Облік розрахунків з бюджетом

 

ВСТУП

Сьогодні практично  кожне підприємство має розрахунки з бюджетом за податками, для забезпечення яких в Україні створена система  податкового обліку. Правильне їх відображення в обліку, своєчасний контроль і аналіз є запорукою  фінансової стабільності підприємства. Але податкові розрахунки підприємств та організацій несуть значні податкові зобов’язання.

 Проблема  податкового тягаря на підприємства  полягає не лише у високих  ставках і численності податків, але й у неузгодженості правил  оподаткування із методикою бухгалтерського обліку. Це проявляється у фіскальному підході розрахунку доходів і витрат, котрі формують прибуток до оподаткування, від сутності регламентованої методики їх обчислення в бухгалтерському обліку, а також неналагодженості взаємозв’язку податкових органів із платниками податків. Тому дослідження проблем облікового забезпечення податкових розрахунків, формування звітності є актуальним і своєчасним як з теоретичної, так і з практичної точки зору.

 У сучасних  умовах господарювання відсутні  об’єктивні передумови для існування окремої підсистеми бухгалтерського обліку – податкового обліку. Податкові розрахунки є технічним прийомом бухгалтерського обліку, який призначений для обчислення податкового зобов’язання щодо податків і належать до сплати у бюджет, за даними бухгалтерського обліку, а також для формування податкової звітності.

  Необхідно  відзначити, що сучасна податкова  система України відповідає перехідному  стану економіки і практично  тільки починає формуватися. Державою  на сьогодні встановлено двадцять три податки, збори та обов’язкові платежі. Дієвою податкової системи, яка б стала основним інструментом регулювання економіки держави, формування доходів бюджету, стимулювання ділової активності, обмеження росту цін та інфляції, Україна поки що не має.

 Ефективність  організації і здійснення податкових  розрахунків на підприємстві  залежить від рівня організації  і досконалості методики внутрішньогосподарського  контролю податкових розрахунків,  який спрямований на попередження  порушень нормативно-правових актів чи зловживань. Оподаткування підприємств повністю регульоване законодавчо, проте практично всі нормативно-правові акти потребують уточнень і узгоджень

 Велика кількість  податків і зборів, недосконалість  податкового законодавства, а  також податковий тиск на підприємства, необхідність різного відображення однієї і тієї ж операції в бухгалтерському та податковому обліку збільшують власний ризик підприємства та затрати часу і коштів. А з урахуванням великих штрафів, які накладаються на підприємства за порушення податкового законодавства, та пені, що стягується за невчасне погашення платежів, підприємницький ризик ще більше збільшується.

 Тому фінансовий  облік розрахунків з бюджетом  є одним з найбільш трудомістких, складних і відповідальних в  бухгалтерській практиці.

Мета курсової роботи – досконально вивчити систему обліку розрахунків з бюджетом.

Об’єктом  дослідження  курсової роботи є облік розрахунків  з бюджетом на СП «Скандік - Юг». Спільне підприємство «Скандік - Юг» є юридичною особою України і здійснює свою діяльність, а саме торгівлю продовольчими товарами, згідно з законодавством України.

Підприємство  має право від свого імені  володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном у відповідності до його призначення і предмету діяльності, а також укладати договори, орендувати і відсуджувати майно, позивати і відповідати у судах, арбітражах і третейському суді.

Діяльність  спільного підприємства «Скандік - Юг» визначається законодавством України, положеннями договору про створення і діяльність спільного підприємства і Статуту.

 

1. Економічна сутність розрахунків з  бюджетом

Система оподаткування  в Україні являє собою сукупність податків та зборів (обов'язкових платежів), встановлених на основі правових норм, що регулюють розміри, форми і  терміни стягнення податків і платежів до державних цільових фондів. Податки в Україні є основним видом державного доходу.

Податковий  кодекс України визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки та відповідальність платників.

Податком є  обов'язковий, безумовний платіж  до відповідного   бюджету,  що  справляється  з  платників  податку.

Збором  (платою,  внеском)  є  обов'язковий  платіж   до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб  державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи:

• платники податку;
• об'єкт оподаткування;
• база оподаткування;
• ставка податку;
• порядок обчислення податку;
• податковий період;
• строк та порядок сплати податку;
• строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Платниками  податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти  України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з Податковим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки  та збори.

Загальнодержавні податки та збори є обов'язковими до сплати на усій території України. До загальнодержавних належать такі податки та збори:

• податок на прибуток підприємств;
• податок на доходи фізичних осіб;
• податок на додану вартість;
• акцизний податок;
• збір за першу реєстрацію транспортного засобу;
• екологічний податок;
• рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;
• плата за користування надрами;
• плата за землю;
• збір за користування радіочастотним ресурсом України;
• збір за спеціальне використання води;
• збір за спеціальне використання лісових ресурсів;
• фіксований сільськогосподарський податок;
• збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
• мито;
• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками;
• збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені  відповідно до переліку і в межах  граничних розмірів ставок, визначених Податковим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад. До місцевих податків належать:

• податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;
• єдиний податок.

До місцевих зборів належать:

• збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;
• збір за місця для паркування транспортних засобів;
• туристичний збір.

За формою оподаткування  податки класифікуються на прямі  та непрямі.

Прямими є податки, які встановлюються безпосередньо  на доходи і майно платників і  сплачуються ними з власних надходжень грошових коштів.

 Види прямих  податків, їх платники, розмір та  порядок стягнення встановлюються  в законодавчому порядку.

 Нині в  Україні встановлені такі види  прямих податків:

• на прибуток підприємств;
• на доходи фізичних осіб;
• плата (податок) на землю;
• з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;
• плата за воду та ін.

До непрямих податків належать:

• податок на додану вартість;
• акцизний податок;
• мито.

Податок на додану вартість є частиною новоствореної  вартості, яка сплачується до бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Це непрямий податок, який включається в ціну товару й оплачується покупцем продавцю, а останній платить у бюджет.

Об'єктом оподаткування  є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та вивезення товарів з України. Об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 % або 0 %. Є операції, звільнені від оподаткування.

Платник податку  зобов'язаний надати покупцю податкову  накладну. Вона складається у момент виникнення податкових зобов'язань  продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається  покупцю, а копія залишається  у продавця товарів.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому  як платник податку, на включення  до податкового кредиту витрат зі сплати ПДВ.

Підставою для  нарахування податкового кредиту  без отримання податкової накладної  є:

- касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 грн за день (без урахування ПДВ);

- транспортний  квиток, готельний рахунок або  рахунок, який виставляється платнику  податку за послуги зв'язку, інші  послуги, вартість яких визначається  за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу,  суму податку та податковий номер продавця;

- митна декларація, оформлена відповідно до вимог  законодавства, яка підтверджує  сплату податку у разі ввезення  товарів на митну територію  України;

- заява із  скаргою на постачальника з  доданням копій товарних чеків  або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або порушення ним порядку заповнення чи реєстрації накладної у єдиному реєстрі.

Суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку, платять податок на прибуток. Згідно з Податковим кодексом України (ст. 134) об'єктом оподаткування є прибуток із джерела походження з України та за її межами. Він визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду. Порядок визначення та визнання доходів і витрат здійснюється на підставі документів, що регламентує податковий кодекс.

Основна ставка податку становить 16 %. На перехідний період діє така ставка податку на прибуток підприємств:

• з 1 січня 2012 р. по 31 грудня 2012 р. – 21 %;
• з 1 січня 2013 р. по 31 грудня 2013 р. – 19 %;
• з 1 січня 2014 р. – 16 %.

Сума податкового  прибутку може відрізнятися від суми прибутку, визначеної за даними бухгалтерського  обліку. В такому випадку виникають  податкові різниці.

Міністерство  фінансів України наказом від 25 січня 2011 р. № 27 затвердило Положення бухгалтерського обліку "Податкові різниці". У ньому визначені такі терміни: