товарів, а, отже, достатній для її повної реалізації. Це означає, що отримуваний дохід витрачається цілком. У теорії класиків ринковий механізм сам здатен виправляти дисбаланси, що виникають у масштабах національної економіки за допомогою гнучкого відсотка, гнучкої заробітної плати і гнучких цін. Втручання держави виявляється непотрібним. Економічна криза стала кризою неокласичної школи.

Класична модель сформувалася ще в докризовий період розвитку ринкової економіки – спади якщо й були, то нетривалі й неглибокі. (Пригадайте роки життя економістів-класиків та неокласиків). Фактично це була мікроекономічна модель, оскільки проблеми макроекономіки окремо не розглядалися. Але основні висновки, що робилися для окремих ринків, поширювалися і на макроекономічний рівень.

Погляди класичної школи вже згадувалися при викладенні сукупної пропозиції та аналізі проблем безробіття. Але для кращого розуміння новаторства Дж.Кейнса корисно пригадати її основні положення:

• Рушійною силою економіки є “невидима рука” – конкуренція, яка вважається досконалою. Вона керує діями Homo oeconomicus.

• Виходячи з умов досконалої конкуренції, ціни на всі товари та ресурси гнучкі, вони змінюються разом із змінами у попиті та пропозиції (як у бік зростання, так і у бік зменшення).

• Без будь-якого зовнішнього втручання в економіці автоматично встановлюється рівновага (“laissez faire”). Відповідно, вивести ринкову систему зі стану рівноваги можуть лише зовнішні чинники (війна, політичний переворот, повінь, посуха тощо), але згодом рівновага відновиться.

• Стан рівноваги властивий всім ринкам – товарів, праці та капіталу (взаємодія заощаджень та інвестицій встановлює рівноважний позичковий відсоток).

• Основною економічною проблемою є проблема вибору між безмежністю потреб та обмеженістю ресурсів. Обмеженість ресурсів диктує необхідність їхнього повного ефективного використання, а досконала конкуренція робить це можливим. Обсяг випуску прямує до свого потенційно можливого рівня. Цьому обсягу відповідає стан повної зайнятості (існує лише добровільне безробіття).