Державний бюджет України

2.4) Державний борг 

Державний борг - сума прямих договірних зобов'язань органів державного управління перед економічними суб'єктами інших секторів економіки (резидентами) і зарубіжними кредиторами.

Державний борг виникає  у результаті запозичень у грошовій формі, випуску боргових зобов'язань, прийняття боргів інших економічних суб'єктів, безготівкового випуску боргових зобов'язань. Іншими словами, державний борг - сума усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави перед внутрішніми і зовнішніми кредиторами, а також відсотків за ними (включаючи гарантії за кредитами, що надаються іноземними позичальниками державним підприємствам).

Розрізняють поточний і  капітальний державний борг. Поточний борг - сума основного боргу, що підлягає погашенню в поточному році, й належних до сплати у цей період відсотків за усіма випущеними на цей момент позиками. Капітальний борг - загальна сума боргу й відсотків, що мають бути сплачені за позиками.

Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового зобов'язання.

Державний борг поділяється  на внутрішній і зовнішній.

Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, Автономної Республіки Крим, місцевого самоврядування. 
В Україні фактично є два типи державного боргу:

— офіційно визнаний державний  борг;

— заборгованість, що в складі державного боргу не враховується, протеза економічною природою є державною.

Офіційно визнаний державний  борг (іншими словами борг класичного типу) — борг, оформлений кредитними угодами або держаними цінними  паперами, що передбачає погашення  основної суми боргу та виплату відсотків у чітко визначені строки. До офіційного державного боргу належить заборгованість перед юридичними особами за внутрішніми державними позиками, заборгованість перед Національним банком України за прямими кредитами, зовнішня заборгованість за кредитами міжнародних фінансових інституцій (окрім позик МВФ) та урядів іноземних держав, за товарними поставками країн СНД, заборгованість за позиками іноземних комерційних банків, за міждержавними кредитними лініями та за облігаціями зовнішньої державної позики.

Другий тип боргу  включає невиконані фінансові зобов'язання держави перед суб'єктами економіки (неоплачені державні замовлення, заборгованість із заробітної плати перед працівниками бюджетної сфери, невідшкодований  податок на додану вартість і найбільшою мірою, гарантії держави щодо компенсації знецінених заощаджень громадян в установах Ощадного банку). Іншими словами, це прийняті державою певні зобов 'язання без документального оформлення строків їх погашення, які формують заборгованість, що в складі офіційно визнаної державної не враховується, проте є державною за внутрішньою природою та економічним змістом.

 

На мою думку основною проблемою є відсутність належного законодавчого регулювання бюджетних правовідносин та механізму відповідальності за порушення бюджетного законодавства, що викликає цілий ряд негативних соціально-економічних наслідків. Серед них найнегативніший вплив мають:

- постійне недонесення видатків протягом останніх років належних державному бюджету платежів і у зв'язку з цим недофінансування або затримка у фінансуванні окремих видів видатків;

- відсутність  правового регулювання відповідальності  розпорядників бюджетних коштів  у випадках взяття зобов'язань,  що перевищують обсяг виділених  їм асигнувань;

- послаблення контролю за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів, що призводить до численних порушень, а відтак до втрат державних коштів;

- неповне відображення  в бюджеті доходів, які одержують  бюджетні установи, органи виконавчої  влади від використання власності  й здійснення позабюджетної діяльності, що створює систему не контрольованості у використанні державних коштів та майна.

І щоб говорити про хоч якусь стабілізацію економіки України, а також про подальший розвиток бюджетної системи, потрібно перш за все вирішити ці проблеми.

Зменшення частки залучення коштів з боку міжнародних фінансових організацій, несприятливі умови запозичення коштів з зовнішніх ринків капіталу, слабкість внутрішнього ринку капіталу надає особливої гостроти виникненню боргової кризи, що підтверджується можливим зменшенням кредитних рейтингів України та висновками міжнародного фінансового співтовариства щодо ризикового стану державних фінансів України. Таким чином, поточна боргова криза в Україні в першу чергу обумовлена наступними чинниками:

- слабе законодавче  та нормативне поле, неоптимальна  організаційна структура управління  державним

боргом;

- неузгодженість  фіскальної та монетарної політики;

- неузгодженість  фіскальної політики в частині  регулювання бюджетним дефіцитом  та політики управління державним  боргом;

- майже повна  відсутність аналізу використання  залучених з зовнішніх джерел  коштів.

Отже, на мою думку, це і є основні проблеми сучасного несприятливого становища України, і щоб рухатись далі ми перш за все повинні справитись з наведеними вище проблемами.

 

Список використаної літератури

1. "Мікроекономіка  і макроекономіка" Е.Будаговської. Київ "Основи", 2008 р.

2. «Основи економічної теорії» Г.Н. Климка, В.П.Нестороненка. Київ – «Вища школа – знання», 2007р.

3. "Макроекономіка" - А.Г. Савченка Київ «Либідь», 2008р.

5. "Економіка України", журнал 2010 р.

6. "Податковий кодекс  України" Харків, 2011р.

7. Закон України "Про Державний бюджет".

8. http://uk.wikipedia.org

2011