Нормативно-документна підтримка України у приєднанні до Болонського процесу

 

ВСТУП

Тема реферата - «Нормативно-документна підтримка України у приєднанні до Болонського процесу» зацікавила нас з багатьох причин. Україна визначила орієнтир на Європу не тільки в економіці, а й у освітньому просторі. Сьогодні відбувається модернізація освітньої діяльності в контексті європейських вимог, але для студентів і пересічних громадян залишається багато чого незрозумілим.

Болонський  процес спрямований на формування єдиного  відкритого європейського простору у сфері освіти, впровадження кредитних  технологій на базі європейської системи  трансферу кредитів, стимулювання мобільності  і створення умов для вільного пересування студентів, викладачів, науковців в межах європейського  регіону, спрощення процедури визначення кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників і студентів на європейському  ринку праці. У зв’язку з проголошенням  Україною про свій намір приєднатися  до Європейського Союзу система  вищої освіти потребує докорінного  реформування.

Актуальність роботи пояснюється недостатньою трансформацією існуючої в Україні системи вищої освіти до європейських вимог, упровадженні нових підходів та технологій навчально-виховного процесу; не є чітко структурованим і проводиться 46 країнами, що беруть у ньому участь, у співпраці з чисельними міжнародними організаціями, включаючи і Раду Європи.

Об’єкт дослідження: Накази Міністерства освіти і науки України щодо Болонського процесу, розпорядження Кабінету Міністрів України, укази Президента України.

Предмет дослідження:  правова документація України щодо Болонського процесу.

Мета дослідження: дослідити тему, визначити особливості становлення, формування і розгляд нормативно-правових документів, що стосуються приєднання України до Болонського процесу.

Для досягнення даної мети були поставлені наступні завдання:

• вивчити та проаналізувати наукову літературу з даної теми;
• простежити етапи розвитку Болонського процесу;
• висвітлити різні підходи до теми;
• встановити значення застосування Болонського процесу в Україні.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ І. Започаткування Болонського  процесу та його розвиток

У 1998 році у  м. Болоньї європейськими міністрами освіти була підписана спільна декларація про єдині засади розбудови системи  вищої освіти у Європі.

Болонський  процес спрямований на формування єдиного  відкритого європейського простору у сфері освіти, впровадження кредитних  технологій на базі європейської системи  трансферу кредитів, стимулювання мобільності  і створення умов для вільного пересування студентів, викладачів, науковців в межах європейського  регіону, спрощення процедури визначення кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників і студентів на європейському  ринку праці.

Щоб входження  України до Болонського процесу  стало реальністю, треба провести серйозні реформи в галузі освіти. Українська вища освіта відрізняється  від європейської.

У Європейському  Союзі прийняті і діють інші стандарти. Престиж освіти, високої кваліфікації у Європі традиційно дуже високий. Там  знають і розуміють, що здолати освіту здатна не кожна людина.

Вищу освіту спроможний здобути заледве один з десяти тих, хто навчався у школі, а до вищих студій (на магістерському і докторському рівнях) доходить не більше 10-15 % випускників бакалаврату.

У Європі завершують середню освіту на високому рівні  лише тільки ті випускники, які мають  намір вступити до вищих навчальних закладів. Це приблизно від 15 до 25% усіх учнів середніх шкіл [4].

Сьогодні  вищі навчальні заклади України  приймають на навчання до 70% випускників  шкіл, тобто у 7 разів більше, ніж  дозволяє нормальний розподіл інтелекту.

Сьогодні  наш диплом не визнається у Європі, наші фахівці без додаткового  перенавчання не можуть влаштуватися на роботу за фахом. І хоча вони за багатьма показниками, за розвитком, ерудованістю, спеціальною підготовленістю перевершують зарубіжних фахівців, дискредитація  українського диплома триває.

Найбільше не влаштовує закордонних працедавців  у підготовці наших фахівців –  низька дієвість знань.

Дієвість - це здатність використовувати набуті знання, уміння на практиці. За експертними  оцінками, цим параметром ми поступаємося найбільше.

За європейським стандартом дипломований фахівець відразу  займає робоче місце і виконує  свої посадові обов’язки. Диплом гарантує високий рівень підготовки. Приймаючи  фахівця, фірма впевнена, що він підготовлений  на належному рівні. Гарантія цього  – високе резюме університету. Якщо фахівець не буде підготовлений належним чином і фірма матиме до нього  претензії, імідж університету може бути втрачений назавжди, його рейтинг  серйозно постраждає.

За кордоном прийнята двоступенева система вищої  освіти. Університети готують бакалаврів (3-4 роки навчання)і магістрів (ще 1,5 – 2 роки). Диплом бакалавра свідчить про повну вищу освіту. Хто бажає  продовжити навчання, стає спершу магістром, а потім може отримати науковий ступінь  доктора.

Наші вищі навчальні заклади сьогодні забезпечують чотири рівні підготовки фахівців з  вищою освітою: заклади 1-2 рівнів акредитації  готують молодших спеціалістів і  бакалаврів, у закладах 3-4 рівнів акредитації  готують бакалаврів, спеціалістів і  магістрів. За кордоном цього не розуміють [2]. Отже, треба уніфікувати освітньо-кваліфікаційні рівні, перейти на двоступеневу систему освіти відповідно до європейських стандартів.

Болонський  процес спрямований на формування єдиного  відкритого європейського простору у сфері освіти, впровадження кредитних  технологій на базі європейської системи  трансферу кредитів, стимулювання мобільності  і створення умов для вільного пересування студентів, викладачів, науковців в межах європейського  регіону, спрощення процедури визначення кваліфікацій, що сприятиме працевлаштуванню випускників і студентів на європейському  ринку праці. У зв’язку з проголошенням  Україною про свій намір приєднатися  до Європейського Союзу система  вищої освіти потребує докорінного  реформування.

Необхідна трансформація  існуючої в Україні системи вищої  освіти до європейських вимог, упровадженні нових підходів та технологій навчально-виховного  процесу.

В 1997 році під  егідою Ради Європи та ЮНЕСКО було розроблено  і прийнято Лісабонську конвенцію  про визнання кваліфікацій, що належать до вищої освіти Європи. Цю конвенцію  підписали 43 країни (Україна в тому числі), більшість з яких і сформулювали згодом принципи Болонської декларації.

25 травня 1998 року  в Парижі міністри освіти Великобританії, Німеччини, Італії і Франції  прийняли Спільну декларацію (Сорбонська  декларація), якою і був започаткований  Болонський процес. Сама  Болонська  конвенція (Спільна заява європейських  міністрів освіти) була підписана  дещо пізніше 18-19 червня 1999 року  в м. Болонья. Таким чином,  в 1999 році до Болонського процесу  були залучені 28 європейських країн:  Австрія, Бельгія, Великобританія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва,  Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина,  Норвегія, Польща, Португалія, Румунія,  Словаччина, Словенія, Угорщина, Фінляндія,  Франція, Чехія, Швейцарія, Швеція. В 2002 році до Болонського процесу  приєдналися Кіпр, Ліхтенштейн, Туреччина,  Хорватія, а в 2003 році – Албанія,  Андорра, Боснія і Герцеговіна,  Ватикан, Македонія, Сербія і  Чорногорія, Росія [3].

Нині в  Україні налічується 1003 вищих навчальних закладів, з яких понад триста здійснюють освітню діяльність на університетському  рівні. Щорічно до вищої школи  на навчання вступають 415 тисяч осіб, що вдвічі більше ніж п’ять років  тому. За кошти держави навчається 50 відсотків українських студентів, інші – за рахунок власних коштів, кредитів тощо. Український професорсько-викладацький загал – це 78 тисяч викладачів, із яких 12 відсотків – професори.

Сьогодні  в Україні налічується 76 напрямків  підготовки і затверджені стандарти  для 80-ти спеціальностей.

Подальші  соціально-економічні й політичні  зміни в суспільстві, зміцнення  державності України, входження  її в цивілізоване світове співтовариство неможливі без структурної реформи національної системи вищої освіти, спрямованої на забезпечення мобільності, працевлаштування та конкурентноспроможності фахівців. Однією із передумов входження України до єдиної Європейської зони вищої освіти є досягнення системою вищої освіти України цілей Болонського процесу.

Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, в тому числі  вищу освіту. Україна чітко визначила  орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, наполегливо працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.

Болонський  процес в Україні офіційно розпочався 19 травня 2005 року з підписанням декларації на Бергенській конференції.

Наприкінці  минулого року з ініціативи Міністерства освіти та науки України відбулася  Міжгалузева нарада з питань розвитку науки у вищих навчальних закладах. Метою цієї наради було визначення та прийняття рішення щодо розвитку науки у ВНЗ, переходу системи  вищої освіти на якісно новий рівень в умовах реалізації завдань Болонського  процесу, до якого Україна приєдналась  у травні 2005 року [1].

Передбачається, що освіта в Україні повністю буде адаптована до вимог та принципів  Болонського процесу до 2010 року.

Для досягнення даної мети слід здійснити такі кроки:

·  удосконалити двоступеневу структуру вищої освіти;

·  визначити  чіткі критерії градації дипломів, ступенів та кваліфікацій;

·  ввести єдину систему кредитних одиниць  і додатка до диплома;

·  запозичити європейську практику організації  акредитації та контролю якості освіти;

·  дотримуватися  європейських стандартів якості;

·  забезпечити  мобільність студентів, викладачів і дослідників;

·  належним чином організувати самоврядування в системі вищої освіти та науки.

Визначено також  основні площини, які потребують реформування та модернізації.

Перша – це введення дворівневої системи вищої  освіти [3]. У цьому контексті найбільш поширена проблема полягає в механічному перетворенні цілісної програми навчання  на дворівневу структуру, при цьому залишається поза увагою введення суттєвих програмних змін.

Аналіз змін законодавчої бази у сфері освіти дозволяє зробити висновок, що на даний  час відбувається інтенсивна реорганізація  структури університетів, проводиться  адміністративна реформа та деякі  перебудови у системі навчання:

• введення модульно-рейтингової  системи у багатьох ВНЗ;

• оцінювання за стобальною системою.

Згідно з  рішенням колегії Міністерства освіти і науки України від 24 квітня 2003 року,  запровадження кредитно-модульної  системи є актуальним з огляду на цілу низку недоліків, які мала попередня система оцінювання. Було визначено коло проблем, що гальмують  входження вітчизняної науки  в європейський науково-освітній простір, серед яких підготовка науково-педагогічних кадрів, а також необхідність підтримки  молодих науковців не лише підвищенням  стипендій, а й наприклад, наданням кращим науковцям грантів для  наукового стажування за кордоном.

Незважаючи  на те, що перехід на Болонську систему  є тривалим та складним процесом, її запровадження вже зараз дає  позитивні результати. Проведення реформування освіти дозволить створити єдиний ринок  праці вищої кваліфікації, забезпечить  мобільність викладачів і студентів  за рахунок стандартизації ступенів вищої освіти та, відповідно, дипломів. У той же час зросте рівень конкуренції  на ринку освітніх послуг, це змусить  університети поліпшувати свій імідж  шляхом підвищення якості освіти і  бути спроможними забезпечити рівень знань, що гарантує студенту в майбутньому  працевлаштування на європейському  ринку праці.

 

 

РОЗДІЛ  ІІ Основні положення Болонського процесу

2.1. Цілі  Болонського процесу

З самого початку  Болонський процес був покликаний збільшити  конкурентоспроможність і привабливість  європейської вищої освіти, сприятиме  мобільності студентів, полегшити  працевлаштування за рахунок введення системи, що дозволяє легко визначити  рівень підготовки та ступінь випускників. Ще однією важливою метою, яка була поставлена з самого початку, є забезпечення високої якості навчального процесу. У процесі множинних зустрічей  міністрів освіти були розроблені основні  положення єдиного освітнього процесу [4]. Поділ учнів на студентів і аспірантів було запропоновано замінити кваліфікаційними ступенями з акцентом на результатах навчання. Концепція громадського контролю вищої освіти була введена і в даний час сприймається як основний політики в області європейської вищої освіти.

Для учасників  які приєдналися до Болонського  процесу раніше 2010 року були поставлені цілі, досягнення яких очікується до 2010 року:

• побудова європейської зони вищої освіти, як ключового напрямку розвитку мобільності громадян з можливістю працевлаштування;
• формування та зміцнення інтелектуального, культурного, соціального і науково-технічного потенціалу Європи; підвищення престижності у світі європейської вищої школи;
• забезпечення конкурентоспроможності європейських вузів з іншими системами освіти в боротьбі за студентів, гроші, вплив; досягнення більшої сумісності та порівнянності національних систем вищої освіти, підвищення якості освіти;
• підвищення центральної ролі університетів у розвитку європейських культурних цінностей, в якій університети розглядаються як носії європейської свідомості.